Час повернути назад неможливо

Related posts:

1. Олеся Крисько – Відпускаю у небо свого журавля Відпускаю у небо свого журавля. Вкотре. Ти ж синицю зі жмень не пускаєш Знову. А мені та й до тебе навіть здаля Ближче. Ти ж на зустріч до мене не зробиш Й кроку. Відпускаю! Лети у свій вирій Дакеко. Не тривож мене більше, звільни Серце. Як забути тебе, мій милий? Не легко! В мою душу, […]...
2. Єлизавета Замана – давай востаннє відкриємо дУші Давай востаннє відкриємо дУші: – мушу зізнатись, тобою марила Марно тільки, бо спогади душУ Закриваю надійно тебе-примару… А ти як? бачу ж щасливий, ніби? Мовчиш? – ну, як завжди. Вона, кажуть, з німбом? Вже йдеш? – не тримаю. Хоча востаннє відкрив би серце… Наостанок скажи кілька слів! Моє ж он, чуєш, до тебе не б’ється […]...
3. Я – твій ангел Моє серце зовсім не вміє кохати. І ніхто не примусить знов полюбить Вже набридло мені усміхатись й чекати Гітара в душі вже давно не бринить… Рік минув… А я ще не забула Над щастям моїм плаче радісна хмара Я давно не твоя, хоч твоєю не була Серед степу заграє одинока флояра… Ми з тобою все […]...
4. Таня Бенещук – За тобою вже більше не плачу Я сьогодні насмілюсь сказати, Що тебе розлюбила давно. Не боюсь “їй” у руки віддати, Все життя, що між нами було. Хай бере усього без остатку, Хай радіє, що серце ущент. Відпускаю та мушу на згадку, Нагадати любові момент. Ти у долі моєї сторінка, Ти не ворог тепер і не друг. Не залишиться навіть відтінку, Коли […]...
5. “А й справді, є мутації назад?” (за п’єсою Е. Йонеско “Носороги”) ЙОНЕСКО ЕЖЕН (1912-1994) Французький драматург румунського походження. Своїми п’єсами Йонеско робить переворот у театральному світі: теми абсурдні, герої незрозумілі, сюжет і дія драми занадто далекі від традиційної схеми. Літературні критики винайшли навіть нову вивіску для таких витворів – “театр абсурду” (крім Йонеско, у Франції подібне можна було зустріти в творчості Беккета й Адамова). Автор вміє […]...
6. Григорій Сковорода – дізнайся Дізнайся, що називаю щасливим життям. Все облиш і зверни туди своє серце. Всім серцем дотримуйся такого правила: слідкуй За божими словами: О сину мій! Віддай мені своє серце! Віддай мені своє серце; якщо ж віддаси Частину серця світові, я не візьму твого серця Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя; Але щасливіший, хто вміє користуватися ним. […]...
7. Наталія Пиж – Спогад Життя. Яке воно? Просте? Складне? Чи може ненаситне? Яке воно у мене, в тебе і у нас? Вже різні ми давно Та доля сипле Нам спогади про той далекий час. Про ту любов дитячу і забуту Любов до тебе, чи до твого Я. Та що казати все давно минуло. Та спогади крадуться навмання. Ті спогади […]...
8. Олена довганюк – Віддай мені мою частинку неба Віддай мені мою частинку неба, Нічого більше не візьму у тебе. Віддай мені назавжди лиш його, Частинку серця і життя мого. Тебе благала і просила, Й чекала, скільки було сили, Віддай мені тепер його, віддай, Натомість, все що маю – забирай. Від дня до дня останній час живу, Я прірву пустоти твою долаю. Чекання довгу […]...
9. Ти говориш що кохатимеш вічно Ти говориш що кохатимеш вічно, Ти говориш що забрав мою душу, Ти говориш що вона відлітає, І ти вже знаєш що я не кохаю, Твій погляд стає жорстоким, Твоє серце бється скоріш, Відчуваю що хочеш сказати мені якусь підлість, І звучать з вуст ці слова: “Ти кохаєш його і я знаю, за це тебе довіку […]...
