Дмитро Загул – “даремне ти турбуєшся, поете… “

Даремне ти турбуєшся, поете!
Ще вистачить сюжетів для поем.
Візьми число щоденної газети –
Там тисячі невиспіваних тем.

Заглянь лишень у рубрику науки
Чи в рубрику пригодницьких новин,
О, скільки там і радощів, і муки?
І все петитом набрано дрібним.

Дрібні твої трагедії, людино,
Одірвана від поступу часу!
Чого ж це ти голосиш без упину
Про власний біль і про свою красу?

Пройшли віки і Байрона, і Гайне.
Відгомонів і Вертер, і Шлеміль,
І стало все тепер таке звичайне,
І недоречний особистий біль.

Як міліони зрушили довкола
До вищої, до кращої мети,
Смішна тепер твоя уява квола,
Поезія нудної самоти.

ПОЗА ЗБІРКАМИ. POESIA MILITANS, 1928 р.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твори присвячені картинам природи.
Ви зараз читаєте: Дмитро Загул – “даремне ти турбуєшся, поете… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.