Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Філософські виміри прози Валерія Шевчука
Філософські виміри прози Валерія Шевчука
Вступ
На обрії сучасної української літератури є дуже глибока, загадкова й ніби вросла своїм корінням у рідну землю, рідну історію, рідне слово постать – Валерій Шевчук. Це той випадок, коли справджується твердження етнопсихологів: геній глибоко національний. Валерій Шевчук не лише письменник-наратор, він серйозний дослідник своєї нації, свого коріння в усіх його культурологічних вимірах. І читачеві лишається вибір: чипасивно читати власне текст, чи шукати відповіді на присутньо неприсутні авторові запитання, вести дослідженя свого
Те, що ім’я Валерія Шевчука щораз частіше згадується в оглядах української прози, що його книжки не припадають пилом на полицях книжкових магазинів і бібліотек, свідчення і таланту письменника, й актуальності порушуваних ним життєвих проблем, уміння доторкнутись до якихось найвразливіших струн в душі сучасника.
Звичайно в оповіданнях і повістях Валерія Шевчука є вразливі сторони, не всім може припасти до смаку його стиль. Він багато експерементує, а літературні експерименти, як відомо, відбуваються на людях,
Я вважаю, що самим експерементальним із творів Валерія Шевчука є “Дім на горі”. Сам автор визначив жанр твору як “роман-баладу”.
Оригінальні назви розділів наближаються до образів-алегорій – “Дім на горі”, “Синя дорога”, “Запах серпневого сонця”, “Птах перелітний”. Композиція має кілька сюжетних центрів, від яких автор вільно повертається в минуле, у сни, спогади, що стають притчами, філософськими сентенціями. Варта окремого розгляду художня мова, багата тропами, емоційно піднесена, як і личить баладі.
Всі герої роману живуть ніби у двох вимірах – у дійсному світі і уявному, вигаданому. Ці світи сходяться, співіснують, але від того не змінюється нічого в долі героїв. Ось, наприклад, Галя в минулому (тепер вона вчителька Галина Іванівна): “Тихий жаль огортав дівчину, і саме цей синій і тремкий, як вересневе небо, жаль збуджував її і хвилював. Саме він відривав її від підручників і підводив до дзеркала. Дивилася на себе і знову бачила дві дівчини: одну сіру і пригноблену, повну кострубатих колючок – знання, що набирала їх з підручників, і другу – голубу й майже казкову”.
На перший погляд може здатися, що автор вводить нас у світ ірреального, містичного. Взяти хоч би сірого птаха в лакованих черевиках, що з’являвся у Галининих снах. Вслід за птахом став приходити під вікна дівчини Анатоль у сірому костюмі, який шелестів, як крила, а очі горіли, як у пугача. Але після цих снів-фантазувань у Галини з’явився син. І розповідь із фантастичної повернула на сувору життєву прозу.
Подвійним життям живе старий козопас Іван Шевчук. Вперше ми бачимо діда очима Володимира, молодого директора школи, що тільки-но повернувся на протезі до мирної праці: “Розумне і шляхетне обличчя… Чоловік був задуманий, і здавалось, не він вів отих кіз, а вони його. Вряди-годи мекали, повертали писки до господаря, а що він не зважав, ішли далі, покивуючи.” Потім виявляється, що козопас щовечора записує щось “у великий бухгалтерський книзі”. Що писав? Спогади? Літопис свого життя? Записував свої роздуми? Це так і залишається таємницею для оточення дідового і для читача. Лише під кінець автор розповідає, що дістались дідові книги у спадщину Хлопцеві і він захоплено їх читав день і ніч. Доводиться вірити авторові, що було щось важливе у тих рукописах.
На відміну від інших, відомих з літератури характерників, дід Іван володіє ясновидством не постійно, на нього щось “находить”. І от тоді він навіддалі і відчуває тривогу своєї дружини Марії Яківни, а ввечері “і справді побачив її серце, вперше так близько в нього зазирнув. Нерівно билося і наче захлиналося кров’ю, яку мало відганяти від себе, – червоне кружало, що скорочувалось і тремтіло”. Іншим разом наш характерник встановлює контакти з рослинним світом. Картина починається не з романтичних, а з якихось приземлених побутових деталей.
Оцим умінням слухати мову дерев і квітів, розуміти гармонію в природі дід Іван нагадує дядьку Лева із “Лісової пісні” Лесі Українки. Очевидно, треба бути благородною і розумною людиною, як уже сказав нам автор, а ще й доброю, щедрою, дбайливою, щоб природа, весь навколишній світ, відкрились перед тобою своєю гармонійностю, доцільністю, добром.
