Децима

Децима (лат. decima – десята), або Еспінела (за прізвищем іспанського поета XVI cm. В. Еспінеля) – десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: аббааггддг. Перший чотиривірш мав зав’язку ліричної колізії, останній – її розв’язку. д. вживалася в іспанській поезії і як віршована форма глоси. Подеколи, передовсім у російській поезії (Г. державін, О. Радищев), терміном д. пойменовували десятирядкову одичну строфу, найчастіше з чотиристопним хореєм, де сполучався чотиривірш (абаб) з шестивіршем (ггдеед). Нею користувалися й українські поети (І. Максимович, “Ода на перший день травня 1761 року”; І. Котляревський, “Пісня на Новий 1805 год… “), вона лягла в структурну основу поеми І. Котляревського “Енеїда”, написаної чотиристопним ямбом. до д. зверталися й інші українські поети, зокрема Юрій Клен в епопеї “Попіл імперій” (у третій її частині), що зумовлювалося композиційними потребами цього твору:

Зі звички буду тільки ямбом
Вам баналюки тут плести.
Та й то лиш чотиристоповим:
Пан Котляревський ним писав,
Коли мене він славословив,
Коли гекзаметр занедбав.
Строфа – мій віз, рядки – колеса,
А тих коліс у возі десять.
Їх ритмом-ободом стягніть,
Мастіть їх дьогтем – серця кров’ю
І рими-шпиці яворові
Мені крутити поможіть.

Ці слова Ю. Клен вкладає в уста Енеєві, котрий зголошується бути поводирем у радянських концтаборах.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Характеристика лариси з твору за мить щастя.
Ви зараз читаєте: Децима