Еллан-Блакитний Василь – Вперед

Related posts:

1. Повстання – Еллан-Блакитний Василь Андрієві Заливчому I Де оспіваний задуманим поетом Сивий морок звис над сонним містом, – Кинуто Революційним Комітетом, Наче іскру в порох терориста. Наказ дано (коротко й суворо): Вдарити й розбити ворогів. Спало тихе місто і не знало – скоро Звідкись грізний гримне стріл. Над безлюдністю провулочків порожніх Білий ранок опалево плакав. Раптом – п-ббах! – […]...
2. Василь Еллан-Блакитний – Повстання Еллан-Блакитний Василь ПОВСТАННЯ Андрієві Заливчому I Де оспіваний задуманим поетом Сивий морок звис над сонним містом, – Кинуто Революційним Комітетом, Наче іскру в порох терориста. Наказ дано (коротко й суворо): Вдарити й розбити ворогів. Спало тихе місто і не знало – скоро Звідкись грізний гримне стріл. Над безлюдністю провулочків порожніх Білий ранок опалево плакав. Раптом […]...
3. Після Крейцерової сонати – Еллан-Блакитний Василь “Покласти б голову в коліна… Відчути б руку на чолі… “ Сентиментальність! Хай загине І пам’ять ніжних на землі. Нам треба нервів, наче з дроту, Бажань, як залізобетон Нам треба буряного льоту,- Грими ж, фанфар мідяний тон! Десь там самотня віоліна Тужливо журиться у млі… Не зупиняться! Хай загине! Йдемо! Під марш! По землі!...
4. Василь Еллан-Блакитний Реферат Василь Еллан-Блакитний (1894 – 1925) Поет, журналіст, політичний і державний діяч, публіцист, редактор урядової газети “Вісті ВУЦВК” та деяких інших видань він, за визнанням М. Зерова, був “сильною, впливовою постаттю” на літературному полі. В. М. Елланський (літературні псевдоніми – Василь Еллан, В. Блакитний, Валер Проноза, А. Орталь та ін.) народився 12 січня 1894р. в […]...
5. Василь Еллан-Блакитний – Мій сад МІЙ САД Не знав блискучих фарб весни Мій серед міста сад – Припали пилом ясени, Трава, лапастії клени І осокорів ряд. Я ще не був у тім саду – Він рідкий і пустий… Тоді до нього я піду, Красу тужливу в нім знайду, Як полетять листи… Вогнем злото-червоних фарб На сонці він горить, Мов хтось […]...
6. Еллан-Блакитний Василь – Біографія Поет, журналіст, політичний і державний діяч, публіцист, редактор урядової газети “Вісті ВУЦВК” та деяких інших видань він, за визнанням М. Зерова, був “сильною, впливовою постаттю” на літературному полі. В. М. Елланський (літературні псевдоніми – Василь Еллан, В. Блакитний, Валер Проноза, А. Орталь та ін.) народився 12 січня 1894р. в с. Козел (тепер – Михайло-Коцюбинське) на […]...
7. Василь Еллан-Блакитний – Краплини крові КРАПЛИНИ КРОВІ І Я пишу червоним атраментом, Атраментом червоним, як кров, Про підвладність завірюхам-ментам, Про щемляче-ніжну любов. II Каблучка-обручка, що стисла вам ручку, У серце мені уп’ялась, мов гадючка… Хтось інший спокійно цілує цю ручку… Проклята! Проклята каблучка!.. Схилюся над вами. Торкнуся устами Жартливого пасмечка кучерів чорних… Торкнусь непомітно – й зомлію без тями: А […]...
8. Василь Еллан-Блакитний – Біографія Василь Еллан-Блакитний, справжнє ім’я Василь Михайлович Елланський (народився 12 січня 1894 в селі Козлі, тепер – Михайло-Коцюбинське на Чернігівщині – помер 4 грудня 1925) Василь Михайлович Елланський (таке справжнє ім’я письменника) народився 12 січня 1894 року в родині священика в селі Козлі (тепер – Михайло-Коцюбинське) на Чернігівщині. Михайло Елланський – батько письменника – рано помер […]...
9. “Перші хоробрі митці” (В. Еллан-Блакитний, В. Чумак) як явище і міф Ситуація в українській поезії ХІХ-ХХ століть складалася досить своєрідно. Якщо в російській і зарубіжній літературі цієї доби життя відтворювались у формах самого життя, стверджувались активні способи віддзеркалення існуючої дійсності, то українська література знаходилася на шляху пошуку суб’єктивного ставлення до всього, що відбувалося в реальному житті. Одним з чинників, які не сприяли її розвитку, була також […]...
