Герасим’юк Василь – Братові

Related posts:

1. Василь Герасим’юк – Братові БРАТОВІ Кого там виводять, кого там ведуть, Ярославе? Кого там доводять, доносять, у землю яку? Кому там забаглося Миклащука з Прокурави? Кого там він має купати в кривавім піску? Ніхто не розкаже, не скаже, не вишепче: досить! Ніхто вже не може розтерти цю правду у прах. Тебе вже, мій брате, виводять, виносять, доносять. З тобою, […]...
2. Яків Головацький – Братові з-за Дунаю БРАТОВІ З-ЗА ДУНАЮ Коли ймеш кидати Чужую чужину, Соколом вертати В рідну Україну – Не минай родини, Старой Галичини: Вступи, милий брате, До нашої хати! Щиро руським словом Тебе поздоровим. Божим хлібом, сіллю Ймем тебе приймати, О щастю, здоров’ю Родини питати; Та й тобі розкажем Про нужду домашню Та журбу всегдашню, – Чей, часом розважим. […]...
3. Герасим’юк Василь – Балада Прокажені, брате. Колокільця Знов озвались… Застеляй столи. На тобі нема живого місця. Застеляй столи – ми вже прийшли. І тебе ніхто не буде чути, І себе не буде, Бо в один Келих ми насипали отрути. Вибирай. Хто добрий на почин? Ти шепочеш: “Господа побіймось… “ Та береш найпершим І – до дна. Не боїшся тільки […]...
4. Павло Мовчан – Братові дмитрові, якого я знаю з розповідей Брате, холодом бузковим змальовано шибки, І щебечуть загадково красномовні ластівки. Нині пустка спить у хаті, розметавшись на всю шир, Засвітивши блямкуватий під бантиною “пухир”. І рука не пам’ятає ані клямок, ні дверей – Тільки попіл відгоряє, розгорта з-перед очей. А було ж – долоні в гривах, у долонях – вухналі, Лемеші блакитноокі, смушок сизої ріллі, […]...
5. Леся Українка – Братові й сестрі на спомин Мені в сю ніч приснився ясний місяць, Високе небо, вільний винокол. Блакитне світло сяло і тремтіло, Немов огонь таємний чарівниці, А над тополею зоря світила, Моя зоря, що скрізь мені сіяла, Поки мене не замкнуто від неї В камінній клітці в чотирьох стінах. Мені приснилась, друзі мої рідні, Безсонна ніч одна, що так давно минула, […]...
6. Василь Стус – Один лиш час і має совість Один лиш час і має совість: Тече й тече, немов дніпро. Не знаю, зло це чи добро – Та загадкова невідомість Вже й закінчитися спішить. I те – померти ачи жить – Однаковісінько, їй богу ж Однаково. Чи ти чи ні, А помремо на чужині, Шукавши отчого порогу....
7. Герасим’юк Василь – Ти нарешті збагнув Ти нарешті збагнув: Ти – один. І природу прийняв як провину. Ніби жінки нома, чий ти син? І вона вже не видихне: сину. Не тебе сповивала вона, Не тебе колисала, співала Не тобі. В нас бував сумна Нова радість, яка не бувала. В нас буває така самота, Що найлегше її колисати, Притуливши до неї уста… […]...
8. Василь Стус – Терпи, терпи Терпи, терпи – терпець тебе шліфує, Сталить твій дух – тож і терпи, терпи. Ніхто тебе з недолі не врятує, Ніхто не зіб’є з власної тропи. На ній і стій, і стрій – допоки скону, Допоки світу й сонця – стій і стій. Хай шлях – до раю, пекла чи полону – Усе пройди і […]...
9. Герасим’юк Василь – Літа душа, немов лоша у зливі Літа душа, немов лоша у зливі… Куди ж тобі, маленьке і дурне! Ніхто не перебув ці смуги сиві, Ніхто й своєї втіхи не збагне. Хоч крапелину золоту побачиш? – Умить розтане на твоїм хребті. А ти все скачеш. Ти і нині скачеш. Тебе пригнали води золоті....
10. Герасим’юк Василь – Над нами інший лік епох Над нами інший лік епох, Душі і праху. Ми світ поділимо на двох. Безмежжя – птаху. Мені – в узорах давніх меж – Поля-полотна. В якому часі ти живеш, Душе безродна? Заліг он на найближчій з нив Й шипить, сновида: “За нивку цю весь піт пролив Мій дідо в жида”. Помер той дід і той […]...