10. Олена довганюк – Слід після себе зітри Слід після себе зітри І більше в мені не з’являйся В минулій секунді завмри І в спогадах ти розчиняйся. Нікого й нічого не треба, Повітря лиш треба мені, Та не обійдуться без тебе Секунди, хвилини і дні… Все важче… Коли ж стане легше Все важче стає з кожним днем. Знов не востаннє й не вперше […]...
11. Не все так просто Сьогодні я вже трішки не та, Складаю у рими інші слова. Тепер ні про що я не шкодую, Я просто вперед до щастя крокую. Тебе не тримаю: хочеш – іди, Й мене остаточно вже відпусти. Життя має бути наповненим щастям, Я більше не та, хоча й досі Настя. Бути такою зовсім не важко, Для себе […]...
12. Андрій Малярик – Ти снишся мені ночами Ти снишся мені ночами, Я бачу тебе у снах, Шепочеш тихенько словами, Твій погляд тримаю в руках. І голос пронизує наскрізь, І серце б’ється частіш, І, знаєш, ти моя слабкість, Про тебе сьогодні мій вірш. Вже зустрічі я чекаю І день проміняв на ніч. З’явися сьогодні, благаю, Бажанням, думками, у сні. Ти горя мого утіха, […]...
13. Моє щастя Моє щастя вкраденим було – А я його любила, Мій коханий був чужий, І я його згубила… Я забрала його в надії, Що хоч трохи щаслива побуду І забула, що це тільки мрії Що із ним я ніколи не буду! Серце рвалось на сотні частин, І в очах стояв страх від розлуки, Скільки вже ти […]...
14. Надя Ковалюк – Забулось… Відболіло… Відлягло Забулось… Відболіло… Відлягло… Не б’є вже по руках розчарування. Невидимою ниткою вплело В моє волосся слід твого кохання. Не переймайся… Більше не болить… Дощів із сліз у мене вже не буде… Єдиний крок, всього лиш тільки мить- І в натовпі – людей втрачають люди. Не треба слів… Вони такі пусті… Я вижила без тебе, навіть […]...
15. Вірш – А знаєш як болить у мене в серці? А знаєш як болить у мене в серці? Не знаєш… бо ніколи не боліло… Не відкривав душі своєї дверці І серце твоє ні за ким не мліло. Подумай, уяви лиш, що хтось любить Тебе більш за усе на цьому світі, Байдужістю твоєю себе губить, Не дже від тебе подарунків й квітів… А лиш чекає крапельку […]...
16. Зізнання Час летить, забуте минуле До ідеалів ми руки тягнули Молились на них, їх боготворили Залишитись з нами їх ми просили Хотілося щастя, любові, і ласки Але не такий кінець у цієї казки Зруйновано все, до праху згоріло Пішло кудись все, кудись полетіло Хотілось тримати, але все дарма Казки цієї нажаль вже нема А може є […]...
17. Олександр Олесь – Безсмертники Вони давно вже втратили життя, В них згасло все, що тільки малось, Умерли всі і думи, і чуття, І тільки форма їх такою же зосталась… Але вони сміються, мов вві сні, І погляд мій приковують до себе, Нагадують розкоші весняні І кажуть про тепло, про радощі, про тебе. Ці квіти – спогади про світлі дні… […]...
18. Алла Жабокрик – Ввечері, коли жахливо хочеться дихати Ввечері, коли жахливо хочеться дихати На повні груди, а холод виламує кістки, Я часом чую, як за твоїми вікнами падає дощ, А на кухні закипає чайник. Просто відстань – це лише цифри. Просто кохання – це лише згадка. Просто жити. просто доводиться жити. Без. тебе. І прислухатися до того, Як чашка наповнюється гарячим трав’янистим чаєм. […]...
19. А давай ти доб’єш мене прозою А давай ти доб’єш мене прозою, Щоб не дихати більше неправдою? Перебивши всі спогади грозами, Значно рідше про тебе я згадую. Я чекаю не літа, а осені, Жовте листя якось заспокоює. Ну давай, добивай мене прозою, Тільки так, як тоді, а не новою. Знов заплутуюсь в променях сонячних, Забуваю тебе з непокірністю Я тепер посміхаюсь […]...
