Богдан Согор – За небом тужу
Я мов би птах із зламаним крилом,
За небом тужу, та не можу полетіти,
І прошу в тебе вилікуй мене своїм теплом,
“Благаю”-я не перестану шепотіти.
Бо той хто раз хоч в неба поринав блакить,
Тут на землі лиш мучиться, страждає,
І лиш тоді щасливо здатен жить,
Коли між хмар у височінь злітає.
Не так крило, як серденько болить,
Немов його нещадно блискавка прошила,
Воно так прагне знову у небес блакить,
Бо небеса для мене – це твої обійми мила.
До віршів Богдана
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Богдан Согор – Коли ще жив блідими буднями Коли ще жив блідими буднями, Де мало все свійскурпульозний сенс, Коли блукавдорогами прямими, блудними, І голови непідіймав я до небес.. Життя минало деньза днем штовхаючи, Плило, мов в морічовен без вітрил, Я ще тоді не вмівіти – кохаючи, Хоч і без тебечасто бракувало сил. Та лиш тоді, колизустрів її – єдиную, Мені Бог неющастя дарував, […]...
- Богдан Согор – друг Хоч ми з тобою дуже різні люди, І кожен стежкою життя окремою біжить, Але я вірю, так назавжди буде, Цій дружбі сильній суджено назавжди жить. Бувають дні, коли в душі тривога, І зрозуміти біль сердечний, В стані ти лишень, В ці миті-ти найкращий лік, і безперечно, Розбити здатний смутку камяну мішень. Слова твої для мене […]...
- Богдан Согор – Інструкція життя Скажіть, де взяти до життя інструкцію, Де чітко сказано, без абстракційних фраз, Як правильно збирати цю конструкцію, Щоб зрозумілим стало все мені у раз. Бо так буває часто: сил поклав немало, Невпинно будував, всі труднощі долав, Та лиш легкого вітру вистачало, Щоб праці плід на землю знов упав. Ти затискаєш зуби, хоч болить страшенно, Щоб […]...
- Богдан Согор – Тривожність дум Не претендую у ряди поетів, Бо пишу лиш коли на серці сум, У образі цих сірих, зморених куплетів, Я виражаю всю тривожність дум. Коли в душі панує відчай і тривога, Нема кому надати допомогу, Я вірш скувавши із своїх емоцій, Йому дарую у життя дорогу. Немов би серця хворого кардіограма, Лягає буква кожна скурпульозно, В […]...
- Богдан Согор – На даху світу Я побував на даху світу, Там вітер дме в розпалене чоло, Там набагато легше зрозуміти, Де правда де брехня і що таке добро і зло. Я над всіма і всі немов мурахи, Дивлюсь, спостерігаю з висоти, Як це колись робили древнії монахи, Що в гори йшли, щоб сутність віднайти. І правда це: коли ти сам […]...
- Богдан Согор – Залежний Ти відчуваєш біль і страх, Не знаєш де ти, що з тобою сталось, У тебе сльози на очах, Такого ще ніколи не траплялось. Ти заховатися б хотів, Та зараз ти у схованці скромішній, Цей лабіринт із найстрашніших снів, І жах в душі на смерть приреченій і грішній. Блукаєш, ніби бачиш світла блиск, Та це уяви […]...
- Богдан Согор – Бездонний океан Немов в бездоннийокеан, Поринув я в твоїпрекрасні очі, І хоч ти ріжешсерце до глибоких ран, Без тебе житибільше я не хочу.. Ти поселилась умоїх думках, І живиш все єствомоє своїм творінням, З тобою я поборюсмерті страх, Життя віддам, перетворивши у терпіння, Бо краще, внезліченні тисяч раз, Відчути раз хочгуб твоїх торкання, Аніж дожившисивих літ, Без […]...
- Богдан Согор – дорога життя Біжи, кричи, моли про допомогу, А навкруги лиш власна тінь і срах, Ти сам повинен побороти цю знемогу, Один пройти цей кам’янистий шлях. Був впевней ще вчора, що сьогодні, Знов успіх подарує новий день, Чому ж сидиш тепер немов в безодні, І з уст твоїх не чути радісних пісень. Хоч вчили нас ніколи не здаватись, […]...
- Богдан Согор – Повір мені Буває часто, що терпіти вже не сила, Твої знущання, сумніви в мені, І мій вогонь ти вже не раз гасила, Та знову, вкотре прошу вір мені.. З тобою щирості моїй немає межі, Без таємниць перед тобою навіть увісніі, Коли до мене ти приходиш в ангельській одежі, Благати я не перестану: Ти повір мені.. Моє кохання […]...
