Федькович Юрій – Біографія

Осип Юрій Федькович (повне ім’я і прізвище – Осип домінік Гординський де Федькович ; псевдоніми: Гуцулневір Юрій Коссован, О. Ф. та ін.; 8 серпня 1834, Путила – 11 січня 1888, Чернівці) – український письменник-романтик, передвісник українського національного відродженняБуковини.

Народився в родині небагатого шляхтича-службовця Адальберта Федьковича в містечку Сторонці-Путилові на буковинській Гуцульщині (тепер смт. Путила Чернівецької області). Вчився у Чернівецькій німецькій реальній школі (1846-1848), пізніше працював у Ясах і Нямці (Молдавія, 1849-1852).

Відбував військову службу (1852-1863) у Семигороді, 1859 року став поручником; тоді ж брав участь у поході австрійського війська до Італії, під час якого написав перший вірш українською мовою (перед тим писав по-німецьки) – “Нічліг” (1858).

Для написання ранніх віршів використовував латинську абетку, бо кирилиці не знав. По звільненні з військової служби працював у рідному містечку (війтом), був шкільним інспектором Вижницького повіту (1869-1872).

Запрошений до Львова, у 1872-1873 працював редактором у видавництві “Просвіти” і театрі “Руська Бесіда”.

Останні роки провів у Чернівцях, де у 1885-1888 був редактором газети “Буковина”.

За заслуги на літературному полі обраний почесним членом НТШ.

Помер 11 січня 1888 р. у Чернівцях, де й похований на Руському цвинтарі.

Про юність

Ю. Федьковича у Чернівцях Орест Сливинський написав історичний роман “Плач флояри” (Київ: видавництво “Радянський письменник”, 1988). Пізнішим рокам життя Федьковича присвячено роман Р. Андріяшика “Сторонець” (1998 року відзначений Шевченківською премією).

Творчість

Першими друкованими творами Федьковича були німецька балада та романтичне оповідання “Der Renegat” (1859, сліди балади, опублікованої окремо, загублено). Творчість німецькою мовою письменник не припиняв до кінця життя, видавши дві збірки поезій (“Gedichte”, 1865; “Am Tscheremusch. Gedichte eines Uzulen”, 1882) та надрукувавши ряд віршів у часописах. Кілька творів, в тому числі німецький переклад трагедії “довбуш”, лишилися в рукописах. У німецькомовній творчості Федькович розробляє переважно ті ж проблеми, розгортає ті ж мотиви, що й у творчості українською мовою; нерідко твір німецькою мовою є перекладом або переспівом його українського твору або навпаки. Поетичні писання Федьковича німецькою мовою були високо оцінені Нойбауером, здобули схвальні відгуки І. Франка, О. Маковея, чеського літературознавця К. Кадлеца.

У поетичній творчості: збірки “Поезії” (1862 року), “Поезії” (1862 – 67), “Поезії” (3 тт. 1867 – 68), “дикі думки” (1876) й ін. Федькович поєднував впливи західно-європейського романтизму з буковинським фолькльором. У його ліричних віршах переважає гуцульська тематика, в якій відтворено переживання жовнірів, відірваних від рідного краю, які у відчаї доходять до дезертирства чи самогубства: “дезертир”, “В арешті”, “Рекрут”, “Святий вечір”. З цією темою тісно пов’язана туга гуцула за родиною, домом, батьківщиною та жовнірська неволя: “Нічліг”, “Марш на Італію”, “Під Кастенодолев”, “У Вероні”, “Під Маджентов”, “В церкві”, “Новобранчик” й ін. Поеми Федьковича присвячені героїчним подвигам опришків, месників за кривду народу: “довбуш” (1862), “Юрій Гінда”, “Лук’ян Кобилиця” (1865), “Киртчалі”, “Шипітські берези” та ін. Частина поетичної творчості Федьковича позначена впливом Т. Шевченка.

Більшість оповідань і повістей Федьковича (з’являлися у галицьких журналах, 1876 М. драгоманов видав окремою збіркою) розкривають буйний світ гуцульського життя, нещасне кохання через брак взаємности чи інші перешкоди: “Люба-Згуба” (1863), “Серце не навчити”, “дністрові кручі”. до жовнірської теми Федькович звертається і в прозі: “Штефан Славич”, “Сафат Зінич”, “Жовнярка”, “Побратим”, “Три як рідні брати” й ін. На деяких творах Федьковича позначився вплив етнографізму Г. Квітки і розмовної манери Марка Вовчка.

Крім поезії і прози, Федькович писав драми: побутова комедія “Так вам треба” (1865), історична трагедія “Хмельницький” (у 3 ред. 1883-1887), мелодрама “Керманич” (1876, 1882); переробки чужих авторів: “Як козам роги виправляють” (за В. Шекспіром – “Приборкання Непокірної”). Крім цього, перекладав драми В. Шекспіра “Гамлет”, “Макбет”, Р. Готшаля “Мазепа”. Найвдалішою є його історична драма “довбуш” (у 3 редакціях – 1869, 1876 і 1918), яку ставлено на сценах в галицьких і буковинських театрах.

Федькович писав вірші німецькою мовою “Gedichte von J. Fedkowicz” (1865), “Am Tscheremusch. Gedichte eines Uzulen” (1882); перекладав Й. В. Гете, Ф. Шіллера, Г. Гайне, братів Грімм, О. Пушкіна, Г.-К. Андерсена та ін.

Незважаючи на певні запозичення з поезії Шевченка (а в прозі – з Марка Вовчка), Федькович був талановитим, до І. Франка найбільшим письменником Західної України. Багато його пісень, покладених на музику, набули великої популярности: “Окресни, Бояне!”, “Як засяду коло чари”, “Гуляли” й ін.

Твори

Ведмідь у пасіці дезертир Лук’ян Кобилиця Нічліг Нива Новобранчик Пречиста діво, радуйся, Маріє! Русь Сафат Зінич Серце не навчити Три як рідні брати Україна Шельвах


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Анализ в житах.
Ви зараз читаєте: Федькович Юрій – Біографія