Дід Іван помер за 15 років до того, як повернувся із своїх мандрів “блудний син” Галини Іванівни і взявся до дідових рукописів. Та чи збагне він, дитина нашого засмиканого, механізованого віку, розбещена урбанізацією, думки і почуття старого козопаса? (На мій погляд, велика кількість цитат допомагає зрозуміти особливості творення художнього образу Шевчуком, його непомітний перехід від конкретних реалій життя до втаємниченості, його філософське сприйняття навколишнього середовища героями роману).
Автор називає конкретні дати, коли оте ясновидіння “находило” на старого Шевчука, – 1911 рік, початок двадцятих, 1931 рік. Але ці роки в романі не конкретизовані характерними подіями, не мають часових прикмет.
На глухій околиці великого міста, де, як і в селі, всі знають одне одного, один старий козопас проникає в таємницю сім’ї вчительки Олександри Панасівни, що залишилася після війни сама з п’ятьма дітьми та виховує їх працьовитими, гордими, сильними. Що дає силу цій жінці? Що згуртовує воєдино цю сім’ю? Відповіді на ці філософські питання автор намагається дати на протязі всього твору. Щоразу, коли сім’я відзначає чиїсь іменини, під вікнами їхньої хати “у хлюпкоті, хлепкоті”, в мороз чи негоду “низька окоренкувата тінь плакатиме разом з дощем, бо приблукала сюди, пройшовши тисячі кілометрів”. І хай насправді не було ніякої тіні, бо помітив ту тінь лише старий козопас, але як багато важить у сім’ї, у суспільстві пам’ять про полеглих на фронтах Великої Вітчизняної війни, як єднає, згуртовує людей пам’ять про наш спільний труд, наш спільний подвиг.
Не всім дано побачити людину-тінь, але вона живе, доки живе у пам’ті своїх нащадків Микола Ващук, майстер модельного взуття з Першої взуттєвої фабрики, простий робітник, воїн Великої Вітчизняної війни, поки живуть у нашій пам’яті двадцять мільйонів загиблих. У цьому правда, у цьому реальність химерного образу.
Майже всі герої роману-балади наділені поетичним та в той самий час філософським сприйняттям навколишнього світу і насамперед природи. Захоплено виписує автор пейзажі, які бачить старий Іван, які він спостерігає сам, які бачить і відчуває Володимир. Вони всі рухливі, живі, озвучені. Може, це незбагненний дар саме так бачити й сприймати природу йде від “Сонячних кларнетів” Тичини, а може, ще від “Лісової пісні” Лесі Українки? Чи здавна прописаний у поетичній душі народу, в його піснях і легендах, казках і міфах, коли добрі й злі духи, свої і чужі боги управляли сонцем і вітром, водою і вогнем?
Та джерела джерелами, впливи впливами, а справжній письменник постає тоді, коли спираючись на досвід попередників, сприймаючи й заперечуючи той досвід, відтворює свій поетичний світ.
Нам здається, що у новому романі В. Шевчук зробив значний крок у побудові цього поетичного світу.
Герої В Шевчука у своєму єднанні з природою досягають повної різноваги своїх почуттів, настроїв, гармонії з навколишнім світом ісля поривань кудись у незвідане.
У романі “Дім на горі” потяг до мандрів, незбагненні поривання у незвідане відчувають молоді хлопці, а владарюють у цьому загадковому домі самітні жінки. Такою була доля молодого Івана Шевчука, так покидає рідний дім Хлопець. Хлопець, син Галини Іванівни повертається додому через сімнадцять років після подій, зображених на початку роману. Автор знову називає точні роки, дні – серпень 1946 і серпень 1963 року. Але ці конкретні дати так само не мають у романі своєї характерності. Для дому на горі всі роки подібні один до одного. Визначальним (і загадковим) є число 17 (згадаймо, що рівно стільки років блукав, поневірявся десь по чужинах біблійний блудний син).
Жіночу долю у “Домі на горі” так визначає бабуся Галини Іванівни, що передає легенди свого роду: “Ми туту тим, Галочко, й визначились у цьому домі, що жили спокійно й вміли чекати. Чекати, ласочко моя, – це така складна і велика наука. Нам, жінкам, не дано вибирати і владарювати, нам дано чекати і підлягати. .. Ми майже завжди невдоволені, і це через те, що надто часто залишаємось на самоті. Ми бунтівники, що неповинні перемагати, інакше втратимо свою красу і силу”. Ця, здавлось би, супересливасентенція старої увібрала в себе віковий досвід жіночого терпіння, праці, витривалості, що став законом життя, законом поведінки, законом вічності.