- Богдан Согор – Мій кат Ти кат мій і єдиний Бог, Моє блаженство і моє страждання, Я у раю коли ми знову в двох, І в пеклі у хвилини розставання. Ти радості моєї оберіг, Буття щасливого довічна запорука, Ти та, я до чиїх впадаю ніг, І з ким від смерті гірша є розлука. Життя своє тобі я віддаю, Бери його […]...
- Богдан Согор – ВІР Мені не раз ти обрізала крила, Топтала трепетливі почуття, І хоч бувало опускали сили, Та все ж живу для тебе це життя.. Я часто задавав собі питання, Не міг заснути в небо зводив зір, Чи щирим є твоє палке кохання, Чи це уяви буйної моєї твір.. Коли я біля тебе в серці скрипка, Життя моє […]...
- Богдан Согор – Промінь Я захищаю промінь свічки на столі, Від злих вітрів, що дмуть через відкриті двері, Ніхто не в силі: герцоги, барони, королі, Його згасити, сівши до вечері. Пекуча втома, пробирає до костей, Та я чатую, не зімкнувши ока, І бережу його від всіх непроханих гостей, Стою, на промінь дивлячись звисока. Жевріє свічка, бореться з вітрами, Пронизую […]...
- Богдан Согор – для друга Как в жизни трудно если нету друга, И некому подать тот искренний совет, Ты помни друг, что в том твоя заслуга, Что мне с тобой милее белый свет. Не выбирают родину, так как и мать родную, Но сами выбираем кругдрузей своих, Лишь ты – мой лучший друг, назначен Богом мне, судьбою, И я тебе лиш […]...
- Богдан Согор – Антей Ти виглядаєш грізно мов Антей, Могутні плечі посеред полів, Які колись прийняли тисячі костей, Відважних лицарів, достойних королів. Велична тінь, що забирає сонця блиск, Що береже від гніву сотень ворогів, Ця постать, мов камінний обеліск, Не знає страху, болю, почуттів. Бо виріс він колись серед степів, Де кінь прудкий, важкий сталевий меч, І ще в […]...
- Богдан Согор – Твій політ Розтоптана свідомість, Світ стоїть на голові, Свідома непритомність, Стереотипи вікові. Народження і юність, Вже зрілість, старість на поріг, Страждання і байдужість, Хліби доспілі і волосся білий сніг. Політ твоїх фантазій, Думок мільйони у потік, І ти на певній фазі, Минає швидше вже за роком рік. Спочатку батько, потім вже дідусь, Печаль і радість, щастя і […]...
- Богдан Согор – Прошу любви Прошу вас дайте мне ответ, Ибо уж сам я не могу понять, Как этой женщыне, в свои лишь двадцать лет, Всю жызнь мою под силу поменять. Она красива, так, что ангели уходят в тень, Она ранима, скромная, нежна, Ты ночь моя, и ты мой белый день, Я покорен, ну почему ты так сильна? Под властью […]...
- Богдан Согор – Мое ты сердце покорила Мое ты сердце покорила, И лишь увидев в первый раз, Я знал, что точно не забуду, Твоих прекрасных ясных глаз. Когда идешь ты мне навстречу, Я жизнью снова очень рад, К твоей щеке губами прикоснуться – Мне нету лучше, благороднее наград. И сидя при вечернем свете, Тоскливо в небо взгляд бросая, Я вижу среди ясных […]...
- Богдан Согор – Не гаси вогонь Я дякую святому Богу повсякчас, Що він тебе мені велів зустріти, Кохання він створив лише для нас, І у серцях обох велів йому горіти. Тебе благаю:”не гаси вогонь..”, Бо він блаженний, даний нам із неба, Життя черпаю я з твоїх долонь, І знаю більш нічого вже мені не треба.. До віршів Богдана...
- Богдан Согор – На полі нищівної і жорстокої баталії На полі нищівної і жорстокої баталії, Стояв могутній лицар, мов би скам’янів, Не думав вже про ордени ані регалії, Про діаманти, скрині повні бурштинів. Збагнув в ту мить цей воїн благородний: Усі багатства, слава марною була, Почувши за спиною смерті подих прохолодний, Він зрозумів, що в серце влучила стріла. Вже не кричав і не молив […]...
