Чи виконали ми заповіт Шевченка?
Чи виконали ми заповіт Шевченка?
… Вітер. Він прийшов із синьої глибини Дніпра, з диких широких степів, вологих густих лісів. Приніс із собою свіжість води, гіркий запах полину, солодкувато-прохолодний – кориці: саме так пахне ліс восени. Повітря насичене новинами. Вони кружляють між небом та землею.
На що чекає вітер? Кому він приніс звістку?
… Він стоїть на високій Чернечій горі, звідки бачить все навкруги. Неперевершену стрімкість ріки, глибину лісу. Спостерігає небо. Воно плине над його головою, сумне, високе, горде. Забите
Тому вони так схожі. І нерозривні. Глибокі, постійні, високі, єдині…
Єдині для народу, землі, культури. Так само, як небо, простягається десниця Шевченка над нашою Україною, над нашими серцями.
Вітер здіймає із землі сухе осіннє листя, піднімає його до куполу неба.
Століття дивиться він звідси, між небом і землею, на неньку Україну, якій віддав усі свої думки і почуття, поривання.
Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі Було видно…
Так заповідав він. Не наситившись краєвидами Батьківщини, не намалювавшись ні словом, ні фарбою, він просив,
Чи знав він, що стане святинею для українців? Незалежно від статусу люди йдуть пішки до Пророка, піднімаються східцями на гору – “на прощу до Тараса”, щоб принести вісті, випустити на волю думки, спитати поради, сповідатися
… Рухи вітру майже видно, відчутно його холодний дотик. Він заривається у волосся, одяг. Немов перевіряє. А потім легко підштовхує до самого пам’ятника.
Високий, величний монумент піднімається від землі, підпирає собою свинцеве небо. Внизу вибито напис:
Свою Україну любіть,
Любіть її…
Во время люте
За неї Господа моліть
… Це був Його девіз. Правило, яке вело, як ліхтар крізь бурю, крізь жорстокі життєві перепони. Незважаючи на всі свої незгоди, Шевченко завжди пам’ятав про свою Батьківщину, підтримував народ, хоча сам знаходився дуже далеко. Його настанови відновлювали моральні сили людей, змушували продовжувати боротьбу, тобто продовжувати жити. Адже наше життя – суцільна боротьба, у якій перемагає сильніший.
Твори – долі звичайних собі селян, і для кожного знайшлося місце у палкому серці, за кожного воно боліло. А понад усе – за долю матері своїх часом нерозумних дітей, України.
Поряд із життєвими історіями – заклик до боротьби за волю, свободу, за саме життя. Непримиренний боєць, Шевченко весь час був у боротьбі за свою Батьківщину. Бо він хотів бачити свою країну вільною, щасливою, націоналізованою. Веселі великі заможні родини, освічені діти, щасливі очі матері, усміхнена сліпучо золотим сонцем природа – ось та ідилічна картина, що вимальовувалась у серці Шевченка. Ось вона “вольна, нова сім’я”.
На жаль, він пішов. Пішов зарано, адже ж стільки ще потрібно було зробити! Але його гордий, Український дух завжди перебуває з нами. Він був з нами, коли ми рвали кайдани задля вільної, незалежної, суверенної держави. Ми здобули її. І саме зараз, коли йде відродження нації, культури, традицій, нам потрібна його підтримка і порада. Саме заради цього я прийшла до української святині.
Він чує мене, чує голос наших душ. І його такі дорогі, безцінні слова, його відповідь із тих глибоких небесних висот доносить до нас дикий український вітер, що пахне Дніпром, степовими гнучкими травами і осіннім листям…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Полум’яний заповіт нащадкам (за поезією “Заповіт” Т. Шевченка) Читаючи один із найвідоміших творів, який був написаний Кобзарем, починаєш розуміти, як поет ставився до своєї Батьківщини, як переживав за її сучасне і сподівався на краще майбутнє. Саме такий твір міг з’явитися тоді, коли поет відчував себе смертельно хворим. Як і кожна людина, яка проходить шлях через очищення хворобою або навіть смертю, ліричний герой ставить […]...
- Образи поезії Т. Шевченка “Заповіт” Тарас Шевченко в поезії “Заповіт” висловив палку любов до України, рідної землі, віру в краще майбутнє трудящих. Початкові рядки вірша побудовані за принципом поетичної градації. Шевченко веде читача від часткового до цілого, але це ціле становить в свою чергу частину наступної більшої цілості: Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні […]...
