Гармонія людини і природи в творчості Павла Тичини

Творчість Павла Григоровича Тичини – це гімн життю, весні, природі і людині. Він увійшов у літературу передзвоном своїх “Сонячних кларнетів”, музику яких не почути було неможливо. Перша збірка поета ввібрала в себе найоптимістичніші настрої молодої людини, життя якої тільки починається; ввібрала музику серця і музику Всесвіту, космосу, природи, що злилися в ній в унісон, як зливається життя людини і природи. Саме через образи природи відтворював Тичина в своїх поезіях настрої людини, свої настрої.

Павло Тичина сприймав природу як величний храм, як сонцесяйний собор, до якого ставився з обожнюванням і поклонінням. Саме в природі вбачав поет джерела життя й любові. Природа в поезіях Павла Григоровича змальована з особливою ніжністю, вона в нього оточена незримим космосом і продовжена в нескінченність, у вічність: “Отак роки, отак без краю на струнах вічності перебираю я, одинокая верба”.

Гармонійне поєднання людських почуттів і краси природи відчуваємо у вірші “Гаї шумлять”. Ця поезія пронизана молодечою жагою до життя, щасливими сподіваннями, що розцвітають на тлі чарівної природи. Ліричний герой захоплений красою рідної землі, щасливий від почуття єдності з цим гармонійним світом, що сповнений благодатних почуттів:

Гаї шумлять –

Я слухаю.

Хмарки біжать –

Милуюся.

Милуюся-дивуюся,

Чого душі

моїй

Так весело.

Захоплення повнотою життя висловлене Тичиною в образах і звучанні поезії “Ви знаєте, як липа шелестить,..”. Шелест липи, сон старих гаїв, весняні ночі, місяць, зорі, солов’ї виступають тут символами молодого чуття, що купається у безкраї Всесвіту. Все це збільшує почуття щастя, почуття кохання, робить його більш повним.

Радість від довгоочікуваного приходу весни накладається на особисті очікування ліричного героя поезії “Арфами, арфами… “, в якій постає персоніфікований образ дівчини-весни, до ніг якої схиляються і квіти, і дощі, і громи, і веселки.

Творчість Павла Тичини сповнена замилуванням українськими степами, нивами, гаями, тополями, озерами і струмками, радістю від життя серед чарівної української природи, відчуттям гармонії з нею. Тому і називають поета “сонцепоклонником”, бо його творчість – це гімн сонцю, а, отже, і всьому живому на Землі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Художній опис києво-печерської лаври.
Ви зараз читаєте: Гармонія людини і природи в творчості Павла Тичини