Дмитро Білоус – Земля, Євшанна, Тополина

Related posts:

1. Дмитро Білоус – Вічно жива ВІЧНО ЖИВА А мова не корилася царю – ані царю, ані його сатрапам, з орлом двоглавим стаючи на прю, що брав її у пазуристі лапи. Несла устами відданих синів мужицьку правду, ту, що є колюча, сміялася з ненависних панів, що їхня правда на всі боки гнуча. Плюндрованій, не надавали прав, немов на звіра, об’являли лови. […]...
2. Дмитро Білоус – Хліб і слово ХЛІБ І СЛОВО У стінах храмів і колиб сіяв нам святково, як сонце, випечений хліб і виплекане слово. І люблять люди з давнини, як сонце незагасне, і свій духмяний хліб ясний, і рідне слово красне. Бо як запахне людям хліб, їм тихо дзвонить колос, і золотом сіяє сніп під жайворона голос. І, мабуть, тому кожну […]...
3. Вічно жива – Білоус дмитро А мова не корилася царю – Ані царю, ані його сатрапам, З орлом двоглавим1 стаючи на прю2 , Що брав її у пазуристі лапи. Несла устами відданих синів Мужицьку правду, ту, що є колюча, Сміялася з ненависних панів, Що їхня правда на всі боки гнуча. Плюндрованій, не надавали прав, Немов на звіра, об’являли лови. Орел […]...
4. Хліб і слово – Білоус дмитро У стінах храмів і колиб Сіяв нам святково, Як сонце, випечений хліб І виплекане слово. І люблять люди з давнини, Як сонце незагасне1 , І свій духмяний хліб ясний, І рідне слово красне. Бо як запахне людям хліб, Їм тихо дзвонить колос, І золотом сіяє сніп Під жайворона голос. І, мабуть, тому кожну мить Бешкетнику-харцизі2 […]...
5. Дмитро Білоус – До рідних джерел ДО РІДНИХ ДЖЕРЕЛ Юнацькі марення захмарні. Польоти… Зоряні путі… Й наївні вчинки незугарні – все тут уперше у житті. І перших пристрастей буяння, і перший біль, і перший плач, і перше ревне покаяння, як мовив другові: пробач… Життя невпинна колісниця й мандрівка в ті юнацькі дні, що можуть тільки вам присниться, як снилися не раз […]...
6. Леся Українка – Земля! Земля! Земле чужая, яка ж бо ти рідна для мене! Мати-землице, рятуй свою бідну дитину! Зрадило море мене, за любов заплатило знущанням. Чуєш? і досі радіють з жарту лихого чайки. Що ж се? я бачу – і ти постраждала від зради? Пишна земля візантійська, наче вдова в простих шатах, В тяжкім покрові снігів тихо сумує, бо […]...
7. Дмитро Білоус – Ти – філолог ТИ – ФІЛОЛОГ Чи знаєш ти, що ти – філолог, дитя кмітливе і шпарке? Сюди до рими слово полог. Ану скажи, що це таке? А в тебе вже очиці грають, ти кажеш: – Полог – те, що ним завішують чи покривають (шовковим, плисовим, лляним). То, певно, ти таки філолог, дитя цікаве і шпарке. Сюди до […]...
8. Мілена Вітровська – Я земля, я земля, мені холодно й зимно Я земля, я земля, мені холодно й зимно, В мені плач матерів, що ховають дітей. В мені стільки гробів, що у їх половині Я не знаю імен, я не маю вістей Про наступну дитину. Я земля, я земля, дайте воду і хліб, Я приймаю листки, недоплавлені квіти. Ще сьогодні важливий і впевнений слід – Завтра […]...
9. Білоус дмитро – Пташині голоси (Збірка) 1961 рік, видавництво “Веселка” ДРУГОВІ ПЕРНАТИХ Любий друже мій, юннате, Уявляєш, скільки птах Може нищить, поїдати Гризунів, черви, комах? Таж птахи із нами в спілці – Поля й лісу сторожі: Сови, дятли, серпокрильці, Щиглі, одуди, чижі… Тож як стрінеш непутящих, Що біжать поза двором Видирати гнізда в хащах,- Ти одразу присором! Між дорослих і малечі […]...
10. Дмитро Білоус – Біографія Дмитро Григорович Білоус (24 квітня 1920, село Курмани, нині Недригайлівського району Сумської області – 13 жовтня 2004, Київ) – український поет, перекладач з болгарської мови, літературний критик, громадський діяч. У СОНЯЧНІЙ НЕВОЛІ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ Даруйте, читачу, за пафос. Але він тут виправданий і неминучий. Бо йдеться про самовідданого служителя Слова Дмитра Григоровича Білоуса. Попри культівсько-застійне глухоліття, […]...
