Діагноз
Вона пішла у наступ на мене усією своєю красою і чарівністю, як іспанська армада, залишаючи за собою діри і уламки мого мозку. Вона шматувала моє єство рухами тіла у танці звабливому і я рухався її тінню. Мої очі зазнавали шоку в момент дотику до її бездоганних губ, а коли вона усміхалася, то була травма несумісна з життям для мозку, яку я хотів знову і знову пережити. Чіткі лінії очей в яких я задихався від нестачі повітря зупиняли моє серце, прирікаючи мене бути потопельником із розвитком інфаркту міокарди. Рештки моєї свідомості вона добивала чарівними звуками із вуст медових, які лунали як пісні сирен для моряків, приречених померти.
Ось так, лежу побитий її красою, маю кілька черепомозгових травм, свідомість практично відсутня, проблеми із серцево-судинною системою. Коли її бачу виникає аритмія і порушення мовлення. діагноз – захворів нею.
Вірші Мораль
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Іван Андрусяк – діагноз Офелії Обліт завершених птахів На полі батька або духа Червона сонця потерюха Згортається в несупокій На горло саду покарай На тінь зелену на карету На золотих підніжках в лету Перегортається цей край Карбідом жовтого жалю Перегортає датська осінь Довкруж акустики доносів Хтось тихо виплюне люблю Хтось черепом означить порт Де сарана дрімає в сотах Убивство діда […]...
- Христина Сирова – для мене Ти Фатовий Затули мене своїми словами від холоду. Відговори від депресивних феноменів. Налий у мене тепла, як виливаються повені. Хороший мій, втопи словами мою печаль. Ти бачиш, руки тремтять. Серце тривожиться. Я прислухаюсь до вуст твоїх, аж божеволію. Як стетоскоп до пульсу. Знеболююче… Як анальгін твої слова. Вуста. А я спустошена… Так переймаюся твоїми застудами. Твої пунктуації […]...
- Богдан Лепкий – Не питайте мене Не питайте мене, Як я в світі живу: Шура-бура гуде, Я весельцем гребу. Не питайте, як? В моїм мозку гадки – Йдуть осінні дощі, А я сію квітки. Не питайте, чому Моє серце сумне – Як в чужині умру, То згадайте мене....
- Іван Андрусяк – Подячна молитва з докором Ти не сотворив мене сліпим Дякую Тобі Господи Ти не сотворив мене горбатим Дякую Тобі Господи Ти не сотворив мене сином алкоголіка Дякую Тобі Господи Ти не вразив мене водянкою мозку Дякую Тобі Господи Ти не сотворив мене гаркавим калікою ліліпутом епілептиком гермафродитом конем мохом і ніякою іншою флорою і фауною Дякую Тобі Господи Але […]...
- Мозолевський Борис – Через роки За О. Блоком І знов, сяйнувши з вінець винних, Ти пропекла мене наскрізь Дитинним зламом вуст невинних У водограї чорних кіс. Я поринаю в темні трунки І знову п’ю з твоїх очей Забуті сни про поцілунки, Про білі віхоли ночей. І ти смієшся переливне, І грає чаша золота. І стан твій в хутрах соболиних Блакитний […]...
- Юрій Андрухович – Сумнів Такої ночі перейду місток, Ступлю на сніг і подолаю схил. Всього мене – до мозку і кісток Пройме мороз, опівночі стосил. О ніч німа, пустельна і совина! Цей холод, ця тілесна печія… Матерія – первинна. Це – провина. (Як не моя й не Божа, то чия?) Мої знання сумнівні і сумні. Тому й жага нутрує, […]...
- Ольга Анцибор – Нічний дзвінок Телефон захлинався знову, Сон тривожив пронизливий звук. – Так! – Це ти? – і образливе слово Враз злетіло з невидимих вуст. Жінка відповіді не чекала, Був брутальним її монолог, Вона плакала і проклинала Люті в голосі стало б на двох. – Ну, послухай же! Зупинися! Хто ти? Що ж тобі так болить? – Та прокляття […]...
- Олесь Гончар – Мене війна веде все далі Мене війна веде все далі Просторами чужих земель. Де й наші птиці не літали, Іду, мов давній менестрель. Я вірю в пісню, як в молитву, І смерть, здається, на війні Щадить мене в найтяжчих битвах За… недоспівані пісні. Коли при спалахах заграви Вночі, ввірвавшися у дзот, Я дістаю із-за халяви З піснями вольними блокнот І […]...
