Думки про безсмертя народу та його пісні

Думки про безсмертя народу та його пісні

Живуть на світі люди, життя яких бездоганне, мов куля. Незважа ючи на те, яке суспільне становище займає людина, кожному властиво робити помилки. Можна бути царем, мати владу і вмерти, не залишив ши згадки про себе в душі жодної людини. Але є такі люди, які не зробили за своє життя надзвичайних відкриттів, але їх люблять і поважають родичі та знайомі, їх не забувають ті, кому вони подарували життя. Головна героїня роману Ліни Костенко саме така. Поетеса порушує проблему несправедливості світу, але розкриває образ Марусі Чурай, як противагу всій мерзоті, що панує серед людей.

“Це – голос наш” Маруся – голос народу. Голос, що ллється із надрів душі. Іван Іскра каже про неї, що вона – голос України. Дівчина каже Грицю:

Це ж цілий вік стоятиме між нами.

А з чого ж, Грицю, пісню я складу?!

Серце повинне бути чистим, а інакше пісня не поллється. До якого ж висновку ми дійшли? З давніх-давен Україна була знана своїми піснями. Наша нація щира, відкрита, а тому і пісні в нас мелодійні, лагідні, іноді болісні.

“Це – душа.” Красива душа в Марусі. Не терпить вона ні лестощів, ні нечесної праці. На різних духовних рівнях вони знаходяться з Грицем, не даремно ж дівчина каже:

Чи він мені, чи я йому нерівня.

Нерівня душ – це гірше, ніж майна!

Але, як виявляється, надто важко бути вірними

собі. Бобренки та вишняки – це ті, хто нагрівав руки на горі всієї України, хто не мав своїх власних законів життя. У батька Марусі – Гордія Чурая було гаряче серце і палка душа, загибель для нього була честю. Така сама і Маруся, вона не боїться смерті, бо втратила того, хто зробив із її життя “руйновище любові”. А тому її душа – “тихе море сліз”.

Світ, в якому ми живемо, несправедливий і жорстокий, бо в ньому є місце для підступних та черствих людей. Але наша планета прекрасна, тому що ще живуть ті, хто здатні дарувати тепло і ласку тим, хто цього потребує. Маруся Чурай світила для України і для її синів, вона дару вала їм свої пісні, нічого не потребуючи натомість. Я вважаю, що люди здатні зігріти тих, хто ще почуває себе самотнім. А тому ще довгі роки над нашими домівками будуть лунати чиїсь добрі і лагідні пісні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Василь симоненко задивляюсь у твої зіниці.
Ви зараз читаєте: Думки про безсмертя народу та його пісні