10. Герасим’юк Василь – Багато небесної сходить краси Багато небесної сходить краси На кичери лисі, На наші обійстя і наші ліси… І тихо у лісі. Один прилітав на вогненнім коні До нашої гражди: – Виходьте! Вже можна. Ви газди чи ні?! – Ми й вийшли, як газди. Та на перехрестях земної путі На білому світі Ми не зрозуміли братів во Христі Й жили, […]...
11. Іди вперед до мети От ти тільки не ображайся. Іди вперед до мети. Назад ти більше не вертайся. Там тобі нічого не знайти. Там тебе вже не чекають. Забувся там вже образ твій. Там тебе не привітають. Там не має твоїх мрій. Ти живи і думай про майбутнє. Там усе своє знайдеш. Всі думки свої й почуття незабутні Ти […]...
12. Павло Мовчан – “Як водомірка: стриб вперед… “ Як водомірка: стриб вперед – Вода ж назад віднесла І легко, наче очерет, В руках ламає весла… Життя ні зором ухопить, Ані вловити в жменю – Воно не ділиться на мить Для тебе і для мене. Суцільним плином на всю шир Осяжне і глибинне. А ти один лише пунктир На хвилі – соломина. Несе? Віддайсь […]...
13. Василь Симоненко – “Ми думаєм про вас… “ Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі, В морозні ранки, і вечірній час, І в свята гомінки, і в дні робочі Ми думаємо, правнуки, про вас. Ми думаєм про вас – і тому наші руки Не в’януть біля плуга і станка, Тому серця у нас не витончена мука, А радість голосиста і дзвінка. Ні, […]...
14. Микола Хвильовий – Блакитний мед Блакитний мед до уст прилип, Душа – метелик колекційний, Приколена натхненням до небес. Антени… ах! цікаво… ах! Блукав і там над містом місяць І до піщаних берегів Тріпотно кораблі тяглися, А в щоглах кублився Уламок бурі. Але не бігали тоді за гармонійними Синтезами. Не музиканили повітря Аероплани. Лишень увечері шуліка Кружляв вгорі, А біля нього […]...
15. Василь Стус – Вночі його кусали блохи Вночі його кусали блохи, А те, Що половина людей земної кулі Досі ще стогне під гнітом капіталізму Не давало йому змоги Склепіти очей....
16. Василь Стус – О, скільки слів, неначе поторочі! О, скільки слів, неначе поторочі! І всі повз мене, ніби кулі, б’ють, І всі мою живу минають суть, А тільки строчать, строчать, строчать, строчать. А я іду – крізь ці слова облудні, Незнані досі. Тут передова, Де всі твої бійці – одні слова. І сіють зраду спогади марудні, Що передовіряються перу І забивають дух тобі […]...
17. Герасим’юк Василь – Є різні ватри. Є ватрИ Є різні ватри. Є ватрИ, Що з довгими прийшли ночами. Горять в снігах під небесами На голому джубрі гори, Горять немов між нами. Ти – По той бік полум’я. Несила Очей від нього відвести. Мене ти забуваєш, мила, Бо думаєш лише про те, Про що це вогнище захоче. І тільки не заплющуй очі, Допоки виє […]...
18. Герасим’юк Василь – Запахли яблука у сіні Запахли яблука у сіні – На молодість, на перший гріх. Містечка галицькі осінні. Є щось феллінівське у них. Когось повік не розшукати. Губити щось, як божий дар. На обрії стоять Карпати. Горять ліси. Гуде базар....
19. “… дух его могучий шел вперед, где красота, добро и правда вечны… ” (по творчеству Ф. Шиллера) Ф. Шиллер принадлежал к поколению писателей “бури и натиска”, чьи произведения всегда были проникнуты силой, эмоциональностью порыва бунтующего героя. Но, как писал В. Г. Белинский, “не из книг почерпнул Шиллер свою ненависть к униженному человеческому достоинству в современном ему обществе: он сам, еще дитятею и юношею, перестрадал болезнями общества и перенес на себе влияние его […]...
20. Василь Стус – Автопортрет зі свічкою Тримай над головою свічку, Допоки стомиться рука – Ціле життя. Замало – нічку. Довкола темінь полохка. Літають кажани, як кулі. Нестерпом студиться щока. Де ви, крилаті? Гулі-гулі! Як вам – нестерпно – без небес? Аж очі підвели, поснулі. О ні, ти не один воскрес! Як в бодню – пугачеві скрики. Десь бродить землячок-дантес. О шанталавий, […]...
