Дмитро Павличко – “Ти – як дощ. А я – мов явір… “

Related posts:

1. Дмитро Павличко – “Твої груди, наче свічі… “ Твої груди, наче свічі, Палахтять. Дві долоні чоловічі Вже горять. То горять мої долоні, І на грудях, і на лоні – Пальців сто – не п’ять! Може, я золотою стану І впаду. Саме біля твого стану В грань руду. Ти – моє святе кострище, То ж бери мене ще ближче В пломінь молоду. Закричи з […]...
2. Дмитро Павличко – “Щось у мені тремтить… “ Щось у мені тремтить, Як зимове повітря. Несхопне, наче мить, Студене, наче вістря. То я тобою вщерть Наповнив душу, мила, Ти ж думала про смерть, Коли мене любила....
3. Дмитро Павличко – “Посеред ночі дощ пішов… “ Посеред ночі дощ пішов, Зашелестів, як збіжжя, в полі. Ми вийшли під його покров З-під явора чи з-під тополі. Він увільнив нас від одеж – Зняв, як різьбяр, із плоті глину. Те, що при сонці не знайдеш, Знайшов наосліп за хвилину. Він лоскотав, мов колоски, Стелився, обвивав рамена. Вмивала душ сяйні листки Його теплінь благословенна. […]...
4. Дмитро Павличко – “Так гарно ти снилась мені… “ Так гарно ти снилась мені: Не руки, не очі, лиш голос, Лиш голос, як день у вікні, Як вітру знадлива голість. Наче в блакиті зоря, Ти в слові замерехтіла. Зринали, як блиск янтаря, Згини твойого тіла. Зринали й зникали вмить Хвилею золотою. І серце хотів я вмить Тим світлом і чистотою. Раптом – пробудження грім. […]...
5. Дмитро Павличко – “Я відчуваю над твоїм чолом… “ Я відчуваю над твоїм чолом Прозорої матерії наявність, Я знаю, то незримий ореол Показує, що ти – осердя світла. Ти – світлоносиця, а я – земля, Заповнена темнотами й насінням. Торкнись до мене. З мене й проросте Пшеничний колос, що жадає сонця. Ти обертаєш в хліб мою снагу Теплом ласкавим, лагідністю неба, Та гину я, […]...
6. Дмитро Павличко – “Мені твоїх поцілунків… “ Мені твоїх поцілунків Вовік не буде доста, Тож підпливай до мене, Сирено злотохвоста. Я маю трохи дивні, Та все ж чудові клешні, Вони тебе зігріють, Як почуття справдешні. Я – напіврак – це гірко! – А ти – напіврибина. Ти плаваєш, як сонце, Чи, як зоря глибинна. Ах, твої пишні перса, Соски, неначе вишні, І […]...
7. Дмитро Павличко – “Ніч була ясна, я стежками біг… “ Ніч була ясна, я стежками біг. Стопи опікав кам’яний моріг. Линула зоря на круті плаї, Як метелика, я впіймав її. Під вікном твоїм я відкрив кулак, Показав зорю, мов червоний мак. Та не вийшла ти, тільки у вікні Стала й знак дала – геть іти мені. Я назад помчав темним путівцем, Біжачи крізь ніч, плакав […]...
8. Дмитро Павличко – “Сонце намальоване циноброю… “ Сонце намальоване циноброю, На вітрилах вечора пливло. В золотій спечаленості обрію Ти світилась, як небесне тло. За зорею рідною й далекою Ти тужила на моїм крилі, Ніби не принесена лелекою, А прибула в світ на кораблі. Ми стояли в придніпровській обочі, Ми вдивлялись, наче діти, в путь, По якій твої космічні родичі Надпливуть чи просто […]...
9. Дмитро Павличко – “Як почну сповідатися… “ Як почну сповідатися На руки твої єдвабні, Не матимеш з того радості, Легкої, мов пух кульбаби. Буде важко тобі дослухати, Дочекатись нової години: Слова мої, наче ті слупи, Обвуглені, щоб не гнити. Обгорілі вони й закопані В землю, – а над землею, Як щогли вільні високо, Підносять сонячні леза. Стою, проводи тримаючи, І, може, аж […]...
10. Дмитро Павличко – “Боже, яка ти в цілунку глибока… “ Боже, яка ти в цілунку глибока, Наче безодня в тремтячій сльозі Із всевидющого божого ока! Боже, яка ти в торканні спрагненна, Наче пустеля, що мріє в пісках Про океану рухливі рамена! Боже, яка ти в коханні пестлива, Наче той вітер вівсяний, що спить В полі, коли починаються жнива!...
