Донець Григорій – Ходить серпень лугами (Збірка)

1959 рік, видавництво “дитвидав”

Я ЖИВУ НА УКРАЇНІ
Я живу на Україні,
Я живу в Країні Рад,
Там, де співи солов’їні,
Там, де зріє виноград,
Там, де вранці дружним хором
Заводські гудки гудуть,
Де на озері прозорім
Білі лілії цвітуть.

Я живу на Україні
Біля синього дніпра,
Там, де хвилі білопінні,
Де Тарасова гора,
Де з піснями трактористи
Йдуть з колгоспного двора,
Де веселочка барвиста
З річки воду набира.

Я живу на Україні,
Де в степу із краю в край
На добро усій країні
Визріває урожай,
Де пшениця достигає
Колосиста, золота,
Де, неначе море, грають
І шумлять густі жита.

САВИНІ ТОПОЛІ
Оля ходить в перший клас,-
Дуже гарно в школі!
Біля вікон шелестять
Золоті тополі.

Розрослися – цілий ряд! –
Аж до неба пнуться!
Кажуть в школі, що вони
Савиними звуться.

Оля подругу свою
Запитала Майю:
– Чом це – Савині вони?
– Савині?.. Не знаю…

На перерві довелось
Вчительку спитати,
А вона відповіда:
– Скоро будеш знати!

Проминуло кілька днів,
Вість летить крилата:
– Приїжджає в школу гість
На Жовтневі свята.

Ось і Жовтень. Прапори
Зацвіли навколо.
Зранку пісня голосна
Лине біля школи.

Раптом подруга: – дивись,
Тихо каже Олі.
По стежині до дітей
Гість іде поволі.

Молодий, вродливий гість,
Блискотять погони.
Поставали тут усі
Школярі в колони.

Зупинився офіцер,
Сяє орден Слави,
Привітався до дітей:
– Я,-говорить,-Сава.

Я навчався тут колись,
Ще перед війною,
Й ці тополі посадив
Ранньою весною,

А тепер служу в полку
Із дружком до пари
Реактивні літаки
Водимо за хмари…

Обступили гостя всі…
Вчителька до Олі:
– Тепер знаєш, чому звуть
Савині – тополі.

СУПУТНИК ЗЕМЛІ
Гриша й Миша – вірні друзі,
Пасли коні вдвох у лузі.

Нічка крила опустила,
Ліс і поле полонила,

У небесному просторі
Загорілись ясні зорі…

Друзі листя нагребли
І багаття розвели,

У вогонь підклали дров,
І, щоб сон
Не поборов,

Посідали під старою
Кучерявою вербою.

Гриша каже: – Наче жар,
Ген горить Волосожар…

Мов дорога у степах –
Проляга Чумацький Шлях.

Місяць – золота брова
Із-за гаю виплива…

Миша вгору глянув…
Диво! –
Мчить одна зоря квапливо,
І зника, зника поволі
На далекім видноколі,

Шлях Чумацький протинає…
– Це ж Супутник наш літає!
Догадались разом друзі –
Тільки слід на виднокрузі…

Хай літає, хай кружляє,
Хай Вітчизну прославляє!

РИБАЛКА
Неначе синя стрічечка
В зеленому лужку,-
Біжить маленька річечка,
Біжить в дніпро-ріку.

На березі квітчастому,
Де явір шелестить,-
Із вудкою дугастою
Рибалочка сидить.

Приходить на світаночку
Щодня сюди Петрусь,-
Ловити рибку змалечку
Навчив його дідусь.

Над чашечкою склониться
В ній в’ється черв’ячок.
Ой добра ж рибка ловиться
Сьогодні на гачок!

Немов жива, ворушиться
Корзинка в бур’янці –
Ніяк у ній не здружаться
Сріблясті окунці.

Давно його з віконечка
Сестричка вигляда.
За вербами вже сонечко
Ховається, сіда.

Пора, пора збиратися,
Додому поспішать –
З сестричкою погратися,
Їй книжку почитать.

Іде рибалка затінком
В село через гаї.
Смачну вечерю матінка
Зготує для сім’ї.

В КАРПАТАХ
Дрімає зелена Малява,
Безмовні карпатські бори.
Спинилась хмарина білява
На гострій вершині гори.

