Броніслав Грищук – Чорний Острів, білі лебеді

Related posts:

1. Олесь Гончар – Лебеді На кривавій вечірній воді Білі ячать лебеді. Вітре бурхливий, повій, Озера зруш супокій. Тиші ясної раби, Не знали ми вік боротьби. Чого ми бажали, куди пливли? Для чого на світі жили? На кривавій вечірній воді Білі ячать лебеді. 1941, Харків...
2. Броніслав Грищук – Неминучість Раз Паїсій блаженний, що в Києві жив предавно, Серед ночі, вві сні, білоткану сорочку побачив, Лопотіло, кипіло, боліло її полотно, На усохлій тополі розіп’яте вітром гарячим. Знав, ох, знав юродивий, що саме віщує той сон, Краму білого зойк, у бездоння небес відлетілий: Прощавання з юдоллю земною, з олжою і злом, Трепетання душі, що із тлінним […]...
3. Броніслав Грищук – На цвинтарі Сколихнув темні шпали “Братіслава-Москва”… Й тільки листя опале, Тільки зжовкла трава. Тут – розорані схили, Вороння на ріллі. Там – промерзлі могили В потойбічній імлі. Самота безутішна І розпука така, Мов у зранених віршах Павла Гірника. І нема уже літа, І надії нема, Тільки туга над світом, Тільки тиша німа, Тільки шепіт провинний Відліта до […]...
4. Броніслав Грищук – Посвята коникам Зелений коник у вівсах Вважає, що його сюрчання Є не що інше, як іржання, Високе, наче небеса!...
5. Броніслав Грищук – Вже стільки років Вже стільки років Не діждуся рання! Пітьма, пітьма, І сон тікає пріч. Одної ночі Ти сказала: “На добраніч!” Й від тої ночі Не минає ніч…...
6. Броніслав Грищук – У приміському поїзді Майже гекзаметр Край вікна у спекотнім вагоні задумлива жінка Ізнічев’я неквапно бананову плоть оголяє І, відкинувши локони на дерматинову спинку, Овоч сей перестиглий облизує та споживає. А навпроти студентик із отрочим пухом на карку Та білявим, рідким, ніби в котика-мурчика, вусом Про античну добу, про Сапфо – вогняну лесбіянку Фоліанта вивчає, знеможений млостю спокуси. З-за […]...
7. Броніслав Грищук – Райцентрівський кайф Глухий готель, німа кімната, Брусочок сиру на столі, І пляшка, щойно розпочата, І дощик при віконнім склі. Нема з тобою, слава Богу, Ні того, хто тебе хвалив, Ні того, хто тебе обмовив За те, що ти з ним хліб ділив. Нема кому зронити слово, Кого чекать, до кого йти. Терпке вино, сирок солоний, Нічний метелик […]...
8. Броніслав Грищук – За тридев’ять небес За тридев’ять небес, Де нема ні плачу, ані сміху, Де у райських садах Не вмовкають джмелі й солов’ї, Де вощиновий берег Спливає медами справіку У нектарні бездонні озера Й дзвінкі ручаї,- Звідти, З вимірів тих Золотих-осяйних-незбагненних, Мама з татом Вдивляються в мене Крізь божі світи, Ніби хочуть сказати Щось дуже важливе для мене Та від […]...
9. Броніслав Грищук – Блюз у джазових тонах Навіяний дощем і радіоконцертом у львівській кав’ярні Ян Табачник висотує соло на акордеоні, І синкопи його – мов прощальні ридання та схлипи, І самотній кленок при вітражнім віконці костьольнім Дотліває в дощі, листя вохристе сипле та сипле. Я давно, пані Стефо, тут був, як же ви помарніли! (я цього не сказав, хіба можна се жінці […]...
10. Броніслав Грищук – О, світе мій, гірка моя молитво О, світе мій, Гірка моя молитво, Скудель скорбот, Ілюзій та дощів! Я птаха твоя сива перелітна, Сліпий підранок серед комишів… 1994...
11. Броніслав Грищук – Чуєш, десь ірже лошатко? Я не знаю, що це сталося зі мною, Чую жалібне іржання за стіною, Із туману, з-за світання, з-над смеркання Зве та зве кудись лошаткове ридання. Не збагну я, де воно, лоша нещасне, Невидиме, позамежне, позачасне. Може, коней крав колись мій темний пращур Та в степу лоша лишив напризволяще, І тепер чужу я муку мушу чути […]...
