Епідемія.. (..усім постраждалим від епідемії свинячого грипу)
Звідки це прийшло? Які ознаки має?
Такі питання можеш чути ти..
Так це ж каліфорнійський вірус в нас гуляє…
І паніку в людей він піднімає… …
Тож як же нам його перемогти?????????
Повсюди бачиш ти людей у масках
І ліків у аптеках зовсім нехватає…
Вже навіть не допомагають марлеві
Пов’язки
Невже цей вірус нас перемагає???
Великі черги у лікарнях… ..
Місць у палатах нехватає
А лікарі уже самі безсилі,
Бо вихідних у них немає.
Вони ретельно всіх перевіряють.
Та вірус не здається просто так
Забирає… .І що ж тепер нас, епідемія чекає???????
О, Боже жах, це просто жах… .
Незнаєш ти кому вже довіряти.
Преса і радіо почали все брехати.
А влада наша бездіяльна,
Не може зовсім нічого зроби.
Так, що ж цей вірус має нас усіх
Згубити???
О, ні неможна цього допустити…
І ти не мєш впевненості в завтрашньому дні,
Незнаєш що з тобою буде дальше.
Потрібно нам самим здоров’я наше берегти
І вірус цей страшний шодуху побороти!!!!!!!!!!
P. S Вірш присвячений усім постраждалим
Від епідемії свинячого грипу:(
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Твір на тему: Усім сподобався соняшник (твір-оповідання на основі власного досвіду) У нашому мікрорайоні суцільні новобудови. Першим тут “заселився” десятиповерховий будинок, який у наших мешканців одразу ж здобув назву “червоний капелюшок”. Це не випадково, бо будинок має покрівлю з червоної металочерепиці. Поряд з “червоним капелюшком” – “чебурашка”. Саме так мешканці мікрорайону назвали цю споруду. Вона складається з трьох секцій, причому ліва і права секції нагадують вуха […]...
- Любов Колосюк – Кохання не виліковне! Кохання не виліковне! Антибіотики не рятують, Коли страждання стогне, І душу й тіло труїть… Це не сп’яніння, а вірус, Що вкоренився у тілі, Це камінь, що в серці виріс, Жарина, що вічно тліє. Позбутися його не вдасться, Та й варто цього хотіти? Кохання – то й горе, й щастя! Тобою я й хочу хворіти!...
- Вірш Василя Голобородька – Хай слово тоді умре Хай слово тоді умре, Хай забудеться все сказане і написане. Хай вмовкнуть радіо і промовці, І перестануть виходити органи брехні – газети, І згорять бібліотеки – ці кладовища Засушених метеликових слів. Тоді в лісі випаде сніг І людина вийде зустрічати другу І пташка, що живе в білому лісі, Покладе одне крило на одного, А друга […]...
- Іван Франко – “Бувають хвилі – серце мліє… “ Бувають хвилі – серце мліє І скорбних мислей рій летить, Мов чорна хмара небо криє І грім у хмарі гуркотить. І поглядом німої злоби Гляджу на небо й світ живий І жду, що з земної утроби Ось-ось прорвесь огонь страшний І вмить спалить всю землю тую З всіма неправдами її, Перелама хаос твердую Шкарлущу скріплої […]...
- Микола Руденко – Град На Україні град – так радіо сказало. Я ж те на свій копил зобразити берусь: Націлившись на Буг, сичить вогняне жало – Горинич-Змій летить на Україну-Русь. Мов дзвін, озвався дуб. Шумить зелена парість, Де семеро голів стирчать із туману. Змій дихає вогнем: з одних здирає старість, А інших, молодих, вбирає в сивину. Дівча жене гусей: […]...
- Андрій Любка – Вірус Ти, наче вірус, нахабно залізла в мій бортовий Комп’ютер, і я завис. Завис у повітрі, наче Гірлянда, або сніжинка, наче струмінь цигаркового Диму, наче мертвий янгол, наче Святий дух. Я багато разів пробував позбутися тебе, викинути У смітник, наче посуд одноразового використання, ти ж Чомусь поверталася, просто в інших формах. Зрештою, я Звик до тебе, […]...
- Павло Глазовий – Болільник Ой ховають болільника, а це вам не жарт: Десь на матчі на футбольнім оглушив інфаркт. Сонце сяє, квітнуть квіти – золота пора. Матч по радіо транслюють, йде футбольна гра. Раптом мертвий віко скинув, у труні встає Та й питає: – Хто там грає? Хто кому дає? – І сказав йому товариш, відігнавши мух: – Нашим […]...
