Дарина Брильова – Осінь. Ще тепла, гучна

Related posts:

1. Дарина Брильова – Спасибі тобі, осінь Спасибі тобі, осінь. дякую нещиро.. Ти мене, багряна, зовсім заморила. Ти мене, жорстока, б*єш немилосердно. А перед очима – тільки твоє небо.. Смутку жовта панно! дякую від серця. Вчиш мене невтомно все долати час.. Я кажу по-правді, я говорю чесно : Все в цей день осінній як в останній раз....
2. Дарина Брильова – Серпнева ніч Серпнева ніч. для кожного своя. Боюся розказати неправдиво..- Але я бачу в розмаїтті трав Під небом цим передосіннє диво. Немов спустились зорі, й на поріг До мене вже ступила тиха Осінь, І приклонялись квіти аж до ніг, І розсипались яблука як роси.. І запалало жаром, і збулось! І сталося, і так раптово стихло, Ось так […]...
3. Дарина Брильова – Серця у тебе нема До мене ти більш не приходь. Чекання – невдячна справа.. Священна людськая плоть Для тебе лише забава. А я це й раніше знала : У тебе палали очі Жадаючим хворим жаром Зламати мене цьої ночі. Ніколи не буде цього! Ти зрадив усе, що міг, Ти сам себе видав словом, І бою не переміг. Йди геть, […]...
4. Дарина Брильова – Мені так страшно Мені так страшно, що тебе не стріну, Що буду вік зникати із Землі.. Я у собі плекаю довго віру, Що задля щастя далися не ті. Мені так страшно, що тебе не буде, Що я всередині почну вмирать, І що кохання вигадали люди Лише для того, щоб не сумувать. Мені так страшно, що тебе не стане.. […]...
5. Дарина Брильова – Не знаю тебе Не знаю тебе. І чути про тебе не хочу! Не думай, що залишив мені безліч ран. Нестерпно бувало дивитись в нахабні очі, Й ще гірше щовечора гратись в самообман. Ти навіть і згадки, не те що віршів не вартий! Всередині в тебе нічого святого нема. Ніяких сцен. Ні скандалів, ні просто сварки.. Я тільки скажу […]...
6. Дарина Брильова – Українцям Українці, любіть, живіть! Доки є в наших душах сила, Доки ми стоїмо сміливо, Нас нікому не занапастить! Поки міцно тримаємось разом, Поки Бог Україну хранить, Не згасає хай наша слава, Хай зростає народна міць!...
7. Дарина Брильова – Зимове село Село на зиму помирає, Вбиває холод все життя. Нема сільського диво-раю, Стає зчерствілою земля, Стають пониклими дерева, Скидаючи додолу дні – Ті дні, які ділили з небом, Що сонцем бавило колись; Стають похмурими дороги, Під інеєм журні поля, Цим світом правлять злі негоди, Цей світ села завмер – зима… Блідими стали навіть люди, Малими стали […]...
8. Дарина Брильова – Зимова зустріч Я усміхалася. А ти губився, Вичерпними за мить стали слова. Напередодні сон мені наснився : Ми стоїмо, а навкруги зима, А на вуста рожеві впало небо Й розтануло в невидимім теплі… А ти стоїш, – і рідний, і далекий, Такий єдиний на усій Землі. Щось спалахнуло і не відпускає… В очах тривога і незносний жар. […]...
9. Дарина Брильова – Він не обіцяє мені вічність Він не обіцяє мені вічність, І комфортів теж не обіцяє.. Але я, коли його стрічаю, В серці затискаю дивну ніжність. Він настільки чесний. Навіть страшно. Прямо в очі дивиться і каже : “Знаєш, моя мила, я неправий, Повертайся, я без тебе чахну”. Я тут на хвилину зупиняюсь, Щось згадаю, і змінюсь в обличчі. “Знаєш, любий, […]...
10. Дарина Брильова – Бетховен так трагічно не звучав Бетховен так трагічно не звучав. Ніяка постать так не дивувала. Немає правил, де немає прав. Цю музику трагічніше не грали.. Ти чула шепіт на ось цій землі? Нога людини тут і не ступала.. Тут фальш і низість, це – не ми. Бетховен би заплакав. А ти спала....
11. Дарина Брильова – Горизонти відкрилися – море Горизонти відкрилися – море; Вертикалі наставили стін.. Нас просили не гратися в долю, Ми ж тікали, не знаючи цін....