12. Броніслав Грищук – Знов за тамбурним сизим димом Знов за тамбурним сизим димом, Що вгорнув пеленою скло, Мов ковчег, пропливає мимо Невмируще моє село. Позад нього двигтять пожари, Позад нього доба така, Що в хліві – ні тварі по парі, У стодолі – ні колоска, Ні жорен в коморі, Ні вишні За сльозавим більмом вікна… То яка ж се перед Всевишнім Неспокутна людська […]...
13. Марта Тарнавська – Чорний кіт Чорний кіт перебіг дорогу. Не Бодлерівський кіт, що в зелених очах Тримає космічну тайну, Не улесливий котик у пошуках пестощів тіла – Чорний дикий кіт плигнув на дорогу Із хащів підсвідомості: Він лякає і кличе в безодню, Мов пророцтво народного забобону. 1985...
14. “Принесли нам лебеді на крилах життя і весну” (за повістю М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять”) Дитячі літа є своєрідною психологічною основою для багатьох митців. Недарма кажуть, що вони – найсвітліші в людському житті. Це час щирості та довіри, нескінченного пізнавання світу. Біографічні відомості про дитячі літа М. Стельмаха, а також повість “Гуси-лебеді летять” підтверджують ці міркування. Маленький хлопчик Михайлик – великий мрійник. Коли дідусь каже, що сонце відмикатиме землю золотими […]...
15. Романтика пригод і подорожей у романі Р. Л. Стівеисона “Острів скарбів” Напевно, важко знайти таку людину, яка б не любила подорожувати. Бо подорож – це завжди нові враження, це можливість краще пізнати світ. Для тих, кого цікавлять захоплюючі подорожі, англійський письменник Р. Л. Стівенсон створив у 1883 році роман “Острів скарбів”. Особисто мені цей роман дуже сподобався. Роман Р. Л. Стівенсона “Острів скарбів” є багатоплановим. Це […]...
16. Семенко Михайль – “… про білі ночі… “ … про білі ночі. про рожевий сутінок. про ко- Лихання сіроморя в туманах. про найтихший Гуркіт. про найтихший стогін. хвилі. душа. нові Пісні на старій віоліні. найтихший плюск. най- Тихший гомін. шепіт у молодокущах. і хвилі. І душа. метелик білий. метелик синій. … ах, Стрункодівчина. Русодівчина. Руходів- Чина. Теплодівчина в ажурній сукні. тонкостан- На. гнучкостанна, […]...
17. Василь Симоненко – Лебеді материнства Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибку казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, Опустіться, тихі зорі, синові під вії. Темряву тривожили криками півні, […]...
18. А лебеді летять… над моїм дитинством… над моїм життям (за повістю М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять… “) А лебеді летять… над моїм дитинством… над моїм життям (за повістю М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять… “) Видатний письменник дивиться на небо. Він щось хоче побачити там? Ні, він згадує своє дитинство, і вже перед нами стоїть маленький хлопчик Михайлик, який народився в мальовничій місцевості на Вінниччині. Згадується матуся, Ганна Іванівна, така добра, ласкава, невтомна трудівниця. […]...
19. Володимир Лучук – Чорний жук Чорний жук Очима Блима: Чує кроки За плечима. Дуже хороше йому По землі ходити! Він не хоче, Чуєш, хлопче, У коробці жи-ти!...
20. Богдан Лепкий – Вороне чорний Вороне чорний! Ти з якого краю Линеш?.. “Кров! кров! кров!..” Тихо, я вже знаю. Вітре, чого ти так сумно й робільно Виєш?.. “Шу! шу! ш-нір!..” Пст! говорити не вільно. Річко, чом плесо твоє так рум’яне?.. Га! розумію. Випливаєш з рани....
21. Любов до матері, Батьківщини у поезії В. Симоненка “Лебеді материнства” Василь Симоненко – поет, патріот, він понад усе любив рідну Україну, український трудовий народ. Для поета Україна – святиня, відданість їй – його обов’язок і щастя. Любов до рідної землі, до Вітчизни, матері як найвища морально-духовна цінність відбивається в багатьох творах В. Симоненка. Зворушливі і задушевні слова знайшов поет, звертаючись до матері, образ якої стає […]...