- Антонич Богдан-Ігор – дует Поволі повертаємось у землю, як в колиску, Вузли зелені зілля в’яжуть нас – два спутані акорди. Сокира сонця вбита в пень дубовий лезом блиску, Музика моху, ласка вітру, дуб, мов ідол, гордий. На тратві дня, що нас несе, тіла слухняні й теплі Зростаються з собою, мов два сни, два вірні квіти. Мов шерсть кота, нас […]...
- Наталія Пиж – Ти пішов Ти пішов кудись у далечінь, Ти пішов і не спитав у мене. І злетіла в синю височінь Та любов, якої вже не треба. Ти пішов, не оглянувся ні на мить, Не вернувсь ні на одну хвилину. Птаха щастя піднімалась у блакить, Птаха горя опускалась у долину. Ти пішов дорогою кудись, Залишив мене одну єдину. І […]...
- Леонід Глібов – Журба Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай. Під гаєм в’ється річенька, Як скло вона блищить; Долиною зеленою Кудись вона біжить. Край берега, у затишку, Прив’язані човни; А три верби схилилися, Мов журяться вони, Що пройде любе літечко, Повіють холода, Осиплеться їх листячко, І понесе вода. Журюся й я над річкою… […]...
- Я так сумую, так тужу Я так сумую, так тужу. Лиш, розумію, що пишу. По Вам я сльози збережу!.. Люблю лиш грім і рідну тишу. Люблю лиш Вас, але терпіти мушу, Я кат своєї ж волі, Я раб власної ж свободи. Не обираю я – жодної ролі, Не потрібні мені ті клейноди. Я хочу лиш знати, що маю Вас ще, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – “І” І вітер, що жене по руннім полі, І дощ, що жне руді хмар руна в млі, І злотий усміх зір на синім тлі, І долі спів пшеничної в стодолі. І виноград і водоспад удолі, І сад і дзвінкодзвонні солов’ї, І їх пісні, немов фонема “і” І гай, і водограй, і край на волі. І сон […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Лунатизм Не дивись, не дивись так на мене ти вперто й завзято, Перестань, перестань, о молюсь, перестань! О чому, о чому і мене, і тебе, о чому нас проклято, Щоб ішли я і ти, вдвоє ми, на землі й на неба грань? О замкни, о замкни хоч на хвильку одну це страшне, срібне око! О засунь […]...
- Алла Жабокрик – Моя блакить. Тобі. Моя блакить Моя блакить. тобі. моя блакить. Спада’ волосся із чола невтішно Ховаю очі, знаючи, що грішна Я всім кажу, що зовсім не болить Що сум в моїх зіницях лиш на мить Моя печаль. тобі. моя печаль Пуста ця постіль достобіса ранків Церковні дзвони б’ють безперестанку Шукають в мені сповідь, мов грааль Мій гріх в мені сидить. […]...
- Євген Маланюк – Під чужим небом 1. Не треба ні паризьких бруків, Ні Праги вулиць прастарих: Все сняться матернії руки, Стара солома рідних стріх. Все сниться гук весни і вітер, Веселий вітер світлих літ. А тут – молюсь, убогий митар, Шукаю твій вогненний слід… Ні, не знайти. Ніхто не знає, Ніхто не чув твоїх плачів. Біля всесвітнього Сипаю, Як завше: золото […]...
- Іван Котляревський – Сонце низенько, вечір близенько Сонце низенько, вечір близенько, Іди до мене, моє серденько! (2) Ой вийди, вийди, та не барися, Моє серденько, розвеселися. (2) Ой вийди, вийди, серденько, Галю, Серденько, рибонько, дорогий кришталю! (2) Ой вийди, вийди, не бійсь морозу, Я твої ніженьки в шапочку вложу. (2) Через річеньку, через болото Подай рученьку, моє золото! (2) Через річеньку, через […]...
- Грицько Чубай – Ти синім небом дивишся на мене Ти синім небом дивишся на мене, Щоб я, бува, душею не зачах. В моїх ночах – тополь свічки зелені, В моїх ночах, в задуманих очах. В моєму щасті твого щастя зливи, В моїй крові пожар твоїх калин. З твоїх давнин на плечах вітер сивий, Гіркий, печальний вітер, мов полин. За мною ходять твого горя тіні, […]...
