Дума про Марусю Богуславку скорочено – Народна творчість


“На Чорному морі, на камені біленькому”, стояла темниця кам’яна, де вже тридцять літ у неволі пробувало сімсот козаків, “бідних невольників”. Прийшла до них дівка-бранка Маруся, попівна Богуславка і запропонувала відгадати, який тепер день у рідній землі християнській. Козаки-невольники відповіли, що давно вже забули, які там дні у рідній стороні. Маруся сказала, що завтра Святий Великдень. Зачувши це, кляли й проклинали невольники дівчину, бо згадка про рідну землю, рідну віру болем відізвалася в їхніх душах. Тоді дівка-бранка розповіла їм, що їхній пан турецький, від’їжджаючи до мечеті, віддає їй ключі від темниці. Згодом Маруся відімкнула темницю, випустивши бранців на волю, та й просила передати рідним у Богуслав, щоб з неволі її не викупали, бо вона вже “потурчилась, побусурменилась”. Закінчується дума зверненням до Бога:

“Ой визволи, Боже, нас, всіх бідних невольників,

З тяжкої неволі,

З віри бусурменської,

На ясні зорі,

На тихі води,

Украй веселий,

У мир хрещений!”



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Тютчев іще горить в душі бажання.
Ви зараз читаєте: Дума про Марусю Богуславку скорочено – Народна творчість