11. Білоус дмитро – Біографія Життєвий шлях дмитра Григоровича Білоуса розпочався 24 квітня 1920 року в селі Курмани на Сумщині в багатодітній селянській родині. Крім дмитра, у сім’ї були Наталка, Василь, Олекса, Катря, Павло, Маруся, Сашко, Христина, Надія, Микола. “Трудове виховання – на вигоні пастухування”, “Справлялися добре з харчами, – не їли лиш хвостиків з груш”, “Ходив я в сестринських […]...
12. Білоус дмитро – Про чотириногих, рогатих і безрогих (Збірка) 1959 рік, видавництво “дитвидав” ЗАЄЦЬ А я зайчик-побігайчик, З’їв би хлібця я окрайчик, Та немає на біду,- Їм капусту, лободу. Ворог з’явиться – куниця, Вовк чи рись, а чи лисиця, Так заплутаю сліди, Що попробуй – віднайди! БІЛКИ ТА КУНИЦЯ Ну й розбійниця куниця! Захотіла поживиться: Зголоднілася в кублі, У сосновому дуплі. Із зеленої галузки […]...
13. Земля і люди в повісті О. Кобилянської “Земля” Земле, моя всеплодющая мати… Чи замислювались ми над тим, що значить земля, наша матінка? Що дарує вона нам усім, хто живе на ній? Чи вслуховувались ми в чарівне, світле слово, яким є земля? Це вона ростить мудрих, добрих, працьовитих, щедрих людей. З неї починається життя і травички, і дерева, і хліба, і людини. Немало людської […]...
14. Земля і людина в повісті О. Кобилянської “Земля” Питання про власність і власника вирішували багато століть. Як залежать вони одне від одного, які співвідносини у цих категорій, що таке приватна власність – рабство та прокляття чи свобода? У повісті О. Кобилянської “Земля” питання власності та її впливу на долю і характер людини, на співвідносини між чужими та кровними поставлено у специфічному освітленні. Україна […]...
15. Юрій Вітяк – Земля з-під ніг і небо із глави Земля з-під ніг і небо із глави, Уже не так важливо, хто правий, І скільки раз тобі горлали “Браво!” Заснуло сонце в золотій оправі. Закрило очі та щонічно спить, Схрестило руки і лягма у яму, Там десь за обрієм, а я й не глянув, Куди збирає простеньку-блакить. Вогонь горить, вогонь в мені горить, Ще скапує […]...
16. Дмитро Павличко – “Я буду на світі… “ Я буду на світі, Допоки незнане світло І обличчі твоєму світить. Я житиму доти, Допоки горіти буде Долоні твоєї дотик....
17. Земля в долі людини (за повістю О. Кобилянської “Земля”) Помітний слід у моїй душі залишила повість О. Кобилянської “Земля”, що написана на основі життєвих фактів. Цей твір мене схвилював. Читаючи його, я дуже переживала разом з автором, вболівала за долю героїв. Письменниця порушила вічну тему влади землі над людиною, до якої зверталися багато українських письменників. У цьому творі О. Кобилянська поставила ряд запитань, але […]...
18. Твір на тему: Та земля мила, де мати народила I. Україна – земля моїх дідів і прадідів (святі слова: Україна, батьківщина, рідний край, рідна домівка). II. Земля і культурна спадщина народу: 1. Культ землі в архаїсних культурах (в античній міфології ототожнення землі з Гестією – богинею священного вогнища; Антей – син Посейдона і Геї, залишався непереможним, поки торкався ногами землі). 2. Зв’язок життя, звичаїв, […]...
19. Твір на тему: Земля у творах українських письменників Земля – це планета, грунт, країна, держава. Земля – це надія, радість, достаток, життя, щастя. Але земля – це і господар твоєї душі, це і… злочин. Надією, радістю, щастям була земля для Маланки Волик, хоч насправді вона її не мала. Вона була готова заради землі на погром, на підпал, на те, щоб прогнати, викурити панів, […]...
20. Андрій Малишко – Вогник ВОГНИК Вечірню годину, де в зорях долина, Де вогником світиться дім, Шумить під вікном молода тополина, Неначе у серці моїм. Там юність ходила у росах до хати І жевріла цвітом вона, Там батько не спить і задумалась мати, Ота, що у світі одна. Синів виростали, не зводили з ока, Любили в житті над усе, Шумить […]...