- Андрій Малярик – Помре він колись від запалення мозку Помре він колись від запалення мозку. У власній квартирі чи може десь далі. У нього картини здебільшого з воску, На стінах блищать з фехтування медалі. На ганку, як завжди, улюблена книга. Читать не любив, признавався відверто, Усім трактував, що життя – це інтрига, На речі дивився зухвало і вперто. Бувало збирав і подерті купюри, За […]...
- Христина Головко – я хочу відкривати вас знову і знову Я хочу відкривати вас знову і знову Хочу забутись у вашому сні Візьміть мене з собою, випадково У новий рік, старий уже на дні Я хочу відкривати вас знову і знову Хочу вірити у ваше добро Візьміть мене з собою, випадково У новий рік, мене втомило зло Я хочу відкривати вас знову і знову Хочу […]...
- ..я відчуваю Твій біль ..я відчуваю Твій Біль..момент, коли Ти Раптом вирішуєш не Посміхатися..не слабо Тисне на нерви..коли Ти Залишаєшся наодинці зі Своїм смутком, я мрію бути Першою, хто обійме Тебе За плечі..хто врятує Твій, що перетворюється в Примару, вечір..а потім Разом теплий чай..я Запалю ці дебільні Свічки..звичайно..знову Рима, а я ненавиджу Вірші..кожен раз Придушую бажання їх З’явитися..з’явитися Неочікавано..незванно.. […]...
- Ти говориш що кохатимеш вічно Ти говориш що кохатимеш вічно, Ти говориш що забрав мою душу, Ти говориш що вона відлітає, І ти вже знаєш що я не кохаю, Твій погляд стає жорстоким, Твоє серце бється скоріш, Відчуваю що хочеш сказати мені якусь підлість, І звучать з вуст ці слова: “Ти кохаєш його і я знаю, за це тебе довіку […]...
- Павло Мовчан – “Прийшла ти до мене, пречиста любове… “ Прийшла ти до мене, пречиста любове, І вирвала з вуст моїх з коренем слово, І подихом горло порожнє спалила, Гукнути – нема кого, мовкнуть – несила. З подяки, з оскарження, може, з розпуки, Простерши до неба обпалені руки, Біжу я на гору, де хмара синіє… На вічну плавбу та хмарина, Маріє. Гора все крутіша, а […]...
- Мене притягує дівчина чарівна Мене притягує дівчина чарівна Розумом і красою володіє вона Обожнюю я карі очі її Таких очей я ніколи небачив у житті Люблю я мелозвучний голос її З ним незрівняються навіть соловї Так як і я вона тварин полюбляє Йорширського терєра бажає Красиву фігуру має вона Але нажаль зімною вона негуляє В мою сторону навіть погляд […]...
- Олена довганюк – Чому мені знову так боляче? Чому мені знову так боляче? Чом я знову лишилась одна? І цей біль ріжучий й колючий Всю мене випаває до дна. Чаша сліз вже давно переповнилась, Вже нема чим топити печаль. Знову я почуттями наповнилась, Їх звільнити не можу, на жаль. Я від серця стискання тремчу, І від болю я зуби стискаю. Цього разу я […]...
- Олександр Олесь – “Невже твої уста-коралі… “ Невже твої уста-коралі У моря щастя я знайду?.. Невже твої гадюки-руки Мене, як лози, обів’ють?.. Невже мене чекають знову Зітхання, зустрічи, пісні, Квітки надій в тернах розпуки І ніжних уст твоїх: “Люблю… “ 1907...
- Грудочка землі – Симоненко Василь Ще в дитинстві я ходив у трави, В гомінливі, трепетні ліси, Де дуби мовчали величаво У краплинах ранньої роси. Бігла стежка вдалеч і губилась, А мені у безтурботні дні Назавжди, навіки полюбились Ніжні і замріяні пісні. В них дзвеніло щастя непочате, Радість невимовна і жива, Коли їх виводили дівчата, Як ішли у поле на жнива. […]...
- Іра Сас – Так тяжко буває мовчати Так тяжко буває мовчати.. Крізь дощ я несу цю покуту. Навчи мене, любий, кохати Холодну, примхливу, замкнуту! Така вже буваю бездушна.. Лиш очі твої, мов магніти, І небо паде непорушне.. Давай без зупину горіти? Все тяжче буває мовчати.. Збереш з моїх вуст цю отруту? Навчи мене, милий, палати.. Красиву, щасливу, розкуту!...
- Тарас Марищук – Вона писала мені електронні листи Вона писала мені електронні листи, З маленької кімнати, Що на затишній вулиці провінційного міста, Про зимову сесію та захист “магістерки”. А що я міг їй відписувати? – із табелем “трієчника” та Творчим безладом у кімнаті, десь на околиці обласного центру. Вона писала про свої мрії, про країни куди подорожувала, А я був тільки у всіх […]...
