Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Частівка
Частівка
Частівка – жанр народної лірики, чотирирядкова, іноді – шестирядкова римована пісня швидкого темпу виконання. Розмір переважно хореїчний. Ч. – імпровізація, адресована конкретній особі чи аудиторії, оформлена як моментальний влучний відгук на злобу дня. Тематичний та емоційний обшир Ч, досить широкий – від побутових фактів до подій великого суспільного значення. В ній виражаються й інтимні переживання, й гостра дотепна думка, і м’який дружній гумор, і нещадна сатира. Ч. властивий образний паралелізм. Ой пройшла я Кубань, Пройшла всі уклони, Ой як важко, тяжко Гонити вагони. За своїм духом Ч. близькі до коломийок.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Колізія Колізія (лат. collisio – зіткнення) – гостра суперечність, зіткнення протилежних сил, інтересів, переконань, мотивів, джерело конфлікту та форма його реалізації у літературному творі. Термін запроваджений в естетику Г.-В.-Ф. Гегелем, має ширше значення, ніж “конфлікт”, характеризується масштабністю, глобальністю зображуваних протиріч....
- Хронологія Хронологія (грецьк. chrоnos – час і logos – слово, наука) – допоміжна історична дисципліна, що встановлює точні дати історичних подій, документів, фактів літературного життя, творчої і видавничої історії літературних творів. І. Франко надавав великого значення точному датуванню навіть окремих поезій Лесі Українки, щоб якомога адекватніше простежити розвиток таланту, зміну тематики, еволюцію авторської свідомості. для істотних […]...
- Види комічного в українській літературі Гумор – різновид комічного, зображення життя у беззлобно-добродушному, жартівливому тоні; Іронія (гр. “прихована насмішка”) – один з різновидів комічного, прихована насмішка або стилістичний прийом, коли особа чи явище удавано схвалюються чи осуджуються з метою досягти протилежного ефекту. Ознака іронії – подвійний смисл, причому істинним є не прямо висловлений, а протилежний (наприклад: “… Еней, таку уздрівши […]...
- Ліричний портрет Ліричний портрет – один із поширених в українській поезії жанрів, в якому змальовується внутрішній світ певної особи (при певних зовнішніх атрибутах), виражаються її сутнісні риси. Приклад Л. п. – уривок із вірша Є. Маланюка “до портрета Мазепи”: В панцир закуто груди і плечі. Тінню за ними – спалені крила. Серце юне і тіло старече Пурпур […]...
- Скорботна нота “Сонячних кларнетів” Павла Тичини I. Ставлення М. Коцюбинського до творчості П. Тичини (вразила глибиною розкриття теми, емоційністю, оригінальними поетичними паралелями). II. Тичина – поет, яким пишається Україна (оригінальний стиль, мужність інтонацій, дивовижна образність; ідеал Тичини – гармонія природи і людини, інтелекту й духовності, почуття й обов’язку, національного і загальнолюдського, землі і космосу). III. Найкраща книжка поета “Сонячні кларнети” (сповнена […]...
- Тема, ідея та мотив художнього твору Тема художнього твору – це коло подій, життєвих явищ, представлених у художньому творі, у тісному зв’язку з проблемами, які з них постають і потребують осмислення. Тема, в свою чергу, включає: – життєвий матеріал, що охоплює: події, вчинки персонажів або їхні думки, переживання, настрої, прагнення, у процесі розгортання яких розкривається суть людини; сфери застосування сил та […]...
- Прощання (вірш про школу) Ми дякуємо школі за старання, За вкладені у нас любов й тепло, Ми залишаємо для неї побажання, Бо у життя доросле вже йдемо. Кохана, люба, школа, ти із нами Навчалася читати і писать Пройшла цими терністими шляхами За це спасибі хочемо сказать. А першій вчительці, що немов матуся, Навчала нас мудрості й доброти, Низенько до […]...
- Публіцистична лірика Публіцистична лірика – тенденційні ліричні твори, в яких виражаються актуальні світоглядні, політичні та ін. погляди. Предметом П. л. є цінності ідеологічні, соціальні, подеколи за рахунок естетичних. Мета вірша – утвердження або заперечення якоїсь думки. Часопростір (хронотоп) вірша конкретизований. Розвиток ліричного сюжету – це хід полеміки, притаманний тому чи іншому поетові. Адресат віршів подвійний – конкретна […]...
- Конотація Конотація (лат. сum, соn – разом, notare – відмічати, позначати) – додаткове до основного, денотативного (денотат), значення знака, що містить інформацію про експресивну силу та оцінну вартість даного знака, а також емоції та волевиявлення, що супроводжують його використання. Термін “К.” виник ще у схоластичній логіці. З XVII ст. він став вживатись у мовознавстві, а з […]...
