Дмитро Павличко – “Ти оживаєш у мені… “

Related posts:

1. Дмитро Павличко – “Щось у мені тремтить… “ Щось у мені тремтить, Як зимове повітря. Несхопне, наче мить, Студене, наче вістря. То я тобою вщерть Наповнив душу, мила, Ти ж думала про смерть, Коли мене любила....
2. Дмитро Павличко – “Так гарно ти снилась мені… “ Так гарно ти снилась мені: Не руки, не очі, лиш голос, Лиш голос, як день у вікні, Як вітру знадлива голість. Наче в блакиті зоря, Ти в слові замерехтіла. Зринали, як блиск янтаря, Згини твойого тіла. Зринали й зникали вмить Хвилею золотою. І серце хотів я вмить Тим світлом і чистотою. Раптом – пробудження грім. […]...
3. Дмитро Павличко – “Твого погляду вітер… “ Твого погляду вітер Піднімає з землі моє серце Наче кленовий листок І я вже лечу над світом І лоскотно мені від польоту Та в мереживі ранку хмари Як пір’я крилатого моря Проламуються піді мною І я падаю Падаю На мене летять полотна Колючих стерень Дзеркала ставів Плетениці стежок Отари осіннього лісу Леза колій Тарелі стадіонів […]...
4. Дмитро Павличко – “Мені твоїх поцілунків… “ Мені твоїх поцілунків Вовік не буде доста, Тож підпливай до мене, Сирено злотохвоста. Я маю трохи дивні, Та все ж чудові клешні, Вони тебе зігріють, Як почуття справдешні. Я – напіврак – це гірко! – А ти – напіврибина. Ти плаваєш, як сонце, Чи, як зоря глибинна. Ах, твої пишні перса, Соски, неначе вишні, І […]...
5. Дмитро Павличко – “Ми вийдем з тобою на листя опале… “ Ми вийдем з тобою на листя опале, Де синє повітря, як сиві опали, Ми станем з тобою, як олень і ланя, Вслухатися в лісу бентежне волання. Очиститься подих і голос від диму, Я пісню з тобою високо нестиму, Трава нам заграє, і вітер затрубить, І постріл мисливця нас раптом розбудить…...
6. Дмитро Павличко – “Не раз мені здається… “ Не раз мені здається, Що я прожив тисячу років. Заглядаючи в криницю свого життя, Я не бачу маленького дзеркальця води, Так далеко воно від моїх очей. Та коли я, закривши очі, хочу згадати, Що найглибше запало в душу мою, – Бачу твій образ, моя дівчинко, Моя перша любове. Навіть моє дитинство погасне в пам’яті, Навіть […]...
7. Дмитро Павличко – “Зніми мені легенькою рукою… “ Зніми мені легенькою рукою Сніжинку із брови, а з серця – лід Поважності, печалі, супокою, Всього, що я надбав за стільки літ. Ні, не знімай, бо в серці ворухнеться Краси твоєї молоде жало; Ту кригу я приклав, як ніж, до серця, Аби не так боліло і пекло....
8. Дмитро Павличко – “Коли мені не допоможуть вірші… “ Коли мені не допоможуть вірші, То вже не допоможуть лікарі. У сни свої благословенні й віщі Я відійду самотньо на зорі. Тоді прийди, кохана, кроком тіні, Та серця ти за тим собі не рви, Що все життя віддав я Україні, Тобі ж – пучок могильної трави. Я знаю, мила, це несправедливо, Та поділить інакше я […]...
9. Дмитро Павличко – “Так, ти одна, моя любове… “ Так, ти одна, моя любове, Даєш мені снагу обнови, Народжуєш мене щодня Інакшим, іншим, ніби з дна Душі кремнистої моєї Виборсуєш нові камеї З моїм обличчям… Боже мій, Мене ти змінюй, та не смій Своє натхнення на забаву Перевести, смішну й лукаву, І, творячи немовби в сні, Чужі прикмети дать мені! Живу я правдою тією, […]...
10. Дмитро Павличко – “Я за тобою навздогінці… “ Я за тобою навздогінці Усе своє життя біжу; Я впізнаю у кожній жінці Тебе – і рідну, і чужу. Я за тобою навдогони Лечу, як п’яний соловій; Я впізнаю в очах ікони І в оці відьми поклик твій. Не зупиняйся. Будь, як мрія, Як видиво в миттєвім сні. Чи ти – свята, чи ти – […]...
