Дарина Брильова – Зимова зустріч
Я усміхалася. А ти губився,
Вичерпними за мить стали слова.
Напередодні сон мені наснився :
Ми стоїмо, а навкруги зима,
А на вуста рожеві впало небо
Й розтануло в невидимім теплі…
А ти стоїш, – і рідний, і далекий,
Такий єдиний на усій Землі.
Щось спалахнуло і не відпускає…
В очах тривога і незносний жар.
Ніхто в хвилину вічну цю не знає,
Як мерзнуть руки і горить душа!
А ти стоїш, розгублений і ніжний..
Холодне Сонце в плеєрі й на небі.
Забувши все, під благовінням сніжним,
Ти чуєш наші терції, далебі.
Я усміхнулась. Помилок не знали,
Нема їх. Ми застигли нерухомо,
Але мовчи :солодших слів немає,
Ніж тихих, непромовлених тобою.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Дарина Брильова – Мені так страшно Мені так страшно, що тебе не стріну, Що буду вік зникати із Землі.. Я у собі плекаю довго віру, Що задля щастя далися не ті. Мені так страшно, що тебе не буде, Що я всередині почну вмирать, І що кохання вигадали люди Лише для того, щоб не сумувать. Мені так страшно, що тебе не стане.. […]...
- Дарина Брильова – Не знаю тебе Не знаю тебе. І чути про тебе не хочу! Не думай, що залишив мені безліч ран. Нестерпно бувало дивитись в нахабні очі, Й ще гірше щовечора гратись в самообман. Ти навіть і згадки, не те що віршів не вартий! Всередині в тебе нічого святого нема. Ніяких сцен. Ні скандалів, ні просто сварки.. Я тільки скажу […]...
- Дарина Брильова – Українцям Українці, любіть, живіть! Доки є в наших душах сила, Доки ми стоїмо сміливо, Нас нікому не занапастить! Поки міцно тримаємось разом, Поки Бог Україну хранить, Не згасає хай наша слава, Хай зростає народна міць!...
- Дарина Брильова – Серпнева ніч Серпнева ніч. для кожного своя. Боюся розказати неправдиво..- Але я бачу в розмаїтті трав Під небом цим передосіннє диво. Немов спустились зорі, й на поріг До мене вже ступила тиха Осінь, І приклонялись квіти аж до ніг, І розсипались яблука як роси.. І запалало жаром, і збулось! І сталося, і так раптово стихло, Ось так […]...
- Дарина Брильова – Зимове село Село на зиму помирає, Вбиває холод все життя. Нема сільського диво-раю, Стає зчерствілою земля, Стають пониклими дерева, Скидаючи додолу дні – Ті дні, які ділили з небом, Що сонцем бавило колись; Стають похмурими дороги, Під інеєм журні поля, Цим світом правлять злі негоди, Цей світ села завмер – зима… Блідими стали навіть люди, Малими стали […]...
- Дарина Брильова – Горизонти відкрилися – море Горизонти відкрилися – море; Вертикалі наставили стін.. Нас просили не гратися в долю, Ми ж тікали, не знаючи цін....
- Дарина Брильова – Осінь. Ще тепла, гучна Осінь. Ще тепла, гучна Б’є в мої тихі скроні. Я не занадто сама, Я незнайомка недолі. Примха моя чи жарти? – Листя мені як зорі.. Йду крізь вогні й напасті, Осінь стрічаю нову. Ми з нею зовсім чужі, Тільки волоссям схожі! Осінь, прошу, відведи, Звідси деньки негожі. Я тобі вірити зможу, Норов твій не клястиму.. […]...
- Дарина Брильова – Серця у тебе нема До мене ти більш не приходь. Чекання – невдячна справа.. Священна людськая плоть Для тебе лише забава. А я це й раніше знала : У тебе палали очі Жадаючим хворим жаром Зламати мене цьої ночі. Ніколи не буде цього! Ти зрадив усе, що міг, Ти сам себе видав словом, І бою не переміг. Йди геть, […]...
- Дарина Брильова – Він не обіцяє мені вічність Він не обіцяє мені вічність, І комфортів теж не обіцяє.. Але я, коли його стрічаю, В серці затискаю дивну ніжність. Він настільки чесний. Навіть страшно. Прямо в очі дивиться і каже : “Знаєш, моя мила, я неправий, Повертайся, я без тебе чахну”. Я тут на хвилину зупиняюсь, Щось згадаю, і змінюсь в обличчі. “Знаєш, любий, […]...