11. Дмитро Павличко – “На цій землі жили ми споконвік… “ На цій землі жили ми споконвік, Лише обличчя змінювали трохи. (Так змінює своє русло потік, Але вода клекоче крізь епохи Одна і та ж!) Одна і та ж душа Вела мене то під варязькі шатра (Там танець твій у люстрі палаша Виблискував і пригасав, як ватра), То під мечетей вилинялий крик (Там ти – в […]...
12. Дмитро Павличко – “Та мить, яка надходить після болю… “ Та мить, яка надходить після болю, Тобою завданого, – ніжна мить… Я все стерплю, я все тобі дозволю – Не бійсь боляче серце надломить. Надламане, воно смачніше буде, Як хліб, що їсться з голоду й злоби; Заходь, як у світлицю, в мої груди І все, що заманеться, там роби. В тій хаті на підлозі, як […]...
13. Дмитро Павличко – “Над нашим вітом і під нашим світом… “ Над нашим вітом і під нашим світом Є ще світи великі і малі. Туди ми долітаєм тільки світлом І музикою темної хемлі. Туди мене хтось ненастанно кличе, Вистелює блакитом щемну путь, Так, ніби прагне в сяйво таємниче Душі моєї подих обернуть. Десь там у зорях мерехтить віола, Льняна коса, як нива осяйна, І кров моя […]...
14. Дмитро Павличко – “Червоні яблука в кімнатах… “ Червоні яблука в кімнатах Насипані, що ніде стать. Це нашого кохання надих Зійшов на яблуневу стать. Це ми передали деревам Жагу і пристрасть молоду. Як, палені вогнем травневим, Любилися в твоїм саду. Знов зірка кличе, мов суниця, Ходімо на озимину, – Хай морем золотим пшениця Затопить землю кам’яну....
15. Дмитро Павличко – “Твоя протилежність – пісок… “ Твоя протилежність – пісок, Пустиня безплідна й сумна. Ти народжуєш колосок, Наче нива, з мого зерна. Ти плекаєш його сама, Ти даєш йому мови дар, Безконечну могуть ума, Плоті й долі земної тягар. Як вода, ти блищиш і течеш В руслах рік і слідах підків. Я тебе малював би все ж, Наче марево серед пісків....
16. Дмитро Павличко – “Ти, мов яблуко з галузки… “ Ти, мов яблуко з галузки, Впала в трави молоді. Я звільнив тебе від блузки, Клавши руку на груді. Я звільнив тебе від льолі І від інших одежин, Розглядаючи поволі Кучерявий, гострий клин. Я на нього настромився, Я відчув небесний біль, Я злетів, я народився, Наче з кокона мотиль. Я крильми моливсь преклонно, Богу дякував за […]...
17. Дмитро Павличко – “Я добре знаю, ти пішла б… “ Я добре знаю, ти пішла б На поклик мій, Та я мовчу, бо я – твій раб, Слуга німий. Поклич мене сама, поклич, Поклич сама, Тоді візьму я в руки бич Теж мовчкома! Зроблюсь господарем твоїм, Мовчать навчу, Збудую осяйнистий дім З твого плачу. Та ні, не клич мене, але ж І не жалій, І […]...
18. Дмитро Павличко – “Якщо дивитись в небеса… “ Якщо дивитись в небеса Вночі, як зір стоїть яса, – В космічних безмірів величчя, Зринає там твоя коса, Твоє чоло, твоє обличчя… Та я не тішуся твоїм Небесним образом, богине, Зійди сюди, зайди в мій дім, Побудь зі мною дві хвилини, І те, що я тобі повім, В твоєму серці не загине. Я грішник. Я […]...
19. Дмитро Павличко – “Мріє, наче сніг здалека… “ Мріє, наче сніг здалека, Ночі літньої блакить. З ватри голуба смерека Виростає і шумить. На пахучім сріблі сіна Чарка любощів терпка. Дико блиснули коліна, Як зіниці хижака. Покотилася крисаня, Як зоря з небесних бань, Сивіє сльоза кохання, Ніби попеліє грань. Об’їдають коні чалі Місяць, наче сніп вівса. В давній золотій печалі Лебедіють небеса....
20. Дмитро Павличко – “Море з моря ткалось гладко… “ Море з моря ткалось гладко, Шовком слалося до стіп. А по ньому йшло дівчатко, Голе й чисте, наче хліб. Море крила піднімало, Відлітало в ніч, як птах. Я відчув журби немало На зцілованих устах. Море падало на скелі І кричало, мов Ікар. Як дві зірки невеселі, Ми тулились поміж хмар. Море вранці шелестіло, Тліло, як […]...