22. Семенко Михайль – “Крила білі, загострені льотно… “ Крила білі, загострені льотно – Крила смілі душі-Розалінди – Оескезені знов безтурботно Перед острахом Сцілли й Харібди. Крила м’якості снів оксамитних, Крила казок осніжених Сканди,- Скільки згибів на схилах блакитних, Які блисні ажурні гірлянди....
23. Василь Симоненко – “Ой майнули білі коні… “ Ой майнули білі коні, тільки в’ються гриви, Тільки курява лягає на зелені ниви. Пронеслись, прогупотіли, врізалися в небо, Впала з воза моя мрія – пішки йде до тебе. Знаю: дійде, не охляне, в полі не зачахне – Світ твоїми, моя люба, кучерями пахне! Крізь пилюку, по багнюці, в холод і завію Прийде чистою до тебе […]...
24. Мозолевський Борис – Стугоніло, гуготіло Стугоніло, гуготіло, Все палило навкруги. Біла спрага твого тіла Не вміщалась в береги. Сповивалися серпанком Білі ружі між отав. Білий місяць на світанку Поза лозами розтав. І над сонними житами Крізь вогненні ятері, Наче лебеді, злітали Білі руки на зорі. На ставку скрипіли весла, Веслували в ніч скупу. Стежки біле перевесло Слалось в безвість по […]...
25. Нестримний дух романтики в романі “Острів скарбів” Роберта Льюїса Стівенсона Нестримний дух романтики в романі “Острів скарбів” Роберта Льюїса Стівенсона “Острів скарбів”, який приніс його авторові всесвітню славу, є класичним взірцем пригодницької літератури. Книга, на перший погляд, проста й легка, за уважного прочитання постає багатоплановою і багатозначною. Авантюрний сюжет її, незважаючи на традиційність теми – оповідь про піратів, пригоди на морі, – є оригінальним. Юному […]...
26. Білі акації будуть цвісти – Сосюра Володимир Білі акації будуть цвісти В місячні ночі жагучі, Промінь морями заллє золотий Річку, і верби, і кручі… Будем іти ми з тобою тоді В ніжному вітрі до рання, Вип’ю я очі твої молоді, Повні туману кохання… Солодко плачуть в садах солов’ї, Так, як і завжди, незмінно… В тебе і губи, і брови твої, Як у […]...
27. Ліна Костенко – Виходжу в сад, він чорний і худий Виходжу в сад, він чорний і худий, Йому вже ані яблучко не сниться. Шовковий шум танечної ходи Йому на згадку залишає осінь. В цьому саду я виросла, і він Мене впізнав, хоч довго придивлявся. В круговороті нефатальних змін Він був старий і ще раз обновлявся. І він спитав: – Чого ти не прийшла У іншу […]...
28. Микола Вінграновський – Лягла зима, і білі солов’ї Лягла зима, і білі солов’ї Затьохкали холодними вустами. В холодні землі взулися гаї. І стали біля неба, як стояли. Скоцюрбивсь хвіст дубового листа, Сорока з глоду водить в небо оком, І вітер пише вітрові листа, Сорочим оком пише білобоке. Що гай з землі дивився і стояв, Що солов’ї маліли, як морельки, А Київ, мов скажений, […]...
29. Детальний Аналіз “Залізний острів” Гончар ” Залізний острів ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, герої, проблематика, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Залізний острів”: Епос. Жанр “Залізний острів”: новела-засторога (з роману в новелах “Тронка”). Тема “Залізний острів”: розповідь про романтичну подорож закоханих Тоні й Віталика на старий залізний крейсер, яка мало не […]...
30. Тепла куртка на чорний шовк… – Катерина Бабкіна Тепла куртка на чорний шовк, черевики й шарф, Зранку, бачиш, туман зійшов – повисів і розтав. Осінь гострить свої ножі, довгі, світлі, тонкі. Де ти зараз, скажи, скажи, хто ти тепер такий. На перехресті стоїть таксі, з вулиці голоси, Розляглися на сонці пси, тихі великі пси. Пахне соком міських дерев, кволим швидким дощем, Осінь тягне […]...
31. Герасим’юк Василь – Я вівці чорні й білі розгубив Михайлові дмитріву Я вівці чорні й білі розгубив У пізньому тумані. Угорі Вони іще озвалися. Побіг – Нема. Туман. Чужа стоїть кошара І чути кроки. Вогник за плечем. Він, і вона, й дитя. Заходять в хату. В цебрі несуть овече молоко – Хитається від їхньої ходи. Я підійшов аж до вікна. Не зміг Нічого вздріти. […]...