Галя іронічно ставилась до бабусиних переказів, а потім сама признається синові: “Чим більше вона підростає, та Оксана, тим більше я починаю вірити, що ті наші казки, яні так любила переповідати бабця, не такі й казки… ” Бо Оксані, дочці Галини Іванівни і Володимира, починає снитися сірий птах, а під вікнами тиняється дженлджуристий молодик у лакованих черевиках. Доля повторюється. І це теж одна з прикмет гармонії, до якої приходять герої роману-балади.
Хлопець після своїх мандрів, після одруження з дівчиною, яку він знав з дитинства, сусідкою, “раптом збагнув: не мертвий світ лежить навколо нього, а жива, тремтлива матерія, що виповнює небо, землю і все, що є… Зрозумів: весь світ дивовижно уладжено і все діє співмірно до добра кожному, а основним принципом світу є все-таки любов”.
Чи ж варто було пориватись кудись за обрій, у далекі світи, щоб врешті-решт опинитися у рідному домі і тут пізнати гармонію світу, його доцільність, його доброту?
В. Шевчук не торкається в романі питання спадкоємності поколінь. Кожне нове покоління по-своєму сприймає світ, набуває свій життєвий досвід, і в цьому є своя правда, своя закономірність, свій закон вічності.
І все-таки не можна, мабуть, погодитися з автором, що у цьому єднанні поколінь визначальним є біологічне. Нібито ні Велика Жовтнева соціалістична революція, ні Велика Вітчизняна війна нічого не змінили в житті дому на горі, в долі діда Івана, Марії Яківни, Галини Іванівни. У жертву концепції загальної гармонійності світу і духовної спорідненості поколінь (від діда Шевчука до Хлопця) віддана правда історії, правда великого соціального досвіду народу.
Символіка повісті тісно пов’язана з бароковими мотивами, які пронизують твір, цементуючи його в гармонійну цілісність.
Насамперед це мотив небесної дороги. Шевчук пояснює його як “символ життєвого шляху”, йдучи по якому, “кожна людина відчуває потребу ступити не лише на життєйську дорогу, а й на ту, що провадить до вічності”. Піднімаючись по крутій стежці до будинку, що височив на горі, недавній фронтовик учитель Володимир навіть не підозрював, що від цієї дороги життя його круто зміниться, у тому домі він знайде спокій і душевну гармонію – він підсвідомо змушував себе це робити.
Мотив самотності цікавить письменника постійно. Всі герої твору переживають самотність, кожен, правда, по-своєму, але в житті всіх вона відіграє важливу роль. Самотність може бути для одних прокляттям, а для інших – благом.
Мотив блудного сина, який заснований на біблійній притчі, передає горе вигнання з рідного дому-фортеці, своєрідну втечу від світу, від себе і водночас радість повернення – знаходження себе, радість прозріння, пізняння вічних законів. Символ дому в поєднанні з цим мотивом означає своєрідне благо, фортецю, надійну основу, а дорога, яка веде з дому, – прокляття.
Як бачимо, навіть на негустих зразках тексту, барокова поетика, щедро й уміло використана В. Шевчуком у романі “Дім на горі”, робить його цікавим та неповторним.
Особливої уваги заслуговують казки Валерія Шевчука, їх можна розглядати на рівнях макронаук лінгвонаціології, лінговфольклористики, етнолінгвістики, етнопсихології та філософії. Вони несуть потужну національну інформацію – завдяки мові тих міфологем та архетипів, якими оперує автор, сподіваючись, що зреагує генетична пам’ять читача. Це феномен національного письменника.
Казки Валерія Шевчука – один із жанрів його форм письма. Як відомо, реалістичне письмо предбачає теми, ідеї в композиції твору (це передбачає скорше пасивність читача). Вивчення давньої української літератури, заглиблення в фольклорну символіку, проникнення в структури барокової літератури підштовхнули В. Шевчука до умовної форми письма, в якій він і досяг абсолютної самобутності. При цьому митець прагнув розширити форми сприйняння і бачення світу. І саме оперуючи символами, архетипами, міфологемами, мотивно-сюжетними елементами системи українського фольклору, він створює художній простір думки, який стає невід’ємним компонентом націокультурної сфери. Умовна форма письма Валерія Шевчука задіює інформацію, яка має за собою тисячі літ, несе в собі етногенетичні образи світу, що не потребувало б пояснення, якби не було втраченим.