21. Дмитро Павличко – “Стояли ми на темній оболоні… “ Стояли ми на темній оболоні, Немов два дерева в однім гіллі. Мої долоні на твоєму лоні Тремтіли, мов на лампі мотилі. Лампада сонця в молодому тілі Принаджувала жителів темнот. Метелики згоряли очманілі І налітали, спалені стокрот. О, попелом вони не розсипались, Лиш очищались од вогнистих сфер… Єретиком ставав мій кожен палець – Готовим вийти вдруге […]...
22. Дмитро Павличко – “Я пригорнувсь до тебе… “ Я пригорнувсь до тебе Серцем і небесами, Плечима пагорбів рідних І доріг поясами. Я пригорнусь до тебе Мислею і землею, Темнотами чернозему І туманами глею. Я пригорнусь до тебе Піснею і яворами, Золотими крильми пшениці, Тінявими ярами. Я пригорнусь до тебе Подихом лісу і полем, Рокотанням козацького маршу, Тарасовим ореолом. Я пригорнусь до тебе Срібними […]...
23. Дмитро Павличко – Бранка Бідна Європо, на небо поглянь – В небі розсипалась кров, наче грань; Битва за волю відбилась вгорі; Зорі ридають, немов матері. Тяжко висить над тобою Чечня, Чавить свободу московська броня, Чути крізь хмари, як танки ревуть, Люто Чумацька кривавиться Путь. Бідна Європо, живеш, наче в сні, Свободолюбні співаєш пісні, Завтра тобі вже під гусениць зик […]...
24. Дмитро Павличко – “Біжить під зливою лошиця… “ Біжить під зливою лошиця, Крізь темні хащі – напролом; Дощ прогинається, ятриться Крильми над золотим хребтом. Вона, мов блискавка червона, Летить крізь памороку віт. Вода звисає, як попона, І б’ється об тугий живіт. Гуркочуть брили грому в скалах, Мов неба колеться горіх; Полум’яніє гриви спалах Над сполохом очей і ніг. Вона стрясає дотик тучі, Води, […]...
25. Дмитро Павличко – На могилі Овлура дудаєва Опівночі Овлур свиснув за рікою. Слово про полк Ігорів Плаче Україна, За Овлуром плаче, Руки до неба простягає, Вбивцю кляне-проклинає, Землю чеченську слізьми поливає, До сина дудаєва промовляє: “Пам’ятаєш, Овлуре, Як допомагав ти князеві З полону половецького видобуватися, Тікаючи – горностаєм по степах слатися, До Києва повертатися! Я ж тебе не забувала, В неволі століттями […]...
26. Павло Мовчан – Явір на смерканні Прочанин печалі в осмерклому полі Замисливсь про шлях та далеку мету: Веретище струхло – рамена вже голі, І нічим прикрити свою наготу. Занозячи руки в повітря мовчальне, Промацував сутінь: шукав опертя, Щоб витримать чорної ночі навалля, Аби зберегти хоч іскринку життя. Убогий, кривульчастий, весь сучкуватий, Хотів би згорнутись у бруньку одну, Аби не зліталась галич […]...
27. Дмитро Павличко – “Був день, коли ніхто не плаче… “ Був день, коли ніхто не плаче, Був ясний день, як немовля. Та я здригнувся так, неначе Твоє ридання вчув здаля. Я знаю – ти не заридала, А в світі, що гуде й гримить, Мене лиш пошепки назвала, До себе кликнула в ту мить....
28. Дмитро Павличко – “Напав я на тебе раптом… “ Напав я на тебе раптом На стежці посеред степу, Нахлинув, як дощ краплистий, Як виливень буревійний, Липневий джигун-музика, Просяяний блискавками, Співаючий дощ любові. Ти кинулася тікати, А я танцював навколо, Шаліючи від натхнення, Від певності, що нікуди Сховатися ти не годна; На ста сопілках одразу Я грав, щоб тебе зманити, Принадити звуком бурі; А потім […]...
29. Дмитро Павличко – “Наша любов… “ Наша любов Як літак Здатна нести Тягарі величезні Ніжно передані їй На землі Тільки не здатна Дотик чужого крила Витерпіти в польоті Незаймана Незалежна Висока Впасти Згоріти Загинути Ладна в ту ж мить Любить вона небеса Та все ж повертається На землю І кожен раз Крила здригаються з болю Іскра влітає в бетон Ніби земля […]...
30. Дмитро Павличко – “Не бійся сивини моєї… “ Не бійся сивини моєї – Вона тебе не забруднить – Ця біла, наче цвіт лілеї, Ця, наче небо, синя нить. В ній голова моя зігріта, Неначе в мареві гора. Це подих не зими, а літа, Це дим незримного костра. Там думка палахтить, як рана, Горить віків броня і бронь. Благослови, моя кохана, У скронях схований […]...
