Броніслав Грищук – О, світе мій, гірка моя молитво

Related posts:

1. Тарас Шевченко – Світе ясний! Світе тихий! Світе ясний! Світе тихий! Світе вольний, несповитий! За що ж тебе, світе-брате, В своїй добрій, теплій хаті Оковано, омурано (Премудрого одурено), Багряницями закрито І розп’ятієм добито? Не добито! Стрепенися! Та над нами просвітися, Просвітися!.. Будем, брате, З багряниць онучі драти, Люльки з кадил закуряти, Явленними піч топити, А кропилом будем, брате, Нову хату вимітати!...
2. Броніслав Грищук – Блюз у джазових тонах Навіяний дощем і радіоконцертом у львівській кав’ярні Ян Табачник висотує соло на акордеоні, І синкопи його – мов прощальні ридання та схлипи, І самотній кленок при вітражнім віконці костьольнім Дотліває в дощі, листя вохристе сипле та сипле. Я давно, пані Стефо, тут був, як же ви помарніли! (я цього не сказав, хіба можна се жінці […]...
3. Броніслав Грищук – Чуєш, десь ірже лошатко? Я не знаю, що це сталося зі мною, Чую жалібне іржання за стіною, Із туману, з-за світання, з-над смеркання Зве та зве кудись лошаткове ридання. Не збагну я, де воно, лоша нещасне, Невидиме, позамежне, позачасне. Може, коней крав колись мій темний пращур Та в степу лоша лишив напризволяще, І тепер чужу я муку мушу чути […]...
4. Броніслав Грищук – Неминучість Раз Паїсій блаженний, що в Києві жив предавно, Серед ночі, вві сні, білоткану сорочку побачив, Лопотіло, кипіло, боліло її полотно, На усохлій тополі розіп’яте вітром гарячим. Знав, ох, знав юродивий, що саме віщує той сон, Краму білого зойк, у бездоння небес відлетілий: Прощавання з юдоллю земною, з олжою і злом, Трепетання душі, що із тлінним […]...
5. Броніслав Грищук – На цвинтарі Сколихнув темні шпали “Братіслава-Москва”… Й тільки листя опале, Тільки зжовкла трава. Тут – розорані схили, Вороння на ріллі. Там – промерзлі могили В потойбічній імлі. Самота безутішна І розпука така, Мов у зранених віршах Павла Гірника. І нема уже літа, І надії нема, Тільки туга над світом, Тільки тиша німа, Тільки шепіт провинний Відліта до […]...
6. Броніслав Грищук – Райцентрівський кайф Глухий готель, німа кімната, Брусочок сиру на столі, І пляшка, щойно розпочата, І дощик при віконнім склі. Нема з тобою, слава Богу, Ні того, хто тебе хвалив, Ні того, хто тебе обмовив За те, що ти з ним хліб ділив. Нема кому зронити слово, Кого чекать, до кого йти. Терпке вино, сирок солоний, Нічний метелик […]...
7. Броніслав Грищук – Вже стільки років Вже стільки років Не діждуся рання! Пітьма, пітьма, І сон тікає пріч. Одної ночі Ти сказала: “На добраніч!” Й від тої ночі Не минає ніч…...
8. Броніслав Грищук – У приміському поїзді Майже гекзаметр Край вікна у спекотнім вагоні задумлива жінка Ізнічев’я неквапно бананову плоть оголяє І, відкинувши локони на дерматинову спинку, Овоч сей перестиглий облизує та споживає. А навпроти студентик із отрочим пухом на карку Та білявим, рідким, ніби в котика-мурчика, вусом Про античну добу, про Сапфо – вогняну лесбіянку Фоліанта вивчає, знеможений млостю спокуси. З-за […]...
9. Броніслав Грищук – Посвята коникам Зелений коник у вівсах Вважає, що його сюрчання Є не що інше, як іржання, Високе, наче небеса!...
10. Броніслав Грищук – За тридев’ять небес За тридев’ять небес, Де нема ні плачу, ані сміху, Де у райських садах Не вмовкають джмелі й солов’ї, Де вощиновий берег Спливає медами справіку У нектарні бездонні озера Й дзвінкі ручаї,- Звідти, З вимірів тих Золотих-осяйних-незбагненних, Мама з татом Вдивляються в мене Крізь божі світи, Ніби хочуть сказати Щось дуже важливе для мене Та від […]...
