Чудо в черевику (скорочено) – Олійник Степан

Related posts:

1. “Ля-ля-ля!” (скорочено) – Олійник Степан Колись Шаляпіна і Гмирю (1) Без мікрофона чув весь світ, А цей – несе його, мов гирю, І за собою тягне дріт. Спішить на сцену перед нами І починає ще здаля Завзято бацати (2) ногами Й варіювати (3) “ля-ля-ля!” Хоч безголосий – Є в металі Запас незайманих джерел! Тож верещить динамік в залі, Як недорізаний […]...
2. Степан Олійник Реферат на тему: “Степан Олійник” Більше двадцяти років минуло відтоді, як не стало Степана Олійника. Цю людину знали – без перебільшення – всі жителі СРСР і за кордоном. Поет-гуморист, сатирик майже чотири десятиліття віддав праці в літературі і понад п’ять десятиріч – журналістиці. Викривав міщанство, ницість, хабарництво, сутяжництво, тобто все те, що не прикрашає людину. […]...
3. Олійник Степан – Біографія Степан Іванович Олі́йник ( 21 березня (3 квітня) 1908, Пасицели – 11 січня 1982, Київ) – український поет-гуморист і сатирик, журналіст. Народився 21 березня (3 квітня) 1908 року в селі Пасицелах (тепер Балтського району Одеської області) в багатодітнійселянській сім’ї. З часом родина переїхала в село – Третю Миколаївку (нині Левадівка). Після закінчення чотирирічної школи продовжив […]...
4. Вибір (скорочено) – Олійник Борис Над штормом, над шабельним зблиском, Над леготом теплим в житах Гойдається вічна колиска Маятником Життя; Життю – ні кінця, ні начала. І вічно по колу землі: Комусь – лебеді від’ячали, Комусь – ще сурмлять журавлі. Один передбачливо очі Прикрив ще за крок від межі, Ввійшовши клітиною ночі Тихенько: чи жив, чи й не жив? А […]...
5. Ринг (скорочено) – Олійник Борис І гнів, і жах. І білі маски Облич. І злами рук, як ринв. І от затихло. Тільки пласко Лисніє квадратовий ринг. Там не суперник мій, А ворог Зіперсь бундючно на канат. Над ним у чорному, Як ворон. Чаклує хижий секундант. Той ворог хитро, як лисиця, Мені готує рішенець. Нахабно в праву рукавицю Кладе для певності […]...
6. Алегоричний образ чудо-дерева Мови в казці Миколи Магери “Хоробрі з найхоробріших” Алегоричний образ чудо-дерева Мови в казці Миколи Магери “Хоробрі з найхоробріших” Кожен народ особливий. Головне, що різнить людей, – це їх мова. Завдяки пі зберігається індивідуальність, традиції, культура, навіть характер нації приховує у собі мова. Саме це, як на мене, і хотів показати нам Микола Магера у казці “Хоробрі і найхоробріших”. Він обрав алегоричний образ […]...
7. Сміх – дієвий метод виховання (за гуморесками С. Олійника та П. Глазового) I. Майстри гумору XX сторіччя в українській літературі. (Гуморески Степана Олійника та Павла Глазового найпопулярніші серед народу. їх цитують і переповідають. Вони викликають сміх, а в кумедних персонажах люди пізнають себе.) II. Гумор – найкращий вихователь. 1. Герої гуморесок С. Олійника взяті з життя. (Ось герой гуморески “Ля-ля-ля”. Таких персонажів часто можна побачити на сцені. […]...
8. Дитинство Шевченка (скорочено) – Васильченко Степан Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда. То й повість починається, як починаються казки: “За широкими морями, за лісами дрімучими, ще й за горами кам’яними… був колись веселий край, заворожений злими людьми, заневолений двома неволями”. З 28 на 27 лютого старого стилю в селі Моринцях на […]...
9. Басурмен (скорочено) – Васильченко Степан Семен через сіни заглядає у хату й просить у матері поснідати. Мати порається біля печі й говорить, що поки він не помолиться, їсти не буде. Семен одмовляється, але мати лякає його Страшним судом і показує на картину, яка висить на стіні. Хлопець лякається казана з киплячою смолою й погоджується. Мати проказує молитву, Семен повторює, але […]...
10. Талант (скорочено) – Васильченко Степан (1879-1932) В селі К. загубила себе з романтичного припинення церковна хористка… Ховати її чином церковним тамошній священик позрікся. Люди принесли йому домовину з мерцем на подвір’я, поставили під вікнами, а самі розійшлися. Ховала поліція. (З газетної хроніки) І “Буйне зелення в саду вже осінні золотарі позолотили, а подекуди палає воно, мов огненне. Тихо в моїй […]...