Казки Валерія Шевчука – органічний елемент художньої системи його творчості, що становить окрему впорядковану систему, незалежний світ. Його казка, за словами автора – доросло-дитяча: дорослий читає казку дитині, й кожен розуміє її на своєму рівні. Вона, як і неказква проза Шевчука, багатошарова, багатопластова, багаторівнева й вимагає “вертикального” прочитання.
Висновок
Bалерій Шевчук, мабуть, найплідніший письменник донедавна ще “середнього”, а тепер уже старшого покоління, прозаїк, який стійко й послідовно не потрапляв (принаймні в тематичному, явному плані) в соцреалістичну манеру, у своїх численних романах, повістях та оповіданнях постійно наголошував і розробляв питання потойбічного, ірраціонального, демонічного. В репресивні 1970-ті й ранні 80-ті він часто писав до шухляди, щоб потім, кращої пори, друкуватися широким потоком, на втіху публіці. Для молодших сучасників, одначе, український Бальзак, як його часом величали в період совєтської цензури, не зовсім переконливий, чи, сказати б, сприйнятливий. Масивність його творчої продукції, непогамовна Шевчукова розповідна словесність дає декому підстави зараховувати письменника до категорії – чи, власне, доби – совєтської графоманії в кращому разі, вважати ще одним варіантом орнаментальної або поетичної прози. Але Шевчук тонко відчуває зміни в рецепції, тобто еволюцію читацької публіки, й у своїх найновіших творах виявляє підвищену чутливість до таких явищ, як інтертекстуальність (що, річ ясна, існувала завжди, проте в сучасному літературному дискурсі набула особливого значення), створюючи таким чином метакоментар, що, з одного боку, враховує найновіші писання, а з другого (більш чи менш свідомо), попереджає та відхиляє критичне ставлення, що власне є наслідком тієї еволюції. З-поміж низки більших Шевчукових творів “Дім на горі”, за який автор отримав антоновичівську премію, програмово порушує тему відьомства в комплексі наративних, тематичних і жанрових стратегій та окреслює жанр химерної прози, цей український варіант магічного реалізму, а заразом його іманентний зв’язок із позараціональним, метафізичним… і демонічним. Проте – саме в дусі химерної прози – це є своєрідний народний демонізм, тобто демонізм якийсь мовби приручений, свійський. Він ніколи не є справді страшним, тобто психологічно руйнівним; його імпліцитний читач не є психологічно вповні дозріла людина, яка відчуває та знає справжній страх переступлення межі его, психічної травми як такої. Сама модальність розповіді зм’якшує, розряджує той демонізм, що вона несе.
План
1. Вступ.
2. “Дім на горі” – один із самих експерементальніших творів української літератури.
3. Казки Валерія Шевчука.
4. Висновок.
5. Список літератури.
Список літератури
Валерій Шевчук. Вибрані твори. – К.: Видавництво художньої літератури “Дніпро”, 1989.
Журнал “Українська мова та література” від числа 31 (143). 1999.
Слово і час. 1999. №11.
Реферат
З сучасної української літератури
“Філософські виміри прози Валерія Шевчука”
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Життя та творчість Валерія Шевчука Валерій Шевчук – один із українських письменників, чий сміливий творчий старт відбувся в 60-х рр. XX ст., а змужніння, хай як то парадоксально звучить, випало на роки застійні, роки панування в літературі “соціалістичного реалізму”. Сталося так тому, що він вчасно зрозумів, як за тих абсурдних суспільних умов зберегти внутрішню свободу, а отже, і своє істинне […]...
- Твір на тему: “Дійсний і уявний світ у творі Валерія Шевчука “Дім на горі” Дійсний і уявний світ у романі-баладі Валерія Шевчука “Ді М на горі” За словами В. Шевчука, він – “типовий зразок маргінального письменника… , для вузького читача й обмеженої аудиторії… Мої книжки – це розмова із самим собою про людей і їхній світ… “. Отже, готика є для письменника ознакою серйозності, а містика, притчі, химери допомагають […]...
- Твір на тему: “Жіноча доля у творі Валерія Шевчука “Дім на горі” Жіноча доля у творі Валерія Шевчука “Дім на горі” У романі “Дім на горі” потяг до мандрів, незбагненні поривання у незвідане відчувають молоді хлопці, а владарюють у цьому загадковому домі самотні жінки. Жіночу долю у “Домі на горі” чітко визначає бабуся Галини Іванівни, яка розповідає легенди свого роду: “Ми тут тим, Галочко, й визначились у […]...
