Дмитро Загул – “Розіслалась далека дорога… “

Related posts:

1. Дмитро Загул – “Не схиляйтеся, стебельця… “ Не схиляйтеся, стебельця, Серед спілих піль! Розливайся, пісне серця, Виливай свій біль! Грайте, дзвони великодні, В цей великий день! Хоч сьогодні, хоч сьогодні Дайте нам пісень! Розіслалась перед нами Далечінь ясна. Смерть і холод над ланами, А в душі весна. ІЗ ЗБІРКИ “НА ГРАНІ”...
2. Дмитро Загул – “Зеленими листками шумлять старі ліси… “ Зеленими листками шумлять старі ліси, Десь линуть над вершками таємні голоси. Вітри лісам шепочуть казки зелених гір, Тихесенько бренькочуть на струнах срібних лір. Я в смутку та в задумі блукаю по гаю, В тім шелесті та й шумі слова чиїсь ловлю. Хтось тужить за красою, зітхає по весні, І срібною росою падуть слізки рясні. Колишуться […]...
3. Дмитро Загул – “Повійте, вітри полудневі… “ Повійте, вітри полудневі, На мій таємничий садок, Хай пахощі ніжні поллються З моїх щонайкращих квіток. З пахучих листочків поллється Розкішний весни аромат, Прийди, мій коханий, в садочок, Так пишно розцвівся твій сад! ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З ЦИКЛУ “НА БІБЛІЙНІ ТЕМИ”...
4. Дмитро Загул – “Я спитав, чи ти кохала… “ Я спитав, чи ти кохала, Чи пізнала вже любов? Чи щовечора зітхала Після зустрічей, розмов? Ти на жовтому пісочку Пишеш пальчиком: люблю… Змиє хвиля по часочку Першу відповідь твою. А моя любов не перша… Але все забуду я, На скрижалях свого серця Я вписав твоє ім’я. ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З ЦИКЛУ “ЛІРИКА ІІ”...
5. Дмитро Загул – “де взяти слів таких жагучих… “ Де взяти слів таких жагучих, Таких нечуваних проклять? І біль тих ран моїх пекучих В слова співучі переллять. Щодня, щовечора, щоранку Зітхає серце те слабе І, хоч квилить безперестанку, Не може зрушити тебе. ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З ЦИКЛУ “ЛІРИКА ІІ”...
6. Дмитро Загул – “В дзеркалі Черемшу скелі високії… “ В дзеркалі Черемшу скелі високії Ломлються, кришуться, б’ються. Хвилі нестримнії річки глибокої З гордощів скель тих сміються. Змалечку ріс я над хвилями смілими, Хвилям подібний зробився… Образ реального з вічними цілями В серці в кусочки розбився. ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З ЦИКЛУ “ПІдГІР’Я”...
7. Дмитро Загул – “Голос милого далеко… “ Голос милого далеко Чує серденько моє, Оленятком скаче легко І на хвилюку не стає. Він до сарноньки своєї Через гай перелетить, Через гори, через скелі – Погляд радісно тремтить. Під дверцятами чекає, Заглядає до вікна, Не говорить, а співає: “Вийди, пташечко моя!” ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З ЦИКЛУ “НА БІБЛІЙНІ ТЕМИ”...
8. Дмитро Загул – “Із буйнесеньким вітром в погоні… “ Із буйнесеньким вітром в погоні Я до милої ввечері біг, – Мов несли мене бистрії коні, Під собою не чуючи ніг. Моє серце, як лист, затремтіло, Як в садочку побачив її, – А вона невесела сиділа І не глянула в вічі мені. Лиш голівку склонила в долоні, Похилилась, як в лузі лоза, Задрижали устонька червоні, […]...
9. Дмитро Загул – “далеко від рідного краю… “ Далеко від рідного краю, На лоні розлогих степів Злітає у далеч безкраю Журбою окрилений спів. Як пташка за літом у вирій, Летять і кигичуть пісні І хочуть в розмовоньці щирій Розвіяти смутки свої. До тебе, моя Верховино, Зелене Підгір’я моє, Я їх посилаю щоднини, Як сумно на серці стає. ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З […]...
10. Дмитро Загул – “Мрії злеліяні, сни перемріяні… “ Мрії злеліяні, сни перемріяні Довго я в серці складав, Сльози колишнії, ночі невтішнії Я на пісні перелляв. В них поскладалося все, що прохалося, Все, що прожито колись. Звуки їх носяться, з серця так просяться, Рвуться у далеч кудись. З вітром розвійтеся, росами сійтеся, Линьте по рідній землі! З хмарами грайтеся, в сонці купайтеся, Співи весняні […]...