- Грiє сонечко!.. – Франко Іван * Грiє сонечко! Усмiхається небо яснеє, Дзвонить пiсеньку жайвороночок, Затонувши десь в безднi-глубiнi Кришталевого океану… Встань, Встань, орачу! Вже прогули вiтри, Проскрипiв мороз, вже пройшла зима! Любо дихає воздух леготом; Мов у дiвчини, що з сну будиться, В грудi радiсно б’єсь здоровая Молодая кров, Так i грудь землi диха-двигаєсь Силов дивною, оживущою. Встань, орачу, встань! […]...
- Іван Франко – “Гріє сонечко! Усміхається небо яснеє… “ Гріє сонечко! Усміхається небо яснеє, Дзвонить пісеньку жайвороночок, Затонувши десь в бездні-глубіні Кришталевого океану… Встань, Встань, орачу! Вже прогули вітри. Проскрипів мороз, вже пройшла зима! Любо дихає воздух леготом; Мов у дівчини, що з сну будиться, В груді радісно б’єсь здоровая Молодая кров, Так і грудь землі диха-двигаєсь Силов дивною, оживущою. Встань, орачу, встань! Сій […]...
- Римарій, або Римівник Римарій, або Римівник – словник рим, вживаних у певній національній поезії відповідної історичної доби. Такі словники добре відомі західноєвропейському літературознавству, зокрема в Іспанії (П.-Б. Кампой), у Франції (Ф. Мартінон) тощо. В Україні над Р. працював С. Караванський, у діаспорі – Лідія далека. В 1979 у видавництві “Наукова думка” (Київ) з’явився “Словник українських рим”, упорядкований А. […]...
- Власне драма – визначення Власне драма – драматичний твір, в основу якого покладено гострий життєвий конфлікт, але напружена боротьба та складні переживання персонажів не ведуть до трагічної розв’язки. У драмі можливі елементи трагічного й комічного, проте вони не домінують. “Серйозна й зворушлива драма посідає середину між героїчною трагедією та веселою комедією”. Трагедія і комедія показують життя дещо однобічно, бо […]...
- Гумор у нашому житті та в літературі (на прикладі вірша П. Глазового “Заморські гості”) Скільки вже було сказано про українських гумор, скільки написано гумористичних поезій, оповідань, байок, комедій! Але минають роки, навіть тисячоліття змінилися, а гумор не зникає з повсякденного життя українців та з літератури! Гумор допомагає нам критично сприймати дійсність, виходити зі складних життєвих ситуацій, легше та оптимістичніше сприймати життя, а головне – самих себе. Гумористичні твори доводять […]...
- Брошура Брошура (фр. brochure від brocher – зшивати) – друкований твір обсягом не менше 5 і не більше 48 сторінок. В історії книговидання Б. стала попередницею журналів і газет. Тематика Б, найчастіше відбивала актуальні політичні питання суспільного життя. Широко друкувалися й поширювалися Б. в добу Реформації, в часи Англійської та Великої французької революцій. Наприкінці XIX – […]...
- Дія Дія – акт драматичного твору (див.: Акт), перебіг подій у художньому творі, через які розкривається конфлікт, сюжетні колізії, риси характеру певного персонажа, дійової особи чи ліричного героя. Представники різних стилів по-різному ставляться до д., особливо її абсолютизують класицисти, які, спираючись на своє тлумачення аристотелівської вимоги єдності д. у творі, тобто внутрішньої взаємозумовленості та взаємозв’язку зображуваних […]...
- Габровський гумор Габровський гумор (від міста Габров у Болгарії) – болгарські анекдотичні розповіді про скнарість та інші негативні риси людського характеру. Г. г. – м’який, добродушний, іскрометний і разом з тим ущипливий: – Чому це ти обрубав котові хвоста? – Щоб менше виходило тепла з хати, коли зачиняю за ним двері. У Габрові проводяться щорічні міжнародні фестивалі […]...
- Цей неоднозначний Панько Куліш (Після знайомства з літературно-критичними матеріалами про письменника) Пантелеймон Куліш – майже загадкова постать у літературі. Бо хоча про нього й відомо багато, та все ж збагнути його як особистість дуже складно – настільки різняться оцінки критиків різних періодів розвитку історії. Мене завжди цікавили письменники, передусім, як особистості, як люди: їхня манера розмовляти, спілкуватися з іншими людьми, висловлювати своє ставлення до тих чи […]...
- Внутрішній монолог Внутрішній монолог – різновид монологу, в якому передаються внутрішні переживання персонажа замість опису зовнішніх реальних подій, ситуацій, що викликають ці переживання. Стилістично В. м. оформлюється як внутрішня мова дійової особи з відповідною часовою послідовністю думок, характерними синтаксичними конструкціями, способом вислову тощо. В. м. набирає все більшої ваги у творах українських письменників кінця XIX – початку […]...