- Катерина Кочетова – Вже зникають слова у полоні твоїх очей Вже зникають слова у полоні твоїх очей, У мовчанні мелодія душ ледве чутно грає. Знаю, час забере оцю мить і кудись втече, Та коли ти не поряд, тоді і мене немає… І у віршах, і прозі, у доторках ніжних барв Даруватимеш рідне, захопиш тою красою. Що тебе надихаю – для мене це справжній скарб, Та […]...
- Іван Андрусяк – я уявляв собі смерть не такою Я уявляв собі смерть не такою Наївно вірив Що нестямний оргазм страху Рвучко жбурне мене Поза межі болю А насправді все чую Все бачу Але ж достоту мертвяк Ні застогнати Ні затремтіти Ані рухнутися Ніби просяклий страхом і терпінням Став персонажем баєчки Про доктора тульпа І лиш доходяга студентик Длубається мені в мозку якоюсь хріновиною […]...
- Оксана Осовська – Безсоння Всю ніч у мозку гастролює день, І циркулює по нейронах струмом. А вранці з дому вибіжить мішень Дорослістю прикрита і костюмом, Щоб знати : вічне серце чи забіг! Так вічна кава ставиться до столу, А в сумочці робочій оберіг – Чергова упаковка валідолу… Світ дошкуляє світний чи втіша, То успіх ліпиш, то тримаєш планку! А […]...
- Я мрію сказати: “Люблю!” Я мрію сказати “люблю”! Це слово – мов квітка у зиму. Я мрію зустріти оту – Найкращу, єдину – людину. Кохання моє, відгукнись! Знайди ти мене, моя доле! Я хочу, як було колись, У давніх романах любові. Веди мене за небокрай Даруй мені вуст поцілунки. З тобою мені в пеклі – рай. І ліпше не […]...
- Іван Андрусяк – який милий і мудрий фацет Який милий і мудрий фацет Не з показних мудрагулів А таки справді мудрий Одразу видно Щоз доброго тіста Уважний і ввічливий Навіть вираз його лиця Видає легке зусилля Вуст Аби делікатніше й вишуканіше говорити зо мною Очей Аби уважніше і люб’язніше Слухати мене Тааак… Направду не міг не плюнути йому В морду...
- Кацай Олексій – Егей музики! Егей музики! Віє знов колючий вітер мандрів Готичні простори небес Із обріїв здмухнувши Та й кинувши в безодню Нестворених мелодій Які вагою небуття Розплескані до звуків Егей музики! Нас настав світила колоталом В нового ранку мідний дзвін Несамовито бити Й прочан вагантів Кобзарів До корабля скликати Що бовваніє мов орган У центрі космодрому Егей музики! […]...
- Не все так просто Сьогодні я вже трішки не та, Складаю у рими інші слова. Тепер ні про що я не шкодую, Я просто вперед до щастя крокую. Тебе не тримаю: хочеш – іди, Й мене остаточно вже відпусти. Життя має бути наповненим щастям, Я більше не та, хоча й досі Настя. Бути такою зовсім не важко, Для себе […]...
- Світлана Кошель – Більше нічого, що може мене зруйнувати Більше нічого, що може мене зруйнувати, Знищити та відродити в наступний похід. Ніби свобода лиш там, де поламані грати. Ніби лиш там, де є захід – дорога на схід. День мій прийде і подарує вчорашній Присмак покусаних вуст і солоних ідей. Я у високій, прозорій, довершеній башті. Більше нічого. Нікого. Нізвідки. Ніде....
- Микола Руденко – Незнайомі міста мені сняться щоночі Незнайомі міста мені сняться щоночі. Незнайомі дахи. Незнайомі жінки. Може, з інших планет?.. До дискусій охочі, Мене в зали запрошують молодики. Алюміній і скло. Всюди світяться стіни. В людях страху немає за слово, за рух. Щось тут є невловиме моє – з України. Може, образ жіночий. Чи пісня, чи дух… Прокидаюсь пітний і сідаю на […]...
- Юрій Андрухович – Пастух Пустай, поет, баронський син Михайло Пустий – оповідач і казкар, лемко зі Східно-Словацького краю. Був пастухом громадських кіз. З його вуст записано багато казок, серед них і “Баронський син Гамерици”, що дуже перегукується з “Подорожами Сіндбада”. А за морем першим гамерика з плюшу А за морем другим гамерика з терну Щоб не так гостро цілили в душу Одягни їй […]...