12. Дарина Брильова – Осінньої вогкої ночі Осінньої вогкої ночі Ховались у ковдрах думки, Зтулялись розгублені очі, Зникали усі сліди. Червоною ниттю продершись Крізь всі терни у мій сон, – Мовчиш наяву; безсмертно Мовчить і мій телефон. Зустрівся сьогодні світанок Під шумний жовтневий дощ.. В цю пору похмурих фіранок Так хочу повірити в щось! ..Якщо не загубиться лист, Якщо не відійдуть контакти, […]...
13. Олеся Крисько – Тепла бракує Тепла бракує… Щирих почуттів… Руки торкнутись… Затишок відчути… Я так втомилась від жорстоких слів, Мені нестерпно їх постійно чути. Прошу тебе, не муч мене, прошу! Мені так важко з цим миритись болем. Я крізь життя самотність цю несу, І ти мені не додаєш покою… Холодний погляд твій пронизує все тіло, Ховаюсь від очей твоїх – […]...
14. Ольга Анцибор – Осінь Сивина вже скроні посріблила, Листопадами літа летять, І в душі кохання відболіло, А на серці тиха благодать. Осені п’янке зачарування Вабить зір, нашіптує слова, Як юнак дівчині про кохання Пісню тихим голосом співа. Фарб осінніх буйне розмаїття, Золото й бурштини є у нім, Ще зими далеко лихоліття, Пахне ще дитинством сизий дим. Листям жовтим сповнене […]...
15. Павло Тичина – Осінь така мила Осінь така мила, Осінь Славна. Осінь матусі їсти несе: Борщик у горщику, Кашка у жменці, Скибка у пазусі, Грушки у фартушку. Осінь така мила, Осінь Славна. Прийде, поставить: Мамо, спите? Підведуться мати: – Це ти, моя доню? – Я ішла все лісом, Дуб мене за хустку, Він хотів догнати, Борщик однять! Осінь така мила, Осінь […]...
16. Єлизавета Замана – ця осінь зустріла нас холодом Ця осінь зустріла нас холодом, А ми так мріємо про бабине літо… Зігрівай мене своїм подихом І нам разом буде на диво тепло. Я хочу цю осінь у твоїх обіймах І щоб ти читав мої вірші у кожну ніч тиху Давай, як у наших улюблених Фільмах – ловити зорі на моєму даху Така холодна осінь […]...
17. Тепла куртка на чорний шовк… – Катерина Бабкіна Тепла куртка на чорний шовк, черевики й шарф, Зранку, бачиш, туман зійшов – повисів і розтав. Осінь гострить свої ножі, довгі, світлі, тонкі. Де ти зараз, скажи, скажи, хто ти тепер такий. На перехресті стоїть таксі, з вулиці голоси, Розляглися на сонці пси, тихі великі пси. Пахне соком міських дерев, кволим швидким дощем, Осінь тягне […]...
18. Таня Крисюк – Закохана в осінь Закохана в осінь, залюблена в весну. Самотня навіки, хоча й не одна. Ти знаєш, так хочеться інколи жити, Щоб пити лиш ранки прозорі до дна. Шукати скарби у очах перехожих, Писати листи невідомо кому, В надії, що жоден із них вже ніколи… Ніколи не втрапить у руки йому. Хворіти красою і марити літом, Гуляти босоніж […]...
19. Семенко Михайль – Осінь Осінь похмура йде Хмари дощі тумани Осінь у серце веде Смуток нежданий Холод суне німий В душу вповзає мла Осінь серпанок густий Ти принесла Ради не дам собі В серці моїм мовчання Спогад ридає в журбі Давнє кохання. 24. VIII. 1913. Київ...
20. Леся Українка – Осінь Рветься осінь руками кривавими До далекого сонечка любого; Кров на шатах препишних шаріється, Оксамит і парчу залива. Так для сонечка осінь убралася, Мов цариця у свято врочистеє, Все, що є на сім світі найкращого, Все зібрала на пишний убір. Але дні все коротшають, міняться, Гляне сонечко й знову захмариться… Журить осінь-сухітниця сонечко, Бо нема в […]...
