Богдана Лапченко – Мої ніженьки босі

Мої ніженьки босі
По холодній підлозі,
По бруківці на розі
Богомольця-Франка.
Як експресом зі Львова,
Прилетіла розмова,
Клеїть очі утома,
Просить хліба шматка.
Не говориш зі мною,
Ніч озветься луною,
Поведе за собою
На центральний майдан.
Запитання вирують:
Кого знову обдурять,
А кого намалюють?
Ти мовчиш. Винен сам.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Герої твору хазяїн.
Ви зараз читаєте: Богдана Лапченко – Мої ніженьки босі