Детальний Аналіз “Ви знаєте, як липа шелестить… ” Тичина
” Ви знаєте, як липа шелестить… ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури: інтимно-пейзажна лірика,
Жанр: ліричний вірш.
Мотиви: вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя від почуття першого кохання; гімн коханню, радості буття, що невіддільне від природи.
Віршовий розмір: чотиристопний ямб.
Художні особливості: вірш “Ви знаєте, як липа шелестить… ” – пейзаж-паралелізм, що нагадує фольклорні зразки, де
Духовна спорідненість ліричного героя зі світом природи передається всією силою барв, мелодій, голосів рідної землі.
Картини природи і людські почуття чергуються: Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? (пейзажний етюд) Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі. (переживання ліричного героя)
Такий паралелізм збуджує в читачів роздуми й переживання. Риторичні запитання (“Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?”, “Ви знаєте,
Композиційно вірш поділяється на дві частини. Обидві починаються риторичними запитаннями. Спочатку простір обмежений лише липою, яка шелестить; у другій частині простір ширшає – це вже гаї, вони сплять, але “все бачать крізь тумани”. Простір враз стає глобальним – місяць, зорі… а потім звуковий образ: “А солов’ї… ” (цікаво, хто бачив уночі солов’я?! Але як же тоді вони співають… ).
Оригінальна побудова поезії. Кожна із двох строф має своєрідне обрамлення, де перші речення – риторичні запитання, а останні – закономірний висновок. Емоційності автор досягає також за допомогою окличних речень та обривів. Вірш звучить, як мелодія, якою постійно насолоджуєшся.
Примітки: Вірш – це своєрідна чуттєва картина, у якій переплітаються барви, звуки, запахи, відчуття.
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? –
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить…
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї? –
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов’ї…
“Я твій”,- десь чують дідугани.
А солов’ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!
1911 р.
Твір мій обов'язок перед природою.