Дмитро Загул – дивлюсь у далеч

Дивлюсь у далеч буйних вод,
Де біла чайка хвиль черкає,
І думка – молодий пілот –
Женеться з вітром у безкрає…
О, скільки радісних пригод
У серці здійснення чекає!

Стихія дзвонить, мов жива,
А з-за гори ударом грому –
Грозою пристрасть ожива
І в серці злива хмаролому…
Летіть, окрилені слова,
Як літаки з аеродрому!

У море пристрастей і бур,
Де вітер холодить обличчя,
В стихії лоно таємниче
Кидайся, наче буйний тур!..
До вільних і міцних натур
Удача чайкою кигиче.

Пускайся в далеч без вагань,
Не скигли віршем на папері,
Не зачиняй до серця двері
І не розводь тягучу твань, –
Нехай заломами артерій
Течуть метали почувань.

А як нудьга – зелений сплін –
Роззявить пащу, наче Молох,
То думка, як залізний дзвін,
Задзвонить голові на сполох,
Що неминуче жде загин
Усіх знудьгованих і кволих.
Мотором, серцем, затремти
І добивайсь на щастя права…

Дороги кличуть у світи,
Як жінки усмішка ласкава…
Прорвися, як вулкана лава,
З-під скелі суму й самоти!

Нехай п’яніє голова
У вихрі бур, у дзвоні грому, –
Хай знову пристрасть ожива,
Шукає в боротьбі пролому!..
Летіть, летіть, мої слова,
Ви – літаки з аеродрому!

Угору, вгору буйний льот!
Хай синіх обріїв черкає
Уява – молодий пілот…
О, скільки ще нових пригод
У серці здійснення чекає!

Дивлюсь у море буйних вод,
Чекаю радісних пригод,
Де оргія стихії грає…

ПОЗА ЗБІРКАМИ. POESIA MILITANS

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Дмитро Загул – дивлюсь у далеч