Діденко Василь – Берізка (Збірка)
1975 рік, видавництво “Веселка”
КОЛИ ТЕПЛО ВЕРТАЄТЬСЯ
Тієї, що у березні,
Нема на річці криженьки.
Кульбабки жовті в березі
Росою миють ніженьки.
Весна дзвенить, весна гуля,
Вкриває листям пагілля.
Весна зими не слухає,
Погожим вітром дмухає.
Метелик – наче квіточка.
Він – ранній вісник літечка.
Нехай йому літається,
Коли тепло вертається.
ШКОЛЯРОЧКА
Первовесни блакить
Співа мені, дзвенить.
І кладочку гойда
Розкована вода.
Немов тремтюча нитонька
Синиччин голосок.
Забуті на часок.
І де я не пройду –
В леваді чи в саду,-
Зворушує мене усе,
Що весняне.
В калюжі – сонця полиски.
Одлинула зима.
У гай по сон і проліски
Подамся я сама.
ДЕСЬ ПОдІВСЯ ПРОЛІСОК…
Десь подівся пролісок,
Та весні не край,-
Знов зозулі голосом
Закукукав гай.
Галявину виткали
Сонця промінці.
І торкає квіткою
Вишня по руці.
Вітер поміж кленами
Грає в сопілки.
Косами зеленими
Мають берізки.
КРАЙ ГОРОдУ ВИШНІ БІЛІ
Край городу вишні білі
Наробили заметілі –
Розметали пелюстки.
Понад луки,
Поспішають бистрі бджоли
Мед збирати залюбки.
Я беру тоненьку гілку.
А вона:
– Пусти, Васильку,-
Так почулося мені,-
Не ламай мойого цвіту:
Скоро-скоро бути літу –
Вродять вишеньки смачні.
СТЕПОВИЧКА
Промайнула темна нічка,
Зорі зсипала за тин…
І Ганнуся-степовичка
Поспішає до машин.
А з машинами – на поле:
До комбайна, до пшениць,
Де видзвонюють навколо
Голоси веселих птиць.
Де вода така солодка
У холоднім джерелі.
Де і колос, і волотка
Пахнуть соками землі.
І Ганнуся: – Здрастуй, чебрик!
Гарно вмієш ти цвісти.-
Зачерпне води у цебрик –
Татусеві понести.
Хоч вона ще невеличка,
Та, мов ластівка, прудка,-
Загоріла степовичка,
Комбайнерова дочка.
ЛІТО
Колосисте житечко
Зацвіло.
Входить любе літечко
У село.
Гарбузи розвішує
На тини.
Вирізає дудочку
З бузини.
Багряніє ружею
У дворі.
В’є вінки найкращії
Дітворі.
ДОЩ
А дощ іде,
А дощ пряде
Нитки свої сріблясті.
І де він тільки упаде,
Земля розквітне в щасті.
Співати будуть калюжки
В саду зеленовітім.
Розвіша райдуга стьожки,
Серпанком оповиті.
ВУдКАРІ
У затінку над річкою,
Де сокори старі,
Хвилюються-бентежаться
Хлоп’ята-вудкарі.
То візьмуть в руки вудлища,
То випустять із рук.
– У мене щука клюнула!
– А в мене коропчук!
Говорять – не вгамуються,
І кожен риби жде.
– А може, як закинемо,
Сомище попаде?
ВОСЕНИ
З блискучими авоськами
Літають павучки.
Горіхами волоськими
Вистрілюють садки.
Не дзвонять гони криками
Пташиних пізніх зграй.
Та повними засіками
Розлився урожай.
І сонце, як ніколи,
Рум’яне й молоде,
За дітками до школи
З портфеликом іде.
БЕРІЗКА
Берізка біла, світла
Ще сонця жде, мабуть.
А вже осінні мітли
Доріженьку метуть.
А вже у далечіні
Хлюпочуться дощі…
Стоїть берізка нині
У жовтому плащі.
ЙдИ дО МЕНЕ, ЗАЄЧКУ
Йди до мене, заєчку,
Дам тобі куфаєчку,
І штанці, і рукавиці.
Не гуляй по сніговиці.
Он лисиця скоком-боком
Подалася через поле.
Он вовчище хижим оком
Озирає гори й доли.
Хочу я, щоб не попався ти
Лисиці й вовку в зуби.
Настрибався, наблукався,
З’їж морквину, любий!
ЗИМОНЬКА-ЗИМА
Поза тином, поза хатою
Білі сіються сніжки…
Буде хата волохатою,
Буде тин – самі ріжки.
Бо мете ще й кучугуриться,
Білі вихори здійма.
Та ніхто із нас не журиться.
Здрастуй, зимонько-зима!
Наче пісні голосистої,
Що злітає над саньми,
Ждали ми зими врочистої,
Срібнобрової зими.
З НОВИМ РОКОМ!
Білий сніг летить у простір.
Золотих листків нема.
Це до нас прийшла у гості
Молода, як цвіт, зима.
– З Новим роком! З Новим роком!
Дід Мороз, привітним оком
Підморгнувши дітворі,
Став з ялинкою в дворі.
З подарунками торбину
Перекинув через спину.
Здрастуй, криго синіх рік!
Здрастуй, свято Новий рік!
Білий сніг летить, як пух,
На ялинку, на кожух,
На обличчя, на чоло,
Щоб нам радісно було!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола куліш народний малахій скорочено.