До Манлія Торквата (IV, 7) – Флакк Квінт Горацій

Збігли струмками сніги… Уже зеленіють долини,
Закучерявився гай.
В свіжім вбранні земля, і ріки, що в повідь гриміли,
В ложе вертаються знов.

Грації1 й німфи2, одкинувши шати й серпанки прозорі,
Йдуть у веснянім танку…
Все на землі перемінне – так кажуть нам роки текучі
Й сутінь померклого дня.

Тільки повіє весною – і літо уже на порозі;
Літо перейде – і глянь:
Осінь розсипала овочі стиглі; за осінню слідом
Мертва ступає зима.

Місяця круг защербиться і знову пливе, повновидий,-
Смертним віднови

нема.
В темнім житлі, де владика Еней3, де Анк4 і Гостілій5,
Будем ми – порох і тінь.

Хто тобі скаже – докинуть чи ні тобі боги безсмертні
Ще один, завтрашній день?
Тож потішай свою душу! Не хочеш, то візьме нащадок
Спадки незбуті твої.

А як умер ти і Мінос6 – суддя проказав урочисто
Праведний присуд тобі,
Вже не воскреснеш, Торквате! Безсила побожність, і рід твій,
І красномовство твоє!

Бо від підземної тьми не звільнила свого Іпполіта7
Навіть діана8 сама,
Навіть могутній Тесей не подужав зірвать з Піріфоя
Вічних Аїдових пут9.

Переклад М. Зерова

1 Грації

(харіти) – богині, що втілювали добре, радісне і вічно юне в житті; дочки Зевса.
2 Німфи (“діви”) – божества природи, її животворних і плодоносних сил.
3 Еней – син Анхіза та Афродіти (в римлян – Венери).
4 Анк Марцій – легендарний цар Риму.
5 Гостілій Тулл – легендарний цар Риму.
6 Мінос – суддя – легендарний цар Криту, суддя в Аїді.
7 Іпполіт – син афінського царя Тесея і цариці амазонок Антіопи. Він зневажав кохання і славився як мисливець та палкий прихильник діани (гр. Артеміди), за що викликав на себе гнів Афродіти, котра надихнула його мачусі Федрі злочинну любов до нього. Коли Іпполіт відкинув її домагання, Федра оббрехала його перед батьком, звинувативши пасинка в насильстві. Тесей прокляв сина, накликавши гнів Посейдона, й Іпполіт загинув, розтоптаний власними кіньми. Істину відкрила Тесею сама діана, примиривши батька і вмираючого сина.
8 діана – в римлян богиня рослинності й покровителька роду.
9 Тесей і цар лапіфів Піріфой, будучи друзями, намагалися викрасти Персефону з Аїду (підземного царства) і були покарані: в подальшому Геракл визволив Тесея, а Піріфой так і залишився прикованим до каменя біля входу в Аїд.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Сонячні кларнети аналіз.
Ви зараз читаєте: До Манлія Торквата (IV, 7) – Флакк Квінт Горацій
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.