- Дмитро Лазуткін – Мов не зима Мов не зима – сніг впав і розтанув, Повітря в обіймах консольних кранів, З радіо – зрада, шторм. За півгодини обідня перерва Тому традиційно напружені нерви Творців примітивних форм. Вони говорять смачно і різко, Ніби життя це м”ясна нарізка. Кожен візьме своє – Хмара похмура, бура примара: Ось вам селера, ось вам соляра, Ось вам […]...
- Пам’яті Хемінгуея – драч Іван Вийшов з радіо чорний лев І збудив моє серце опівночі. В його чорних важких сльозах Я побачив труну кришталеву. Це був гордий печальний лев, Чорний лев з золотою гривою, Рідний брат сонцебризній меч-рибі, Де сльоза атлантична кипить. І він кликав на похорон брата До труни, де з руками замовклими Лежав сивий засмаглий лев З симфонічним […]...
- Інколи корисно знати новини Ти читай ранкові газети Інколи корисно знати новини. Щоб не турбуватись де ти? І рахувати голодні години До смерті. Ти послухай стурбоване радіо Наче в морі, шукаємо хвилю. Все долаємо нікчемні стадії І даємо голодну надію. На мрії. Ти відчуй мене серед музики, Ти співай мені, я буду спати. Розсипай на прощання гудзики Пам’яті. Що […]...
- Юрій Андрухович – Напучування балконові Лети, мій балконе, в найвищі околи, Порвавши чіпкі виноградні тенета, Відчаль від стіни, завертись, мов планета, І линь, як літак, мій фігурний балконе!.. Цю мить невагомості – чудо зникоме – Неси як високу і болісну знаду – Хай зяє в темниці гірлянд винограду Твоя незаконна відсутність, балконе. Злети над подвір’я й запилені вікна, Над подих […]...
- Сергій Жадан – Вночі я не встиг про це сказати Вночі я не встиг про це сказати. Ніч – це серця з золотими нервами. А на ранок виходиш зі своєї казарми – Сонце вгорі І туман між деревами. Діти його просвічують душами, Основи його – вологі, останні. Якщо не хочеш про мене думати – Думай про ці дерева в тумані. Думай про них, коли тобі […]...
- Крістік Хрустік – розігрій моє серце у микрохвильовці Крістік Хрустік – розігрій моє серце у микрохвильовці Розігрій моє серце у микрохвильовці, І купи бубликів, завари чаю чи кави. Розгладь праскою усі нерівності, Які виникли позавчора між нами. Можеш дістати мій мозок із холодильника Таке враження, що ти інієм в ньому осів. Одного ранку не почувши будильника Я залишусь звуком серед твоїх снів. Нашу […]...
- Крістік Хрустік – Відокрем мене, як слово у реченні Відокрем мене, як слово у реченні, Постав просто кому. Ми з тобою давно приречені, Гвалтуємо свою втому. Розділи мене комою від реальності І я більше не повернусь. Від поцілунків, обіймів, банальності Я, нарешті, знову звільнюсь. Цим текстом вигаданим мене проведи З нікуди і до мого дому. Не думай довго, жорстоко не суди І просто постав […]...
- Я так мало хочу Я так мало хочу – просто побути один. Окутатись думками самотності на пару годин, Обдумати своє життя, бо щось зі мною не так. Ззовні наче б то спокійний, а в голові бардак. Шукаю якийсь знак, я тут шукаю себе. І з кожним новим днем хочу забути про все. Я зовсім не такий, яким ще був […]...
- Леонід Кисельов – Не дайте, щоб заснула край коня Ой впилася, моя матінко, від ножа, А заснула, моя матінко, край коня. Пісня Не дайте, щоб заснула край коня, То наша мати. Іншої не буде. Бо кине вас. І піде межи люди Чужинними шляхами навмання. Не дайте, щоб заснула край коня. Сурмлять газети, радіо гука, Що живемо у віці атомовім, І хоч за все ми […]...
- Юля Миргородська – Просто, знаєте Просто, знаєте, Якось у них все просто. Є ніжності й поцілунки, А деколи битий посуд. Все кажеться Без красномовних звуків. Просто її шкірі Потрібні його руки. Просто так про неї Крім нього Не напише ніхто і ніколи. Просто спасибі богу, Що їх таких буде двоє. А завтра знову вокзали. І просто дощі за ними Литимуть […]...
- “Обережно, смерть” Так просто жити Говорити колячи Так просто спати І сміятись боляче Так просто мчати Або просто бовтатись. Обережно, смерть!!! Не встигнеш й оговтатись… 17.09.05 Вірш...
