Борис Олійник – Я спокійно б лежав під вагою століть

Я спокійно б лежав під вагою століть,
Я б давно вже й землею став,
Але ж бісова дівка на кручі стоїть,
Огорнувши вітрами стан.
Вже зітліли до кореня меч і щит,
Наді мною гуде Дніпрельстан.
Але ж бісова дівка на кручі стоїть,
Огорнувши вітрами стан.
Це було зо дві тисячі з гаком літ,
Коли стрів мене вражий спис:
От як стала на кручі, так і стоїть,
І в зіницях лукавий біс.
І зове, і чарує бровою-крилом,
І п’янить, мов козацький мед,
Перехоплений в стані купальним зелом
Ворожбитського зілля букет.
Ех, повстав я –
розпалася скіфська гора,
Наполохавши римських гусей!
Взяв я рештки меча, золоту пектораль
І сховав крадькома в музей.
Я одягся модерно в нейлон і лавсан,
На побачення біг сто літ.
А вона, огорнувши вітрами стан,
Вже на іншій межі стоїть.
Я роззув черевики, я біг сто літ,
Я побив олімпійський рекорд!
Та вона вже на третій межі стоїть, –
А нехай би взяв мене чорт!
Я поклав собі: вмерти і стерти слід.
Хай гуде по мені Дніпрельстан…
Але ж бісова дівка на кручі стоїть,
Огорнувши вітрами стан.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Борис Олійник – Я спокійно б лежав під вагою століть