21. Дмитро Павличко – “Нема, нема… І раптом: з’ява!… “ Нема, нема… І раптом: з’ява! Дівчатко миле, ще дитя, Стоїть і дивиться на мене Із досвітку мого життя. Тієї дівчинки на світі Немає вже, а я чомусь, Як присоромлений досадно, В її пречистий лик дивлюсь. Любові не було між нами, Бо розійшлися ми дітьми, Чого ж вона з таким докором На мене дивиться із тьми? […]...
22. Дмитро Павличко – Овлур живий! Овлур живий! Не плачте, мамо. Веде він Ігорю коня. В майбутнє він іде так само, Як вся джохарова рідня. Не вбили й не вб’ють ніколи Ні сина, ні отця Чечні. Їм тільки руки прокололи, І груди, і серця сумні. Та прийде час, і перед ними Народи схиляться, а кров, За нас пролита, нас вестиме, Як […]...
23. Антонич Богдан-Ігор – Забута земля Село вночі свічок не світить, Боїться місяця збудити, Що жовтим без наймення квітом Цвіте в садах, дощем умитий. Густа вода спливає з гребель, Де обрії спинились в леті. У бурих кублах побіч себе Звірята, люди і комети. Забута земле під дощами, Під оливом рудого неба! Ця пісня серцю наче камінь, А все ж її співати […]...
24. Людкевич (Білоус) Марія – Біографія Людкевич (Білоус) Марія Йосипівна народилася 7 січня 1948 р. в с. Нижня Липиця Рогатинського району Івано-Франківської області. Закінчила факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка. Працювала вчителем, журналістом, керівником обласної літстудії. Нині – редактор газети “Галицьке юнацтво”. Автор збірок “Теплі гнізда”, “Червнева повінь”, “Продовження літа”, “На Білій горі”, “Старий годинникар”, “Благослови, Маріє”, “Коротке літо […]...
25. Дмитро Загул – ІХ. “Прийшов, як звір із нор пустелі… “ Прийшов, як звір із нор пустелі, Я був, як єсть. І зрушив душі, Стер оселі, Переорав степи веселі. І честь. І нашу честь… Зів’яли ранки нерозквітлі, Стікають кров’ю вечори… А де ж надії заповітні? Розлізлися, Як воші, злидні, Вий вовком до зорі! Не сизі голуби блукали По небу голубім – Прийшли вовки, Пришли шакали, Когось […]...
26. Дмитро Загул – Перед осінню Люба! Літо минуло, Осінь холодна йде… А мені з тобою зустрітись Не довелося ніде. Де ти тепер – не знаю, З ким ти проводиш дні, Що на мої привітання Не відповіла мені? І тільки спомину промінь Єднає наші думки; А туга до серця дзвонить, Як дотик твоєї руки. Довго на тебе ждав я, І жервів […]...
27. Леонід Кисельов – Земля така гаряча А я тому журавлю Києм ноги переб’ю, переб’ю. Пісня. Земля така гаряча, Така руда земля. Маленький хлопчик плаче: Не бийте журавля! Притне його до себе Й руками затуля: Ой дядечку, не треба, Не бийте журавля! Відлине день без’язикий, І чути в тиші нічній: Люди, дерева, ріки Тужно кричать: “Не бий!” Не винести того болю, Не […]...
28. Дмитро Загул – “Між межами жваво, живо… “ Між межами жваво, живо Жовте жито жнуть женці. Розпочалось нині жниво, Серп аж пріє у руці… Сніп за снопом ув’язає, Он лежить цілий покіс! Жарту жвавий жнець не знає, Ляже трупом жовтий ліс… Пісня радісна лунає Довгим полем золотим. В небі жайворон співає Свій журливий довгий гімн. Світ на сонці в спеці мліє, Світить золотом […]...
29. Василь Стефаник – Вона – земля ЗЕМЛЯ ВОНА-ЗЕМЛЯ То як Семен із заходом сонця вернув додому, то застав на своїм подвір’ї п’ять кованих возів, набитих всіляким добром, ще й колиска наверху була. Коні коло возів добрі. А на приспі сиділи старі й молоді, самі незнайомі. То Семен старий і босий, з черевиками через плечі, сказав: – Славайсу Христу, люди добрі! Відки […]...
30. Твір на тему: Рідна земля вимагає: “Думайте!” Сивої давнини людство несміливо й обережно увійшло у прекрасний світ природи, щоб згодом, набравшись від неї мудрості й досвіду, стати господарем на квітучій, родючій і багатій землі. Щедра природа зустріла його ніжно й турботливо: давала дрова для вогнища, постачала м’ясо диких звірів і птахів для їжі, поїла джерельною водою, а пізніше – навчила користуватися своїми […]...