- Дарина Брильова – Бетховен так трагічно не звучав Бетховен так трагічно не звучав. Ніяка постать так не дивувала. Немає правил, де немає прав. Цю музику трагічніше не грали.. Ти чула шепіт на ось цій землі? Нога людини тут і не ступала.. Тут фальш і низість, це – не ми. Бетховен би заплакав. А ти спала....
- Дарина Брильова – Спасибі тобі, осінь Спасибі тобі, осінь. дякую нещиро.. Ти мене, багряна, зовсім заморила. Ти мене, жорстока, б*єш немилосердно. А перед очима – тільки твоє небо.. Смутку жовта панно! дякую від серця. Вчиш мене невтомно все долати час.. Я кажу по-правді, я говорю чесно : Все в цей день осінній як в останній раз....
- Дарина Брильова – Осінньої вогкої ночі Осінньої вогкої ночі Ховались у ковдрах думки, Зтулялись розгублені очі, Зникали усі сліди. Червоною ниттю продершись Крізь всі терни у мій сон, – Мовчиш наяву; безсмертно Мовчить і мій телефон. Зустрівся сьогодні світанок Під шумний жовтневий дощ.. В цю пору похмурих фіранок Так хочу повірити в щось! ..Якщо не загубиться лист, Якщо не відійдуть контакти, […]...
- Зимова ніч – Пастернак Борис Зимняя ночь Мело, мело по всей земле Во все пределы. Свеча горела на столе, Свеча горела. Как летом роем мошкара Летит на пламя, Слетались хлопья со двора К оконной раме. Метель лепила на стекле Кружки и стрелы. Свеча горела на столе, Свеча горела. На озаренный потолок Ложились тени, Скрещенья рук, скрещенья ног, Судьбы скрещенья, И […]...
- Іван Непокора – Cтавиш платівку і вимикаєш світло Cтавиш платівку і вимикаєш світло Докурюючи останню на нині цигарку Лягаєш поруч Тепла і стомлена Десь кажеш дощить Десь кажеш уже осінь І ті У кого осінь П’ють вино Діляться яблуками й новинами Отримують листи і рахунки за світло Любляться якось стриманіше Бачаться рідше бачать більше Мерзнуть П’ючи на балконі ранкову каву Мерзнуть Чекаючи на […]...
- Леся Українка – Весна зимова Тихо і тепло, так наче і справді весна. Небо неначе спалахує часом від місяця ясного світла, Міняться білі хмаринки то сріблом, то золотом. Ледве на місяць наплине прозорая хмара, Коло на ній засіяє, мов одсвіт далекий веселки. Зорі між дрібними хмарками наче таночки заводять, Сніг на верхів’ї узгір’я блищить так яскраво, Що видається не раз, […]...
- Наталя Гуркіна – Зимова казка Прилетіла, наче птиця, Снігу намела… Білосніжна чарівниця, Тітонька-Зима. І засяяли сніжинки, – Казка надворі. Червоніють на ялинці, Птахи снігурі....
- Павло Мовчан – Зимова дорога Прозор’ям пойнята долина, А де джерела дзвонять радість, – Сніг, наче пера соколині, Лежав розметаний в безладді. І білість бралася сумлінням Від суцвіті, що тліла в глиці; І зріли снігурі зомлілі, Як взяті сонцем полуниці. На аркуші грушевих пахів Плоди викреслювала гілка, І до дзьобів тулили птахи Давно знезвучені сопілки. І відливалися долоні По обрисах […]...
- Марта Тарнавська – Зимова казка Замаяні снігом дерева І ніч, як день, А вітер в обличчя шле вам Дзвінки пісень. Білий сніг, білий сніг Сипле зорі нам до ніг. Білий сніг – дар небес, Світ увесь – світ чудес. Полинемо в парі з тобою В чарівний край, Де білою вкриті габою Весь сум, одчай. Білий сніг, білий сніг Сипле зорі […]...
- Павло Глазовий – Старий дурень Узяв собі старий дурень молоду дружину, Пожив тиждень та й не може розігнути спину. Поцілує молоденьку, погладить, мов кішку, Та й лягає спочивати на окремім ліжку. Жінка шепче: – Мерзнуть ручки, мерзнуть мої ніжки. Нема кому мене, бідну, погріти хоч трішки. Раніш було моя мама біля мене ляже, Приголубить, і зігріє, й казочку розкаже. – […]...