11. Свекор (скорочено) – Васильченко Степан Своїми сірими суворими очима, поважною ходою Василько завжди викликав усмішку в дорослих. Як дорослий, він гукав на корову, що зібралася в шкоду, робив зауваження за столом, як хтось накришить хлібом чи розіллє борщ, стягував шапку в хаті будь-кому, забував це зробити, й показував на образи. Щось не сподобається – залазив на піч і вичитував непорядки […]...
12. Авіаційний гурток (скорочено) – Васильченко Степан 1 Дія відбувається у сільській школі неподалік від Києва. Пізнім вечором повернувся з Києва вчитель Петро Михайлович. Він їздив до міста, щоб порадитися з авіаторами (у Васильченка – літунами) та привезти до шкільного авіаційного гуртка креслення, книжки та різне приладдя – усе, що потрібне для будування моделі аероплана. Хоча потяг прийшов пізно, але учні не […]...
13. Запорожці у короля (скорочено) – Руданський Степан Приїхали запорожці, Короля вітають. Король просить їх сідати, Козаки сідають. Сидять собі. В них жупани (1) Все кармазинові (2), І самі такі храбренні, Вуса прездорові. Задивились на ті вуса Ляхи препогані. “Що б їм, – кажуть, – дати їсти? Даймо їм сметани!” Поставили їм сметани, Їсти припрошають, Але наші запорожці Разом відмовляють: “Славная у вас […]...
14. Козак і король (скорочено) – Руданський Степан Став багатий колись пан Короля благати, Щоб король йому зволив (1) Воєводство дати. А король йому й сказав: “Відгадай три штуки, Відгадаєш – тоді на! А як ні – на муки! Перша штука: скільки зір В небі серед літа? Друга штука: покажи Середину світа! Третя штука: угадай. Що думати буду? І от тобі цілий рік […]...
15. Пан та Іван в дорозі скорочено – Руданський Степан Побратались пан з Іваном, По світі мандрують. Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кожному через плечі Висить по торбині. Лиш пан таки у чемерці (1), Іван у свитині (2)… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж задумав пан поганий Хлопа (3) ошукати (4)… Та й говорить до Івана: “Знаєш що, Іване? То нам варто б […]...
16. Талант (дуже стисло/скорочено) – Васильченко Степан В селі К. згубила себе з романтичного причинення церковна хористка… Ховати її чином церковним тамошній священик позрікся. Люди принесли йому домовину з мерцем на подвір’я, поставили перед вікнами, а самі розійшлися. Ховала поліція. З газетної хроніки І Герой, від імені якого ведеться розповідь, сидить у своїй самотній кімнаті, перебираючи папери, давні записи. Він згадує голос […]...
17. Олив’яний перстень (скорочено) – Васильченко Степан Київські хлопці ще восени вирішили здійснити подорож у село. Але вирушило тільки троє. Валер’ян Ліщина, син учителя, редактор шкільної стінгазети, дуже поважний та енергійний хлопець, хоч і худорлявий та невеличкий на зріст. Вітя Барановський – і слюсар, і монтер, і декоратор у шкільному драмгуртку. А ось до навчання байдужий, ніде правди діти. Третій – Кость […]...
18. Краткое содержание Чудо о Теофиле – Рютбеф Рютбеф (Rutebeuf) ок. 1230-128 Чудо о Теофиле (Le miracle de Theopfile) Когда-то эконом одной знаменитой церкви, которого звали Теофил, славился в округе своим достатком, высоким положением и добротой. Но жизнь обошлась с ним жестоко, он потерял все и впал в немилость у кардинала. И вот однажды Теофил, сидя у себя дома, с горечью вспоминал, с […]...
19. Краткое содержание Обыкновенное чудо – Шварц Евгений Львович Обыкновенное чудо Краткое содержание пьесы Усадьба в Карпатских горах. Здесь, женившись и решив остепениться и заняться хозяйством, поселился некий волшебник. Он влюблен в свою жену и обещает ей жить “как все”, но душа просит чего-нибудь волшебного, и хозяин усадьбы не в силах удержаться от “шалостей”. Вот и теперь Хозяйка догадывается, что муж затеял новые чудеса. […]...
20. Руданський Степан – Пан та Іван в дорозі (скорочено) Побратались пан з Іваном, По світі мандрують. Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кожному через плечі Висить по торбині. Лиш пан таки у чемерці (1), Іван у свитині (2)… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж задумав пан поганий Хлопа (3) ошукати (4)… Та й говорить до Івана: “Знаєш що, Іване? То нам варто б […]...