11. Герасим’юк Василь – Пряжа Той, хто крадьки зазирає у вікно, Хто високий і сивоокий двадцятої осені Двадцятого віку, Той уздрить, яка дівка чемна до роботи, а яка ні. А ти ховаєшся, бо засинаєш біля куделі, Зронивши веретено… Назирці іду за тобою, Бо прядеться моя нитка із твоєї куделі, Яку носиш за поясом. Сива нитка із перемішаної чорної з білою […]...
12. Василь Симоненко – “Некролог кукурудзяному качанові… “ Не чути голосінь, іржавіють оркестри, Оратори втомились від кричань: В труні лежить не вождь і не маестро, А просто – кукурудзяний качан. Труна із тупості, бездарністю оббита; Бредуть за нею стомлені думки: Кого оплакувать, кого мені судити, Кому із серця відбивать замки? Кого трясти за петельки і душу? Кого клясти за цю безглузду смерть? Помер […]...
13. Герасим’юк Василь – Я змалку боявся Романові Безпалківу Я змалку боявся поганого ока. Зомлів Колись я на храмі в чужому селі, безпорадний. Вже знаю про себе ту правду, яку я хотів. Я знаю ту правду, що врешті подібна На правду. Розплющую очі в дитинстві. Церкви і хати Іще не бляшані – Під снігом – Блищать наді мною. Я торсаю двері. Я […]...
14. Герасим’юк Василь – довбуш Чомусь рішили: суці, значить – суче. І склали пісню – душу відвели. А вже мені від того, Орфенюче, Побільшало і слави, і хвали. Хтось вип’є, заспіває і заплаче Над тим, як через Кути на Космач Мене вела не слава, Баюраче… Але кого Тепер Зупинить плач? І доспівають… “Вмер він через суку”, Слова креснуть, немов топірці […]...
15. Герасим’юк Василь – Спасителем чи сином необнятим Спасителем чи сином необнятим У Чорнім лісі приспані вітри? Я знаю, моя мила, ти була там. Це ти тоді промовила: умри. Вже вкотре ліс багряну вберю скине! Хтось уві сні заплаче, як дитя… І вкотре вже накличеш ти, княгине, Того, хто присипляє забуття! Не ангели тебе на крилах носять Під небесами музики і сліз, Не […]...
16. Герасим’юк Василь – На зимовій полонинці Для якого вовка лютого, Для якого лиса хитрого, Для якого оленя печального, Для якого дика темного Залишено на дверях колиби напис: “Просимо не розбивати”? І кого має зупинити хрест, Випалений над словами? Вовчику-братчику, Відколи цей світ, Ніхто ще не вчив нас одної грамоти. Мені легше – Я скорий до всякої науки, А ти не підскочиш […]...
17. Сингаївський Микола – Ріка Геракліта Наче звістка від осені, Впав листок на плече, А река Геракліта Все тече і тече. Та не ступиш ти вдруге В ту осінь свою, Вже чекатимеш іншу у ріднім краю. І в чеканні до болю відчуєш не раз: Мало років, на жаль, маєш ти про запас. Щоб життя повернути, у ріку увійти, – Так замало […]...
18. Тарас Шевченко – Тече вода з-під явора Тече вода з-під явора Яром на долину. Пишається над водою Червона калина. Пишається калинонька, Явор молодіє, А кругом їх верболози Й лози зеленіють. Тече вода із-за гаю Та попід горою. Хлюпощуться качаточка Помеж осокою. А качечка випливає З качуром за ними, Ловить ряску, розмовляє З дітками своїми. Тече вода край города. Вода ставом стала. Прийшло […]...
19. Тарас Шевченко – Світе ясний! Світе тихий! Світе ясний! Світе тихий! Світе вольний, несповитий! За що ж тебе, світе-брате, В своїй добрій, теплій хаті Оковано, омурано (Премудрого одурено), Багряницями закрито І розп’ятієм добито? Не добито! Стрепенися! Та над нами просвітися, Просвітися!.. Будем, брате, З багряниць онучі драти, Люльки з кадил закуряти, Явленними піч топити, А кропилом будем, брате, Нову хату вимітати!...