- Ольга Анцибор – Зустріч в дорозі Перон ряснів людьми. Щойно динамік гугнявим застудженим голосом сповістив про прибуття електропотяга, якого з нетерпінням чекав людський натовп. Хтось побіг по перону назустріч потягу, що виповзав з-за горизонту, мов велика сороканіжка. Я спокійно спостерігала за двома жіночками, що давно привернули мою увагу. Старша була середнього зросту, трохи повновида білявка, а молодша – висока і струнка […]...
- Зустріч з весною (за поезіями Богдана-Ігоря Антонича) Весна, виявляється, кожного року різна: то вона довго спить, а потім враз пробудиться. А то, буває, уже й сніги зійдуть, уже й зелень готова вибухнути живим цвітом, а вона все ще чомусь зволікає. Та неодмінно відбувається одне: весна завжди настає. Про це дуже образно написав у вірші “Весна” поет Богдан-Ігор Антонич: “росте Антонич, і трава […]...
- Зустріч А іноді ми зустрічаємо людей, Таких, що на вірші нас надихають, Купаючись у тисячах ідей, І двері у світ горя зачиняють. Буває, зустрічаємо і злих, І нас вони з собою тянуть, Відмовитись від принципів своїх, І жити з серцем, наче олов’яним. Частенько зустрічаємо нудних, Що дні свої не дуже відрізняють. І тонуть в днях рутинних […]...
- Павло Мовчан – Зустріч Чому ти, пташино, тривожишся дарма? Ось зараз я рушу і тінь потягну. Збігають, мов креда з стіни, усі фарби З очей, і чути тривогу лише голосну. Не скоїлось ще, та лихо вже чути, О, як розминутися, пташечко, з ним? Хоч світло іще, але крадеться сутінь, Вогню ще не видно – гірчавіє дим. Хоч прузлик пряде […]...
- Соломія Волошин – Зустріч Зустрілись ми в зимовий час, Так дивно доля звела нас. Тоді ми не могли ще уявити, Як можемо взаємно ми любити. Зустрілись душі наші, не тіла, Бо були в нас лиш чисті почуття, Такі, що зводять з розуму на вік І відкривають нам незнаний світ...
- Павло Мовчан – Зустріч у полі (З циклу “Відлуння війни”) О. Каркищенку Стоїть вінценосна суха бугила, Зберігши минуле величчя. І тінь часовказна на весну текла – Прозора, студена, кринична… – Нічого,- втішаю себе не своїм, А віком чужим, незалежним, І словом колишнім гукаю: “Ходім!” – Спускаючись з білої вежі… У тілі ось цьому не вперше вже я,- Але ж і п’янка […]...
- Анна Лисенко – Зустріч з тобою Зустріч з тобою схожа на рецидив наркомана – Ось я собі живу, чай п’ю, Когось навіть кохаю. Абсолютно непогано виживаю, Звичайно не рай, Але номерів люкс я не вимагаю. Аж тут погляд, як ножа край, Ріже по живому. Пульс пришвидшується, Слова стають невагомі, Так, мабуть і виглядають, Пост-викидні любові....
- Катерина Кочетова – Ти призначаєш зустріч уві сні Ти призначаєш зустріч уві сні, А я чекаю одну мить роками. Поглянь в майбутнє: хочеш так, чи ні – Воно чуже і створене не нами. Слова забудьмо, що із вуст злетіли, Що серце взяло їх собі в полон, Що у гіркій печалі душу гріли, Що схожі з дотиком твоїх долонь. Дай руку – часу в […]...
- Василь Сухомлинський – Я був на далекій чужині Я був на далекій чужині, Там небо таке ж голубе, Та тільки нема Батьківщини, Нема там, Вітчизно, тебе, Бо в ріднім краю над землею Чистіша і глибша блакить. І сонце Вітчизни моєї Яскравіше в небі горить. Я слухав пісні на чужині – Хороші думки в тих словах, Але то не крила орлині, Що є в […]...
- Леся Українка – “В небі місяць зіходить смутний… “ В небі місяць зіходить смутний, Поміж хмарами вид свій ховає, Його промінь червоний, сумний Поза хмарами світить-палає. Мов пожежа на небі горить, Землю ж темнії тіні вкривають, Ледве промінь прорветься на мить, Знову хмари, мов дим, застилають. Крізь темноту самотно зорить Одинокая зірка ясная, Її промінь так гордо горить, Не страшна їй темнота нічная! Гордий […]...
- Надя Ковалюк – Нежданна зустріч… Ні про що розмова Нежданна зустріч… Ні про що розмова, А серце б”ється так, як і колись. Як діти зачарованого кола: Зустрілись ми, щоб знову розійтись. Це так безглуздо – в душу заглядати, Коли єдиний вихід – утекти. Кому потрібні із піску палаци, Якщо від них два кроки до води? І як же ми з тобою умудрились З”єднати протилежні […]...
