Дві жіночі долі в оповіданні І. Буніна “Легке дихання”
Легкое дыхание – не рассказ, а озарение.
К. Г. Паустовский
Читання цього оповідання виявилося для мене дуже легким, і одразу захотілося повернутися до нього ще раз. Сама назва притягувала незвичайністю і якоюсь окриленістю.
Оля Мещерська подана пурхаючою пташкою, красивою і трохи легковажною. Вона зізнається своїй учительці в тому, про що дівчата зазвичай не розповідають старшим людям, які обов’язково визнають їх легковажними.
Бунін не показує відразу реакцію “немолодої дівчини” на зізнання своєї учениці) мабуть, тому,
Оля Мещерська була молодою легковажною дівчиною, як майже усі в її
Можливо, увесь смисл її життя в коханні, і вона тепер не уявляла, як жити далі з такою огидою в душі. Вона хотіла помститися усім чоловікам, а може, передчувала такий кінець. її життя було коротким, як у метелика, обірвалося швидко і раптово. Оля запам’яталася усім пурхаючим метеликом, а у метеликів немає віку.
Незвичайна композиція оповідання. Воно складається з невеликих часточок, які не пов’язані між собою і хронологічно непослідовні. У читача з’являється враження, що історію Олі розрізали на шматочки, як сучасні дитячі мозаїки, і поставили у довільному порядку. Але якби це зробили по-іншому, то нічого доброго не вийшло б. Читачеві довірено розставити все по місцях і вже після цього зрозуміти, відчути, побачити незвичайну історію. Деякою мірою такий прийом теж надає відчуття легкості всьому оповіданню і створює ілюзію легкості роботи над ним автора.
На мою думку, це змістовно глибоке оповідання про долю двох жінок: про наставницю, яка так і не стала жінкою, і про дівчину, яка в наївному віці стала нею. Історія про довге і пусте життя класної дами, яку трагічна доля учениці змусила замислитися над новим для неї питанням і викликала ледве не материнські почуття (згадаємо її часті відвідування цвинтаря і відсутність навіть згадки про відвідини могили матір’ю). Історія про коротеньке, але яскраве життя метелика, який літав біля дуже яскравого, але штучного вогника – штучного, немовби квіти навколо живого обличчя, викарбованого на мертвому могильному портреті.
Тема родины в произведениях ахматовой.
Логаеди »