20. Герасим’юк Василь – У храмі Ти, вигнана Богом, Стоїш при свічі На чорній землі, Питаєшся в Нього: Для кого мечі Кують ковалі? Не каже, для кого. У чорні ліси, На гори й степи Ти вигнана Богом. Свічу погаси І переступи Змію під порогом....
21. Василь Стус – Чого ти ждеш? Чого ти ждеш? Скажи – чого ти ждеш? Кого ти виглядаєш з-перед світу? Кого ти сподіваєшся зустріти, А най і стрінеш – віри не доймеш? Тамтого світу закуток глухий, А в ньому жінка, здумана зігзиця, Шепоче спрагло: боже, най святиться, О най святиться край проклятий мій. Ще видиться: чужий далекий край І серед степу, де […]...
22. Павло Глазовий – Казка Вже ніч на дворі. Не спить дитина. Схилився батько над ліжком сина І виявляє любов і ласку. – Послухай, – каже, – синочку, казку. Так, значить, дід жив і, значить, баба. Була в них, значить, ще й курка ряба. І сіла, значить, вона в гніздечко І, так сказати, знесла яєчко. Дід бив яєчко і баба […]...
23. Герасим’юк Василь – Восени, наприкінці 40-х І в церкві недобре, навіть на сповіді (випитує піп: “Кого вбив?”, пастир). І в тебе недобре, навіть тоді, Коли залишаємося удвох. Не можу тебе обняти, Бо страшно скрізь і страшно, Стоячи на такій землі, Цілувати тебе. Добре тільки у стайні, Коли доїш корову, А я даю сіна вівцям і ягнятам І довго дивлюся в їхні […]...
24. Степан Руданський – Еге, гай Йде видючий і сліпий, Та й каже видючий: “Ото, брате, синій гай! Ото ліс дрімучий!” “Еге! Еге! – каже той.- Як ти собі важиш!” “А ти ж, брате, бачиш що?” “Та ж ти, брате, кажеш!”...
25. Іван Франко – Сідоглавому Ти, брате, любиш Русь, Я ж не люблю, сарака! Ти, брате, патріот, А я собі собака. Ти, брате, любиш Русь, Як хліб і кусень сала, – Я ж гавкаю раз в раз, Щоби вона не спала. Ти, брате, любиш Русь, Як любиш добре пиво, – Я ж не люблю, як жнець Не любить спеки в […]...
26. Герасим’юк Василь – Якщо в дальньому зимовому лісі Якщо в дальньому зимовому лісі Чути серед ночі Тихий дівочий спів, Значить, там є школа, В якій вчаться дівчата. Невже в тому лісі не стріляють І не перев’язують рани, Не кричать і не плачуть? Невже то співоча школа за снігами Й за смереками? Якщо навіть немає вітру, Тихий спів кудись відлітає, Щоб за півжиття повернутися. […]...
27. Evelina Ganska – Всі ці дерева Всі ці дерева, які на собі тримають небо, Всі ці мости і недобудов деталі – Все це існує ж якось без тебе? Значить і я зможу жити без тебе далі. Значить і я зможу спати у тому ж ліжку, У якому заснули рідними, а прокинулись зовсім чужими, Стіл припадатиме далі на ту ж саму ніжку, […]...
28. Герасим’юк Василь – досвітні душі Ще б кілька слів, хоча би зо два, І все – на місці, все – як слід. Лежить у голові, як лодва, Стара, сліпа залежність від… Та що перелік і для кого? Спочатку хоч собі втовкмач, Що не в старого й не в сліпого Питать за кожну із невдач. В дні золоті і в ночі […]...
29. Василь Стус – Звіром вити, горілку пити Звіром вити, горілку пити – і не чаркою, поставцем, І добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід Ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ. І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в грунт вгрузаючи по коліна. А щоб звикнути – остудити, […]...
30. Василь Симоненко – “Земле рідна! Мозок мій світліє… “ Земле рідна! Мозок мій світліє, І душа ніжнішою стає, Як твої сподіванки і мрії У життя вливаються моє. Я живу тобою і для тебе, Вийшов з тебе, в тебе перейду, Під твоїм високочолим небом Гартував я душу молоду. Хто тебе любов’ю обікраде, Хто твої турботи обмине, Хай його земне тяжіння зрадить І з прокляттям безвість […]...
