Детальний Аналіз “Українське альфреско” Костенко

” Українське альфреско ” аналіз вірша – рід, мотив, жанр, віршовий розмір, композиція та інші питання розкриті в цій статті.

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури “Українське альфреско”: філософська лірика.

Жанр “Українське альфреско”: ліричний вірш.

Мотив “Українське альфреско”: Розриву життєвого зв’язку між поколіннями, між селом і містом.

Віршовий розмір “Українське альфреско”: тристопний ямб.

Художньо-стильові особливості “Українське альфреско”: елегійну й разом з тим зворушливу картину малює Л. Костенко у своїй поезії “Українське альфреско”, навіяну, очевидно, казкою. А також роздумами про людську долю. Одних вона щедро обдарувала дітьми та онуками, іншим – не дала їх. Тільки сусідським дітям можуть дід і баба подарувати свою ласку, дати гостинця. А потім – бути один для одного, як “остання в світі казка”, на яку, ставши навшпиньки, задивляються жоржини.

Перед читачем виразно постає кольорова ілюстрація до народної казки, шо починається словами: “Жили собі дід і баба… ” На перший погляд, у поезії “Українське альфреско” перед нами з’являється ідилічна картина, ніби старовинний малюнок на вологій штукатурці. Типовий український пейзаж. Повна ідилія, проте картина викликає легкий щем. У другій строфі автор змальовує картину, за допомогою якої не лише передано

одвічне прагнення українців до краси: “повен двір любистку”, “жоржини”, “вишні чорноокі”, а й показано діда та бабу як дбайливих господарів.

Тривожним сигналом порушеної ідилії є образ лелеки. За народним повір’ям, лелека приносить до оселі немовлят. Тож епітет “стомлений лелека” наводить читача на сумні роздуми. За допомогою цього дієприкметника створюється інше семантичне поле: лелека стає символом нездійснених мрій подружжя та притлумленого роками болю.

У третій строфі крізь ідилічний сум проступають уже болючі, навіть трагічні ноти: “Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки. / А потім довго-довго на призьбі ще сидять… ” Таким чином, у вірші “Українське альфреско” автор розмірковує про людську долю. В останній строфі Л. Костенко використовує символічний образ дороги. Золотий шлях в уяві читача викликає цілий асоціативний ряд: це і шлях, освітлений, осяяний сонцем; і шлях, дуже дорогий, рідний комусь, як спогад дитинства; і шлях, укритий золотим пилом у сонячнім промінні. Однак неозначені займенники “хтось” і “до когось” ще більше загострюють увагу на самотності стареньких людей. Проте поезія не сприймається трагічно: життя стареньких не минуло безслідно. У назві поезії – глибинний підтекст – безсмертя українського народу.

Ця поезія – роздуми про Україну, її минуле, сучасне, тривога за майбутнє.

У вірші є ряд архетипних образів-символів: хата, дід, баба, лелека, вишні, дорога… За образом-символом “хата” стоять споконвічні мрії українця про заможне життя, добробут родини та уявлення про сенс життя. Основним засобом виразності є зорові образи. Найуживаніший троп – метафора.

Примітки: Альфреско – техніка настінного живопису, яка полягає в нанесенні водяної фарби на вологу штукатурку.

Архетипні образи – це ті первинні образи-символи, які існують у підсвідомості кожної людини й передаються з покоління в покоління як особливо значущі. Архетипними образами для українців є мати, дитя, родина, біла хата, рідна земля, лелека, соловейко, жайворонок, зозуля.

Над шляхом, при долині, біля старого граба,
де біла-біла хатка стоїть на самоті,
живе там дід та баба, і курочка в них ряба,
вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.
Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,
і вишні чорноокі стоять до холодів.
Хитаються патлашки уздовж всії стежини,
і стомлений лелека спускається на хлів.
Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки.
А потім довго-довго на призьбі ще сидять.
Я знаю, дід та баба – це коли є онуки,
а в них сусідські діти шовковицю їдять.
Дорога і дорога лежить за гарбузами.
І хтось до когось їде тим шляхом золотим.
Остання в світі казка сидить під образами.
Навшпиньки виглядають жоржини через тин…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твір-опис природи за картиною козача левада.
Ви зараз читаєте: Детальний Аналіз “Українське альфреско” Костенко