21. Мова – це душа народу, “щоденне чудо”, “сонця зір” (за творчістю Д. Павличка) Поет широкого тематичного діапазону, Дмитро Павличко створив багато ліричних віршів, які відзначаються свіжістю, образністю, яскравою поетичною мовою. Але особливу увагу привертають вірші поета, присвячені рідній мові. Роздуми поета про місце української мови в минулому, сучасному та майбутньому лягли в основу багатьох його поезій. Проблема розвитку української мови, національної культури була для нього важливою й досить […]...
22. Леся Українка – Орфеєве чудо (Легенда) Одкрита полонина, де будується нове місто, подібне до руїни своїми недокінченими безверхими хатами та недовершеними храмами. деякі будови і справді розруйновані до підмурівку, і лежать звалини, де-не-де чорніють пожарини. Орфей, Зет і Амфіон – три легендарні герої – працюють коло міського муру, циклопічної огради, що роззявляє великі чорні виломи і переривається чималими прогалинами. Зет […]...
23. Чудо перемоги романтичної мрії над законами буденного світу (за феєрією О. Гріна “Пурпурові вітрила”) Людина сама створює власне життя – з реального та мрії, із бажаного та випадкового. Це її спілкування з навколишнім: або бажання бути таким, як усі, або сліпе підпорядкування законам буття та суспільства, або сміливість стати “білою вороною”, знайти свій шлях. Це модель власного життя – обрання заняття, погляд на майбутню сім’ю, навіть омріяний образ коханого. […]...
24. Сочинение на тему: Чудо-радуга Прошлым летом я целый месяц провел у бабушки в деревне. Мы с друзьями купались, ходили в лес за грибами, бегали по глубоким лужам после дождя. Я очень люблю летний дождь: он очень теплый и ласковый. В тот день, о котором я хочу рассказать, не было ливня, шел солнечный грибной дождик. Мы с ребятами встречали утро […]...
25. Любовь, способная на чудо (по повести Н. В. Гоголя “Ночь перед Рождеством”) “Ночь перед Рождеством” Н. В. Гоголя – забавная и волшебная повесть. Однако помимо шуток и предпраздничных розыгрышей, фантазии и украинского фольклора, здесь творит чудеса настоящая любовь. Семнадцатилетняя Оксана, дочь богатого козака Чуба, на всю округу славится своей необыкновенной красотой. Однако эта девушка прекрасно знает себе цену. Она горда, кокетлива, немного капризна – в общем, обыкновенная […]...
26. “Из всех чудес… Самое высокое – это язык трагедии, чудо ее текста” Трагедия Гете “Фауст” занимает особое место в истории европейской литературы. Она вобрала в себя художественный опыт всех предшествующих эпох – античности, средневековья, Ренессанса, классицизма – и в то же время стала совершенно новым достижением не только по отношению к прошедшим временам, но и по отношению к современной поэту литературе Просвещения. Произведение Гете обозначило собой переход […]...
27. Борис Олійник – Вибір ВИБІР Над штормом, над шабельним зблиском, Над леготом теплим в житах Гойдається вічна колиска Маятником Життя. Життю – ні кінця, ні начала. І вічно по колу землі: Комусь – лебеді від’ячали, Комусь – ще сурмлять журавлі. Один передбачливо очі Прикрив ще за крок від межі, Ввійшовши клітиною ночі Тихенько: чи жив, чи й не жив? […]...
28. Борис Олійник – Біографія БОРИС ОЛІЙНИК (Нар. 1935 p.) Народився Борис Ілліч Олійник 22 жовтня 1935р. в с. Зачепилівка на Полтавщині. Вірші почав писати в шкільному віці. Він “топтав стежку до п’ятого класу Зачепилівської семирічки”, коли побачив у новосанжарівській райгазеті “Ленінським шляхом” свій невеличкий вірш і своє прізвище. 1953р., після закінчення шкільного навчання, вступив на факультет журналістики Київського університету […]...
29. Олійник Микола – Біографія Микола Я́кович Олі́йник (9 березня 1923, село Бишів – 8 січня 1997, Київ) – український письменник. Народився 9 березня 1923 року в селі Бишеві (нині Макарівського району Київської області) у селянській родині. Його батько, Яків Олексійович, ледве вмів читати, мати, Харитина Василівна, зовсім не знала грамоти. 9 березня 1939 року в бишівській районній газеті “За […]...
30. Олійник Борис – Біографія Бори́с Іллі́ч Олі́йник (22 жовтня 1935, Зачепилівка Новосанжарського району на Полтавщині) – український поет, перекладач, дійсний член НАНУ, голова Українського фонду культури. Почесний академік Академії мистецтв України. Член правління Національної спілки краєзнавців України. Відомий державний діяч: обирався депутатом Верховних Рад СРСР (з 1989 по 1991 рік – віце-голова Палати Національностей Верховної Ради СРСР) та України. […]...
