Богдан Согор – Бездонний океан
Немов в бездоннийокеан,
Поринув я в твоїпрекрасні очі,
І хоч ти ріжешсерце до глибоких ран,
Без тебе житибільше я не хочу..
Ти поселилась умоїх думках,
І живиш все єствомоє своїм творінням,
З тобою я поборюсмерті страх,
Життя віддам, перетворивши у терпіння,
Бо краще, внезліченні тисяч раз,
Відчути раз хочгуб твоїх торкання,
Аніж дожившисивих літ,
Без тебе вестицим життям скитання.
Ти мій початок, ти і мій кінець,
Ти схід святогосонця в світлі ранку,
І навіть в сніявляєшся мені,
Але завжди чомусьвідходиш на світанку…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Богдан Согор – Не гаси вогонь Я дякую святому Богу повсякчас, Що він тебе мені велів зустріти, Кохання він створив лише для нас, І у серцях обох велів йому горіти. Тебе благаю:”не гаси вогонь..”, Бо він блаженний, даний нам із неба, Життя черпаю я з твоїх долонь, І знаю більш нічого вже мені не треба.. До віршів Богдана...
- Богдан Согор – дорога життя Біжи, кричи, моли про допомогу, А навкруги лиш власна тінь і срах, Ти сам повинен побороти цю знемогу, Один пройти цей кам’янистий шлях. Був впевней ще вчора, що сьогодні, Знов успіх подарує новий день, Чому ж сидиш тепер немов в безодні, І з уст твоїх не чути радісних пісень. Хоч вчили нас ніколи не здаватись, […]...
- Богдан Согор – За небом тужу Я мов би птах із зламаним крилом, За небом тужу, та не можу полетіти, І прошу в тебе вилікуй мене своїм теплом, “Благаю”-я не перестану шепотіти. Бо той хто раз хоч в неба поринав блакить, Тут на землі лиш мучиться, страждає, І лиш тоді щасливо здатен жить, Коли між хмар у височінь злітає. Не так […]...
- Богдан Согор – ВІР Мені не раз ти обрізала крила, Топтала трепетливі почуття, І хоч бувало опускали сили, Та все ж живу для тебе це життя.. Я часто задавав собі питання, Не міг заснути в небо зводив зір, Чи щирим є твоє палке кохання, Чи це уяви буйної моєї твір.. Коли я біля тебе в серці скрипка, Життя моє […]...
- Богдан Согор – Твій політ Розтоптана свідомість, Світ стоїть на голові, Свідома непритомність, Стереотипи вікові. Народження і юність, Вже зрілість, старість на поріг, Страждання і байдужість, Хліби доспілі і волосся білий сніг. Політ твоїх фантазій, Думок мільйони у потік, І ти на певній фазі, Минає швидше вже за роком рік. Спочатку батько, потім вже дідусь, Печаль і радість, щастя і […]...
- Богдан Согор – Залежний Ти відчуваєш біль і страх, Не знаєш де ти, що з тобою сталось, У тебе сльози на очах, Такого ще ніколи не траплялось. Ти заховатися б хотів, Та зараз ти у схованці скромішній, Цей лабіринт із найстрашніших снів, І жах в душі на смерть приреченій і грішній. Блукаєш, ніби бачиш світла блиск, Та це уяви […]...
- Богдан Согор – Мій кат Ти кат мій і єдиний Бог, Моє блаженство і моє страждання, Я у раю коли ми знову в двох, І в пеклі у хвилини розставання. Ти радості моєї оберіг, Буття щасливого довічна запорука, Ти та, я до чиїх впадаю ніг, І з ким від смерті гірша є розлука. Життя своє тобі я віддаю, Бери його […]...
- Богдан Согор – Тривожність дум Не претендую у ряди поетів, Бо пишу лиш коли на серці сум, У образі цих сірих, зморених куплетів, Я виражаю всю тривожність дум. Коли в душі панує відчай і тривога, Нема кому надати допомогу, Я вірш скувавши із своїх емоцій, Йому дарую у життя дорогу. Немов би серця хворого кардіограма, Лягає буква кожна скурпульозно, В […]...
- Богдан Согор – На даху світу Я побував на даху світу, Там вітер дме в розпалене чоло, Там набагато легше зрозуміти, Де правда де брехня і що таке добро і зло. Я над всіма і всі немов мурахи, Дивлюсь, спостерігаю з висоти, Як це колись робили древнії монахи, Що в гори йшли, щоб сутність віднайти. І правда це: коли ти сам […]...