11. Дмитро Загул – “Коли на долоню наклоню чоло… “ Коли на долоню наклоню чоло, То все привиджається рідне село. І стежечка кожда і кождий куточок, Хатинка старенька і темний садочок, Де серце, не знаючи злиднів, жило. Он там моє щастя безжурне цвіло, – Над чистим потоком вільшина схилилась. Самітна смерічка на лан задивилась; Під нею веселе бурлить джерело… Лиш там, тільки там моє щастя […]...
12. Дмитро Загул – “Мов та лілія ніжна і біла… “ Мов та ліля ніжна і біла, Що росте на дзеркальній воді, Так і ти в моїм серці зацвіла, Пелюстки розгорнула бліді. Нахилила маленьку головку І до серця шепочеш: люблю… І листками м’якенького шовку Оповила ти душу мою. Я з коханн і сохну, і млію, Та ніколи його не згашу, Бо в душі я твій образ […]...
13. Дмитро Загул – “Слова недоговорені, приборкані пісні… “ Слова недоговорені, приборкані пісні, Летіть в краї надзоряні, як пташки голосні!.. І мрії недомріяні в буденщині життя, Словами неопірені, летіть без вороття! З грудей моїх, як з кліточки, пускаю вас у світ, До листячка, до квіточки з росою припадіть! За снами сподіваннячка, що снилися давно, Летіть, мої зітханнячка, як пташки крізь вікно! ІЗ ЗБІРКИ “З […]...
14. Дмитро Загул – “Як душа до душі заговоре… “ Як душа до душі заговоре Про далекий і страчений рай, То здригаються скелі і гори, І змовкає журливий ручай. Вони знають той смуток душевний, Що в піснях виливають серця, Вони чують той голос таємний, Що шепоче до серця співця. І того так здригаютсья гори, І того затихає ручай: Їм знайоме всесвітнєє горе І за згубленим […]...
15. Дмитро Загул – Отчизно дорога! Пам’яті Володимира Кобилянського Отчинзно моя дорога, Мріє великої туги! Чи колись моя трудна нога До тебе навернеться вдруге? Чи на скелях, на грудях твоїх, Змучене серце спочине, І поллється безжурний сміх, Щирий такий, без причини? Ти снишся мені уві сні, Розкішна, зелена колиско, І часом здається мені, Що ти осьде, що близько. І здається тоді, […]...
16. Дмитро Загул – “З глибин руїни і пустелі… “ З глибин руїни і пустелі, З долини смутку і плачу В краї надзоряні, веселі На крилах пісень і я лечу. Думками лину над землею. Мені так тісно на землі! А разом з піснею моєю Летять у вирій журавлі. Їх крик бентежить мою душу, Та з ними враз не закричу! Ще вище вилетіти мушу Від журавлиного […]...
17. Дмитро Загул – “Ти звідки, пісенько веселе… “ – Ти звідки, пісенько весела, До мене пташкою прийшла? – Перелітала рідні села, Твоє коханнячко знайшла. – А що там, пісенько, чувати? Що діє дівчина моя? – Переказала привітати Тебе лебідонька твоя. – А як без мене проживає? Чи дуже журиться вона? – В пісні журбу переливає, Тебе чекаючи щодня. – А може, гарний подарунчик […]...
18. Дмитро Загул – “Ти приходиш до мене щоночі… “ Ти приходиш до мене щоночі В ту хвилину, як міцно я сплю, Зазираєш в заплакані очі І шепочеш: не плач… я люблю!.. Я слова твої чую душою І крізь сон усміхаюсь тобі, Твої очі горять надо мною В невимовній, глибокій журбі. Ти жагуче мене обнімаєш, В тих обіймах я млію вві сні, Поцілунками душу виймаєш, […]...
19. Дмитро Загул – “Голубонько мила, не сердься… “ Голубонько мила, не сердься, Читаючи скарги мої, Бо кождий удар мого серця Про тебе говорить мені. Тобою живе моя пісня, – Ти кождої пісеньки ткань. Голубонько мила, не смійся З моїх нерозумних зітхань! О, якби ти тільки кохала, То ти не сміялася б, ні! А вкупі зі мною зітхала, Читаючи скарги мої. Голубонько мила, не […]...
20. Дмитро Загул – “Не ходи, моя квітко, в садочок… “ Не ходи, моя квітко, в садочок, Де пахучі троянди цвітуть! Не зривай там весняних квіточок І троянд не пришпилюй на грудь, Бо на грудях вони помарніють, Без промінців, тепла і роси… І дрібні пелюстки почорніють, І не стане святої краси. Не ходи, моя мила, в садочок Під листочки розквітлих вишень! Я сплету тобі, квітко, віночок […]...