31. Дмитро Павличко – “Я в пазуху зайду тайком… “ Я в пазуху зайду тайком, Неначе злодій до комори. Там пахнуть груди молоком, Мов травами гуцульські гори. Нічого більше там нема, Лиш хрестик золотий – між ними, І запах, що мене з ума Збиває тайнами хмільними. Я не вкраду того хреста, Бо золота мені не треба. Я тільки притулю уста До тих висот, немов до […]...
32. Дмитро Павличко – “Повітря нічне до рання… “ Повітря нічне до рання З неба текло й ряхтіло. Радощами кохання Світилося твоє тіло. Місяць, як повноголосся Твоєї душі золотої, Сяяв, а чорне волосся Цвіло ароматами хвої. Не розуміючи знаків Зір на небеснім узвишші, Я ревно від щастя плакав У кіс твоїх темній тиші....
33. Дмитро Павличко – “Твоя краса, як усміх сатани… “ Твоя краса, як усміх сатани, Що богові показує в пустелі Майбутнього картини невеселі, Печальний дим над струпами війни. Але не відвертайся, а вжахни Мій дух, що потемнів на безджереллі; Яви в пречистих пелюстках морелі Золу й морозне сяйво сивини. Я затремчу в передчутті сумному, Побачивши за обрієм біду, Немов далеку блискавку без грому. Але в […]...
34. Дмитро Павличко – “Твоя душа звіздаста і смаглява… “ Твоя душа звіздаста і смаглява, Як ніч, що світер віхоли зняла. Твоє волосся пахне, як отава З-під скатерті різдвяного стола. В моє житло ти з неба прилетіла, Закрив я очі в радості німій, Щоб у вогні твого сяйного тіла Не спопелів гріховний погляд мій....
35. Дмитро Павличко – “Не пригадуй, що було! Не треба… “ Не пригадуй, що було! Не треба Дотикатись до заглухлих ран. Вже душа не б’ється в креші неба, Як розбитий громом океан. Благодать зійшла на темні води, Втихомиривсь і затихнув я. Безпощадний блиск твоєї вроди Лагідно в душі моїй сія. Може, хвилі встануть ще, як піки, І полинуть радо на загин, Але я люблю тебе навіки […]...
36. Дмитро Павличко – “Пахне хлібом трава… “ Пахне хлібом трава, Що купала мене з дитяти, Пахнуть хлібом слова, Що мене їх навчила мати. Пахне хлібом терпка Пісня батькової стодоли, Пахне хлібом рука, Що водила мене до школи. Пахнуть хлібом гаї, Де кохалися ми до згуби, Пахнуть хлібом твої Груди, очі, долоні, губи. Пахне хлібом маля, Що любов його народила. Пахне хлібом земля, […]...
37. Дмитро Павличко – “Зостаньсь на цілу ніч!… “ Зостаньсь на цілу ніч! І я зоставсь до ранку… Над раном сонця ждав, І відхиляв фіранку Для перших променів, Та сонце не зійшло, Стояла ніч навкруг, Чорніло неба тло… І я сказав: “Це ти, Моя кохана доле, Зробила так, щоб ніч Не скінчилась ніколи, Та пожалій мене, Дай мені трохи сонця, Як ждеш, аби я […]...
38. Дмитро Павличко – “Між персами твоїми – жолобок… “ Між персами твоїми – жолобок, Задолина життя і пропадання, Туди, немов нитки в один клубок, Збігаються мої думки й жадання. Там погляд мій свої стежки снує, Вникаючи крізь блузу і сорочку, Зникає дивно там єство моє, Мов крапля на вишневому листочку. Та ні, я виникаю із води, Мов рятувальна виспа в океані. І починаються мої […]...
39. Дмитро Павличко – “десь далеко в полі, біля стежки… “ Десь далеко в полі, біля стежки, Кароокий соняшник стоїть. Там згубила ти свої сережки На землі розпеченій, як мідь. Там шукали ми твоєї згуби Ночами у травах запашних, Там до дна я випив твої губи, І до нині ще хмільний від них. Там цвіла любов непощадима, Та нема їй більше вороття. Тільки сонях з карими […]...
40. Дмитро Павличко – “Ти спиш, і на твоїм обличчі… “ Ти спиш, і на твоїм обличчі Малюється печальний вираз… Яку ж біду, яке нещастя Ти бачиш поглядом заснулим? Можливо, знов перед тобою Палають українські ниви, А танки з чорними хрестами Тебе в полях наздоганяють, Малесеньку, як той метелик, Що спалахне ось-ось в пломінні Підпалених пшениць? А може, Від голоду зів’явши, хліба В людей ти виміняти […]...