- Пафос Пафос Пафос (грецьк. pathos – почуття, пристрасть) – натхнення, ентузіастичне почуття, пристрасне переживання душевного піднесення, викликане певною ідеєю, подією. Термін перенесено у поетику із риторики. У П. емоційна напруга і думка складають одне ціле, перетворюючись на душу художнього твору: Хай буде так, щоб ця хвилина Була, як сяйво перемог, Бо ніжність наша є єдина, А […]...
- Семенко Михайль – Біля мапи Які слова – болючі, зимні – Вона поховає мене зимностями. Відчування інтимні – Зогрій моє серце інтимностями. Далеко, далеко блакитне море… В душі – опрокльонені естампи. В тебе – душа загадана, В тебе серце – хоре. Не сиди біля мапи!.....
- Відповідь на контрольне питання До роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара” У чому відмінність “Злочину і кари” від детективних романів? Насамперед у тому, що автор досліджує не обставини злочину, а його мотиви, і доходить найглибших філософських висновків, довівши, що ідея права сильної особистості може виникнути тільки на неблагополучному соціальному тлі, в умовах несправедливого суспільного устрою, що ця ідея, фашистська за своєю суттю, нелюдська. Головні питання, що […]...
- Комічне Комічне (грецьк. komikos – смішний) – категорія естетики, що характеризує той аспект естетичного освоєння світу, який супроводжується сміхом без співчуття, страху і пригнічення. У комічній ситуації людина інтуїтивно осягає невідповідність між неповноцінним, недосконалим змістом явища і його формою, яка претендує на повноцінність і значущість, між високою метою і негідними засобами її досягнення. Ті суспільні явища, […]...
- Остап Вишня про гумор 1. “Все життя гумористом. Господи! Збожеволіти можна… ” (О. Вишня. Щоденник “Думи мої, думи мої”). 2. Сміх – виховна сила (“Так от: що треба, щоб посміятися не з ворога, а з друга? Треба любити людину більше, ніж самого себе. Тоді тільки ти маєш право сміятися. І тоді людина разом з тобою буде сміятися… Із себе, […]...
- Скоромовка Скоромовка – поетичний жанр, живлений джерелами дитячого фольклору, зумовлений потребами етнопедагогіки. В основі С – дотепна гра спеціально скомпонованих важковимовних слів, призначена для тренування артикуляційного апарату дитини. Водночас вона, позначена тонким інструментуванням, виконує естетичну функцію, спонукає до словотворчості (“В сіни Мусій сіно носив”, “Надворі погода розмокропогодилася” тощо). Цю особливість С. зауважили авангардисти, зокрема футуристи, використовуючи […]...
- Тільки в снах буває стільки мрій І знову ти пройшла не замітивши що стояв я поряд Знову ті ще самі відчуття Знову як сніг лились мелодії маленькогого поета Знову ми забули що між нами були почуття Нявряд чи ці слова ще здатні щось змінити Вони лиш так, як смуток що залишився в мені І мабудь це останній вірш, який колись ти […]...
- Кіноповість – визначення Кіноповість (грецьк. kineo – рухаю) – твір кіномистецтва, сюжет якого порівняно складний, базується на цілій низці подій і в якому досягається епічна широта охоплення зображуваної дійсності. Разом із тим у другій половині XX ст. набуло поширення інше значення цього терміна: наголос переноситься із слова “кіно” на слово “повість”. Так, кіноповістю називають сценарій, зумисним чином перероблений […]...
- Основні теоретико-літературні поняття в українській літературі Література – різновид мистецтва, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси; результат творчого процесу автора, зафіксований у відповідному тексті. Письменник, стаючи автором твору, перевтілюється в таку особистість, яка добирає образи, творить предметний світ за власними законами, згідно з якими представляє читачеві ідеальне послання-висловлювання. Художній твір виникає як результат співтворчості […]...
- Сатира ранніх оповідань Антона Чехова Сатира ранніх оповідань Антона Чехова Ранні оповідання Л. П. Чехова вирізняються яскравим гумором, дотепністю і легкістю оповіді. Молодий письменник дарує читачеві блискучий водевільний гумор. Разом із тим, тоді ж, у середині 80-х років, у його творах з’являється нещадна сатира. “Смерть чиновника”, “Товстий і тонкий”, “Довідка”, “Хамелеон”, “Унтер Пришибєєв” по-новому продовжують і розвивають кращі традиції Гоголя […]...