- Ти так рідко мовчиш Ти так рідко мовчиш і рахуєш між нами міста. Та й тобі все одно: ти ж бо звик. І це безкомпромісно. Може, я трохи інша або таки зовсім не та. Все ж без тебе, повір, мені дихати навіть вже прісно. Ти так рідко мовчиш і, як правило, губиш слова. Несказанне болить і лишається завжди з […]...
- Крістік Хрустік – Завтра обману не буде Завтра обману не буде, Ми про все забудем. Підем блукати полем-цвітом, Стрибнемо в осінь через літо. Побудуєм собі нове майбутнє І сенс у цьому зовсім відсутній. Ми будем просто лежати як зорі. Тільки ми – голі, а вони – прозорі....
- Твір на тему: Наш струмок (твір-опис) Наш струмок (твір-опис) Ми живемо поряд зі струмком. Це справжня оаза у центрі великого міста. Мені подобається ходити до струмка по воду. Вона чиста, “м’яка” і добра на смак. Чай, заварений на цій воді, дуже смачний. Стежина до струмка біжить униз. І ліворуч, і праворуч неї ростуть дерева. Ось родина струнких берізок золотіє у сонячному […]...
- Юлія Алейнікова – Я іноді хочу синє волосся Я іноді хочу синє волосся І тату по усьому тілу. Занадто нормальна. Тому й не збулося. А може не дуже й хотіла? В думках моїх часом коїться Дещо не зовсім пристойне… Іноді дуже хочеться Просто не бути собою. Березень, 2013...
- Ольга Анцибор – Балада про батька З дитинства раннього я тата все просила: – Ти про війну, татусю, розкажи. Він голову схиляв низенько сиву: – Ні, не питай, дитино, не проси. Чому мовчав мій сивочолий тато, Чому так низько голову схиляв? Було питань у мене так багато, А він – кричав ночами, вдень – мовчав. Лиш потім, вже через багато років, […]...
- Павло Мовчан – Стара газета 1. Цей газетний портрет не страшний, а смішний: Можна плюнуть на нього і стиснути в жменю. Взяв тирана за горло – щосили здушив – Вирвавсь зойк із грудей – та у мене, у мене… Мов розшилася рана – жар серце пропік, На долоні моїй відпечатавсь відбиток, І дивився крізь пальці страшний чоловік, Крізь забуті літа, […]...
- Павло Глазовий – Жирафи Полював Свирид Макітра, доки зовсім постарів. І до того став брехливим, мов на старості здурів. – Що це, – каже, – за охота? Он колись – ото була! Раз убив я дві жирафи біля нашого села… – домоловся, – злиться баба, – зовсім вибився з ума. Хто ж не знає, що жирафів за сто верст […]...
- Леся Українка – Ангел помсти У темряві таємній серед ночі До мене часто гість непевний приліта, Він поглядом жахає і віта, Мов зірка Марс кривава, сяють очі. Всміхається мені страшний посланець, Я бачу в усміху ненависть і любов, На білих крилах червоніє кров, Мов на снігу зорі вечірньої багрянець. Він промовля мені слова страшні й великі, В руках палає меч […]...
- Максим Рильський – Вже червоніють помідори Вже червоніють помідори, І ходить осінь по траві. Яке там біса горе, Коли серця у нас живі? Високі айстри, небо синє, Твій погляд, милий і ясний… Це все було в якійсь країні, Але не знаю я, в якій. Що з того, що осіннім чарам Прийде кінець? Але в цю мить Баштан жовтіє понад яром, Курінь […]...
- Іван Франко – “Не люди наші вороги… “ Не люди наші вороги, Хоч люди гонять нас, і судять, І запирають до тюрми, І висмівають нас, і гудять. Бо люди що? Каміння те, Котре, розбурхана весною, Валами котить і несе Ріка розлитая з собою. Не в людях зло, а в путах тих, Котрі незримими вузлами Скрутили сильних і слабих З їх мукою і їх […]...
- Не все так просто Сьогодні я вже трішки не та, Складаю у рими інші слова. Тепер ні про що я не шкодую, Я просто вперед до щастя крокую. Тебе не тримаю: хочеш – іди, Й мене остаточно вже відпусти. Життя має бути наповненим щастям, Я більше не та, хоча й досі Настя. Бути такою зовсім не важко, Для себе […]...
- Іолана Тимочко – Постреволюційне Прокидаючись десь біля першої – зрештою, так, як завжди́, Виповзаючи з ліжка зі швидкістю світла на милицях, Не вмикай телевізор! Сховайся в валізу і жди, Бо в останніх новинах сьогодні ще з подивом скажуть: “Куди ж ми дивилися?” Бо рушниця, що вистрілить, брате, не буде з чужого плеча, Поки ти, розслабляючись, думатимеш – омине́ тебе […]...