- Твір на тему: “Роман-балада Валерія Шевчука “Дім на горі” Роман-балада Валерія Шевчука “Дім на горі” Роман-балада Валерія шевчука “Дім на горі” – Твір про любов. Любов у широкому розумінні: як складне й високе почуття, що містить у собі кохання, поняття рідної землі, дому, що символічно уособлює спокій, рівновагу духу вміння бути небайдужим, намагання освітити своє видноколо святим і високим вогнем творчого осяяння, – той […]...
- Твір на тему: “Філософське світобачення у творі Валерія Шевчука “Дім на горі” Філософське світобачення У творі Валерія Шевчука “Дім на горі” Сучасний світ все більше звертає свою увагу на ірраціональне, не підвладне людському розуму. Людство знов приходить до висновку, що життя – це арена постійної боротьби сил добра і зла, боротьби, яка триває насамперед у людських душах. Цим і можна пояснити інтерес сучасних письменників до міфологічного. В […]...
- Творчість Григорія Сковороди у рецепції Валерія Шевчука Творчість Григорія Сковороди у рецепції Валерія Шевчука Довготривала традиція інтерпретацій та реінтрепретацій ідей Григорія Сковороди засвідчує актуальність його спадщини в минулому та сучасності одним з промовистих і переконливих прикладів такої популярності є творчість Валерія Шевчука. Григорій Савич є одним з духовних “наставників” який “навчив задовольнятися тим, що мене дано (Валеріяю Шевчуку – О. С.), і […]...
- Біографія Валерія Шевчука Валерій Шевчук народився 20 серпня 1939 року в м. Житомирі. Прозаїк, драматург, літературознавець, історик. Автор збірок оповідань: “Серед тижня” (1967), “Вечір святої осені” (1969), “Долина джерел” (1981), “Панна квітів”(казки для дітей, 1990), “У череві апокаліптичного звіра” (1995); збірок повістей: “Набережна, 12. Середохрестя” (1968), “Крик півня на світанку” (1979), “Маленьке вечірнє інтермеццо” (1984), “Камінна луна” (1987), […]...
- Твір на тему: “Образи демонологічних істот у творі Валерія Шевчука “Дім на горі” Образи демонологічних істот у творі Валерія Шевчука “Дім на горі” Використання містично-міфологічних ремінісценцій у творчості українських та зарубіжних письменників відбувається вже не одне століття. Демонологічна образність роману-балади “Дім на горі” зумовлена впливами бароко. Раїса Мовчан розглядає цей твір в контексті бароко, наводячи ряд доказів на підтвердження цієї точку зору. Роман побудований з двох частин: повісті-преамбули […]...
- Підтекстовий викривальний пафос роману-притчі Валерія Шевчука “На полі смиренному… ” – розкриття сутності тоталітарного суспільства Підтекстовий викривальний пафос роману-притчі Валерія Шевчука “На полі смиренному… ” – розкриття сутності тоталітарного суспільства Закони існування людського суспільства настільки складні та суперечливі, що часто здаються нам абсурдними. Загострене відчуття цієї абсурдності буття лягло в основу цілого модерністського літературного напряму – екзистенціоналізму, що базувався на концепціях однойменної філософії, найвідомішими представниками якого були Камю та Сартр. […]...
- Життя та твочість Валерія Шевчука ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК (рік народження 1939) Шевчук Валерій Олександрович народився 20 серпня 1939 р. у родині шевця в Житомирі. Після закінчення в 1956р. школи хотів стати геологом, але, розчарувавшись у геології, поїхав до Львова вступати в Лісотехнічний інститут. Не вступив і повернувся додому. Працював при ремонті Житомирського сільськогосподарського інституту будівельним підсобником. У цей період захоплювався вивченням […]...
- Фольклорно-міфологічні джерела образності Валерія Шевчука (на матеріалі романубалади “Дім на горі”) Фольклорно-міфологічні джерела образності Валерія Шевчука (на матеріалі романубалади “Дім на горі”) В останні роки досить помітною є тенденція до оновлення естетичних принципів романного епосу в українській літературі, зумовлена багатьма соціально-психологічними чинниками. Серед них – гострота і різноманітність морально-етичних проблем, динамічність суспільної та індивідуальної свідомості, зрештою, проблема збереження індивідуальності у масовому суспільстві, подолання “відчуженості”, уміння віднаходити […]...