- Віра в щастя України (За віршем Т. Шевченка “Заповіт”) “Заповіт” Великого Кобзаря – це один з найпоетичніших маніфестів гуманізму в українській із світовій літературі. “Заповіт” можна вважати програмовим твором Тараса Григоровича Шевченка. Цей вірш – неповторний поетичний заповіт, у небагатьох рядках якого Кобзар звертається до сучасників та прийдешніх поколінь. Шевченко мріє про те, щоб рідний народ згадував його “незлим, тихим словом”. Поет сподівається, що […]...
- Послання “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм… ” – заповіт Т. Шевченка нащадкам Послання “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм… ” – заповіт Т. Шевченка нащадкам I. Викривальний характер поезії Т. Шевченка. (Послання адресоване різним суспільним групам. Поет прагне висміяти, засудити жорстоке ставлення до кріпаків і вплинути на певні кола ліберального дворянства. Шевченко пише про фальшиву любов до України панів.) II. Пророцтво поета. 1. Упевненість у […]...
- “Заповіт” Тараса Шевченка. Чи виконуємо ми його? Зі свого власного, нехай поки що незначного життєвого досвіду я зрозумів, що всі люди справді дуже різні. І це не банальна фраза, а правда життя. Кожна людина прагне різного, має свої заповітні мрії, таємні сподівання та бажання. І не так вже легко розібратися в них комусь сторонньому, майже неможливо збагнути людську душу. Часом – навіть […]...
- Заповіт нащадкам (за поезіями Тараса Шевченка) Заповіт – це висловлення останньої волі людини. Заповіт митця – ліричний твір, в якому той висловлює своє бажання не лише особистого, а й громадського, суспільно-політичного характеру. Тарас Шевченко мріяв бачити Україну вільною і незалежною. У картинахмріях він малює повну єдність чарівної природи і життя ї’ї трударів. У поезії “І виріс я на чужині” поет, мріючи […]...
- До свободи завдяки боротьбі (за віршем Т. Шевченка “Заповіт”) Заповіт – це висловлення останньої волі людини щодо майна, сім’ї. Заповіт же митця, письменника – це ліричний твір, в якому той висловлює народові свої бажання не лише особистого, а й громадського, суспільного характеру. Який же “Заповіт” Тараса Шевченка? Відомо, що поет написав свій твір, будучи тяжко хворим. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години […]...
- Відгук на пісню “Заповіт” (слова Т. Шевченка, музика Г. Гладкого) На уроці української літератури, вивчаючи поезію Т. Шевченка, учителька дала нам можливість послухати пісню “Заповіт”. Вірш Т. Шевченка ми вже знали напам’ять, і от – пісня. Мелодія “Заповіту” пройнята мінором, але в ній немає суму і безнадійності, пов’язаних із думками про смерть. Музика звучить оптимістично, життєстверджуючи. Правда, спочатку повільно і неголосно, але мужньо, без усякого […]...
- Аналіз вірша Тараса Шевченка “Заповіт” Заповіт Т. Шевченка – патріотичний гімн. “Заповіт” Тараса Шевченка є бойовою програмою для закріпаченого народу, неповторним поетичним заповітом у світовій літературі. Твір був написаний у грудні 1845 року, коли Шевченко лежав хворий у Переяславі у знайомого лікаря А. Козачковського. Літературознавець Г. Нудько писав, що хоч поштовхом до написання вірша була тяжка хвороба автора, проте “причини, […]...
- Мудрий заповіт князя Ярослава (за твором Олександра Олеся “Княжа Україна”) На моє глибоке переконання, якби зараз усі домовилися виконати заповіти князя Ярослава Мудрого, що він їх проголосив ще за старих часів, то у нас менше було б проблем у сьогоднішньому житті й держави, і родини, і школи зокрема. “Бути разом і дбати про свою рідну землю” – це був головний заповіт князя Ярослава, він прекрасно […]...
- Моральний заповіт нащадкам у творах Олега Ольжича Товаришу любий мій, брате, Дивися у вічі рабам, Як будете так воювати, Вкраїни не бачити вам! Олег Ольжич Поезія Олега Ольжича (Кандиби) посідає чільне місце в його творчості, – це поезія патріотичної мужності й визвольної боротьби, вона гідно репрезентує так звану “Празьку школу”, до якої належали Маланюк, Мосендз, Теліга, Степанович, Лятуринська та інші (деякі літературознавці […]...