21. Анна Гунько – Соломії вже тридцять і осінь для неї – горе Соломії вже тридцять і осінь для неї – горе. Вона знає життя, видихає весь дим на скло. Соломія все менше сміється і менше усіх говорить. Соломії вже тридцять. У неї є власне авто і житло. Соломія з роботи приходить брудна і накручена, Він її обіймає й дає випускати на нього пар. “Мій розгублений хлопчику, я […]...
22. Іван Вовчок – Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь, Ця тітка вічно п’яна від рясних дощів, Які немов солоні сльози від старих відносин, Що ностальгічно роз’їдають закутки душі. От не люблю її, ненавиджу цю осінь. Мій перший вірш про неї буде ось такий, Хорошого я тут не скажу мабуть зовсім, Аж жовтий колір через неї […]...
23. Юлія Кириленко – Палає осінь золотом багряним Палає осінь золотом багряним, Струмує венами калинове вино. Моє тепло ввійшло в меридіани, В моїй душі розбурхане дніпро. Сумує осінь, слізно листям плаче Про те, що зледеніло на устах… Її жахають погляди незрячих, Що янгола не бачать на плечах. Шукає осінь серце небайдуже, Щоб взимку руки холод не скував. Та не знайшла, дощами терпко тужить, […]...
24. Христина Сирова – Життя зупинилось вночі, о пів на осінь Життя зупинилось вночі, о пів на осінь. Моторошно, сиро і зовсім не хочеться пити. Ти протермінований. Чуєш? В сенсі буття та відносин. Тобою не гояться рани, і втратився потяг любити. Зайнятись би вишивкою. Стібками стягати нерви. Завернувшись у плед, пити холодне латте. А якщо, я не призначена аби йти на жертви? Або забагато вкладала сили […]...
25. Осінь Я шепочу, щоб не розбудити осінь, Щоб не полились із неба ріки. Я до тебе усім серцем хочу, Я до тебе, але в тебе ліки, Від кохання. Вже давно приймаєш, Знаєш, це все рівносильно зраді. Я без тебе звісно не вмираю, Але у житті погасли фарби. Я кричу, щоб розбудити осінь, Щоб вона сльозами світ […]...
26. Олеся Крисько – Пахучі яблука дарує рання осінь Пахучі яблука дарує рання осінь – Солодше меду присмак на моїх вустах. А у розлук ніхто пояснення не просить. І що в замін, коли душа вже геть пуста? Перегоріло. Опустіло серце. Знову Переступаю через тисячі причин. Свою любов ввела з байдужістю у змову. Усе по колу – безкінечний серпантин. Чия вина, що в серпні пахне […]...
27. Богдана Лапченко – Можливо сумує ця осінь у місті Можливо сумує ця осінь у місті, Депресія в неї від мокрого листя. Не хоче нам сонця-промінчика дати, Лишає під ковдрою довго лежати. Хворіти їй мало, додасть нам турботи: Надворі – калюж, а удома – роботи. Готує тихенько до лютих морозів. Чи скоро вони? Ще не чути прогнозів. Вдягай теплий светрик і нумо гуляти! Багаття палити, […]...
28. Юля Миргородська – Осінь на веранді розливає мокко Осінь на веранді розливає мокко В січні ще насниться цей солодкий щем Що озветься в грудях озером глибоким І за краєм серця в душу потече Закіпає джезва Охололи нерви Випиваєш на ніч залишок життя Ця безжальна осінь з тебе маску здерла Пий життя і мокко Пий його до дна...
29. Іван Андрусяк – осінь вечір пора вмирати Осінь вечір пора вмирати Голос кришиться на вітру Сон раптовий як алігатор Підкрадається угору Теплий місяць до ока липне Над повіками нависа Відчувати жага велика Червоніти їдка краса Осінь вечір пора безлика І нікого щоб застеріг Що немає на світі лиха Зрозумілішого за сніг Одержимішого за листя Присоромлене до гілок Правильнішого особисто І вірнішого за […]...
30. Катруся Танчак – Осінь – це просто довго чекати снігу Осінь – це просто довго чекати снігу, Коли пожовкло листя й скінчились гроші, Коли потрібно бігти, але для бігу Ми недостатньо мужні. Коли хороші Люди стають банальними, а важливі Вкрай необхідними, й треба чимдуж тікати. Осінь – це просто дика, до болю в спині, Спроба перемовчати....