- Твір на тему: “Підтекстовий викривальний пафос у творі Валерія Шевчука “На полі смиренному” – розкриття сутності тоталітарного суспільства” Підтекстовий викривальний пафос у творі Валерія Шевчука “На полі смиренному” – розкриття сутності тоталітарного суспільства Закони існування людського суспільства настільки складні та суперечливі, що часто здаються нам абсурдними. Загострене відчуття цієї абсурдності буття лягло в основу цілого модерністського літературного напряму – екзистенціоналізму, що базувався на концепціях однойменної філософії, найвідомішими представниками якого були Камю та Сартр. […]...
- Дійсний і уявний світу романі-баладі В. Шевчука “Дій на горі” За словами В. Шевчука, він – “типовий зразок маргінального письменника… , для вузького читача й обмеженої аудиторії… Мої книжки – це розмова із самим собою про людей і їхній світ… “. Отже, готика є для письменника ознакою серйозності, а містика, притчі, химери допомагають побачити і зрозуміти найістотніші проблеми сучасності. В оповіданнях і повістях В. Шевчук […]...
- Автобіографія Валерія Шевчука Валерій Шевчук (Народився 20 серпня 1939) САД ЖИТЕЙСЬКИЙ ДУМОК, ТРУДІВ ТА ПОЧУТТІВ Я народився 20 серпня 1939 року, а коли вже говорити дуже точно, то о 23.30 19 серпня, але записаний був уже 20-м числом, у родині шевця (отже, я натуральний Шевчук) у місті Житомирі. Про рід свій знаю не так і багато, але дещо […]...
- Біографія Василя Шевчука Василь Шевчук (1932 р. нар.) Шевчук Василь Андрійович народився 30 квітня 1932 року в селі Бараші Ємільчинського району Житомирської області в сім’ї селянина. Закінчивши середню школу, 1950 року вступає на відділення української мови й літератури філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. З 1955 року працював у редакції журналу “Піонерія”, на кіностудії ім. […]...
- Жіноча доля в романі-баладі В. Шевчука “Дім на горі” У романі “Дім на горі” потяг до мандрів, незбагненні поривання у незвідане відчувають молоді хлопці, а владарюють у цьому загадковому домі самотні жінки. Жіночу долю у “Домі на горі” чітко визначає бабуся Галини Іванівни, яка розповідає легенди свого роду: “Ми тут тим, Галочко, й визначились у цьому домі, що жили спокійно й вміли чекати. Чекати, […]...
- Філософські драми Лесі Українки Мені дарма, що бог один на небі, Чи три, чи триста, хоч і міріади. За жодного не хочу помирати: Ні за царя в незнаному едемі, Ні за тиранів на горі Олімпі, Доволі з мене рабства на сім світі. Леся Українка Максим Рильський, аналізуючи творчий доробок Лесі Українки, залишив нам такі роздуми: у самому характері Лесі, […]...
- У чому особливість сучасної української прози? У сучасній прозі співіснують різні тенденції розвитку без чітко визначеної жанрової диференціації. Її жанрово-тематичні пріоритети різноманітні. Це й детективна, і фантастична, і містична, й історична, і філософська проза, що представлена есе, оповіданнями, новелами, повістями, романами. Для визначення загального стилю української прози останніх років найкращим є термін “полістилістика”, коли кожен окремий авторський художній текст становить собою […]...
- Філософські роздуми Г. Сковороди про людське щастя (2 варіант) Григорій Савич Сковорода, видатний український поет, просвітитель, філософ, був міцно зв’язаний з життям народу і мріяв про щасливу долю для нього. Людина народжена для щастя, вона повинна бути щасливою – розмірковує Сковорода в “Розмові п’яти подорожніх”. Ми не можемо знайти щастя, поки не знаємо, в чому воно полягає. Проблема щастя посідає центральне місце у творчості […]...
- Значення творів І. Нечуя-Левицького для розвитку української прози Своїми талановитими творами він (І. С. Нечуй-Левицький) вивів на світ життя людей свого краю… Панас Мирний Одне з найпочесніших місць в історії української літератури належить Іванові Семеновичу Нечую-Левицькому – видатному письменнику, класику нашої літератури. Почавши літературну діяльність у середині 60-х років XIX століття, він за своє довге життя написав понад п’ятдесят романів, повістей, оповідань, значну […]...
- Філософські роздуми Г. Сковороди про людське щастя (2) Є діла, які не меркнуть, Є слава, яка не в’яне, Є люди, які втілюють у собі Цілий світ розуму і добра… (Народна мудрість) Саме такою людиною був, на мою думку, Григорій Савович Сковорода. То хто ж він? Філософ і поет, співак і музикант, байкар і педагог. Свій світогляд, стиль і спосіб мислення ця дивовижна людина […]...