11. Дмитро Павличко – “Ти дуже гарна, але я з тобою… “ Ти дуже гарна, але я з тобою В ліс не піду, де пахне тінь хмільна, Де чорт під папороттю голубою На нас чекає з чаркою вина. Питво і перевтілення химерне Чекає там звабливе і страшне: Боюсь, що біс мене в коня оберне, Дух амазонки в тебе зажене. Боюсь, що я іржатиму від щастя, Як по […]...
12. Дмитро Павличко – “Не знаю, хто мене зробив орлом… “ Не знаю, хто мене зробив орлом, Хто кігті дав і дзьоб тяжкий, мов лом, Хто наказав летіти в темну хлань, В безодню, повну стогону й волань… Як Прометей, прикута до скали, Біліла жінка в кублищах імли. І загуділо в дебрі кам’яній: “Лети до неї й вирви серце їй!” Я зрозумів, що обрано мене На діло […]...
13. Дмитро Павличко – Пісня про Україну До Дніпра я приходжу вмивати свій зір, Щоб у темряві дух мій не згас. І вдивляється в очі мені з-понад зір, Наче батько, суворий Тарас. Приспів: Пахне хвиля Дніпрова, мов сіно, І гойдається в даль степову. Україно, моя Україно, Я для тебе на світі живу! Як зірниця, що впала в нічну не проглядь, Я без […]...
14. Дмитро Павличко – “Ти зіграла двісті ролей… “ Ти зіграла двісті ролей, Різних безліч героїнь, Та найкраща ти без гриму, Божественна – без одінь. Тільки будучи нагою Граєш ти себе сама. Присягаю, що артистки В світі кращої нема. І мене ти на актора Обертаєш, та повір – Текст для мене не напише Ні Софокл, ані Шекспір. Я мовчу. Я роздягаюсь. Я долаю струс […]...
15. Дмитро Павличко – “Відходив поїзд. У вікні… “ Відходив поїзд. У вікні Махала дівчинка рукою І плакала. Нащо мені Її сльози й несупокою – Я ж з іншою прощався там, Я проводжав дівча веселе; Чого ж це над моїм життям Чужа печаль полотна стеле?! Чого це я забув давно Свою товаришку погожу, А те заплакане вікно Забути я ніяк не можу?! Чия душа, […]...
16. Дмитро Павличко – “На Лесбосі ніколи не була ти… “ На Лесбосі ніколи не була ти, Де ж ти взялась, до чорта, отака, Із ніжними колінами теляти, Яке навік злякалося бика?! Повір мені, бик має гарну вдачу, Ще жодного телятка він не вбив; Сам Зевс колись подобу взяв бичачу, Коли твою бабусю він любив. Ах, то була Європа златотіла, Жіночністю просяянє єство. Вона лиш в […]...
17. Дмитро Павличко – “Ти спиш, і на твоїм обличчі… “ Ти спиш, і на твоїм обличчі Малюється печальний вираз… Яку ж біду, яке нещастя Ти бачиш поглядом заснулим? Можливо, знов перед тобою Палають українські ниви, А танки з чорними хрестами Тебе в полях наздоганяють, Малесеньку, як той метелик, Що спалахне ось-ось в пломінні Підпалених пшениць? А може, Від голоду зів’явши, хліба В людей ти виміняти […]...
18. Дмитро Загул – “Скажи мені, любий мій, де ти блукаєш… “ “Скажи мені, любий мій, де ти блукаєш, – Чи в горах, чи тут, при долині? Де стадо пасеш ти і де спочиваєш Опівдні в гарячій годині? Я так уморилась, я так утомилась, Що й ніг під собою не чую, Весь день за тобою, мій милий, дивилась… І нічку без тебе ночую. Чи ще мені довго […]...
19. Дмитро Павличко – “Пахне хлібом трава… “ Пахне хлібом трава, Що купала мене з дитяти, Пахнуть хлібом слова, Що мене їх навчила мати. Пахне хлібом терпка Пісня батькової стодоли, Пахне хлібом рука, Що водила мене до школи. Пахнуть хлібом гаї, Де кохалися ми до згуби, Пахнуть хлібом твої Груди, очі, долоні, губи. Пахне хлібом маля, Що любов його народила. Пахне хлібом земля, […]...
