Богдан Согор – Промінь

Я захищаю промінь свічки на столі,
Від злих вітрів, що дмуть через відкриті двері,
Ніхто не в силі: герцоги, барони, королі,
Його згасити, сівши до вечері.
Пекуча втома, пробирає до костей,
Та я чатую, не зімкнувши ока,
І бережу його від всіх непроханих гостей,
Стою, на промінь дивлячись звисока.
Жевріє свічка, бореться з вітрами,
Пронизую суцільну чорну тінь,
Своїми вогняними язиками,
Світ визволяє з мряки володінь.
Допоки світиться цей ясний ореол,
Допоки променем ще буде бити,
Зла посланець не стане на престол
І нашу волю він не зможе полонити.

До віршів Богдана

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Богдан Согор – Промінь