31. Борис Ілліч Олійник Реферат Борис Ілліч Олійник (Нар. 1935 p.) Народився Борис Ілліч Олійник 22 жовтня 1935р. в с. Зачепилівка на Полтавщині. Вірші почав писати в шкільному віці. Він “топтав стежку до п’ятого класу Зачепилівської семирічки”, коли побачив у новосанжарівській райгазеті “Ленінським шляхом” свій невеличкий вірш і своє прізвище. 1953р., після закінчення шкільного навчання, вступив на факультет журналістики […]...
32. Урок – Олійник Борис І Якось брів я звільна полем, Весь заглиблений у себе. Поле тихло, ніби лебідь, Що на осінь відлюбив. Та й не згледівсь, Як уплив Я в голубу тональність неба. В пролісковій темі неба Всесвіт дихав голубим. Голубим я став, як голуб Із небесної купелі. Став я зовсім невагомий, Ніби вечорова тінь. Все минуле проминуло Спраглим […]...
33. Дивовижа – Олійник Борис Про світ увесь казати не берусь, А все ж траплялась і мені нагода У світі многоликім побувати, Що гув, як вулик, у стонадцять мов, Дивуючи одмінністю ландшафтів, Повір’їв, рас, і рис, і кольорів. Та з-поміж див, дивин і дивовиж – Одне – Ніяк збагнути не в спромозі. І щоб сказати: надто вже замудре, Так ні […]...
34. Крило – Олійник Борис І Потяглися журавлі Вдалеч плавко. Доганяв їх листопад за селом. А один, як сирота, Гірко плакав З перебитим у лікті крилом. А ішов собі хлоп’як через луки. Запримітив сірому здаля. Він узяв, як дитину, На руки І додому приніс журавля. Поселив за комодом в куточку. (Звідти смішно стирчав йому ніс). Мати вишила журавку сорочку. Батько […]...
35. Пісня – Олійник Борис Розпрягайте, хлопці, літаки: Хай-но спочивають, роботящі. Гарно воно в небі, А таки Вдома, на землі, їй-богу, краще. Накричавсь до хрипу шлемофон. Нагулись мотори до агоній… Може б, хто згадав хоч упівтон Давню: “Розпрягайте, хлопці, коней”? … Тихий вечір травами котив. Льотчикам натомлено дрімалось. Старший спогадав старий мотив, Молоді крилом прилаштувались. А один замислено мовчав, Оповитий […]...
36. Мелодія – Олійник Борис Заболю, затужу, Заридаю… в собі, закурличу, А про очі людські Засміюсь, надломивши печаль. Помолюсь крадькома На твоє праслов’янське обличчя, І зоря покладе На мовчання моє печать. Забіліли сніги, Забіліли на цілому світі. Опадає листок, Як зів’яле чаїне крило, Там, де ми відбули, Там, де наше відтьохкало літо,- Забіліли сніги-.. забіліли сніги… Замело. Це приходить, мов […]...
37. Пізнання – Олійник Борис Цикл І Пізнавав я Леніна без екскурсоводів – Не було музеїв у нашому селі. Та вже як зберуться діди на колоді – Де вже тим політикам – замалі! Взагалі у нас говорять – як ходять: Прямо, повноросто, навпрошки. Через кон’юнктуру, мов через колоду, Чешуть не питаючись дядьки. А чого б це їм хвостом крутити, Коли […]...
38. Хліб – Олійник Борис Провели в кабінет. Лик – Немов заскороджена грядка: Він з далекого хутора Пішки прибивсь до Кремля. Доручила громада Дізнатись, чи все там в порядку, Від найстаршого, значить. Чи все до ладу там, мовляв? Він сідає за стіл, Непоквапний, незграбний, як брила. Так сідають до столу Мільйони трудящих людей. Помолившись про себе До бога, щоб дав […]...
39. Похорон учителя – Олійник Борис Пам’яті Олексія Антоновича Вовнянка Як несли його тихо в нове житло По бруку, по бруку, по бруку,- Був місяць май. Сонце пекло. … Мерзли руки. Сизий пил опадав на хрести перехресть. Зітхали старі: відмучивсь. Шепотіли тополі. Фальшивив оркестр: Грали учні. А коли проминали школу і сад, Молода… молоденька антонівка Підійшла до труни, сахнулась назад: – […]...
40. До проблеми добра і зла – Олійник Борис Де тільки я не бродив оці тисячу літ! Скільки забулось? Забудеться скільки? Не знаю. Кров закипала на кризі по краплі, як глід. Тяжко спадала на поле вороняча зграя. Хтось мене вів через холод заплющених сіл. Згарища станцій… Безокі віконні провали… Лики і лиця… Поземка ядуча, мов сіль,- Все те за вигоном пам’яті пилом припало. Хтось […]...