21. Дмитро Загул – “Сьогодні я не той, що вчора… “ Сьогодні я не той, що вчора, І ватра мрій – не та сама, Бо впала непрозора штора За тим, що було і вже нема. Моїх вражінь вчорашні свідки Хильцем майнули за поріг… Не буду ждати їх. Бо звідки? З яких країн, з яких доріг? Я випив пиво до крихітки, Промчав, мов сон, останній гріх… Повиливав […]...
22. Дмитро Загул – “Скажи мені, любий мій, де ти блукаєш… “ “Скажи мені, любий мій, де ти блукаєш, – Чи в горах, чи тут, при долині? Де стадо пасеш ти і де спочиваєш Опівдні в гарячій годині? Я так уморилась, я так утомилась, Що й ніг під собою не чую, Весь день за тобою, мій милий, дивилась… І нічку без тебе ночую. Чи ще мені довго […]...
23. Дмитро Загул – “Вже давно перестали морози… “ Вже давно перестали морози, Прошуміли холодні дощі, Розцвілись винограднії лози, Зеленіють в садочку кущі. Стала казкою ніченька ясна, Голос горлиці чути в саду. Встань та вийди в садочок, прекрасна, Я тебе на розмовоньку жду. Смоківниця листки розпустила, Вкрили землю квітки запашні… Чарівниця-весна наступила, По гаях залунали пісні. Мов голубка всю зиму на скелі, Ти ховалася […]...
24. Дмитро Загул – “Вечірньою годиною за мрією огнистою… “ Вечірньою годиною за мрією огнистою Душа моя, окрилена, здіймається, летить За білою хмаринкою, хмаринкою вовнистою, Що крилами незримими прорізує блакить. Хмаринка вже до обрію рожевого долинула, І крильця позолочені розтанули в імлі. В годиноньку недобрую душа моя покинула Доріжки, протолочені до щастя на землі. З вечірніми росинками, сльозинками прозорими, На землю безпросвітную душа моя паде, […]...
25. Дмитро Загул – “Ти чудова, як вечір весною… “ Ти чудова, як вечір весною, Ти чарівна, як нічка в маю, – О, з якою гіркою журбою Я дивлюся на вроду твою! Як вечірня зоря над горою, Так твій погляд веселий горить, – Я багато хотів би з тобою Про любов, про печаль говорить. Наче сонечка захід рум’яний, Твої щічки принадні горять… Я тобою, красо […]...
26. Дмитро Загул – “Пісня – то мрія про щастя майбутнєє… “ Пісня – то мрія про щастя майбутнєє, Полумінь перших огнів, – Перше кохання вовік незабутнєє, Пісня – то щастя зрадливе, облуднеє, Повне привабливих снів. Пісня – то голос страждання безмірного. Першого смутку туман, – Пісня – то стогін зітхання вечірнього, Серця безсилого, серця покірного, Біль незагоєних ран. Пісня – то спомин щастя колишнього. Згадка надій […]...
27. Дмитро Загул – “Багато акордів на струнах моїх… “ Багато акордів на струнах моїх, Душа їм і ліку не знає, Життя повнозвучно торкається їх І звуки пісень викликає. Ловлю невловимі хвилини життя, Лечу за святою красою, Пісні переливні – ті діти чуття – Посію до сонця росою. Пряду павутинки тонесенький льон, Я тчу і мережаю ткані. Життя повнозвучне перейде, як сон, Зістануться співи весняні. […]...
28. Дмитро Загул – “Тихше, серце моє! Хай остання хвилинка кохання… “ Тихше, серце моє! Хай остання хвилинка кохання Пролетить, прошумить непомітно! Хай останняя пісня-зітхання Згомонить і пропаде безслідно!.. Тихше, серце моє! Тихше, серце моє! То не смерть, то не смерть наблизилась, Лиш розбились мої сподівання. Казка-щастя так гарно скінчилась, І проспівана пісня остання… Тихше, серце моє! Тихше, серце моє! То розбилась найкраща надія, І розсіялось світло […]...
29. Дмитро Загул – “Покотилися по заріночку… “ Покотилися по заріночку Та бистресенькі хвилі, Зажурилися, мій легінчику, Твої сестроньки милі. “Хто ж то буде нам на сопілочку Коло кичери грати? А хто ж буде там у неділечку Нас увечері ждати?” Розіслалися полониною Та біленькі тумани, Ой зісталася сиротиною Твоя дівчина в мами. ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, КОЛОМИЙКИ...
30. Дмитро Загул – “Ой полиньте, мої думи, на зелені гори… “ Ой полиньте, мої думи, на зелені гори! Задзвоніть, тремтючі струни, зашуміть, як море! Розлетіться по Бескиді на шовкові квіти, Покотіться по рокиті, як слова трембіти! Привітайте темні бори, жалібні ялиці, Поклоніться Чорногорі, сніговій цариці. Над рікою зупиніться, що пливе до Прута, І в хатинку подивіться, де недоля люта. А як тамки вас пізнають мої сестри […]...