20. Щоб ти мене ніколи не кохав Боліло слово у душі Боліло в грудях, Там де серце. Боліло… і читалися вірші, І сльози знов котилися додолу. Та не питай мене, бо більше не твоя, І не цілуй, бо більше не з тобою. Забудь усе за мить, а я твоє ім”я Не випускатиму із памяті конвою. Ні не кохай, бо я брехала Не […]...
21. Єлизавета Замана – два роки очі в очі вдивляються пильно Два роки очі в очі вдивляються пильно, Хоч між нами десятки українських міст. У мене тут по-колу машини і пильно, А у нього там дощ і через ріку міст. Мені його десна, знаєш, сниться… Я в ній тону. місцями, моторошно Мені б летіти у височінь, як синиця, У нього на руках збирати пшоно… Мені б […]...
22. Василь Симоненко – “Ти знаєш, що ти – людина?..” Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди – Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе – Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, […]...
23. Солдат ЗСУ – Я ніколи в житті не стріляв з кулемета Я ніколи в житті не стріляв з кулемета, Я – гранату повік не тримав у руці… А чи треба країні сьогодні поети, Коли понад усе ій потрібні бійці? Закрутило мій край у страшній круговерті, Де щодня у людей відбирають життя, Знов замішано світ на стражданнях і смерті. А у мене думки про безцінність буття! Всюди […]...
24. Ольга Анцибор – Суперечка (переклад з Андрея дементьева) Йди! Тебе не тримаю… Пусти мою душу, Як гріхи відпускали у нас в давнину. І хоч третій вже хтось все до біса порушив, Я на себе прийму і печаль і вину. Не прошу я ні спокою в долі, ні смерті. А прошу справедливості тільки в однім: Хто в коханні усе зрозуміє і стерпить, Той живе […]...
25. Леся Українка – дочка Ієфая Пусти мене, мій батеньку, на гори, Де ряст весняний золотом жаріє, Де вітер цвіт в мигдалів обсипає, – Хай він мене дощем рожевим скропить, Оплаче цвітом молодість мою. Там, кажуть, з гір усю країну видко, – Нехай востаннє я побачу більше, Ніж бачила за все життя коротке, Хай стану ближче до ясного сонця, Скажу йому: […]...
26. Юрій Іздрик – Cекунди не мають виміру Секунди не мають виміру – Це тільки удари серця У думки немає вибору – Це тільки проекція смерті У слова немає запаху А є тільки колір і смак Ти можеш мені сказати Чому це насправді так? Ти можеш мені повірити – На дотик а не на слово? Ти знаєш якою мірою Й до чого ми […]...
27. Микола Вінграновський – Новорічна колискова Сніг приліг на землю, льольо, Притуливсь до тебе я, І гойднулась біля болю Новорічна ніч твоя… Йди додому, старший боле, І малому накажи, Не дивіться нам ніколи По той бік, де ніч лежить. Може бути, що й не буде Того щастячка і нам, Але тепло пахне грудень Молодим своїм снігам… Ти б сказала: не змерзає […]...
28. Іван Франко – Співакові Будь ти, співаче, як божа пшениця, Пісня твоя – золотеє зерно! Скоро в лушпині доспіє воно, Колос униз починає хилиться. Знає той колос, стебло і лушпина, Що для зерна вони тільки й росли, Що лиш тоді воно повне, коли Весь живий сок свій в нім зложить ростина. Знає той колос, стебло і лушпина, Що, як […]...
29. Більше не твій Більше не твій Він чужий, украдений, як річ. Його голос більше не для тебе Тільки сни дарує кожна ніч, Тільки сни, украдені у неба. Його очі більше не твої. Пам’ять кадри фільму промотає, Та в ролях ти бачиш лиш її. Цить, не плач, в житті таке буває. Не для тебе більше він живе, Ти для […]...
30. Крістік Хрустік – Я не мастак писати прозу Я не мастак писати прозу, Тому летять мої вірші. Мені не треба звати музу, Вона живе в моїй душі. Я знов сьогодні опинилась На стадії, мабуть, з нуля. Щось у мені перемінилось, Але це досі все ще я! В мені померла віра в диво, Проте я не відмовлюсь від чудес. Життя, хоча і носить криво, […]...
