“Гаї шумлять… ” скорочено – Тичина Павло


Гаї шумлять
Я слухаю.
Хмарки біжать
Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого душі моїй
так весело.
Гей, дзвін гуде
Іздалеку.
Думки пряде
Над нивами.
Над нивами-приливами.
Купаючи мене,
мов ластівку.
Я йду, іду
Зворушений.
Когось все жду
Співаючи.
Співаючи-кохаючи
Під тихий шепіт трав голублячий.
Щось мріє гай
Над річкою.
Ген неба край
Як золото.
Мов золото – поколото,
Горить-тремтить ріка,
як музика.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Надзвичайно поетична картина природи змальована у вірші П. Тичини “Гаї шумлять… “. Твір сповнений світла, радості, повноти життя. Ліричний герой сприймає навколишнє як подарунок природи – шум гаїв, хмарки в небі, гудіння дзвону, коливання достигаючих нив, шепіт трав.
І на завершення – завжди вражаюча картина сонця, що заходить над рікою, залишаючи на воді золоту доріжку та свої відблиски. Ніби розколовся навпіл сонячний диск – одна частинка у небі, друга – на тихій гладіні води. Це сонячне золото заповнює душу, спонукає до творення добра та краси.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Микола вороний любить украіну.
Ви зараз читаєте: “Гаї шумлять… ” скорочено – Тичина Павло