31. Юра Матвійчук – Осінь як завжди приходить з відчаєм Осінь як завжди приходить з відчаєм, Й приносить в руках холодну самотність… , А я латаю вже звичні тріщини, Під ноги кидаючи стомлену гордість… Лишаю так слів багато несказаних, Емоцій на грані ракетного вибуху, Дні складаю вже різними пазлами Надіючись, щось зміниться на крихту… Та ні… ти з осінню їдеш в Європу, Я лишаюсь сам […]...
32. Володимир Сосюра – Блукає осінь. Безгомінням Блукає осінь. Безгомінням Цвіте її очей блакить, І у садах під вітром синім Багняний плащ її шумить. Вона мете сумні алеї, Де пада золото руде, І важкогривий кінь за нею На чорнім поводі іде. Вже на квітках іней – не роси, І недалеко вже до дня, Як сяде осінь жовтокоса На чорногривого коня, Востаннє гляне […]...
33. Гострі кігті інертно відпустила осінь Гострі кігті інертно відпустила осінь, Інтерпретувала їх у листопадний сніг. Навіть в аскетизму затряслися кості І саме осіннє сіре сумно пасмурніло небо. Я шкандибаю калюжами узбіччя, Передімною караван нових-чужих авто. Я хочу просто так поглянути тобі у вічі. Поруч нікого. Бінокулярно: Капелюх, Пальто, Пальто, Пальто…...
34. Олексій Чупа – Осінь нас застібає, начебто малюків Осінь нас застібає, начебто малюків – на всі гудзики, Вірш визріває в горлянці, а вже за хвилину – стих. Ми довіримось тим, хто відкриє нам гігабайти нової музики, Ми покохаємо тих, хто нас витерпить до вихідних. Осінь нас розбирає й збирає, як пазл, Засинає смішним кошеням на дитячих колінах. Стрімко міняються звички: якщо ночівлі – […]...
35. Осінь – Сосюра Володимир Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито Осінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літом Синьоока осінь їде навмання. В’яне все навколо, де пройдуть копита, Золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита, […]...
36. Григорій Чубай – Наша осінь з маленькими деревами Наша осінь з маленькими деревами Дуже швидко минула Скільки ж бо треба того часу для Рудого листя щоб опало воно з Невисокого віття Наша осінь з маленькими деревами Дуже швидко минула минуло після Неї багато зим і багато весен і Аж тоді почало падати листя з Дуже високого дерева яке в нашій Осені було і […]...
37. Надя Ковалюк – На годиннику – осінь, в руці – телефон На годиннику – осінь, в руці – телефон: Абонент тимчасово відсутній, А життя по хвилині стікає з вікОн І дощем розмиває майбутнє. Своє небо мені ти кидаєш до ніг, Ходиш слідом і дихаєш в спину, І щезаєш раптово, немов перший сніг, Абоненте ти мій, блудний сину! Я так само, як ти, по землі цій ходжУ […]...
38. Людмила Григоренко – Осінь Сумні, старі тополі закряхтіли… Сховавши сонце між розлогі віти, Гадали так, що вистачить їм сили Утримати, в обіймах тепле літо… Та вітер хмари кублами збирає, А осінь, притрусивши позолоту, Нагонить літо, мов пташину зграю І з радістю береться за роботу… Чарівна господарочка, майстриня, Достиглі дари з щедрих рук її, Складаються в комірчики і скрині… Горять, […]...
39. Олена Теліга – П’ятнадцята осінь П’ЯТНАДЦЯТА ОСІНЬ Ростиславові Д. Чи ця вечірня непрозора синь, Далекий дим, чи вогник папіроси, Чи черевики мокрі від роси – Щось нагадало неповторну осінь. . . . Похмурий ліс у вересневім сні Зітхає тяжко. Мов вогнисті птиці, Над ним літають зорі навісні, А він галуззям хоче відхреститься. Тріщить багаття. Полум’ям їдким Заслало очі. Чи мене […]...
40. Микола Руденко – Коли осінь зірваний листок Коли осінь зірваний листок Закружля на золотім крилі, – Пам’ять, висвіти якийсь куток На моїй знедоленій землі. Може, під вербою джерело, Де корінням бавиться вода; Чи озерце, де моє весло Шлях серед латаття проклада. Кручу, де живуть прудкі стрижі; Окунців, що плавають по дну; Чи одну волошку на межі – Не багато, хай лише одну… […]...