21. Роксолана Вірлан – Хлопці, не смійте вмирати..! Хлопці, не смійте вмирати..! Ой полягло вже сміливців. Коляться урвані дати: Двадцять, сімнадцять, За тридцять… Півночі злі заволоки- П’яні сусіди – клепали Триста обвуглених рОків Ніж на Вкраїну оспалу. Лаптями перлись у душі- Звані братами чужинці, Хіть свою чорну роззувши- Гадили плеса трипільські. Наші ж гострилися леза, Вени вогнем набухали, Гени скресали почезлі,- Важко зопершись […]...
22. Герасим’юк Василь – Пізні вогнища Їх запалюють аж тоді, Коли і найбільші верхи Від учора – під снігом. Вони горять повільно, Високо здіймаючи свій дим, Бо пахне так, Ніби щойно обтесана деревина, І в ньому вільно літає Важка свіжа кора, Мокра і темна. І тільки стара дерев’яна церква, Позаторік покрита сірою бляхою, Повністю розчиняється в ньому, Залишаючи від себе Тільки […]...
23. Герасим’юк Василь – Я вірші пишу Я вірші пишу Вночі в Прокураві, Я вірші пишу В татовій хаті, Доки сидять Під стіною на лаві Мої предки Вбиті й потяті. Доки сидять, Не зронивши ні слова, Доки сидять, Незворушні, незрушні, Моя душа, Як труна смерекова, Приймає прах, Вивільняючи душі. А звідки той прах, Давно зітлілий? А звідки ті душі, Давно відлетілі? І […]...
24. Життя і творчий шлях Василя Еллан-Блакитного Реферат на тему: Життя і творчий шлях Василя Еллан-Блакитного (1894 – 1925) Поет, журналіст, політичний і державний діяч, публіцист, редактор урядової газети “Вісті ВУЦВК” та деяких інших видань він, за визнанням М. Зерова, був “сильною, впливовою постаттю” на літературному полі. В. М. Елланський (літературні псевдоніми – Василь Еллан, В. Блакитний, Валер Проноза, А. Орталь та […]...
25. Останній лист довженка – Стус Василь Прозаїки, поети, патріоти! Давно опазурились солов’ї, Одзьобились на нашій Україні. А як не чути їх? Немає сил. Столичний гамір заважкий мені. І хочу вже на затишок, і, може, На спокій хочеться на придеснянський, І хочеться на мій селянський край. Пустіть мене до себе. Поможіть Мені востаннє розтроюдить рану, Побачити дніпро, води востаннє У пригірш, із […]...
26. Борис Грінченко – На добраніч Добра ніч натомленим усім! Тихим сном спочинуть хай таким, Щоб забути втому і турботу! Хто свій піт щодня на праці лив, Хто не мав ясних за нею днів, – Хай вві сні забуде про роботу! Хто важке на плечах горе ніс, Хто із мук стомився та із сліз, – Щастя хай тому ясне присниться! Зійде […]...
27. Герасим’юк Василь – Жива ватра Дерево тремо об дерево, Доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, Тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари на наші гори І за древнім полонинським звичаєм Проженемо крізь неї – Щоби ніяка пошесть не напала, Щоби жоден хижак не внадився, Щоби громи із блискавками не розігнали, Щоби підступний гад вим’я не виссав, Щоби […]...
28. Салюти миру – Симоненко Василь В дні травневі, мріями багаті, Коли щастя хлюпає з пісень, Ми щороку зустрічаєм свято – Перемоги радісної день. І встають у пам’яті дороги, Ті, що довелося нам пройти, Щоб багряний прапор Перемоги Над рейхстагом гордо піднести. І живуть у пам’яті народу Його вірні дочки і сини, Ті, що не вернулися з походів Грізної, великої війни. […]...
29. Герасим’юк Василь – Мав би я чорне лице Мав би я чорне лице До тебе іти. Мав би я чорне лице Тебе обминати. Мав би я чорні уста Сказати: прости. Мав би я чорні слова Не зради, а страти. Музика, що ридає, Засне у сльозах. Музика, що ридає, Інакше не може. Як у космацькій корчмі, Сидять при ножах Наші роки в душі І […]...
30. Василь Стус – Ми сиділи за пляшкою шампанського Ми сиділи за пляшкою шампанського В тихенькому прокуреному кафе. I вона відчувала себе царицею, Афродитою, що проминувши рибалок (за столиками забивали козла), Алкоголіків, невтомних шукачів Великих жіночих бюстів, Щойно зайшла в таверну, Де тінь, і вино, і прихисток. А коли ми вийшли На знелюднілий вечірній берег І я, не ждучи нагоди, Спробував її взяти, Хвиля […]...
