Дмитро Павличко – Передмова

Related posts:

1. Дмитро Павличко – То внутрішня справа Росії Не сплять президенти щасливих країн, Ночами кричать, навіженці, Їх мучить хандра, надокучливий сплін – Під танками гинуть чеченці. Засніть же, добродії! То не біда – Склепляйте натруджені вії. Стікає із гусениць кров молода? – То внутрішня справа Росії. Шиковні міністри заплачуть от-от, В їх погляді повно печалі, Бо десь там мордують чеченський народ, А панство? […]...
2. Дмитро Павличко – На олімпійськім стадіоні На олімпійськім стадіоні Всі. Ні не всі! Чечні нема, Вона при броні в обороні Свободи, бореться сама, Волає цілий світ кричма І задихається при сконі, А світ – скала глуха й німа! Від крові гори там червоні, Там трупи купами! Чума Прийшла туди в старій короні Царів московських недарма… А тут знамена мчать, мов коні, […]...
3. Дмитро Павличко – Із Чечні приходять домовини Із Чечні приходять домовини – Діти України, як вуглини, Вгорнуті в російську корогву. Плачте, матері, й копайте ями, І хрести поставте над синами, Що пішли вмирати за Москву. Це за те нам кара із ганьбою, Що не стали ми самі собою, Що в законі ницого хахла – На кривавій службі в свого ката – Живемо […]...
4. Дмитро Павличко – Вердикт Назвати зрадником вітчизни Героя вольної Чечні За те, що він од московизни Рятує рідний край… – та ні, Таке не приверзеться в сні На дні болота сатані! Але за кодексом імперії (За планом Жукова та Берії) Всі зрадники, всіх – на Сибір, Хто став, Москві наперекір, Творцем державності й свободи Своєї… Зрадники-народи, На вас чекає […]...
5. Дмитро Павличко – Овлур живий! Овлур живий! Не плачте, мамо. Веде він Ігорю коня. В майбутнє він іде так само, Як вся джохарова рідня. Не вбили й не вб’ють ніколи Ні сина, ні отця Чечні. Їм тільки руки прокололи, І груди, і серця сумні. Та прийде час, і перед ними Народи схиляться, а кров, За нас пролита, нас вестиме, Як […]...
6. Дмитро Павличко – Толерантні вуха Бомба розірвалась в Атланті! Кров стоїть в розбитім діаманті, Цілий світ клекоче! Білий дім Тяжко тужить. Рятувать ходім, Та при тім не згадуймо Бамута, Ні Урус-Мартана, ні Шалі, Ні Шатоя, де чеченська рута – Кров цвіте в калюжах на землі. Хай Росія ту Чечню теребить, Хай літає чорнокрилий лебідь Над стражденним краєм досхочу, – Не […]...
7. Дмитро Павличко – джохар дудаєв Він народився у вагоні, В тюремнім темнім ешелоні, Що віз народ його в Сибір. Йому на маминому лоні Слізьми вмивали душу й зір. Колеса в колисковій пісні Збивались на слова залізні: “Помре, нема тобі життя, І вижбурне тебе з вагона Повсюдносуща охорона Вовкам сибірським на жраття!” Та непокірна й віща мати Дитину сповивали в шмати, […]...
8. Дмитро Павличко – Шапка Яндарбієва Гримить стотанкова й стоорда Навала хижої Москви. О, не впади ж ти, сива й горда Чеченська шапко, з голови Вождя повстанців Зелімхана, Засліплюй окупантам зір, Як правда й честь недоторканна, Як “Кобзаря” святий папір, Як страх відомсти серед ночі, Як плаха, що на вбивцю жде, Як скарги й проклятьби жіночі, Як поле, від руди руде. […]...
9. Дмитро Павличко – “Я бачив тебе сьогодні… “ Я бачив тебе сьогодні Між дівчатками з п’ятого класу. Ти така ж, як вони: Тонесенька стебелина, Навколо якої скакалка Гуде, мов пропелер. Я бачив тебе сьогодні Між невістами молодими. Ти така ж, як вони: Біле чоло у веснянках, Навколо якого світить Ореол материнства. Я бачив тебе сьогодні Між бабусями сивоокими. Ти така ж, як вони: […]...