- Що заповідав Тарас Шевченко своєму народові віршем “Заповіт”? Т. Шевченко – великий український поет, виразник найглибших заповітних прагнень народних мас. Він сміливо підніс прапор боротьби за волю й щастя народу. У 1845 році, будучи тяжко хворим, Шевченко написав свій знаменитий вірш “Заповіт”. Сталося це пізньої осені 1845 року. Т. Шевченко в цей час працював на Переяславщині за завданням археографічної комісії – змальовував пам’ятки […]...
- Образи ватажків гайдамацького руху в поемі Т. Шевченка “Гайдамаки” Шевченка “Гайдамаки” Гортати криваві сторінки історії, судити про те, чому сам не був очевидцем, – справа гірка і не проста. Але могутній поетичний талант Тараса Шевченка сягав у минуле та охоплював все, що так чи інакше торкалося долі України. Тому й події часів гайдамаччини, зокрема легендарне повстання, відоме під назвою Коліївщина, не могли залишитися поза увагою поета. […]...
- “Лебеді материнства” – материнський заповіт на всі віки (Василь Симоненко) Зі згадок сучасників про поета та з чорнових варіантів його творів ми знаємо, що Василь Симоненко над кожним словом своєї поезії працював багато та уважно, він багато разів переробляв, виправляв, доповнював написане, добирав якнайточніші слова, необхідний ритмічний малюнок поезій. Коли я вперше дізнався з науково-критичної літератури про таку манеру письма Василя Симоненко, я був щиро […]...
- Віра в світле майбутнє України (за поезіями “Заповіт”, “І виріс я на чужині”) А я дивлюся… і серцем лину В темний садочок на Україну. Т. Шевченко Під час тяжкої хвороби Т. Г. Шевченко багато думав про майбутнє України, мріяв про визволення свого народу. Тоді він написав своє звернення до українського народу – “Заповіт”. У вірші поет заповідає поховати його на милій серцю Україні “серед степу широкого”, Щоб лани […]...
- Колискова-заповіт юні (за віршем “Лебеді материнства” В. Симоненка) Ніжна, ласкава, як подих літнього вечора, назва вірша В. Симоненка: “Лебеді материнства”… Неначе заколисують римовані дворядкові вірші: Заглядає в шибку казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Спогадами лину до бабусиної колискової, яка оповиває ніжністю мою душу: Не ходи до хати, коте волохатий, . Не буди дитяти… I як переклик з народним […]...
- Вірш Олени Теліги “Сучасникам” як моральний заповіт поетеси Вірш Олени Теліги “Сучасникам” як моральний заповіт поетеси Не лічу слів. Даю без міри ніжність. А може, в цьому й є моя сміливість: Палити серце в хуртовині сніжній, Купати душу у холодній зливі. Я ще і ще раз перечитую вірш Олени Теліги “Сучасникам”. Намагаюся збагнути, що це: лист до читачів, щирий і відвертий, у якому […]...
- Образ народного співця в поезії Тараса Шевченка Образ народного співця в поезії Тараса Шевченка В Україні “родилась, гарцювала козацька воля”. І про неї добрим людям. Кобзарі співають, Все співають, як діялось, Сліпі небораки, Бо дотепні… Це уривок із поезії Шевченка “Думи мої, думи мої… “. Ці слова – правдивий пролог до першої збірки Шевченка і до всієї його творчості. Назва її дала […]...
- Коротко про “Заповіт” (1845) Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: громадянська. Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства. Віршовий розмір: хорей. Про твір: у грудні 1845 р. Т. Шевченко, гостюючи на Переяславщині, захворів на запалення легенів. У ті часи ця хвороба була смертельною, тому поет вирішив написати прощального вірша. Ним і […]...
- Критика “Заповіт” Шевченко Політичною програмою боротьби проти тих, хто посягнув на права українського народу, є вірш ” ЗАПОВІТ “. Цей твір було написано в грудні 1845 року на Переяславщині, коли Тарас Шевченко важко захворів на запалення легенів. Поет закликає народ Звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати свої інтереси. Шевченко висловлює віру у світле майбутнє України. […]...
- Образ України у творчості Т. Шевченка Образ України у творчості Т. Шевченка Тарас Шевченко – вірний син України. Він любив свою Батьківщину, мріяв про її свободу й незалежність. Де б він не був, куди б не закидала його доля, Шевченко завжди згадував рідні місця, прагнув швидше полинути в Україну, зустрітися з однодумцями. Його роздуми над долею народу, любов до Вітчизни, туга […]...
