Діденко Василь – Берізка (Збірка)


1975 рік, видавництво “Веселка”

КОЛИ ТЕПЛО ВЕРТАЄТЬСЯ
Тієї, що у березні,
Нема на річці криженьки.
Кульбабки жовті в березі
Росою миють ніженьки.

Весна дзвенить, весна гуля,
Вкриває листям пагілля.
Весна зими не слухає,
Погожим вітром дмухає.

Метелик – наче квіточка.
Він – ранній вісник літечка.
Нехай йому літається,
Коли тепло вертається.

ШКОЛЯРОЧКА
Первовесни блакить
Співа мені, дзвенить.
І кладочку гойда
Розкована вода.

Немов тремтюча нитонька
Синиччин голосок.
І зошити, і читанка
Забуті на часок.

І де я не пройду –
В леваді чи в саду,-
Зворушує мене усе,
Що весняне.

В калюжі – сонця полиски.
Одлинула зима.
У гай по сон і проліски
Подамся я сама.

ДЕСЬ ПОдІВСЯ ПРОЛІСОК…
Десь подівся пролісок,
Та весні не край,-
Знов зозулі голосом
Закукукав гай.

Галявину виткали
Сонця промінці.
І торкає квіткою
Вишня по руці.

Вітер поміж кленами
Грає в сопілки.
Косами зеленими
Мають берізки.

КРАЙ ГОРОдУ ВИШНІ БІЛІ
Край городу вишні білі
Наробили заметілі –
Розметали пелюстки.
Понад луки, понад поле
Поспішають бистрі бджоли
Мед збирати залюбки.

Я беру тоненьку гілку.
А вона:
– Пусти, Васильку,-
Так почулося мені,-
Не ламай мойого цвіту:
Скоро-скоро бути літу –
Вродять

вишеньки смачні.

СТЕПОВИЧКА
Промайнула темна нічка,
Зорі зсипала за тин…
І Ганнуся-степовичка
Поспішає до машин.

А з машинами – на поле:
До комбайна, до пшениць,
Де видзвонюють навколо
Голоси веселих птиць.

Де вода така солодка
У холоднім джерелі.
Де і колос, і волотка
Пахнуть соками землі.

І Ганнуся: – Здрастуй, чебрик!
Гарно вмієш ти цвісти.-
Зачерпне води у цебрик –
Татусеві понести.

Хоч вона ще невеличка,
Та, мов ластівка, прудка,-
Загоріла степовичка,
Комбайнерова дочка.

ЛІТО
Колосисте житечко
Зацвіло.
Входить любе літечко
У село.

Гарбузи розвішує
На тини.
Вирізає дудочку
З бузини.

Багряніє ружею
У дворі.
В’є вінки найкращії
Дітворі.

ДОЩ
А дощ іде,
А дощ пряде
Нитки свої сріблясті.
І де він тільки упаде,
Земля розквітне в щасті.

Співати будуть калюжки
В саду зеленовітім.
Розвіша райдуга стьожки,
Серпанком оповиті.

ВУдКАРІ
У затінку над річкою,
Де сокори старі,
Хвилюються-бентежаться
Хлоп’ята-вудкарі.

То візьмуть в руки вудлища,
То випустять із рук.
– У мене щука клюнула!
– А в мене коропчук!

Говорять – не вгамуються,
І кожен риби жде.
– А може, як закинемо,
Сомище попаде?

ВОСЕНИ
З блискучими авоськами
Літають павучки.
Горіхами волоськими
Вистрілюють садки.

Не дзвонять гони криками
Пташиних пізніх зграй.
Та повними засіками
Розлився урожай.

І сонце, як ніколи,
Рум’яне й молоде,
За дітками до школи
З портфеликом іде.

БЕРІЗКА
Берізка біла, світла
Ще сонця жде, мабуть.
А вже осінні мітли
Доріженьку метуть.

А вже у далечіні
Хлюпочуться дощі…
Стоїть берізка нині
У жовтому плащі.

ЙдИ дО МЕНЕ, ЗАЄЧКУ
Йди до мене, заєчку,
Дам тобі куфаєчку,
І штанці, і рукавиці.
Не гуляй по сніговиці.

Он лисиця скоком-боком
Подалася через поле.
Он вовчище хижим оком
Озирає гори й доли.

Хочу я, щоб не попався ти
Лисиці й вовку в зуби.
Настрибався, наблукався,
З’їж морквину, любий!

ЗИМОНЬКА-ЗИМА
Поза тином, поза хатою
Білі сіються сніжки…
Буде хата волохатою,
Буде тин – самі ріжки.

Бо мете ще й кучугуриться,
Білі вихори здійма.
Та ніхто із нас не журиться.
Здрастуй, зимонько-зима!

Наче пісні голосистої,
Що злітає над саньми,
Ждали ми зими врочистої,
Срібнобрової зими.

З НОВИМ РОКОМ!
Білий сніг летить у простір.
Золотих листків нема.
Це до нас прийшла у гості
Молода, як цвіт, зима.

– З Новим роком! З Новим роком!
Дід Мороз, привітним оком
Підморгнувши дітворі,
Став з ялинкою в дворі.

З подарунками торбину
Перекинув через спину.
Здрастуй, криго синіх рік!
Здрастуй, свято Новий рік!

Білий сніг летить, як пух,
На ялинку, на кожух,
На обличчя, на чоло,
Щоб нам радісно було!



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Микола куліш народний малахій скорочено.
Ви зараз читаєте: Діденко Василь – Берізка (Збірка)