10. Дмитро Павличко – “А що в Москві? Панують знову білі… “ II А що в Москві? Панують знову білі, Об’єднані з червоними тайком, Бо їх державницькі, найвищі цілі Утверджував насправді лиш обком; Найкращий імператор джугашвілі Умивсь од крові й знову став божком, І Солженіцин плаче за тюрмою, Де він сидів, обгризений вошвою. “Ти розвалив найкращу на землі Імперію”, – говорять Горбачову. “Знак сатанинський на твоїм чолі, […]...
11. Дмитро Павличко – “Не бійся сивини моєї… “ Не бійся сивини моєї – Вона тебе не забруднить – Ця біла, наче цвіт лілеї, Ця, наче небо, синя нить. В ній голова моя зігріта, Неначе в мареві гора. Це подих не зими, а літа, Це дим незримного костра. Там думка палахтить, як рана, Горить віків броня і бронь. Благослови, моя кохана, У скронях схований […]...
12. Дмитро Павличко – “Буває така розмова… “ Буває така розмова, Що ув’язнює, наче кліть. Темрява розумова, Як бескид, міцна стоїть. Буває таке мовчання Несподіване і страшне, Що тільки вибух ридання Від смерті рятує мене. Буває така година, Коли повертає глузд Моєму життю єдина Усмішка милих уст....
13. Дмитро Павличко – “Твоїх долонь сяйлива лодь… “ Твоїх долонь сяйлива лодь Несе в космічному просторі Моєї мислі дивну плоть, Мов блиск вітрильника на морі. А на землі, як ночі сміх, Пожежа в лісі заряхтіла: То іскри дотиків твоїх Звіває вітер з мого тіла....
14. Дмитро Павличко – “Твоя протилежність – пісок… “ Твоя протилежність – пісок, Пустиня безплідна й сумна. Ти народжуєш колосок, Наче нива, з мого зерна. Ти плекаєш його сама, Ти даєш йому мови дар, Безконечну могуть ума, Плоті й долі земної тягар. Як вода, ти блищиш і течеш В руслах рік і слідах підків. Я тебе малював би все ж, Наче марево серед пісків....
15. Дмитро Павличко – “Живу, як той гірський потік… “ Живу, як той гірський потік, На спокій – ні хвилини. Іскрюсь від кременя в бігу, Туманюся від глини… Спадаю дзвінко з темних скель У плесо, повне гулу. Від крові пурпурним стаю, А чорним – від намулу. Та відновляється в мені Невигасна й воскресна Мого кохання чистота, Як та блакить небесна. Прояснює в мені любов, Як […]...
16. Дмитро Павличко – “Як я помру, до мене не підходь… “ Як я помру, до мене не підходь, І рук своїх ти не клади на мене, Бо дотик твій відчує моя плоть, І серце стрепенеться вже студене. Та на моїм обличчі не сяйне Щасливий усміх – познак воскресіння, І мука смерті знов скує мене, І знову плоть мою оберне в тління. Та ні! Прийди і доторкнись […]...
17. Дмитро Павличко – Молитва Молюся за чеченські трави, За терни, за карагачі, За листя ніжне і шемраве, Що обернулося в мечі. Молюся за чеченську хвою, За смеречину, за сосну, Що піднімаються до бою Опівночі – посеред сну. Молюся за чеченські граби, Чинари, явори, дуби, Що проти зайшлого нахаби Підносять прапор боротьби. Молюся за чеченські лози, За ялівці, живоплоти, Де […]...
18. Дмитро Павличко – Звільнення заручників Тисячу танків гримить надовкола, Жерла ригають в обличчя села. В смертному полум’ї церква і школа, Бібліотека, мечеть гострочола, Хата й стодола, корова й бджола. Тільки заручники недоторканні, Порозлягались, на пляжі немов, – Ні, то не їхні кишки на паркані, Ні, то не їхня в колодязі кров! Гордо згоряють зелені знамена Хлопців, що стали на бій […]...
19. Дмитро Павличко – “Хочу тебе цілувати. Рятунок… “ Хочу тебе цілувати. Рятунок Є в поцілунках від смерті. Бери Келех негайно, бо звітріє трунок – Більше на нього не буде пори. Це невагомість. Легкі і прозорі Стали печалі й турботи. Земля Нас відпустила. Ми вийшли між зорі, Мов космонавти із корабля. Не відпускай мене. Зоряна пуща Може поглинути. дай же уста! Ти в поцілунках […]...