- Філософські роздуми Г. Сковороди про людське щастя (1) Іменем мандрівного філософа, поета, музиканта Григорія Сковороди відкривається нова ера в історії української літератури. Постать його настільки переростає всіх попередників і сучасників, що діяльність, погляди і загалом усе життя філософа становлять неповторне, оригінальне явище української національної культури. У творчості цього мандрівного вчителя поєдналася висока європейська освіченість і самобутній народний дух. Основними для Г. Сковороди-філософа були […]...
- Філософські роздуми Г. Сковороди про людське щастя Не той щасливий, хто бажає кращого, А той, хто задоволений тим, чим володіє Г. С. Сковорода Постать Григорія Савича Сковороди у давній українській літературі – одна л найпомітніших. Він був філософом і став творцем людських душ, він був мандрівником і цілувала трава сліди його ніг, він був співцем і співали людські душі разом з його […]...
- Панас Мирний – корифей української прози З великої часової відстані ми бачимо, що без постаті Панаса Мирного, його літературного внеску не можна навіть у найкоротшому викладі розкрити історію української літератури. Він назавжди став одним із корифеїв, основоположником українського соціально-психологічного роману й повісті. Уперше твори Панаса Мирного побачили світ на початку 70-х років XIX століття. Саме цим псевдонімом був підписаний вірш “Україні”, […]...
- Особливості ранньої прози В. Винниченка Володимир Винниченко – один із найталановитіших українських прозаїків і драматургів. Але його людська і творча доля складалася дуже важко. Свого часу за відверті виступи був оголошений ворогом соціалізму, націоналістом, агентом імперіалістичних держав, інтервентом. І як наслідок – сидів у тюрмах, жив нелегально, емігрував і знову, ризикуючи, переходив кордон. “Метри” ж критичного цеху, побачивши в доробку […]...
- “Третя Рота” Володимира Сосюри – зразок мемуарної прози Автобіографічний роман “Третя Рота” над яким Володимир Сосюра працював з перервами в 1926-1930, 1942 і 1959 роках, – це не тільки розповідь про власне життя, яким воно було, без прикрас. Це і важливий документ епохи, в яку жив поет. Сам автор так свідчить про історію написания “Третьої Роти”: “Я почав писати прозою роман-трилогію ще в […]...
- “Гомер української прози XX століття” (Улас Самчук і його повість “Марія”) Його життя пройшло “у вічному вигнанні”: Німеччина, Польща, Канада. Та де б не був, думки були на Україні. Його увагу привертала Східна Україна (У. Самчук – виходець з багатої волинської родини), Україна, як він говорив, Скрипника та Хвильового. “Мене,- згадує письменник,- тягнуло туди багато магнітів, а головне – моє нестерпне, безупинне бажання писати”. Улас Самчук […]...
- Філософські роздуми Г. Сковороди про людське щастя (1 варіант) Не той щасливий, хто бажає кращого, А той, хто задоволений тим, чим володіє. Г. С. Сковорода Постать Григорія Савича Сковороди у давній українській літературі – одна з найпомітніших. Він був філософом і став творцем людських душ, він був мандрівником, і цілувала трава сліди його ніг, він був співцем, і співали людські душі разом з його […]...
- Багатство тематики та проблематики малої прози І. Франка (на матеріалі оповідань “Ріпник”, “Без праці”, “Терен у нозі”, “Зойчине крило”, “Із записок недужого”) Багатство тематики та проблематики малої прози І. Франка (на матеріалі оповідань “Ріпник”, “Без праці”, “Терен у нозі”, “Зойчине крило”, “Із записок недужого”) Іван Якович Франко є, беззаперечно, найпомітнішою та найдіяльнішою постаттю української культури на зламі XIX – XX ст. Поет, публіцист, літературознавець, критик, людина енциклопедичних знань, відомий політичний і громадський діяч… Важко назвати ті сфери […]...
- Реалізм і народність художньої прози Бориса Грінченка Реалізм і наpодність художньої пpози Боpиса Гpінченка Доля письменника… Доля людини… Якою вона була у Боpиса Гpінченка? Коpоткий шевченківський вік пpожив письменник. Були й вагання, й помилки у його напpуженій pоботі на ниві pідної культуpи. Але жодного кpоку, не освяченого любов’ю до pідного кpаю, до pідного наpоду, не було. Спадщина залишена Гpінченком – це багатющий […]...