- Леся Українка – Сафо Над хвилями моря, на скелі, Хороша дівчина сидить, В лавровім вінку вона сяє, Співецькую ліру держить. До пісні своєї сумної На лірі вона приграє. І з піснею тою у серці Велика їй туга встає: В тій пісні згадала і славу Величну свою, красний світ, Лукавих людей, і кохання, І зраду, печаль своїх літ, Надії і […]...
- Іван Франко – Моя любов Вона так гарна, сяє так Святою, чистою красою, І на лиці яріє знак Любові, щирості, спокою. Вона так гарна, а проте Так нещаслива, стільки лиха Знесла, що квилить лихо те В її кождіській пісні стиха. Її пізнавши, чи ж я міг Не полюбить її сердечно, Не відректися власних втіх, Щоб їй віддатись доконечно? А полюбивши, […]...
- Леся Українка – Записи в селі Колодяжне Веснянки Весняні танці Жнива Колядки Родинно-побутові пісні Бородарі Танцювальні пісні Жниварські та родинні пісні...
- Марта Тарнавська – до самоти Я вернуся… Не довго нам бути в розстанні. Скоро в смутку шукатиму радощів знову, Без запросин прийду, коли промені ранні Поведуть мене в гори на тиху розмову. Ти простиш, але я – непокірна і горда – Мов апостол Христа, відречусь тебе тричі. Я нестиму тобі і зневагу й погорду, Поки вірність твоя знов мене не […]...
- Ольга Анцибор – Пізнє кохання Хто сказав, що вже кохати пізно? Хто сказав, що час уже минув? Все залежить від душі, від пісні, Що в падінні краплі ти почув. Стільки літ душа була самітня, Біль та чорна туга в ній жила. Раптом в очі глянула блакитні І веселка в небі ожила. Засміялись дзвоники шовково, І щебече пташечка мала. Я щаслива, […]...
- Дмитро Загул – “Ти звідки, пісенько веселе… “ – Ти звідки, пісенько весела, До мене пташкою прийшла? – Перелітала рідні села, Твоє коханнячко знайшла. – А що там, пісенько, чувати? Що діє дівчина моя? – Переказала привітати Тебе лебідонька твоя. – А як без мене проживає? Чи дуже журиться вона? – В пісні журбу переливає, Тебе чекаючи щодня. – А може, гарний подарунчик […]...
- Від серця поклонюсь – Сингаївський Василь Знову чую, мов співає мати, Долітає голос до зорі. І мене виходять зустрічати Край дороги наші явори. Сонце з небокраю Встало рано-рано. Знову розмовляю З вами, рідна мамо. Ви співали дітям колискові, Ніжне серце сповнили добром. Ви життя давали колоскові, Щоб налився соком і зерном. Ваші материнські заповіти, Як найперші на землі стежки. Виростають роботящі […]...
- Катя Гуйван – котрастний душ – контрастні почуття Котрастний душ – контрастні почуття. Міцні цигарки і пляшки горілки. Мене не забере бешкетна білка!!! Мене і так пошарпує життя… Бо я Тебе… без Тебе я не Я!!! Без Тебе світ зачовганий, німий, Що випирається долонями у очі. І я немов в пеленах позолочі Невбачу краю, коли скажеш “стій”, Бо Ти заводиш тим, що знову […]...
- Юрій Андрухович – Я заліз у тугу, як в тогу чи в робу Я заліз у тугу, як в тогу чи в робу. Моя ніч – ніби голка в горлі вічна. Я собі підчепив тут одну хворобу. Нею можна пишатись. Вона психічна. Ця психічна хвороба, тобто кохання, Всі ознаки її описав Авіценна: Не дає зітхнути синдром махання І потреба здохнути здоровенна. Я нормально писав непогані вірші, Міркував про […]...
- Семенко Михайль – Русокосою оточила В моїй душі – Уїтмен і Стріндберг. Русокосою оточила. Я взнав, що вона любить буйність і вітер – Жить мені взнав, далі несила, несила. Очі мої Знов опромінює сутінь фоном безбарвним. Завтра. Не буду я завтра бачить її. Може так хочу. Може так треба. Бо в грудні я бавлюся травнем. На душу свою я насунув […]...
- Богдана Лапченко – Залюблена до німоти Залюблена до німоти І до безсилля відчайдушна. Останній крик із вуст летить, Вона стоїть всесильна й мужня. Ще один крок – політ униз, Але, здається, їй байдуже. Хто-небудь! Люди, щось зробіть! Рятуйте її ніжну душу! Проходять повз і не змигнуть, Бо в тих очах – свої турботи. А їй так хочеться стрибнуть, Щоби забути все […]...
Яким я бачу світ.