20. Дмитро Павличко – На безголов’я Москва – тепер коричнево-червона, І споконвік така вона, як є, За голову джохара півмільйона Американських доларів дає! Це новина! Це ринок! добра плата! І добра слава йде по всій землі, Що вже цивілізовані “ребята” Вбивати не бажають за рублі. Круті, нівроку, хлопці гонорові – Патріотичним духом їх не рви; Жени валюту, якщо хочеш крові, Як […]...
21. Дмитро Павличко – Вулиця джохара дудаєва у Львові Зайди в цю вуличку, зайди І поклонися низько. Це так далеко від біди, Та ні – це дуже близько. Не чути гуркоту гармат, Що б’ють в чеченські мури, Та чути, як московський кат Стріляє в скронь Петлюри. Не чуть, як тисне на курок Той, що не має пальця, Та чути знов останній зойк Євгена Коновальця. […]...
22. Дмитро Павличко – “Не раз мені здається… “ Не раз мені здається, Що я прожив тисячу років. Заглядаючи в криницю свого життя, Я не бачу маленького дзеркальця води, Так далеко воно від моїх очей. Та коли я, закривши очі, хочу згадати, Що найглибше запало в душу мою, – Бачу твій образ, моя дівчинко, Моя перша любове. Навіть моє дитинство погасне в пам’яті, Навіть […]...
23. Дмитро Павличко – Пісня про Україну До Дніпра я приходжу вмивати свій зір, Щоб у темряві дух мій не згас. І вдивляється в очі мені з-понад зір, Наче батько, суворий Тарас. Приспів: Пахне хвиля Дніпрова, мов сіно, І гойдається в даль степову. Україно, моя Україно, Я для тебе на світі живу! Як зірниця, що впала в нічну не проглядь, Я без […]...
24. Дмитро Павличко – “Нема, нема… І раптом: з’ява!… “ Нема, нема… І раптом: з’ява! Дівчатко миле, ще дитя, Стоїть і дивиться на мене Із досвітку мого життя. Тієї дівчинки на світі Немає вже, а я чомусь, Як присоромлений досадно, В її пречистий лик дивлюсь. Любові не було між нами, Бо розійшлися ми дітьми, Чого ж вона з таким докором На мене дивиться із тьми? […]...
25. Дмитро Павличко – “Я вам прощаю все, брати-москвини… “ III Я вам прощаю все, брати-москвини, Воркуючі двоглаві яструби, Та як побачу я хахлацькі спини, Що перед вами гнуться без ганьби, Не можу дарувати вам провини Лиш однієї: що там не роби, Створили ви хахла – жахне страшидло, Людину видом, але духом бидло. Це діло, мабуть, розпочав ще князь, Що силоміць загнав киян у воду, […]...
26. Дмитро Павличко – “Ми вбогими були й жили в печалі… “ V Ми вбогими були й жили в печалі, Все заборонено рабам, та все ж, Мов благодать, в бібліотечній залі Свободу для ума свого знайдеш; Оті книжки, пилюкою припалі, Тобі відкриють просторінь без меж; Свій розум ми гострили, наче зброю, Незримий меч нас готував до бою. Ми брались до книжок в тяжкі часи, В тюрмі читали […]...
27. Дмитро Павличко – Син Там, де Лаври золота кантата Височіє в гомоні століть, Мати Невідомого солдата На могилі, наче тінь, стоїть. Б’є вогонь з-під сивого граніту, Полум’я кипить, мов джерело. То горить велике серце світу, Що в каміння жилами вросло. А в старих очах тремтить сльозина, Що зусильна пропекти броню, Стала мати і впізнала сина В клекотінні Вічного вогню!...
28. Дмитро Павличко – За нас За нас, оспалих і німих, За нас, навиклих до кормиг, За нас, розсварених нікчем, За нас, шматованих бичем, За нас, повсталих із труни, За нас, тремких, як біль струни, За нас, тружденних, як бджола, За нас, вже спалених дотла, За нас, не тямлячих путі, Чечня вмирає на хресті. За нашу мрію майову, За мову, ще […]...
29. Леся Українка – Передмова Ольга Косач-Кривинюк Леся Українка в тому віці, як писала “Стародавню історію”. “Лесін білий домик” в селі Колодяжному, в ньому жила Леся Українка, як писала “Стародавню історію” Леся Українка, як була ще зовсім молодою дівчиною, то вчила свою молодшу сестру. Перед тим як починати вчити її історії, Леся Українка звернулася до звісного історика, свого дядька Михайла […]...