- Богдан Согор – Повір мені Буває часто, що терпіти вже не сила, Твої знущання, сумніви в мені, І мій вогонь ти вже не раз гасила, Та знову, вкотре прошу вір мені.. З тобою щирості моїй немає межі, Без таємниць перед тобою навіть увісніі, Коли до мене ти приходиш в ангельській одежі, Благати я не перестану: Ти повір мені.. Моє кохання […]...
- Богдан Согор – для друга Как в жизни трудно если нету друга, И некому подать тот искренний совет, Ты помни друг, что в том твоя заслуга, Что мне с тобой милее белый свет. Не выбирают родину, так как и мать родную, Но сами выбираем кругдрузей своих, Лишь ты – мой лучший друг, назначен Богом мне, судьбою, И я тебе лиш […]...
- Богдан Согор – Коли ще жив блідими буднями Коли ще жив блідими буднями, Де мало все свійскурпульозний сенс, Коли блукавдорогами прямими, блудними, І голови непідіймав я до небес.. Життя минало деньза днем штовхаючи, Плило, мов в морічовен без вітрил, Я ще тоді не вмівіти – кохаючи, Хоч і без тебечасто бракувало сил. Та лиш тоді, колизустрів її – єдиную, Мені Бог неющастя дарував, […]...
- Богдан Согор – Промінь Я захищаю промінь свічки на столі, Від злих вітрів, що дмуть через відкриті двері, Ніхто не в силі: герцоги, барони, королі, Його згасити, сівши до вечері. Пекуча втома, пробирає до костей, Та я чатую, не зімкнувши ока, І бережу його від всіх непроханих гостей, Стою, на промінь дивлячись звисока. Жевріє свічка, бореться з вітрами, Пронизую […]...
- Богдан Согор – Антей Ти виглядаєш грізно мов Антей, Могутні плечі посеред полів, Які колись прийняли тисячі костей, Відважних лицарів, достойних королів. Велична тінь, що забирає сонця блиск, Що береже від гніву сотень ворогів, Ця постать, мов камінний обеліск, Не знає страху, болю, почуттів. Бо виріс він колись серед степів, Де кінь прудкий, важкий сталевий меч, І ще в […]...
- Богдан Согор – друг Хоч ми з тобою дуже різні люди, І кожен стежкою життя окремою біжить, Але я вірю, так назавжди буде, Цій дружбі сильній суджено назавжди жить. Бувають дні, коли в душі тривога, І зрозуміти біль сердечний, В стані ти лишень, В ці миті-ти найкращий лік, і безперечно, Розбити здатний смутку камяну мішень. Слова твої для мене […]...
- Богдан Согор – Прошу любви Прошу вас дайте мне ответ, Ибо уж сам я не могу понять, Как этой женщыне, в свои лишь двадцать лет, Всю жызнь мою под силу поменять. Она красива, так, что ангели уходят в тень, Она ранима, скромная, нежна, Ты ночь моя, и ты мой белый день, Я покорен, ну почему ты так сильна? Под властью […]...
- Богдан Согор – Інструкція життя Скажіть, де взяти до життя інструкцію, Де чітко сказано, без абстракційних фраз, Як правильно збирати цю конструкцію, Щоб зрозумілим стало все мені у раз. Бо так буває часто: сил поклав немало, Невпинно будував, всі труднощі долав, Та лиш легкого вітру вистачало, Щоб праці плід на землю знов упав. Ти затискаєш зуби, хоч болить страшенно, Щоб […]...
- Богдан Согор – Мое ты сердце покорила Мое ты сердце покорила, И лишь увидев в первый раз, Я знал, что точно не забуду, Твоих прекрасных ясных глаз. Когда идешь ты мне навстречу, Я жизнью снова очень рад, К твоей щеке губами прикоснуться – Мне нету лучше, благороднее наград. И сидя при вечернем свете, Тоскливо в небо взгляд бросая, Я вижу среди ясных […]...