- Вірш Миколи Руденка – Зустріч з ковилою Я через гору йшов. І на горі, Що пойнята бузковою імлою, – Отам, де скелі кришаться старі, Негадано зустрівся з ковилою. Було це так далеко від степів Причорноморських – десь біля Китаю. Але здалось: на жайворонка спів Я через рідні ниви завертаю. А він дрижить під хмарою – мала Іскринка пісні,- так дрижить, тріпоче, Немов […]...
- Марта Тарнавська – Кожна зустріч – прощання Лялі Не плачте, діти. Розкажіть про себе. Як моя внучка? З ким вона тепер? О, вже говорить? Ма-ма, та-та, ба-ба? Я хочу чути! Запишіть на стрічку! Розважу вас: скажу вам анекдот – Сашко розповідав по телефону – А може ви вже чули? Про ту пару: Любов свою хотіли обновити: Давай-но, спробуєм собачий стиль! – Це […]...
- Ліна Костенко – Скіфська баба Ти, скіфська баба, кам’яна незграба, Стоїш в степах… Курай і бугила… Яка ж ти баба, ну яка ж ти баба?! За сто віків дитя не привела! Були б у нього кремінь-ноженята, Ото вже б гупотіло по ланах! Чого смієшся? Космос нежонатий, А ти стоїш одна у полинах. Невже ж таки ніхто не женихався? А висить […]...
- Семенко Михайль – Сонцекров Без сонця жити я не хочу Стерпіть не можу я холодних ліхтарів Я сонцекров люблю і в крові сонце І знову сонце в кровофарбах малярів А як затулить хмара моє сонце Ще не холоне моя кров тоді Вона горить палає й рве охоче Щоб не коритися ні палу ні воді Вона бере мене і линем […]...
- Юрій Вітяк – Земля з-під ніг і небо із глави Земля з-під ніг і небо із глави, Уже не так важливо, хто правий, І скільки раз тобі горлали “Браво!” Заснуло сонце в золотій оправі. Закрило очі та щонічно спить, Схрестило руки і лягма у яму, Там десь за обрієм, а я й не глянув, Куди збирає простеньку-блакить. Вогонь горить, вогонь в мені горить, Ще скапує […]...
- Анна Гунько – Соломії вже тридцять і осінь для неї – горе Соломії вже тридцять і осінь для неї – горе. Вона знає життя, видихає весь дим на скло. Соломія все менше сміється і менше усіх говорить. Соломії вже тридцять. У неї є власне авто і житло. Соломія з роботи приходить брудна і накручена, Він її обіймає й дає випускати на нього пар. “Мій розгублений хлопчику, я […]...
- Микола Бажан – Зустріч на перехресній станції ЗУСТРІЧ НА ПЕРЕХРЕСНІЙ СТАНЦІЇ Розмова трьох Перехресна станція. Рівні й блискучі рейки колій ведуть подорожніх у всі кінці. Тут відбулась зустріч трьох, що їхні колії нарешті знову зійшлися на цій станції. Там, де колія веде вперед, на грані стиків блищить зеленим вогником семафор у майбутнє. Його поставлено на межі доріг та націй; і лише хоробрі […]...
- Зустріч із Григорієм Сковородою (мої фантазії) У Сковородинівку ми приїхали з батьками на кілька днів у гості до тітки Марії, яка вже була на пенсії і весь час порпалася то на городі, то коло курей. Після звичайних радісних привітань і обіду в колі родичів я вирішив прогулятися до Сковородинівських місць, там завжди було так затишно, привітно і красиво. … Підходжу до […]...
- Дмитро Павличко – “В моїх повіках напівсонних… “ В моїх повіках напівсонних Застигло сонце молоде. Як бджолами покритий сонях, Воно так міниться й гуде. Між сновидінням і явою, В моїй сльозі стоїш і ти, І над твоєю головою Палають соняшні світи....
- Микола Вінграновський – Вже сказано ні в одлетілому літі Вже сказано “ні” в одлетілому літі, Хоч вчора-звечора було іще “так”, Червоно та біло у жовтому житі Зацвів та опався знервований мак. Ідеш чи стоїш, але слово за слово, Ідеш чи стоїш – за літами літа. Не встиг оглянутись, як слово солоно На сон твій, на крок, на літа обліта. 1965...
Чую співає америка.