- Мозолевський Борис – Під небом Івана Піддубного Коли повз могилу Піддубного Ми свій карбували крок, Чи відали ми, чи думали, Що друг наш сягне зірок? Що я ще відкрию завтра Свій берег у скіфській млі? Що ти зазирнеш у надра Трьох континентів Землі? А шлях наш лежав не просто – Які ми долали вали! Ми вийшли не вельми зростом, Бо надто багато […]...
- Яна Мельник – Розмовляла з небом я учора Розмовляла з небом я учора, Промовляла пошепки слова І здалась душевною розмова Адже, говорила тільки я. Розказала все, що наболіло, Поділилась тим чим дорожу – Як мені обпалювали крила, А мені здавалося – лечу. Розказала, як завжди чекаю, Як надіюсь, вірю, як живу… Як молитвами у Господа благаю Берегти всіх тих кого люблю… І нічого […]...
- Тарас Шевченко – Утоптала стежечку Утоптала стежечку Через яр. Через гору, серденько, На базар. Продавала бублики Козакам, Вторговала, серденько, П’ятака. Я два шаги, два шаги Пропила, За копійку дудника Найняла. Заграй мені, дуднику, На дуду, Нехай своє лишенько Забуду. Отака я дівчина, Така я! Сватай мене, серденько, Вийду я....
- Павло Мовчан – Небесний вітряк (на мотив Чурльоніса) Крізь хмари проломи, крізь срібні прорізи Просиливши крила, небесний вітряк Повітря молов, і пахло залізом, Бо землю захвачував промінь-гостряк! І сипалось мливо потічками світла, Коня притрусивши у лузі й траву, А ген, спорошивши тополю столітню, Нагнуло, хоч вішай тугу тятиву… Мололось повітря, і сипалось мливо Сріблясте, сипкасте на скроні тобі, І ти, як зі снігу, […]...
- Тіна Карабанович – Під чужим небом Під чужим небом Світить чуже сонце Під чужим небом Чужі руки Довгі… Жовті Дні розлуки… Під чужим небом Твої-мої муки… Під чужим небом продано серце За дешеві ліки- Чиїсь марні втіхи… Не чекай дарма, Не став собі клейма… Ти кажеш вільний… А то просто біль суцільний…...
- Антонич Богдан-Ігор – Молитва Заходить день за днину, Мов сонце за параван далеких гір. Вже від ждання нас болить зір, Вже сивини на головах є труш. . . . . . . . шалом наших душ Ми молимося за нову людину....
- Ірина Шувалова – доведи мене Доведи мене вздовж високої чорної стіни До кінця війни Доведи мене серденько не обмани До беззубого лісу на краю землі До холодного поту на чолі До свинцевої каші на зубах Як би його встояти на ногах Як не збутись жодної з обидвох Заховай мене серденько в темний льох Затули мені серденько рот і ніс Щоби […]...
- Сергiй Червонозорянський – Под звездным небом, часто невпопад Под звездным небом, Часто невпопад, Приходят мысли чередой, И я представить снова рад, Тот сад, где ты была со мной. Искрится снег, пьянящий смех, Твой голосок родной, Узор роскошный на стекле, Стук сердца, как прибой… Нас разделяет не стекло, Разъела наледь соль, Немало времени прошло, Утихла, в общем, боль. Звенит пронзительно капель, Несносен солнца свет, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Міста й музи Дубове листя, терези купців, цигани, Щоденний гамір і щоночі вічні зорі. Життя, що найтрудніше із мистецтв. догана За кожний зайвий день. Жде ніч – суддя суворий. Уста солодкомовні зрадять. Може, спомин Не лишиться з турбот, що нам орали чола. Крило плаща із пліч. Крило вітрів над домом, Вузли димів, що в’яжуть небо з міста колом. […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Хміль Дівчино, хмелю весняний, Довкола мене оплетися! Кують нам дятлі з моху сни І в сто гаях лопоче листя. Весна омаєних весіль І кожна ніч, немов отрута. Твоїх долонь ласкавий хміль І тайна щастя незбагнута. 9 березня 1935...
- Антонич Богдан-Ігор – Екстатичний восьмистроф Шумлять у скринях зеленаві зерна льону, Масний і теплий пил вирує у олійнях. Щораз в корявих липах спалахне прокльоном Душа зелена, гнівна і незаспокійна. Черві не піддається буйний струм життєвий, З дерев зелені іскри дятлі крешуть. Зорі червінцем платить скупо вечір дневі За сонце, що його в червоний мох розчеше. Червона сажа заходу вкриває липи, […]...
Казки братів грімм скорочено.