- Аналіз “Заповіт” Шевченко ” Заповіт ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Заповіт”: Лірика. Вид лірики “Заповіт”: Патріотична (громадянська). Жанр “Заповіт”: Ліричний вірш. Віршовий розмір “Заповіт”: Хорей. Провідний мотив “Заповіт”: Заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого […]...
- Тарас Шевченко – Заповіт (Як умру, то поховайте… ) (Характеристика твору) Характеристика твору Тараса Шевченка “Заповіт” Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: громадянська. Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства. Віршовий розмір: хорей. Заповіт Т. Шевченка – патріотичний гімн. “Заповіт” Тараса Шевченка є бойовою програмою для закріпаченого народу, неповторним поетичним заповітом у світовій літературі. Твір був написаний у грудні 1845 року, коли […]...
- Тарас Шевченко – Заповіт (Як умру, то поховайте… ) (АНАЛІЗ) Аналіз твору Тараса Шевченка “Заповіт” 1845 р. Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: громадянська. Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства. Віршовий розмір: хорей. Про твір: у грудні 1845 р. Т. Шевченко, гостюючи на Переяславщині, захворів на запалення легенів. У ті часи ця хвороба була смертельною, тому поет […]...
- Уславлення любові козаків до рівної землі в поемі “Гамалія” Т. Шевченка Ще здавна Україна зазнала нещасливої долі. Вона стільки разів потрапляла під гніт інших країн, потерпала від нападів татар, турків та інших загарбників. Татари жорстоко вбивали людей, палили села, їхні вороні коні топтали нашу рідну землю, знищували все живе. Україна плакала, плакала гіркими слізьми за своїми дітьми, мовчки терпіла біль від вогню, від тупоту ворожих коней, […]...
- Образ матері у творчості Шевченка (думки після знайомства з газетною публікацією) Якось мені довелося прочитати одну статтю в газеті, у якій ішлося про те, що упродовж кількох століть (особливо після ліквідації козаччини) образ, чи вірніше культ матері, був піднесений на таку висоту і став таким всеосяжним, що жіноче виховання взяло гору в сім’ї (стало фемінізованим) до такої міри, що це позначилося й на вихованні хлопчиків. Вони, […]...
- Невольнича поезія Т. Шевченка, цикл “В казематі” Тараса Шевченка без перебільшення можна вважати генієм українського народу і світової літератури. Людина, яка мала палке серце, беззаперечний літературний дар, розуміння людей та їх психології, гостре відчуття справедливості і щиру любов до свого народу і країни… Така людина напевно варта якнайкращої долі і прижиттєвого визнання. Але в житті буває по-іншому. Довгі роки Т. Шевченко страждав […]...
- Образ Яреми (за поемою Т. Шевченка “Гайдамаки”) Образ Яреми (за поемою Т. Шевченка “Гайдамаки”) I. Захоплення Т. Шевченка героїчними подвигами повстанців. II. Образ Яреми Галайди, яскравого представника повсталих. 1. Соціальне становище героя. (Наймит, сирота, у якого нема рідні. Ярема – безбатченко, він не має навіть прізвища. Щоб записати в реєстр, Залізняк пропонує назвати його то Голим, то Бідою, а потім зупиняється на […]...
- Романтизм творів молодого Тараса Шевченка (балада “Причинна”) Романтизм творів молодого Тараса Шевченка (балада “Причинна”) Спостерігаю стрімкий красивий осінній захід сонця. Ще зелені дерева, але вже з пожовклим листям накриває велика тінь передвечірніх сутінків. Вона повільно насувається, мов поглинає у себе все, позбавляючи сонячного світла. Сонце останніми променями прощається з землею і ховається за обрієм. Восени усі підбивають підсумки: люди збирають урожай, тварини […]...
- Романтичний характер ранньої творчості Тараса Шевченка Романтичний характер ранньої творчості Тараса Шевченка Літо 1840 року було вирішальним у житті Тараса Шевченка. Вийшла його перша книжка поезій – “Кобзар”. Критичні відгуки були різними, їх було багато, та всі вони зійшлись на визнанні великого поетичного хисту Шевченка. І справді, навіть перші його романтичні поеми “Тополя”, “Причинна”, “Тарасова ніч” – це чудові, художньо довершені […]...