- Філософські роздуми Григорія Сковороди про людське щастя (4) Філософські роздуми Григорія Сковороди про людське щастя (ІІ варіант) Чи є така пташка, яка б змогла прожити без крил, без польоту, без неба? Чи є на світі хоч одна людина, яка з малих літ не прагнула б відшукати в цьому житті своє земне щастя? Та кожен уявляє його по-своєму. Для одного це синиця в жмені, […]...
- Реалізм і народність художньої прози Б. Грінченка Художня проза Бориса Грінченка сповнена нічим не прикрашеною життєвою правдою. Не з холодною розсудливістю спостерігача сприймав митець народне безталання, а палким серцем людинолюбця. Письменник пізнав нелегку долю народного вчителя, тому у своїх творах змалював те, що добре знав, з чим безпосередньо стикався, серед чого жив. Письменник за десять років вчителювання в народних школах зрозумів необхідність […]...
- Філософські мотиви лірики Л. Костенко Філософічність, інтелектуальність творчості Ліни Костенко завжди привертала до себе увагу мислячого, глибокого читача. Її поезія багата мотивами та образами, темами і проблемами, над якими людство замислюється впродовж усіх часів. Разом із тим ми не знайдемо у віршах Костенко якоїсь надмірної закодованості, особливих хитросплетінь, надуманості, нагромадження незрозумілостей і ребусів. Творам поетеси властива та простота, яка здається […]...
- Філософські роздуми Григорія Сковороди про людське щастя (2 варіант) Чи є така пташка, яка б змогла прожити без крил, без польоту, без неба? Чи є на світі хоч одна людина, яка з малих літ не прагнула б відшукати в цьому житті своє земне щастя? Та кожен уявляє його по-своєму. Для одного це синиця в жмені, для іншого – журавель у небі. А скільки гірких […]...
- Драматизм і трагізм прози Юрія Федьковича Юрій Федькович написав понад 60 прозових творів: повістей, оповідань, казок, жартів. У цих творах знайшли відображення родинно-побутові проблеми буковинських селян; безправ’я пригнобленого чиновниками та куркулями трудового народу; трагічна доля гуцулів – жовнірів цісарської армії. У кращих своїх творах письменник підносив голос протесту проти соціальної і родинної нерівності, возвеличував волелюбство, опоетизовував гордих і сильних людей. Повість […]...
- Епічність прози Сави Божка Пошукова робота На тему: Епічність прози Сави Божка В історії світової художньої культури існує явище, що його часто характеризують так: митець одного твору. При цьому художником (маляром, письменником, композитором, режисером тощо) може бути створено низку або й чималу кількість творів, але за ним все одно закріплюється саме цей вислів-характеристика: митець одного твору. Чому так стається? […]...
- Філософські роздуми у поезіях Ліни Костенко У багатьох творах Ліна Костенко не просто висловлює почуття, описує певні історичні події тощо, але ставить досить складні питання, на які й намагається самотужки знайти відповідь чи принаймні окреслити шлях пошуку цієї відповіді. Читач сам не помічає, як залучається до філософських пошуків, аналізує та розмірковує разом із автором, ставлячи і собі глобальні питання, шукаючи та […]...
- Особливості імпресіоністичної прози (за твором “Момент” Володимира Винниченка) Особливості імпресіоністичної прози (за твором “Момент” Володимира Винниченка) Час складається з моментів. Ми непомітно проходимо повз одні, при згадці про інші серце починає тривожно калатати, деякі запам’ятовуємо назавжди. І немає чіткого алгоритму, чому відбувається саме. так. Іноді довірливий погляд, гарячий подих, невловимий аромат, що кружляє в повітрі… Умови, місце зустрічі, твій соціальний статус – все […]...
- Філософські аспекті поеми І. Франка “Мойсей” Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ся тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні. І. Франко Іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гасет казав, що “найзначніші твори мистецтва завжди були витворами доби занепаду, коли поступово нагромаджуваний досвід до решти оголював творчі нерви”. Це […]...
- Драматизм і трагізм прози Ю Федьковича У прозових творах ми зустрічаємося віч-на-віч з гордим і мужнім народом Карпат, чуємо його живу мову, бачимо різні сторони його особистого і громадського життя. Народні типи і народне життя на фоні чудової гірської природи – ось основний об’єкт зображення в прозі Федьковича. М. Нечиталюк Юрій Федькович написав понад 60 прозових творів – повістей, оповідань, казок, […]...
Лірична драма зів'яле листя шедевр інтимної лірики.