31. ЛЮБОВ Ало, любов! Ти чуєш?… я здаюся. В мені немов, щось ожило. Прийди до мене, більше не боюся, Закрила очі на все те, що вже давно було. Так легко стало на душі, І біль гірку я відпустила. Навіщо спогади сумні??? Для тебе серце знов відкрила. А знаєш… вірю, що прийдеш, Тому, що я колись любила, І […]...
32. Павло Мовчан – досвід Нерв пам’яті, оголений літами, Вже занімів, і біль давно ущух; І пагорб часу, мов замет, розтанув, Розмив сліди щоденних завірюх… Що ти вчинив за дні своєї плоті Для ствердження покладених чеснот? … І німував, і віддававсь скорботі, Ятрив байдужим пустослів’ям рот? Чи вдосконалив серце у стражданні, Зусилля множив, може, на думки? Чи так і жив, […]...
33. Ліна Костенко – І скаже світ І скаже світ: – Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов – на грані маячні І віра – у наївності на грані. Що можеш ти, розгублене дитя, Зробити для вселюдського прогресу? – Я можу тільки кинути життя Історії кривавій під колеса. Хоч знаю: все це їй не первина. Але колись […]...
34. Ірина Мажорських – Я знаю, що більше тебе не побачу Я знаю, що більше тебе не побачу. Життям переведені колії. Не бійся, сьогодні уже не заплачу, Забуті усі меланхолії. Тремтить неминучість у стінах вокзалу, І сонцем перон закривавлений. Пробач, що колись я про все це змовчала, А зараз час шансів позбавлений. Я знаю! Я більше тебе не побачу. Цей погляд такий обрікаючий. За все несказанне […]...
35. Олена довганюк – Ти – найпрекрасніший з усіх Ти – найпрекрасніший з усіх, Кого я тільки зустрічала.. Ти – найкоханіший з всіх тих, Кого за все життя я знала. І той погляд твій м’який Й солодкий присмак поцілунку. Немає кращого ніж ти Мені на світі подарунку. З тобою кожна мить безцінна І забуваю я про все. Й тобі сказати я повинна, Коханий, дякую […]...
36. Елизавета Замана – Знаєш, іноді мене Знаєш, іноді мене Злість брала Бо я тебе Ніколи не мала. Я була мала І зовсім, здавалося, Сама. А потім миналося… Мама брала за руку, Навчала життя. Я освоювала науку, Вчила правила буття. І непомітно Він з’явився, та став Поряд незамінно Наче знав, Що вчасно. Розмовлє красивою Ворожою мені Російською, Не говорячи імені Називає – […]...
37. Мить Все минуло так швидко ніби небуло насправді Лише згадка і пам’ять буде зі мною назавжди Пам’ять про дні які не раз я ще згадаю. Пам’ять про ті дні, мене зігрівають. Все так швидко минуло та я пам’ятаю. Кожну хвилину в душі я тримаю І поїзд мій мене в перед понесе, І теплими словами я зігріваю […]...
38. Дмитро Павличко – “На трибуні ти говорила… “ На трибуні ти говорила Схвильовано, але якось інакше, Якось краще ти хвилювалась Перед очима народу. Я відкрив тебе знов сьогодні, Як зорю, яку пам’ятаю з дитинства. Ти говорила правду. Ти завжди Була відвертою й чесною, але Перед очима народу Правда твоя стала ще кращою. Ти сама стала ще кращою Від слова правдивого, що розлилося Хвилею […]...
39. Павло Коробчук – Повне взуття піску Повне Взуття піску, повні легені диму. Згадуєш про ту жінку добру добру годину. Горло у вірша таке, ніби кричиш їй в спину, В кожен хребець вчорашній, в зародок, у дитину. Скільки ми так втрачали? Скільки ми так кричали? Кришталик звузився в пам’ять на спільному досі причалі. Спогади осідають, ніби листочки у чаї. Тримаю це море […]...
40. Леся Українка – Питання Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Чи я тебе не щиро покохав? Ні! Певне, ти мене ніколи не любила! Журливо ти хитаєш головою І кажеш: “В нас дороги розійшлись”. О ні, я вірю – зійдуться колись, З’єднаємось навіки ми з тобою. Я поборю найтяжчі перешкоди, Я маю силу, […]...