30. Дмитро Павличко – Свято Нарешті вийшла з пуп’янків листва, Ростуть чеченські прапори зелені; Москва (бійці в гарячці та в гангрені) Жде гостей на травневі торжества. Побєда! (Брешете, Чечня жива!) І там, де бігали царі скажені, Ідуть юрмою (совість у кишені) У масках всі – біля глави глава. Сміються. Пильно витирають ноги. Заходять під склепіння золоте, П’ють келихи за радість […]...
31. Дмитро Загул – ІІ. “Вороногривий кінь… “ Вороногривий кінь Махнув розхристаним хвостом. На землю впала чорна тінь, Лежить земля хрестом. Хрестом – З опльованим Христом. Зареготався день, Заграв громами судних сурм – Вороногривий день у день Біжить здаля на штурм – На штурм! Під регіт сурм. Здригнулася блакить, Така чудна, така чуйна! Куди? Куди той кінь летить? Невже ж це знов війна? […]...
32. Дмитро Павличко – “Що я для тебе маю?… “ Що я для тебе маю? Серце! Руки! Уста! Так, моя сумноока, Так, моя золота. Руками тебе обгорну, Поцілунками обів’ю, А серце! А в серце своє Заховаю печаль твою....
33. Дмитро Павличко – На руїні Палац дудаєва – в руїні! Радій же, кам’яна Москво, Будуй палати і святині, Звеличуй імперське єство Своєї темної гордині І не соромся – в тій руїні Твойого духу торжество. Ти розбиваєш не від вчора Базальт, граніт а чи порфір Осель, де правда й непокора Живуть, тобі наперекір, – Ти, невблаганна і сувора, Захланна танкова потвора, […]...
34. Дмитро Павличко – “Ти – як дощ. А я – мов явір… “ Ти – як дощ. А я – мов явір. Хочу листям тебе зловить. Але в кроні, як сни в уяві, Крапелини твої – лиш мить. Щоб листки мої, наче свічі, Твоїм світлом засяяли в млі, Ти повинна приходити двічі: Спершу – з неба, а вдруге – з землі....
35. Дмитро Павличко – “Моє дівча, не вір… “ Моє дівча, не вір, Що вмре твоя краса, Погасне скронь яса, Запопелиться зір, Брів ластів’ячих лет Заб’ється в зморщок сіть, Розм’якне тіла мідь, Покривиться хребет! Це все ілюзія, Ознака сліпоти. З твоєї ліпоти Встрає любов моя. Твоє чоло ясне, Очей і рук нестрим – Це той вогонь, котрим Ти сповнила мене. Горів я, не згорів, […]...
36. Дмитро Павличко – Чечня Знов Москва розпинає народ, Що повстав за державу свою, Знов закутих в залізо заброд Зустрічає чеченець в бою. Двоголовий орел в два дзьоби П’є чеченську палаючу кров! Ну, а ми мовчимо, як раби, Що збоялись вчорашніх заков. Це фальшивої волі мораль, Честь лукава, сповита в брехню, Та прийде знахабнілий москаль І до нас, як зруйнує […]...
37. Дмитро Павличко – два кольори Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне – то любов, а чорне – то журба. Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої пороги, […]...
38. Дмитро Павличко – Бамут Тримайся, дорогий Бамуте, Бо йде на тебе врем’я люте, Час крові, полум’я, наруг, Ідуть убивці і бандити Пограбувати і спалити Чеченський непокірний дух. Ідуть, немов скелети з Лети, Одягнені в бронежилети Безликі, темні кістяки. На їх шапках – орли двоглаві, Вони впадуть, а ти ж у славі Віки стоятимеш, віки! Вічми московського холопа На тебе […]...
39. Дмитро Павличко – Збуди Немає правди на землі й не буде, Допоки не зійде Чечня з хреста, Допоки Ти в її пробиті груди, Всевишній Боже, не вкладеш перста, Не скажеш – ось вона, жива! Не знаю, Чи ми вже трупи всі, а чи живі, Як дивимось на тих державців зграю, Що катові вклонились у Москві? Чия це воля? де […]...
40. Дмитро Павличко – “Моя любове, ти як Бог… “ Моя любове, ти як Бог, – Я вже не вірю, що ти є. У безлічі земних тривог Згубилося ім’я твоє. Та я належу ще тобі, Хоч сам від себе це таю, Хоч не в молитві, а в клятьбі Я силу згадую твою. Жорстоко в правоті своїй Невірство не суди моє. З’явись, благослови, зігрій, Якщо ти […]...