Дмитро Загул – HEIMWEH

Десь до осель далеких,
Аж за дністер і Збруч,
Летить наш тужний клекіт,
Як журавлиний ключ,

Летить, як той трикутник,
Над зеленню озер,
До друзів незабутніх,
До стомлених сестер.

До нас їх крик донісся,
І зойк їх прилетів,
Як невесела пісня
Невільних наймитів.
З-під панських оборогів,
З просяклих кров’ю піль
Несеться довгий стогін
Про їх нестерпний біль.

Куди ж той сум подіти?
До кого понести?
Ми наймитів тих діти,
Тих наймичок брати.

Як нам плачів не чути
За сотні довгих миль,
Коли просвердлив груди
Різкий колючий біль?

Його ми й тут зібрали
На вільному степу,
Мов кулі й самопали
На люту боротьбу.
Брати мої в неволі,
Батьки мої в ярмі,
Ще бути там, на полі,
Запеклій боротьбі!

Тоді-то принесем ми
На гони панських нив –
До тебе, люба земле,
Свій переможний гнів.
Розтрощим наші ярма,
Розвієм зойк і біль;
І зникне штик жандарма
Із наших вільних піль.

До гір, до сіл далеких,
До кинутих земель
Нехай летить наш клекіт,
Як вічний журавель.
До друзів назабутніх,
До стомлених сестер –
Летить, мов ключ-трикутник, –
За Прут і за дністер.

ІЗ ЗБІРКИ “МОТИВИ”, HEIMWEH


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Сміливим належить увесь світ твір.
Ви зараз читаєте: Дмитро Загул – HEIMWEH