31. Дмитро Загул – Може, й так Може, й так. Я не справдив надій І малого гуртка… Але знаю: В праці важкій Не скривила рука. Може, й так. Я одсталий для вас, – Віра моя замала… Але знаю: Любов до пригноблених мас В моїм серці росла і цвіла. Може, й так. Помилявся, схибив, Згайнував, змарнував свій час… Але руки свої Потом солоним […]...
32. Дмитро Загул – “Так любо, гарно так, чудово… “ Так любо, гарно так, чудово, Немов навколо рай цвіте! На волю рветься втішне слово, Надії слово золоте. Садки убрались рясно, красно, А там пташок співучих рій Стрічає співом сонце ясне Піснями радості й надій. Хмарки вгорі закам’яніли, В пурпурнім сяєві стоять; В траві росинки затремтіли, Жемчужним полум’ям горять… Горять маленькими огнями, Дрібними іскрами блищать, Дрижать, […]...
33. Дмитро Загул – Настрій Друзі мої! Вороги мої! Люде! Яка прекрасна Вільна земля! Хай вічно Благословенним буде Її ім’я! Скільки радощів! Скільки втіхи В кожній дрібниці малій! В низеньких вікнах Сільської стріхи, Як у столиці Світовій. Гойдай, лелій Наші радощі, земле, В колисці своїй Кільцем вогневим! Хай наше життя – Працьовите, буденне – Буде святом одним! О вільне буття, […]...
34. Дмитро Загул – Наш день Наш день – як маків цвіт, Що сок його – отрута… Кувались наші пута Не дні, а тисячу літ. Наш день – як маків цвіт: Отрута в ньому й сім’я… Вбивали нам у тім’я Ті цвяшки вже з давніх літ. Наш день – як маків цвіт, Того-то ми мов сонні, Мов сонні-непритомні, Мов п’яні тисячу […]...
35. Дмитро Загул – “Серце одчинене. Слухаю… “ Серце одчинене. Слухаю. А сум – вітчим – Присікався до серця гадюкою Причин. За мурами ворога-настрою Марно час мій ішов… Я вірив одному пастирю На ймення – любов. А він гармонійною зливою Сіяв на серце лік І з ноткою журливою Прорік: “Знай, що в кривавих подіях Направиться кривда стара, – Вся, що навколо – мелодія, […]...
36. Дмитро Загул – Молодим співцям Сонячні панелі, ранки золоті, – Що ж ви невеселі, друзі молоді? Звідки в вас ті жалі? Звідки той мотив? Вам одкриті далі неймовірних див. Ні за чим тужити – перед вами світ! Вами не прожито й трьох десятків літ. Киньте непотрібний і нудний мінор! Задзвоніть як срібний, як веселий хор. Хай квилить і плаче про […]...
37. Дмитро Загул – Авіапісня Пливіть, полумінні пілоти, В повітрі – плинному склі – До сонця до зальоти З півсонної землі! Линьте з леготом-вітром, Своєвільні лицарі мрій, – Розвійте прозорим повітрям Попіл серця старий! На вас майбутні надії, – На вас, герої висот, В кожному серці зоріє Ваш понадземний льот. Шикуються сили ворожі За тином колючих дротів… Будьте всі насторожі! […]...
38. Дмитро Загул – “Як деколи здрімається, то сниться Підгір’я… “ Як деколи здрімається, то сниться Підгір’я, І думонька вертається на рідне підвір’я. Там ненечка старесенька засмучена ходить, Щовечора, ріднесенька, як пташка, заводить. Сльзинками дрібненькими подвір’ячко росить, На серденьку тяженькеє каміннячко носить. Щовечора вбивається сестричка Катруся І в матінки питається, чи я ще вернуся. Давно мені змережана сорочечка біла, За сволоком залежана сопілочка мила. А братчик […]...
39. Дмитро Загул – Сурмач Не крик архангельської сурми (Не вірю я в небесний суд), А тут ідуть народи бурні, Червоні маєва несуть. Хіба ж не це жертовна барва? В вогні і крові прийде він – Та не Христос! (Надія марна!) Не великодній ясний дзвін. То з робітничого кварталу Непереможна сила йде – Руйнує вицвіле без жалю, Будує світле, молоде. […]...
40. Дмитро Загул – Ранкове сонце Ранкове сонце – серце моє, – Дзеркальна глибінь тепла. З прозорим ранком воно встає… І гляньте! Імла втекла! Вам не чужа моя душа, – В ній плюскіт і ваших хвиль… Хоч вас обігнала її межа На сотні, тисячі миль. Убогі душі я збагачу Барвами ніжних фарб, Жербрацькі торби позолочу… Беріть мій світ, мій скарб! Скільки […]...