11. Броніслав Грищук – Знов за тамбурним сизим димом Знов за тамбурним сизим димом, Що вгорнув пеленою скло, Мов ковчег, пропливає мимо Невмируще моє село. Позад нього двигтять пожари, Позад нього доба така, Що в хліві – ні тварі по парі, У стодолі – ні колоска, Ні жорен в коморі, Ні вишні За сльозавим більмом вікна… То яка ж се перед Всевишнім Неспокутна людська […]...
12. Броніслав Грищук – Чорний Острів, білі лебеді Я іду собі у вересень, В лоскотання павутинні, Чорний Острів на тім березі, Білі лебеді на хвилі. Соціальне забезпечений, Що й америки не треба, Я пускаю дим колечками В незалежне рідне небо. Я пускаю дим хмаринками За плече своє за праве, Плаче ангел, хоронитель мій, Безутішно, безугавно. Та невже, мовляв, не знаю я, Що куріння […]...
13. Юра Матвійчук – доброго ранку, стомлений світе Доброго ранку, стомлений світе, Ти збудив мене сьогодні о сьомій… Я заплутався в собі, в твоїх сітях, І не потрібний більше нікому… Я стомився від війн твоїх, чуєш… ??? Від смертей, байдужості, тероризму… Я знаю, що ти мене ігноруєш, Почуєш колись, та буде запізно… Тобі начхати, що на планеті, В одній із країн в маленькому […]...
14. Таня-Марія Литвинюк – Миру тобі, миру, мій світе Миру тобі, миру, мій світе, милості, Божої милості, милий, людської мудрості. Хай із долонь твоїх зв’язаних птахи вилетять. Хай із грудей твоїх ранених квіти виростуть. Миру тобі, миру, мій світлий, милості, Змучений мій, сили тобі, мужності. Хай твої ріки наші гріхи вихрестять, Хай твої води стануть нової міцності. Миру тобі, миру, мій світе, милості. Музики, […]...
15. Аня Тет – Гірка на смак, на дух – невтішна Гірка на смак, на дух – невтішна Чи то довільно, чи мимохіть Живе між нами – холодна тиша Ось уже декілька століть.. Бентежить душі, хвилює очі І загортає в сувій тривог.. Холодна тиша: безжально, мовчки Хоронить мрію – одну на двох.. І ширить відчай.. І розпач сіє.. Все зводить стіни.. Стискає груди І гаснуть свічі.. […]...
16. Павло Мовчан – Гірка Марія Вертаю у себе, як річка з розливу, Прискоривши в руслі життя течію. А був же широким… А був же й щасливим, Коли відчував всю безмежність свою… Ніхто не спиняє мене, не гукає – Ні ясен, ні шпиль, а ні ти на шпилі, Лиш слово високе приховує камінь Та чистий пісок закипа в джерелі. Волочиться слідом […]...
17. Павло Мовчан – “Світе мій, як це просто, майже буденно… “ Світе мій, як це просто, майже буденно – Земля під кущами затвердла від тісноти давно, Певність під спиною маєш і рукавом зеленим Очі свої закриваєш, наповнені сном. Гостра трава стікає цівками по обличчю, І виступа на згинах білий сік-молочай, На шелестіння губ півень озвався тричі, Й перемінився раптом світ у розкритих очах: Бахнув у діжку […]...
18. Юлія Кириленко – Зглянься світе наді мною! Зачекай, не спіши, більш не треба Душу ніжну словами кропити, Подивись, сонцесяйний мій Фебе, Глянь на мене, блаватовий світе! Хоч тобі далебі не до мене, Ти вгорі загаптований цвітом, Я ж сплітаю тут руки студені, Проростаю в душі неофітом. А десь там, серед вулиць-мережок, В’ються долі нитки мов шовкові, Мойри плутають їх обережно Візерунками на […]...
19. Антонич Богдан-Ігор – Гірка ніч Заснули люди в чорнім місті, Під ковдрами леліють сни. Твоєї мрії не помістить Цей світ безкраїй та тісний. Замовкли голоси охриплі, І спокій крила розпина, І північ зерна маку сипле, Та не для тебе тишина. І ось дрібний чорнявий хлопець Підніс долоні до чола. Ні, суті світу ти не схопиш, Не вирвеш віршем корінь зла....
20. Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні… (за творчістю Василя Стуса) “Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні… ” (за творчістю Василя Стуса) Людям краще щоб було Жити, Попід косами лягло Жито. / В. Сосюра / Минають століття, держави зникають і народжуються нові. та вічно живуть народи. І навіки залишаються в народній пам’яті ті, кому Батьківщина, рідна мова та вільна думка були дорожчими […]...
21. Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – гірка дума про долю українського народу Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – гірка дума про долю українського народу В історії української літератури другої половини XIX століття творчість Панаса Мирного посідає визначне місце. У багатьох своїх творах письменник порушував життєво важливі теми, викривав експлуататорський характер класового суспільства дореформеного й особливо пореформеного періоду, сміливо виступив проти нього, закликав до боротьби і […]...
22. Дозволь мені, мій вечоровий світе, Упасти зерном в рідній стороні… (Василь Стус) Дозволь мені, мій вечоpовий світе, Упасти зеpном в pідній стоpоні… (Василь Стус) Василь Стус… Людина-легенда, людина-міф, людина яку пpиpода наділила незpівнянним даpом віpшової майстеpності. Ім’я його викликало в одних захоплення, в інших – зневагу і зловтіху. Обеpежні і всім задоволені люди ствеpджують, що Василь Стус Міг би збеpегти своє життя, якби був більш дипломатичним, угідливим […]...
23. Аня Тет – Ти не запитуй Ти не запитуй :”Хто я й звідки?” Ти не шукай мене в мені… Сьогодні я жарке, спекотне літо, А завтра холодніша від зими Як таємницю, ти мене не розгадаєш, Як простір, ти мене не обіймеш Я – сива істина, якої не пізнаєш Я – неозорий Всесвіт, що без меж Я – вільний вітер, що і […]...
24. Гірка комедія солодкого життя Не спиться, не їсться мені… Герасим Калитка У нашому суспільстві здавна існує страшний звір. Кудлатий, дикий, з червоними ненаситними очима, він не їсть і не спить, блукаючи душами людей. Цей звір справді небезпечний, і його не можна зловити, але парадокс: люди не жахаються його, а навпаки, широко відкривають двері, впускаючи його в душу. Звіра цього […]...
25. “Народні оповідання” Марка Вовчка – гірка правда шиття тих часів Дві книжки оповідань Марка Вовчка мали назву “Народні оповідання”, яка промовляє сама за себе. У своїх творах письменниця зобразила життя народу, не прикрашуючи його, вона показала те, що бачила сама, те, що чула від людей. Тому, можливо, ці твори і сприймаються так: сповненими щирості, справжніх почуттів, горя та радості. На жаль, на тому історичному етапі […]...
26. Руданський Степан – Ти не моя Ти не моя, дівчино дорогая! І не мені краса твоя; Віщує думонька смутная, Що ти, дівчино, не моя! Ти не моя! За личко гарне Справляє хтось колодія… Мої ж літа проходять марне, Бо ти, дівчино, не моя!.. Ти не моя!.. І брови чорні Милує інший, а не я, І інший хтось тебе пригорне, А ти, […]...
27. Чи я в лузі не калина була… – Родинно-побутова пісня Чи я в лузі не калина була, Чи я в лузі не червона була? Взяли ж мене поламали І в пучечки пов’язали – Така доля моя! Гірка доля моя! Така доля моя! Гірка доля моя! Чи я в полі не травиця була, Чи я в полі не зелена росла? Взяли ж мене покосили І на […]...
28. “Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні… “ Поету і громадянинові Василю Семеновичу Стусу не судилося зазнати в Україні літературної слави за життя, але сповна довелося випити гірку чашу страждань. Друга половина його короткого життя (прожив він усього сорок сім років) була дорогою випробувань і страждань. Виростав Василь Стус у шахтарській столиці Донбасу, навчався в педінституті. По-юнацьки закоханий у весь білий світ, почав […]...
29. “Дозволь мені, мій вечоровий світе, Упасти зерном в рідній стороні… ” В. Стус Нашому землякові, поету і громадянинові Василю Семеновичу Стусові не судилося зазнати в Україні літературної слави ще за своє життя, але сповна довелося випити гірку чашу страждань. Друга половина його короткого життя, а прожив він усього сорок сім років, була дорогою нестихаючого болю. Виростав Василь Стус у шахтарській столиці Донбасу, ходив добре знайомими мені вулицями, навчався […]...