- Богдан Согор – На полі нищівної і жорстокої баталії На полі нищівної і жорстокої баталії, Стояв могутній лицар, мов би скам’янів, Не думав вже про ордени ані регалії, Про діаманти, скрині повні бурштинів. Збагнув в ту мить цей воїн благородний: Усі багатства, слава марною була, Почувши за спиною смерті подих прохолодний, Він зрозумів, що в серце влучила стріла. Вже не кричав і не молив […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Хміль Дівчино, хмелю весняний, Довкола мене оплетися! Кують нам дятлі з моху сни І в сто гаях лопоче листя. Весна омаєних весіль І кожна ніч, немов отрута. Твоїх долонь ласкавий хміль І тайна щастя незбагнута. 9 березня 1935...
- Соломія Волошин – Обійми Так добре у твоїх обіймах заснути, Турботу і силу водночас відчути. Заплющити очі і бачити сни, В яких я – царівна, а лицар мій – ти. Так добре у твоїх обіймах проснутись, Цілунок твій ніжний за вушком відчути. Розплющити очі і зрозуміти, Що ти – найдорожчий для мене у світі...
- Микола Руденко – Океан не випити до дна Океан не випити до дна. Вічність є одна, лише одна. То чого ж я зморено тремчу, Коли бачу спалену свічу? Чом живу із відчуттям вини, Коли хтось лягає до труни?.. Бо в ту мить померли всі дива: Без людини вічність – удова. Без людини Всесвіту нема – Всюди тільки глухота німа. То невже наш вік […]...
- Михайль Семенко – Океан Я не знаю – є Що ще більш таємне Як це співуче слово – Океан. Скільки людей-героїв В твої простори впивалося – Скільки надій ламалося Крізь туман. Скільки народів твоїми водами – Крізь піну невірних хвиль – Змагалося з бурями й непогодами Проклинало могутній Штиль. Скільки губів безгучно зціпилось В бажанні непевних ран І проклинало […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Сутінь Долоні сну в весінніх сінях Лягли на струн прощальнім шумі. В твоїх очах блакитна сутінь. Не дно кларнета – дно задуми! Мов зустрічі давно забуті, Подертий шовк твоїх левконій. Мембрана пам’яті найтонша, Не пропустивши світла, дзвонить. Навіщо, сестро, Навіщо пестиш тіні тіней? Закрижаніле соло сонця Мов дно музики Ув оркестрі, Що грає в сну блакитних […]...
- Богдан Тригуб – Шоколад Ти їстимеш шоколад із моїх рук, А я зриватиму із твоїх губ нектар… Ловитиму я твого серця кожен стук, Шепотітиму, що ти мій кращий дар! Найчутливіший радар з можливих, Налаштований на всі мої частоти… Ти мов гаряча житня нива, Шалена буря у чужих широтах! Я до сьогодні не знаю хто ти, В тобі присутнє все […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Шевченко Не пишний монумент із мармуру Ти залишив по собі, Коли туди відходив, звідкіля немає вороття. За бронзу й мідь тривкіше слово – і як завжди сонце сходить І не цвітуть свічок лілеї молитвами забуття. Не тихне сторож вишні – соловейко в місяця пожарах, Дівчата не вмовкають, і зозулиним весіннім чарам Все піддане. Земля і на […]...
- Любомир Винник – Щоб відчути твою усмішку Щоб відчути твою усмішку, достатньо погляду у вікно. Вона зігріває мене і зі мною одразу півсвіту. Мене більш не вбиває голод і більш не п”янить вино. Я не бачив тебе, але я був тобою зігрітим. Не раз твої очі сміялись до мене із чистого неба. Я забував, що надворі літо, зима чи осінь. Я біг […]...
- Влад Сівак – Про що ти думаєш торкаючися моїх губ? Про що ти думаєш торкаючися моїх губ? Нехай до мене на дуель вийдуть сотні тисяч мук, Нехай могутня Троя встане з поміж сна, Ти варта значно більшого ніж це людське життя. В твою ідеологію не входить ні демократія, ні комунізм, Ти пішла проти світу і запатентувала свій альтруїзм, Всі витвори мистецтва від Відродження до Модернізму, […]...
- Надя Ковалюк – Я – причина нестримних фантазій Я – причина нестримних фантазій, Джерело твоїх райдужних снів. Я – червона троянда у вазі, Прикрашаю святковий твій стіл. Я – твоя попелюшка у казці, Я – зоря, що упала до ніг. Наче карта червової масті – Я лягаю в долоні твої. Я – одна із солодких ілюзій І найбільша з небесних світил. Я – […]...