32. Стародавні уявлення і вірування нашого народу у повісті Михайла Стельмаха “Гуси-лебеді летять… “ Чарівною казкою дитинства здається нам повість М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять… “, неначе вона народилася з народних оповідань, повних чаклунства і дива. Письменник в образі Михайлика показав себе, власні дитячі роки, враження, відкриття і витоки свого мистецького натхнення. Він знайомить нас з багатьма чудовими героями, але, на мій погляд, головним героєм є дивний світ природи, ті […]...
33. Павло Мовчан – “Вони тікали через чорний хід… “ Вони тікали через чорний хід, І гіпсовий білів позаду слід. Висаджувалось шкло розбите з рами Безкровними плечима та руками. І гіпс волав, і голосила бронза. Куди вони тікали з залу – хтозна? І арматура, скручена венозно, Знов випрямлялась, проломивши гіпс. І під ступнями скреготав морозно Скульптурний шлях, історії ескіз. Вони втікали… А в парадні двері […]...
34. Лебеді материнства скорочено – Симоненко Василь Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибу казка сивими очима. Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати. Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії. Опустіться, тихі Зорі, синові під вії. Темряву тривожили криками півні. […]...
35. Українська родинна педагогіка у повісті М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять” (1912 – 1983) Народився в с. Дяківцях Літинського району на Вінниччині в бідній селянській родині. Закінчив сільську школу, Вінницький педагогічний технікум та Вінницький педагогічний інститут. Вчителював у школах Київщини і Вінниччини. У роки Другої світової війни був на фронті артилеристом. Після війни займався письменницькою діяльністю. Прозаїк, поет, драматург, кіносценарист. Широковідомі романи “Хліб і сіль” (1969), […]...
36. Незвична колискова (за поезією “Лебеді материнства”) Ні в кого не викликає сумніву те, що Василь Симоненко, стільки років незаслужено забутий своїми співвітчизниками, мав талант надзвичайної сили, був людиною неординарною, поетом, вірші якого вражають своєю красою, силою почуттів, глибиною думки і світосприйняття. Хіба не є дивним, що хлопець із полтавського села зміг стати поетом, творами якого захоплюються люди різного віку, соціальної приналежності, […]...
37. Характеристика новели “Залізний острів” О. Гончар Новелу “Залізний острів” у романі О. Гончара “Тронка” називають твором-засторогою. Адже гуманістичні цінності, та й саме життя людини часто опиняється під загрозою цивілізаційних процесів. І як важливо при цьому зберегти здатність сучасної людини до захисту свого єства, своїх почуттів. Закохані через свою легковажність опиняються на військовому кораблі, який служить полігоном для нічних бомбардувань. їхній човен […]...
38. Світ романтики у романі Р. Л. Стівенсона “Острів скарбів” Роберт Луїс Стівенсон – англійський письменник, корінний шотландець, син і онук шотландських інженерів, знаменитих будівельників маяків. Уже в цих фактах біографії письменника є щось загадкове, романтичне. Найзнаменитіший твір Стівенсона – роман “Острів скарбів”. Якось у трактир “Адмірал Бенбоу” прийшов старий моряк. За ним везли його морську скриню. Моряк назвався капітаном. Він розповів юнакові Джиму Хокінсу, […]...
39. Аналіз вірша В. Симоненка “Лебеді материнства” І Лірика одного з найкращих українських поетів В. Симоненка приваблює нас І самобутньою образністю поетичної мови, відкритістю й чесністю автора, пристрастю й непоборним духом своїм. А ще більше – ніжністю і ліризмом, глибоким j проникненням в душу людини. Сповнена вогнем його палкої душі, вона й сього-‘ дні є окрасою нашої літератури. Одним із найпопулярніших віршів […]...
40. Поетична розповідь про дитинство (за повістю “Гуси-лебеді летять”) Повість М. Стельмаха вся виросла на глибокій народній основі, самий її характер пов’язаний з рідною природою, з піснею і казкою. Юрій Лукін Іноді я замислююсь над тим, що, ставши дорослим, обов’язково буду згадувати своє дитинство. А раптом стану відомим письменником чи режисером? Чи є у моєму житті щось цікаве, про що можна розповісти через 20, […]...