І сила, і велич, і спокій
Навіки здружилися тут.
І тільки в ярузі глибокій
Лютує між скелями Прут.

Лютуй… Вже навколо в долині
Вирує життя молоде.
Дівчатко в червоній хустині
Щоранку до школи іде.

Лютуй… А внизу, де оселі,
Горять електричні вогні.
Настали в Карпатах веселі,
Радянські, оновлені дні.

НАВЕСНІ
Сколихнув зелені віти
Щиглик на вербі.
Проліски – весняні квіти
Білоголубі –
Виглядають з-поміж хмизу
В молодім ліску.
Розганяє димку сизу
Хтось на бережку,-
Може – сонце,
Може – вітер,
Може, школярі,
Що навідались з привітом
Рано на зорі
До потоку. За горою
Чути голоси.
Скільки радості
Весною,
Сонця і краси!

ЛІТО
Чарівне, барвисте
Літо на Поліссі!
Стигнуть полуниці
За рікою в лісі.

Розцвіта ромашка
На обніжку в полі,
Соняхи на сонці
Мріють жовточолі.

На гіллястім дубі
Голуби туркочуть,
Трактори і ніччю
Спочивать не хочуть

Тракторист заводить
Пісню за рікою,
Соловейко в гаї
Не дає спокою.

Ой, яке ж барвисте
Літо на Поліссі!
Стигнуть полуниці
За рікою в лісі.

ДОЩИК
Ми гуляли на лужку,
На шовковім бережку –
І пісень співали,
І вінки сплітали,
І купалися в дніпрі.
Аж поглянули – вгорі
Хмари пропливають
Сонце заступають.
Враз – повіяв вітерець,
Розшумівся яворець,
Дощ рясний,
Густий,
Сріблястий,
Теплий,
Теплий
Припустив
На лани,
Дуби гіллясті,
На посадки
Груш і слив…
Де сховатись нам,
Куди?
Ми побігли
До води,
Розляглися під вербою,
І веселою
Юрбою
Всі шубовснули
В ріку!

ЖАЙВОРОНОК
Заслухався юний
Колгоспний вівчар:
Над степом співає
Незримий пісняр,
З казкових мелодій
Він пісню спліта,
Ледь-ледь шелестять
Колосисті жита –
Мабуть, зачаровані
Співом вони
Супутника літа,
Любимця весни.
Як вечір настане –
Затихнуть пісні,
Співця приголублять
Лани запашні,
А прийде світанок –
І знову з-над хмар
Прославить життя
Невгамовний пісняр.

СОНЯХИ РОЗКВІТЛИ
Ніна вийшла на подвір’я –
День чудесний,
Світлий!
На городі
Коло хати
Соняхи розквітли.

Здивувалося дівчатко:
За якусь годину
Дружно голови звернули
Соняхи до тину,
А недавно всі дивились
На струнку тополю…

Подалось дівча до хати
Розпитати Олю.
– Розкажи мені,
Сестричко,
Що ж це за причина,
Чом це соняхи
Звернули
Голови до тину,
А недавно всі дивились
На оту тополю…

Усміхнулась до сестрички
Піонерка Оля.
Повела вона за руку
Ніну до віконця:
– Повертаються щоднини
Соняхи до сонця,
А воно в погожу днину
Теж їх помічає,
І, щасливців, на городі
Золотом квітчає!

ХОдИТЬ СЕРПЕНЬ ЛУГАМИ
Ходить серпень лугами
По ясній оболоні,
У корзинку збирає
Помідори червоні.

Перейшов через річку,
Зупинився в діброві,-
Стигне бронзове просо,
Пахнуть трави шовкові…

З таборами, з лісами
Вже прощаються діти,
Книги в школу готують,
А для вчителя – квіти.

ОСІНЬ У ЛІСІ
Осінь тихо на узліссі
Жовті килими послала,
На ліщині, на горісі
Всі горішки позривала.

На полянці кущ шипшини
Ненароком запалила,
Всі берези й черемшини
На світанку оголила…

А ялинку не чіпає,
Доглядає, наче мати,-
Все про неї тільки й дбає,
Щоб зимі подарувати…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Донець Григорій – Ходить серпень лугами (Збірка)