31. Ірина Шувалова – Час тече Час тече – ось і речі вже начеб густішають. Я заходжу: не те що навшпиньках – а подумки. Твоє місце у нашому ліжку – це ніша, Де пропали всі дотики, сутінки й родимки. Час тече – він викручує руки і поручні В тих вагонах, які добровільно возили нас, Де сиділи ми мовчки – здавалося, поруч, […]...
32. Герасим’юк Василь – Змалку вдихнув Змалку вдихнув Те, що вдихнув, Решту – із книжки, Пишуть, що ми – Люди із тьми, Браття-опришки. Пишуть: не знав. Пишуть: продав. Пишуть: заспався. Недослужив. Недопропив. В цьому біда вся? Мати моя, Мати твоя, Кожного мати Сина родила – Не холуя – Можна й згадати. Легко, як два Множить на два, – З ранку до […]...
33. Герасим’юк Василь – Все відбулося Все відбулося. Вже пора й додому. Знов, правдолюбці, бачив, слухав вас. Ви нагадали: “Бавитись не час. Все по живому, хлопче, по живому”. О, ви зуміли правду воскресити, Допоки молоді “ні се, ні те”, Й тепер з безсмертним співом летите До гнізд, в недавні роки міцно звитих....
34. Микола Руденко – Відносність часу Чим ширший ніг твоїх рухливий сажень, Чим важчі справи ляжуть на плече, Чим більше зустрічей, подій та вражень – Тим повільніше час земний тече. Я знаю, друзі: певне, вам здається, Що монотонність робить довшим час… Четвертий рік в неволі серце б’ється, А ніби вчора я полишив вас. Тюрма холодна, темна безнадія Пресує дні, мов сіно […]...
35. Агнеса Цвіт – Ніхто тебе із мене не викине Ніхто тебе із мене не викине. не змусить забути. Як щось неважливе, як невдалу сцену із фільму, Де герої обережно і пильно знову стають на горло /чи то на граблі/ щоб ламало ще довго, Щоб горіло ще довго. і не згасало. Ніхто тебе із мене не витіснить. ніхто не зможе. Навіть ті. які щоночі тебе […]...
36. Василь Стус – Моє перелицьоване пальто Моє перелицьоване пальто, Єдиний мій товаришу незрадний, Ану ж, переповідж мені докладно Про те, що є цей світ і хто є хто – Із тих, кого ти десять років бачило (чи й одинадцять?). Хто була вона, Та, перша подруга, котра одна На цілий вік мені біди настачила І докорів сумління? Хто б сказав, Що світ […]...
37. Герасим’юк Василь – Не відав, ні, той вершник, хто і нащо Не відав, ні, той вершник, хто і нащо Збивав його на землю, як в кіно. Чекала ти його, дітородяща. На пагорбах білила полотно. Я знаю: ти заламувала руки. Я знаю: ти ридала на валу. Я бачу: він у космосі розлуки Шукає землю Голу і малу. Скажи мені: коли ти зрозуміла, Що падати йому? Йому. Йому. […]...
38. Герасим’юк Василь – Тиша на острові нашому Тиша на острові нашому. Хоч і не затишно нам, Правду свою не розкажемо Навіть весняним вітрам. Острове, Острове, Острове… Латка в огромі стихій – Прочерк у замислі господа – Бинда поганських надій. Бинда, у гриви заплетена Коників наших зірких… Де вони, острове? де вона, Господи? Хто з вас затих?...
39. Герасим’юк Василь – Битий небитого повезе Битий небитого повезе. Так і не навпаки! Так, бо коли, як у казці все, Значить, ще є казки. Доки ще ватерка палахтить Й люлькою дід пахтить, Доки мете хоч така зима, Сядемо кружкома. Чом же похнюпився наш кавкар, Дідо-всевідо наш? Денно і нощно його товар Оберігає страж. Ні, не товар, ні, не ремесло! Без вікон, […]...
40. Герасим’юк Василь – Осінні пси Карпат Іду – немов траву чиюсь толочу – Отак мені. Не погляд і не зойк З гущавини. Та озирнутись хочу, Поглянути на слід бодай разок. Не видно сліду. Не крадуться тіні. Ніхто не скочить і – по рукоять!.. Але я знаю: є ще пси осінні – Вони мене почули і не сплять. Не виють. Не печуть […]...