- Мозолевський Борис – У темноті А хто там ходить-колобродить, Де степ наш росами сія? Хто із тобою флірт заводить? Хтось зовсім інший, а не я. Не дорікаю, хай походить,- Не потурбую палаша. Чи хоч благеньке зерня зродить В його душі твоя душа? Тож хай походить, хай походить, Потопче стежку між отав!.. А у мені твій кожен подих, Згадай, хоралами зростав… […]...
- Я хочу щось для тебе написати Я хочу щось для тебе написати І хоча б кимось у твоєму житті стати, Невизначеність мене найбільше вбиває, Кожна моя клітина твого тепла бажає, На рівні дНК організм твій образ пам’ятає, Серце губами крізь сон твоє ім’я промовляє. Промо-лав не скачаєш в інтернеті, Про мої почуття не напишуть ні в одній газеті І ні одна […]...
- Катерина Калитко – За кавою йшлось про буденне За кавою йшлось про буденне Візьми мене Люба зараз не час Ні я саме зараз хотіла про це сказати Візьми мене із собою Ну що тобі варто Моя мила подумай сама Тепер це неможливо Така величезна відповідальність Нізащо не вміститься У моїй компактній валізці Нехай все залишиться на своїх місцях Наплювати сказала вона І обійняла […]...
- Інсценізація, або Інсценівка Інсценізація, або Інсценівка (лат. in – на і scaena – сцена) – переробка літературного твору (прозового, поетичного) для постановки його на сцені або для радіо – чи телевистави. І. має на меті засобами драматургії передати ідейно-художній зміст інсценізованого твору, тут можлива і його інтерпретація. Перша І. в репертуарі українського театру – оперета “Різдвяна ніч” М. […]...
- Олександра Ватащук – Мій хлопчик, ще зовсім хлопчик Мій хлопчик, ще зовсім хлопчик Зітканий з впертості, мужності й ніжності Небо листопада, поселилось в його очах Маленькі бісенята, виглядають з під вій, коли він посміхається Дороги Сходу сивиною пройшлись його скронями Намертво врізались в лінії долі долонь Мій хлопчик, вчиться наново жити. Засинати без кулемета Не здригатися від вибухів феєрверків. Вчиться посміхатися, без болю […]...
- Юрій Тарнавський – Антиукраїна На поверхні хортиць, запалі, як щоки, Виходять ті, що залишилися з запорожців, Одягнені в модерні шаровари піжам І з мовою, знищеною Рязанню, як хемікалією. Деякі стараються закрити свою совість Вишивками, які до цього замалі, Інші прикривають її бандурами, як наготу Фіговими листками, І всі, говорячи, вживають то тут, то там слова “борщ” і “вареники”, Ніби […]...
- Євген Маланюк – Візія Все, що має статися, вже сталось. День тверезий. Праця з-під ярма. Чи ж почую, як щодений галас Перетне архангельська сурма? Обагриться небосхил криваво, Розчахнеться димна височінь І велике мовчання, як слава, Людське серце візьме на мечі. Літаки закрутяться, мов листя, Башти захитаються й падуть. Десь зі сходу, з-поза передмістя Білим сонцем стане Страшний Суд. Він […]...
- Evelina Ganska – Всі ці дерева Всі ці дерева, які на собі тримають небо, Всі ці мости і недобудов деталі – Все це існує ж якось без тебе? Значить і я зможу жити без тебе далі. Значить і я зможу спати у тому ж ліжку, У якому заснули рідними, а прокинулись зовсім чужими, Стіл припадатиме далі на ту ж саму ніжку, […]...
- Микола Руденко – Що “я” це “я” Що “я” це “я” – повірити не можу: Ніяких доказів тому нема. Чуття, що їх особі на сторожу Дає природа – Знищила тюрма. І я уже давно на тому світі. А світ, де серце між людей жило, Лише в слабкій, невиразній приміті У сни приходить, мов недавнє зло. О, я з бідою поріднився рано: Був […]...
- “Ля-ля-ля!” (скорочено) – Олійник Степан Колись Шаляпіна і Гмирю (1) Без мікрофона чув весь світ, А цей – несе його, мов гирю, І за собою тягне дріт. Спішить на сцену перед нами І починає ще здаля Завзято бацати (2) ногами Й варіювати (3) “ля-ля-ля!” Хоч безголосий – Є в металі Запас незайманих джерел! Тож верещить динамік в залі, Як недорізаний […]...
Образ міста в романі підмогильного.