20. Дмитро Павличко – “На перших мітингах і вічах… “ На перших мітингах і вічах, Коли вставали ми з могил, Була ти в тлумах чоловічих Без ореола і без крил. Та я любив тебе зчорнілу, Затиснуту в мужів юрбі, І в мислях не святому ділу Я присягав, а лиш тобі. Як жінці, матері, дружині, Як грішниці і божеству Відповідав я в тій хвилині – Навіщо […]...
21. Дмитро Павличко – “Я прилітав до тебе… “ Я прилітав до тебе Як бджола До черешні розквітлої Я від сяйва й запаху Крони твоєї Знесилено падав Я сліпнув од радості Квітучого простору І важко було мені Перелітати з квітки на квітку Та ще важче було мені Знати Що ти неосяжна Відкрита для мене Для інших бджіл А також для ос Для джмелів Для […]...
22. Дмитро Павличко – “Та мить, яка надходить після болю… “ Та мить, яка надходить після болю, Тобою завданого, – ніжна мить… Я все стерплю, я все тобі дозволю – Не бійсь боляче серце надломить. Надламане, воно смачніше буде, Як хліб, що їсться з голоду й злоби; Заходь, як у світлицю, в мої груди І все, що заманеться, там роби. В тій хаті на підлозі, як […]...
23. Микола Вінграновський – дружиною мені приснились ви Дружиною мені приснились ви, Ми з вами ідемо, побравшися за руки, Ми з вами вдвох, любове моя вічна, Ми з вами ідемо дорогою старою, Дорогою старою, по дорозі, І болі не болять мені, і тихо У щасті і добрі щасливий наш народ На нас незлобно дивиться і каже, Що болі не болять йому, він каже, […]...
24. Дмитро Павличко – два кольори Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне – то любов, а чорне – то журба. Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої пороги, […]...
25. Дмитро Павличко – “Були ми в натовні. Не знаю, як це сталось… “ Були ми в натовпі. Не знаю, як це сталось, Що люди роз’єднали нас. Тебе за руку Тримав я міцно, та лиця твого не бачив. Почувши раптом крик, я випустив долоню; Можливо, ти від болю скрикнула? даремно Я намагавсь тебе знайти в тісняві. Люди На мене почали недобре поглядати, Бо я хапав за руки їх. А […]...
26. Дмитро Павличко – “Обніми мене руками… “ Обніми мене руками, Пригорни мене крильми, Вкрий цілунками-листками, У свій сон мене візьми. Спи спокійно до світання, Не тривожся, не будись, Щоб тривало в сні кохання, Мов на явині колись. І вчини, щоб з того мління, Замлівання, сновиття, Маревіння, сновидіння, Не вернувсь я до життя....
27. Роман Штігер – Зашивай мені рани небесами Зашивай мені рани небесами Підсипай солі під ноги зимою Ламай біль на шматки до безтями Бо це все що у нас було з тобою Ця нудьга проростає у контури І повітря вплітається болісно Пропускай через себе все порівно Проклинай тільки тихо й не голосно Кубометрами плісняви й куряви Ми вриваємось знову до близькості Я проллюсь […]...
28. Дмитро Павличко – “Заснути так бодай на волосок… “ Заснути так бодай на волосок, Щоб зорі сивини мені не ткали, Щоб сни мої неквапно протікали Між пальцями твоїми, як пісок. Заснути так під золотим крилом Коси твоєї, щоб у сновидінні Хрестатих танків не з’являлись тіні, Що йшли крізь наші села напролом. Заснути так, щоб не почути в сні Таємних землетрусів і розпуки, Яку несуть […]...
29. Дмитро Павличко – “Я відчуваю над твоїм чолом… “ Я відчуваю над твоїм чолом Прозорої матерії наявність, Я знаю, то незримий ореол Показує, що ти – осердя світла. Ти – світлоносиця, а я – земля, Заповнена темнотами й насінням. Торкнись до мене. З мене й проросте Пшеничний колос, що жадає сонця. Ти обертаєш в хліб мою снагу Теплом ласкавим, лагідністю неба, Та гину я, […]...
30. Дмитро Павличко – “Біла черешня в небі… “ Біла черешня в небі Над селом проплива, Ніби заснулий лебідь, Під крилом – голова. Дівчина жде на мене, Де бринять ячмені, Веселим брилем ромену Махає вона мені. Мрієм про дні прийдешні, Про те, як станем людьми. Втім, чуємо, як черешня Залопотіла крильми....