31. Василь Стус – У тридцять лiт ти тiльки народився У тридцять лiт ти тiльки народився, Аби збагнути: мертвий ти єси У мертвiм свiтi. I нема нiкого Окруж. Ти тiльки сам. I – мрець єси. Хiба що так: недозволенний простiр Живого духу кличе самосмерть Подобою життя. Це – на початку. А далi вже – й убiйництвом. Проте Природа розправляється простiше. Бо плоть твоя сплюндрована до […]...
32. Герасим’юк Василь – Хтось грає за лісом на скрипці Іванові Остафійчуку Хтось грає за лісом на скрипці. Спасіте його. Чи скрипку з-за шраліса чути? Та швидше з могили. То вічний був ліс. В тому лісі потоки шуміли. Вони відійшли в свою землю до роду свого. Ми всі з того лісу. Нас тяжко шукав сатана. Ми вийшли з потоків і впали з потоками В праліс. […]...
33. Герасим’юк Василь – Мов китиця плодів зелених на Мов китиця плодів зелених на Гіллі, тремтіли ми на древі ночі. Не джерело внизу, а вишина З-між верхніх віт лякала наші очі. Прийшов брунатний звір І воду пив, О стовбур терся спиною крутою. Й листок поворухнутися не смів – Лиш ми зірвались: падали з тобою. Таке буває у страшному сні. Такого уві сні не може […]...
34. Василь Стус – Навкруг обрізано жалі Навкруг обрізано жалі, Обтято голосіння І нашепти. десь при столі Батьків моїх тужіння Згорьоване. Мене ж мій мур Відгородив од нього. Не чути їхніх слів-зажур, Урвалася дорога, Якою близяться уста, Рамена і долоні, Де матірня рука свята І висивілі скроні. Ще наші біди замалі. Ще наберись терпіння. Навкруг – обрізано жалі, Обтято – голосіння....
35. Руданський Степан – Сербська пісня Моя хата – чорні гори, А постеля – камінь голий; Мої браття – кому горе, Мої браття всі соколи. Де ворога завважають, Як блискавка, налітають. Моє серце веселиться, Як запукає рушниця, Як турецькую скотину Неживою з коня скину Та голову його псячу На колі своїм побачу. Квітчу гору не квітками – Турецькими головами; Квітчу плечі […]...
36. Герасим’юк Василь – дома прокинувся. Сніг Дома прокинувся. Сніг. Вівці озвалися сиві. В сяйві стоїш, як у зливі. Хто тобі допоміг? Може, те джерельце на млаці, Що скочило із ночі у вічі: “де ти си покалічив?” Може, та дідівська літавиця, Яка нас давно вже не кличе. Може, та, із верхів недальніх Олениця Костричі, Яка нам принесла сніг....
37. Герасим’юк Василь – Рівноапостольний Святий Рівноапостольний Святий Князь Володимир Великий Тримає над Києвом хрест важкий Не відпускає Дніпровий рій На Вавілонські ріки. З хитрих ваших Образ і гримас Князь давно вийшов, як з бою, Де не переміг… Але він є князь! І в нього є Бог, Який бачить вас, Який відпускав кожного з вас, Хто прошмигнув під Горою....
38. Микола Вінграновський – Наш Василь Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі З розплющеними 28-літніми очима Наш Василь іде по останній у світі дорозі З зупиненим серцем з опущеними руками В яких учора іще Говорило перо Поета-мужа В темно-коричневому костюмі В білій сорочці защібленій матір’ю під підборіддям В черевиках зашнурованих дружиною З кручі дніпра З 28-ми […]...
39. Василь Стус – Ще й до жнив не дожив Ще й до жнив не дожив, Ані жита не жав, Не згубив, не лишив. І не жив. І не жаль. Тьмавих протобажань Заповітна межа: Ці напасті зі щастям Давно на ножах. Безборонно любити Заказано край, А зазнав би ти, світе Великий, добра. В смерть задивлені очі. Отерпла душа І навчає, і врочить: Тобі кунтуша Вже […]...
40. Василь Стус – Цей біль – як алкоголь агоній Цей біль – як алкоголь агоній, Як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони І переписуйте печаль. Давно забуто, що є – жити, I що є – світ, і що є – ти. У власне тіло увійти Дано лише несамовитим. А ти ще довго сатаній, Ще довго сатаній, допоки Помреш, відчувши власні кроки На сивій голові […]...