Фольклорні джерела повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” (3 варіант)


Серед творів українських письменників XIX століття повість М, Коцюбинського “Тіні забутих предків” посідає особливе місце. На відміну від багатьох інших, у яких на першому плані стосунки між поміщиками і кріпаками або селянами і куркулями, тут панує саме кохання, Зворушлива історія Марічки та Івана давно вийшла за межі тієї далекої від нас епохи і сприймається як така, що близька кожній людині у будь-якому суспільстві. Хіба Ромео і Джульетта належать лише XVII століттю і мають відношення тільки до Італії чи Англії?

Трагічне кохання головних героїв повісті ось уже понад 100 років хвилює читачів, виховує їхні почуття, пробуджує бажання краси й чистоти, вірності й відданості. Але є ще одна обставина, яка робить сюжет неповторним і захоплюючим. Це його тісний зв’язок з фольклором гуцулів, з їхніми самобутніми звичаями та традиціями.

Розповідь про дитинство Івана вводить нас у чарівний і таємничий світ казки, де живуть арідник і чугайстир, наявки і щезники, де думають і розмовляють тварини, де свійську худобу-маржинку слід оберігати від сусідських відьом і сусіди-мольфара.

Здається, більше ніде немає такого детального та яскравого опису святого вечора, традицій, яких дотримувалися гуцули. А з яким незвичним, трохи моторошним, але життєстверджуючим обрядом похорону знайомить нас письменник! Плач трембіти, голосіння вдови, а потім розваги

молоді, забави, що нібито кидали виклик смерті.

Повість нерозривно пов’язана з народною піснею, без якої, мабуть, не було б головних героїв. Адже вони за допомогою музики виражають свої почуття. Іван з дитинства грав на флоярі – це вона розмовляла з козами й коровами, яких доглядав маленький пастух. З піснею Іван відкривав чарівний лісовий світ, знаходив розгадки таємниць природи. Такою ж талановитою і щедрою на пісні виявилася Марічка. Вони повинні були зустрітися і не могли не покохати одне одного. Бо гра Іванової флояри викликала чудові співанки в душі дівчини. Ці твори прості і зворушливі, і їх не можна відділити від життя, бо в них ішлося про овечку і про корову, про любов і зраду, про шум смереки і про гори… назавжди запам’ятав Іван, та й ми, читачі, співаночку про щиру дівочу любов:

Ізгадай мні, мій миленький,

І два рази на днину,

А я тебе ізгадаю

Сім раз на годину.

Ця пісенька мені здається своєрідною візитною карткою повісті М. Коцюбинського, бо вона якнайкраще відображає характер Марічки, відкритий, нелукавий, і її таке ж щире кохання.

Втративши Марічку, Іван не зміг її забути. Його вірність підтверджує ця ж співаночка. Вже будучи газдою, чоловіком Палагни, він чув давно забутий голос і кудись зникав, – може, йшов на пошуки своєї милої?

У повісті “Тіні забутих предків” М. Коцюбинський показав життя й побут гуцулів, відбив їхні вірування і сприйняття світу, відтворив їхні яскраві та колоритні характери. Саме фольклорні джерела збагатили повість і зробили її окрасою всієї української літератури.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Василь симоненко задивляюсь у твої зіниці.
Ви зараз читаєте: Фольклорні джерела повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” (3 варіант)