31. Дмитро Павличко – “При стрічі мене поклич… “ При стрічі мене поклич, Посміхнися бодай. Або відвернись і, як ніч, Голосно заридай. Так, щоб тремтіли зірки, Плачучи в небесах. Так, щоб носив я віки Серце твоє в сльозах. Тільки, як тінь по стіні, Мовчкома не проходь, Бо серце затисне мені Смерті туга оброть....
32. Дмитро Павличко – “Коли до тебе прилечу… “ Коли до тебе прилечу, Засяє в сонці все навкруг, Як після теплого дощу В росі важкій зелений луг. Ти руку покладеш мені На очі, сповнені провин, І риси матері ясні Побачу я крізь пальців плин. Дитинство й ти. Це наче все. Далеко так. Близенько так. Мене до тебе принесе З паперу зроблений літак....
33. Дмитро Павличко – “За вивіркою золотою… “ За вивіркою золотою Я біг вершинами смерік, Провалювавсь у темну хвою, Як у вогонь, що серце пік. Я обдирався об ялиці, Та знову біг через руні, Мов краплі чорної живиці, Кров запікалась на мені. Я біг, і падав з високості, І піднімався нашвидку, Не відав, чи ламались кості, Чи хмиз тріщав у темнику. Чого вона […]...
34. Дмитро Павличко – “Зостаньсь на цілу ніч!… “ Зостаньсь на цілу ніч! І я зоставсь до ранку… Над раном сонця ждав, І відхиляв фіранку Для перших променів, Та сонце не зійшло, Стояла ніч навкруг, Чорніло неба тло… І я сказав: “Це ти, Моя кохана доле, Зробила так, щоб ніч Не скінчилась ніколи, Та пожалій мене, Дай мені трохи сонця, Як ждеш, аби я […]...
35. Дмитро Павличко – “Я в пазуху зайду тайком… “ Я в пазуху зайду тайком, Неначе злодій до комори. Там пахнуть груди молоком, Мов травами гуцульські гори. Нічого більше там нема, Лиш хрестик золотий – між ними, І запах, що мене з ума Збиває тайнами хмільними. Я не вкраду того хреста, Бо золота мені не треба. Я тільки притулю уста До тих висот, немов до […]...
36. Дмитро Павличко – “Як би я знав, де ти живеш… “ Як би я знав, де ти живеш, Дивився б крізь вікно знадвору, Як ти виходиш із одеж, І входиш в мрію снів прозору. Я там стояв би цілу ніч, Щоб знову бачити, як вранці Злітає сон із твоїх віч, І ти встаєш в прозорій тканці. Та я не знаю… Не дано, Бо ми з тобою […]...
37. Дмитро Павличко – “Нема, нема… І раптом: з’ява!… “ Нема, нема… І раптом: з’ява! Дівчатко миле, ще дитя, Стоїть і дивиться на мене Із досвітку мого життя. Тієї дівчинки на світі Немає вже, а я чомусь, Як присоромлений досадно, В її пречистий лик дивлюсь. Любові не було між нами, Бо розійшлися ми дітьми, Чого ж вона з таким докором На мене дивиться із тьми? […]...
38. Дмитро Павличко – “В землі, мов клубень бараболі… “ В землі, мов клубень бараболі, Росте моя снага крута, А ти летиш в прозорій льолі, Неначе птиця золота. І стать моя стримить, мов колос, Мов кукурудзяний шулюк, Бо прагну я дістатись в космос, У просторінь небесних мук. Для тебе я готую зерна, Моя пташино із небес, В мені сидить вогонь інферна, Та ніжний він, немов […]...
39. Дмитро Павличко – “Сріблиться дощ в тоненькому тумані… “ Сріблиться дощ в тоненькому тумані, Як ниточка в прозорім полотні. А сонце по його бличкучій грані Тече і душу сповнює мені. Зустрінь мене. Я повен пожадання Блакитної, мов сон, далечини. Моїх очей неголосне страждання Ти поглядом ласкавим зупини. Моя печаль тебе не поневолить, А тільки радісний розбудить щем, Немов цього туману срібна волоть, Замаєна і […]...
40. Дмитро Павличко – “Коли на кримському базарі… “ Коли на кримському базарі Тебе запродали в гарем, Ти виплакала очі карі, І в світ пішла з поводирем. Воліла нипати сліпою І жебрати біля церков, Ніж мав би тішити тобою Султан свою студену кров. А нині ти сама в Стамбулі, Навикла вже до поганьби, Купця шукаєш на поснулі Грудей твоїх черстві хліби. Та я тебе […]...