Броніслав Грищук – За тридев’ять небес

За тридев’ять небес,

Де нема ні плачу, ані сміху,

Де у райських садах

Не вмовкають джмелі й солов’ї,

Де вощиновий берег

Спливає медами справіку

У нектарні бездонні озера

Й дзвінкі ручаї,-

Звідти,

З вимірів тих

Золотих-осяйних-незбагненних,

Мама з татом

Вдивляються в мене

Крізь божі світи,

Ніби хочуть сказати

Щось дуже важливе для мене

Та від чогось мене, нерозумного,

Застерегти!

Губи, брови, морщинки

Ворушаться в болісних зламах –

Хоч на мить на одну

Відступи, відпусти, німота!

Але марні вони,

Позамежні оті намагання,

Бо печать невидима

Лягла на пошерхлі уста!

Так зі снів

Ми і світимось втрьох,

Наче храмові свічі:

Я – з свойого, земного,

Вповитого тліном гріхів,

А вони – з того сну,

Де ні слів, ані сліз,-

Тільки вічність,

Та пісні солов’їв,

Та вощиновий мед

Берегів.

1997

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Броніслав Грищук – За тридев’ять небес