Дмитро Загул – “Вечірньою годиною за мрією огнистою… “

Вечірньою годиною за мрією огнистою
Душа моя, окрилена, здіймається, летить
За білою хмаринкою, хмаринкою вовнистою,
Що крилами незримими прорізує блакить.

Хмаринка вже до обрію рожевого долинула,
І крильця позолочені розтанули в імлі.
В годиноньку недобрую душа моя покинула
Доріжки, протолочені до щастя на землі.

З вечірніми росинками, сльозинками прозорими,
На землю безпросвітную душа моя паде,
І скаржиться на доленьку, і в небо б’є докорами,
Що щастя заповітного не бачила ніде.

ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З ЦИКЛУ “ЛІРИКА ІІ”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Добре ім'я найкраще багатство твір зно.
Ви зараз читаєте: Дмитро Загул – “Вечірньою годиною за мрією огнистою… “