Дежавю

Куди..Куди ведуть тебе дороги,
Чому не озирнешся хоч на мить?
Пороги..давно-давно чужі пороги

Переступаєш, перебігаєш мимохідь…

Твоя..Твоя невиліковно хвороблива
Душа тремтить, шукаючи тепла
Кваплива… безжалісна і вередлива
Одна за Одною – із сигаретою рука…

Не знаю, мабуть, не у тому щастя
Для тебе, щоб здолати сум
Перехотіти тих, хто за обІцянки продасться
Перемовчати тих, хто створює лиш шум!

Куди… Куди ведуть мене дороги???
Я по слідам чужим біжу
Пороги… твої вже пройдені пороги

/> Я ще раз вже сама переступлю…

І знаєш, це не “щось” і “не як зАвжди”
Це просто зайвий клопіт для долонь,
Якими затуляв мене від правди
Притиснувши “так краще” ех… до скронь!

Лише так хочеться скоріш тобі сказати,
Перепросити за незлічених МЕНЕ,
Всі мої Я з”єдналися в одне, щоб наздогнати,
Розтрачені години, ось і все…

Але тепер, коли пройшла твої стежини,
Твої “на все життя” і всі “люблю”
Я ключ залишу, може хтось тебе іще відчинить,
А я пішла, бо мене нудить,… … дежавю!

Вірші Записки божевільної


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Я аналіз.
Ви зараз читаєте: Дежавю
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.