- Ліризм Ліризм (від “лірика” ) – пафосно-стильова ознака (емоційність, сердечність, схвильованість) естетичного сприйняття дійсності, найбільш притаманна ліричним творам, менше – епічним та драматичним, спостерігається в есе, мемуарах, щоденниках, нарисах тощо. Л. в загальному значенні – піднесено емоційне переживання будь-якої події чи явища....
- Пасквіль Пасквіль (італ. pasquillo – назва скульптурної групи у Римі, на якій вивішували сатиричні вірші (походить від прізвища дотепника, котрий жив поряд з нею) – наклепницький твір з безпідставними нападами на певну особу чи явище суспільного та національного життя. Прикладом П. на українську національну революцію може бути драма “Загибель ескадри” О. Корнійчука чи поема “Клич вождя” […]...
- Іван Франко – Веснянки ВЕСНЯНКИ * * * Розвивайся, лозо, борзо 4, Зелена дiброво! Оживає помертвiла Природа наново. Оживає, розриває Пута зимовiї, Обновляєсь в свiжi сили Й свiжiї надiї. Зеленiйся, рiдне поле Українська ниво! Пiдiймися, колосися, Достигай щасливо! I щоб всяке добре сiм’я Ти повiк плекала, I щоб свiту добра служба З твого плоду стала! _____________________ 4 Борзо – […]...
- Кіноповість Кіноповість (грецьк. kineo – рухаю) – твір кіномистецтва, сюжет якого порівняно складний, базується на цілій низці подій і в якому досягається епічна широта охоплення зображуваної дійсності. Разом з тим у другій половині XX ст. набуло поширення інше значення цього терміна: наголос переноситься із слова “кіно” на слово “повість”. Так, К. називають сценарій, зумисним чином перероблений […]...
- Жанрове і тематичне розмаїття та настроєво-стильова неповторність лірики Олександра Олеся Жанрове і тематичне розмаїття та настроєво-стильова неповторність лірики Олександра Олеся Олександр Олесь передусім лірик, поет особистого переживання, поезії серця. Щемливо-бентежна ніжність та інтимність, краса й романтична окриленість його слова хвилює і захоплює, наснажує життєствердною енергією. Ліричне начало є всеохоплюючим у творах, різних як за тематикою, так і за жанровою природою. Безпосередні враження від “божого світу” […]...
- Веснянки – Франко Іван Розвивайся, лозо, борзо*, Зелена дiброво! Оживає помертвiла Природа наново. Оживає, розриває Пута зимовiї, Обновляєсь в свiжi сили Й свiжiї надiї. Зеленiйся, рiдне поле Українська ниво! Пiдiймися, колосися, Достигай щасливо! I щоб всяке добре сiм’я Ти повiк плекала, I щоб свiту добра служба З твого плоду стала! _____________________ *Борзо – швидко. * Грiє сонечко! Усмiхається небо […]...
- Олександр Олесь – “Гроза пройшла, і сліз безкрає… “ Гроза пройшла, і сліз безкрає На листях, травах, на квітках, Ласкаво, ясно сонце сяє І відбивається в сльозах. 1905...
- Амбівалентність Амбівалентність (лат. ambo – обидва, valentia – сила, міць) – суперечливе, “роздвоєне” емоційне переживання певного явища (одночасна симпатія та антипатія). Так, приміром, образ України у ліриці Є. Маланюка трактується як символ досконалості (“Степова Еллада”, “класично ясна”, “Земна Мадонна” та ін.) і разом з тим – як його заперечення (“Чорна Еллада”, “Антимарія” та ін.)....
- Максим Рильський – Мистецтво Коли усе в тумані життьовому Загубиться і не лишить слідів, Не хочеться ні з дому, ні додому, Бо й там, і там огонь давно згорів, – В тобі, мистецтво, у тобі одному Є захист: у красі незнаних слів, У музиці, що вроду, всім знайому, Втіляє у небесний перелив; В тобі, мистецтво, – у малій картині, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Мій давній голос Палкий, нічим незаспокійний, Ловлю слова, мов барвні скельця. Як же ж я терня туги рвійне З корінням вирву з штольні серця? Терпке похмілля свіжих ранків П’янить, як і давніш п’янило. Дивлюсь в блакитну призму склянки, Де заламалось небо в хвилі. Рожевий чай, мов піна з сонця, Зелений морок сном колише. Заслуханий у дружній вітер, Свій […]...
- Антоніми Антоніми (грецьк. anti – префікс із зазначенням протилежності та опута – ім’я, назва) – пари слів, які вживаються в художній літературі як лексична антитеза, зважаючи на їхню смислову бінарну опозицію (високий – низький, добрий – лихий, світлий – темний, верховина – долина і т. ін.). Вони широко застосовуються в усному мовленні, зафіксовані у фольклорі. Цей […]...
Украдене щастя скорочено.