- Дружба народів у творчості Тараса Шевченка Дружба народів у творчості Тараса Шевченка Усі ми знаємо Тараса Григоровича Шевченка як українського народного письменника, справжнього патріота своєї нації. Майже усе написане ним було присвячене Україні, яку поет змальовував з великою любов’ю. Його заклик “Свою Україну любіть” проходить червоною ниткою через усю його творчість, так само, як мотив ненависті до поневолювачів рідного народу. Але […]...
- Зображення козацької звитяги (За поемою Т. Г. Шевченка “Гамалія”) (2 варіант) Великий Кобзар був справжнім патріотом своєї землі, свого народу. Найвизначнішою рисою українського народу Тарас Шевченко вважав його волелюбність. Кобзар не знаходив ідеалу національного існування в тодішньому суспільстві. Україна мусила втрачати свою культуру та мову, підкоряючись гніту царської Росії. Отже, поет дивився на минуле рідної землі як на повчальний приклад не тільки для сучасників, а й […]...
- Твір на тему: Майстерність Т. Шевченка-живописця (за картиною Т. Г. Шевченка “Почаївська лавра з півдня”) Живописна спадщина великого сина України Тараса Григоровича Шевченка вражає своєю майстерністю. Серед творів видатного художника безліч ілюстрацій до його поетичних творів, пейзажів, портретів. Робота в археографічній комісії дозволила Тарасу Григоровичу відвідати різні куточки України і донести до нас живописні спогади про красу рідного краю. Мені ніколи не доводилося бути в Почаєві, але познайомившись із живописним […]...
- Любов до рідного краю в творах Т. Шевченка Любов до рідного краю в творах Т. Шевченка Творчість великого Кобзаря неосяжна та різноманітна, а сам він був основоположником нової української літератури. Слово його було ознакою національного відродження, утвердження української нації, її надією на кращі часи. Служінню рідній Україні Шевченко присвятив своє палке слово, щире серце, навіть своє життя. Вся його творчість пройнята палкою любов’ю […]...
- Культ народу в творчості Т. Шевченка Коли хочуть щось добре сказати про народ, то оповідають про його землю, гори, ріки, ліси. Згадують, яких великих людей дала ця земля світові. Чи не у кожній світлиці по наших селах раніше на покуті під вишиваними рушниками висів портрет Кобзаря, завжди дивилися на дітей зі стіни мудрі очі нашого духовного батька. Кожна українська хата, у […]...
- Тарас Шевченко – Заповіт Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу… отойді я І лани, і гори – Все покину і полину До самого бога Молитися… а до того Я […]...
- Слово Кобзаря – гостра зброя в руках народу (за поезією “На роковини Шевченка”) (2 варіант) Справжня патріотка, Леся Українка у своїх творах прославляє борців, які здатні на будь-які тортури заради щастя народу. Поетичне гасло її – служіння поета народові. Саме таким поетом був Т. Шевченко, оспіваний авторкою у вірші “На роковини Шевченка”. Л. Українка вдячна Кобзареві, що він не спокусився принадами багатства та ситого життя, “обрав свою вбогу ниву”. Із […]...
- Ідея незнищенності справжнього кохання, краси, вірності в баладі Шевченка “Тополя” Ідея незнищенності справжнього кохання, краси, вірності В баладі Шевченка “Тополя” Що таке кохання і що таке справжнє кохання? А що таке закоханість? Спробуємо відповісти на ці питання, спираючись на баладу Т. Г. Шевченка “Тополя”. Нагадаємо її короткий зміст: дівчина покохала козака, якийсь час з ним зустрічалася. Далі він її залишив, обіцяв повернутися. Минуло кілька років, […]...
- Образ матері у творах Т. Шевченка Образ матері у творах Т. Шевченка Матір… Це їй ми завдячуємо своїм життям, своїми радощами й перемогами, усім, що маємо в житті. Мабуть, саме тому тема матері завжди була, є й вічно залишатиметься у творчості наших письменників. Т. Шевченко теж звертався до цієї теми. Образ матері у творах Т. Шевченка – це образ жінки-страдниці, жінки, […]...
- Микола Вінграновський – Фуга Сутеніло. Сатаніло. Погляд сходив кров’ю… В скафандрі хмар ішло землею небо. Сутеніло. Бомбами, бомбами, бомбами Бийте свободу в лоб!.. Праворуч кинувсь я, я кинувся ліворуч… А небо йшло в скафандрі хмар землею. А бомбами, а бомбами, а бомбами Кущилася земля у неба під ногами. Я кинувся праворуч і – до себе… А небо йшло на […]...
Чому автор надає имя білому коню шептало.