30. Чи я в лузі не калина була (народна пісня) Чи я в лузі не калина була, Чи я в лузі не червона була? Взяли ж мене поламали І в пучечки пов’язали Така доля моя! Гірка доля моя! Чи я в полі не травиця була, Чи я в полі не зелена росла? Взяли ж мене покосили І на сіно посушили – Така доля моя! Гірка […]...
31. Кацай Олексій – Механічний жовтень Від жовтневих дощів листя іржавіє А речі виходять з помешкань І крокують по калюжам Крізь бризкотливе скливо Безладу осені Підшипники краплин Механізму погоди Цокотять вкриваючи Поверхню вітру ледь смугастою Гальванопластикою Металізованого туману Зношені речі несуть У кошелі небосхилу Скринечки будівель туди Де від жовтих дощів листя іржавіє Де складений із парасольок робот Скулившись дивиться На […]...
32. Ірина Лахоцька – Коли сонце зачинить двері Коли сонце зачинить двері І почнеться сезон дощів, Я відточу свою майстерність Грати нотами чистих слів. Я свою заколишу тугу, Переллю всі дива в слова. Як заїхати в душу плугом, То і будуть колись жнива. То і буде ще що зібрати І заколе в душі стерня, Як посипляться слів дукати В перипетіях мого дня. Коли […]...
33. Тетяна Гапонюк – Божевільний Я божевільний, Я частина гри, Назовні вільний, Це ж насправді грим! Ніби сліпий, Я йду серед полів, Зовні спокійний, Я в думках летів…...
34. Павло Тичина – Розкажи, розкажи мені, поле Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки? – Ой дощів мені б треба, дощів, а не поту, Бо той піт прилипа до брудної сорочки, Як плугатар кінчає роботу. Розкажіть, розкажіть мені, хмари: Ви чого це тікаєте далі? – Та хіба ми, нещасні та стомлені, знаєм? Он вітри там женуться, кричать: “ей ви, кралі! Почекайте, […]...
35. Степан Руданський – Пекельна смола Раз на мові ксьондз казав: “Не впивайтесь, люди! На тім світі вам смола Замість вина буде!” Ото якийсь і захтів Смоли скуштувати, Каже собі два бички За денежку дати. Випив один – не біда, Другий випиває… Посмакував неборак, Далі промовляє: “Та гірка вона, гірка! А все ж не тужити: Як втягнеться чоловік, То й то […]...
36. Вірш Василя Голобородька – У жовтім колоссі У жовтім колоссі Живуть птахи із жовтими крилами Яких немає в жодного птаха Повіє вітер Птахам захочеться полетіти Зніметься усе поле і полетить Щоб послухати жовтих пісень Змайструю клітку І посаджу туди одного птаха Поле полетить Всього не спіймаю Одному птаху боляче на самоті...
37. Руданський Степан – Не згадаю гадки Не згадаю гадки, Не змислю я мислі!.. Як чорнії хмари, Чорні думи звисли! Порадь, мати, що діяти, Ой чи жити, чи вмирати? Порадь, моя мати! Розпукає серце, Каменіють груди. Скажи, моя нене, Що зо мною буде. Кажуть люди: “В світі чари; В світі люди, не татари – Не будеш без пари!” Ой світе мій, світе! […]...
38. Герасим’юк Василь – Кілька хвилин першої світової “То не змія, то черв. Тут багато такої нехарі. А гадину зараз ви уздрите”, – Сказав брусиловцям сліпий і засвистів. Ще не чули вояки такого свисту: Невловні переливи, Незвичні колінця, Тони скрадливі – Недобрий свист! Почули вояки, Захитались буки і трепети, Ворухнулася стіна смерек, І зашуміла на них умлівіч Велика змія. Заніміли хоробрі вояки, скаменіли […]...
39. Микола Вінграновський – до думи дума доруша До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! Дивись і думай, моя доле, – До думи дума доруша. Стобальним, стоглобальним болем До неба дибиться душа. До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! Любов болить! Любов болить! Дощів водневих гробопади… Докіль не буде в людства злади?! Любов болить… любов болить… Страждання, […]...
40. Я – козачка твоя (народна пісня) Струменіє зоря, і за обрій упав Місяць яблуком червонобоким. Я – козачка твоя, я – дружина твоя, Пане полковнику мій синьоокий. В полі ватри горять, вартовії не сплять, Ген, розвіявся спокій на попіл. Я – козачка твоя, я – дружина твоя, Пане полковнику мій синьоокий. Руку дам на коня, хай стріла обмина, Полетімо удвох в […]...