- Богдан Лепкий – Цить, серце, цить! Цить, серце, цить! Таж ти кохало, І раювало, й горювало, І наболілося досить – Цить, серце, цить! Весні кінець, Пшениця спіє, Зелене жито половіє, Вже й серп готує пильний жнець – Весні кінець… Пора і нам Збирати з поля, Що прищадила божа воля, Як не гуртом, то сам на сам – Пора і нам!...
- Антонич Богдан-Ігор – Черемхи Мов свічка, куриться черемха В побожній вечора руці. Вертаються з вечірні лемки, До хат задумано йдучи. Моя країно верховинна, – Ні, не забуть твоїх черемх, Коли над ними місяць лине Вівсяним калачем!...
- Антонич Богдан-Ігор – Назустріч Росте хлоп’я, мов кущ малини, Підкови на шляхах дзвенять. Ось ластівки в книжках пташиних Записують початок дня. Запрягши сонце до теліги, Назустріч виїду весні. Окриленим, хрещатим снігом Співають в квітні юні дні....
- Ірина Саковець – Розмахнулася мантія втечі Розмахнулася мантія втечі: День зібрався і… відійшов. Одягає пронизливий вечір Голі плечі в холодний шовк. Відгоріло картинно багаття, І не віє м’яким теплом Від колекції срібних агатів Під осінньо-небесним склом. І мовчати, мовчати, мовчати… В грудях тиша, немов свинець. Без упину шукати початок Там, де порвано, де – кінець. Увіходжу в німий передпокій, Тільки в […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Закінчуючи Хто ж потребує слів твоїх? Чи той, що важить хліб і сіль, Чи той, що відсотки рахує, Чи той, що у безсонну ніч Бунтарські зазиви друкує, Чи той, кого гарячка палить І з голоду запеклий вже, Чи той, що чорні тюрми валить, Чи той, що тюрми береже?...
- Антонич Богдан-Ігор – Барвінкова щирість Кохай мене звичайно й просто, Так, як кохають всі дівчата. Коли проходиш білим мостом, Зоря в твоє волосся вп’ята. Так палко вміють цілувати Лиш ті, що перший раз цілують. В тремтінні слів твоїх крилатих Я барвінкову щирість чую. 9 квітня 1935...
- Богдан Боленчук – якщо чиєсь серце б’ється для тебе – радій Якщо чиєсь серце б’ється для тебе – радій, Якщо і не б’ється, то б’ється твоє для когось. Час – головний ворог для твоїх дій, їх крадій, Пів життя пройшло, чи просто не збулось. Здається, знаєш ходи, але не знаєш – хто ти. Ми інші для інших, але ми – найголовніше. Боїшся пустот, що у тобі […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Велика подорож Вибираюся в далеку подорож, і рож не дасть мені ніхто, Й не бажаю ні від кого я нічого, й вже ніщо мене Не лякає, хоч у очі зазирає заздрісно ліхтарень сто, Що в вокзалі білім сторожко глядять крізь жовтих шиб пенсне. Над станційним гамором, мов абажур, наложений склепіння лук. Навкруги байдужі очі й обоятні постаті […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Сурми останнього дня Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята, Географи малюють зорі крейдою на неба мапі, В рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов пісок крилатий, І місяць золотим котом лежить у мене на канапі. Ржавіють мертві риби у басейнах, вуголь і троянди чорні, Купці й роздягнені дівчата, в’язні в тюрмах і поети. Оркестра полісменів дме меланхолійно в труби […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Гімн перед світанням Похмурі дні, суворі дні, Що гіркотою налили пісні, Тривожними питаннями лягають на уста, Вкривають обрії, мов непрозора мла густа, Примарами карають нас у сні Похмурі дні, суворі дні. Гарячкою попалені шепочуть губи: Що буде? Даремно торгає рука вузли кошлаві, Даремно грубу петлю рве, що шию давить. Усюди Блукаючи в нестямі, зір дороги губить. Похмурі дні, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Amen Амінь Закінчений концерт, Лиш відгомін – омана. Кінець усього – смерть, Таємна і незнана. І радісне й сумне Минає, мов примара. Вже Бог кладе мене, Мов скрипку, до футляра. Закінчений вже спів, Уже струна не грає. Несказане цих слів Хай серце доспіває. Щоб серце доспівало, Його ти перемінь. До щастя треба мало: Гармонії. Амінь. 24 […]...
Художня література 30 років.