31. Твір на тему: Хліб святий на землі (що для мене значить земля) Мені здається, що Бог, створюючи людину, водночас кинув на землю жменю хлібних зерен, аби людина відразу зрозуміла, що вона не полишена напризволяще, що вона спроможна доглянути землю, подбати про себе. І недарма зерно, що забезпечувало життя наших предків, називалося жито, тобто життя. Усе в нас починається від хліба, від цієї маленької зернинки, що ввібрала в […]...
32. Мої роздуми над повістю “Земля” Ольги Кобилянської Мої роздуми над повістю “Земля” Ольги Кобилянської Ольга Кобилянська – один з найтонших психологів нашої літератури. Талановита письменниця-демократка була сучасницею і другом І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника. Вона була справжнім новатором художнього відображення дійсності. Повість “Земля” була створена письменницею за 2,5 роки і надрукована вперше у 1922 році. Але творчий задум визрівав […]...
33. Дмитро Загул – далекі заклики. Фрагменти І Прозора мла довкола, В задумі дерева… Над морем захолола Хмаринка льодова. З замисленого парку, Далеко від людей, Живлюсь на білу хмарку Крізь просвіт голубий. Як вітер шелевіє Між листям угорі, Встають нові надії І спогади старі. І заклики далекі З далекої землі Летять, мов ті лелеки, Мов легкі журавлі. ІІ Забудь за бурю й […]...
34. Семенко Михайль – Смерть Мамо. Страждає твій син Мамо. Погибає він Мамо. Так хутко загин Мамо. Жалібний дзвін. Од жінки маю життя. Загину од жінки теж. Мамо. Спалило чуття. Я коло смерті меж Жінко. Хрест з рамена скинь Жінко. Вирви зі стін Мамо. Конає твій син Мамо. Жалібний дзвін. 17. I. 1917. Владивосток...
35. Духовні орієнтири в повісті Ольги Кобилянської “Земля” 1901 року Ольга Кобилянська завершує роботу над повістю “Земля”, що стала вершиною творчості письменниці, викликала захоплення як в Україні, так і за кордоном. У ній гармонійно переплелося суспільне й особисте, вічні проблеми любові й страждання, добра і зла. Відчуваєш, з якою емоційністю і теплотою О. Кобилянська переймається долею кожного героя, разом з ним страждає і […]...
36. Рідна земля в поезії А. Малишка Андрія Малишка називали людиною з вогнистим темпераментом. Про що б не писав він, усьому віддавався палко і рвучко. Жадібність до життя проявлялась у нього як прагнення охопити весь безмір людського існування, поринути в глибини народного духу, пізнати вічні таємниці природи. Він багато працював, але не встигав висловити все, що бачив, відчував, мислив. Гарячі рядки Малишка […]...
37. Твір на тему: А земля та найкраща, де родився ти сам (твір-роздум на суспільну тему) Україна – рідна, священна земля наших дідів і прадідів. Тут ми народилися і виросли, тут уперше побачили сліпучу синь українського неба і простори зелених ланів. Рідний край починається для нас не тільки з батьківського порога, з маминої пісні. Все починається з прадавніх коренів нашого роду. Наш український рід справді прекрасний. Тут споконвіку шанували працю, хліб […]...
38. Дмитро Павличко – “Мжичка тремтить, як мембрана… “ Мжичка тремтить, як мембрана, Золотом міниться мла. Сонце осіннього рана Дівчина привела. Привела мені, як дитину, Як русявеньке хлоп’я. Будем справляти гостину – Дівчина, сонце і я. Сядемо троє до столу, Поділимо все, що є. А потім віддамо в школу Сонце – дитятко своє. Хай вчиться воно читати, Спізнає людську могуть, Що дитина, отець і […]...
39. Наша честь – вона найголовніша у селі! (духовні орієнтири в повісті Ольги Кобилянської “Земля”) “… Наша честь – вона найголовніша у селі!” (духовні орієнтири в повісті Ольги Кобилянської “Земля”) 1901 року Ольга Кобилянська завершує роботу над повістю, яку назвала влучно – “Земля”, що стала вершиною творчості письменниці. У ній гармонійно переплелося суспільне й особисте, вічні проблеми любові й страждання, добра і зла. Відчуваєш, з якою емоційністю і теплотою О. […]...
40. Сочинение на тему: Почему обыкновенная земля становится необыкновенной Почему обыкновенная земля становится необыкновенной У каждого человека есть место (город или деревня), где он родился. Это место называют малой родиной, она – часть большой Родины. Поэтому она милее сердцу, чем любая другая земля. И пусть в ней нет ничего особенного, пусть здесь растут самые обыкновенные цветы и деревья и стоят ничем не примечательные дома, […]...