Герасим’юк Василь – де ті царі, що підуть з пастушками


Де ті царі, що підуть з пастушками,
Коли зоря засвітить ув очу?
Мовчать сніги над нами і під нами.
На стіл різдвяний ставимо свічу.

Нам вистачило страху правди й бомби.
Нам, кинутим у світ, як на прорив,
Про віру, що вернулась в катакомби,
Волхви звістують. Наче хтось просиві

Куди ми йшли, коли зоря погасла,
До того ж, кажуть, “на межі епох”?
Невже ж то вибирать було, як ясла:
“за нами майбуття” чи “з нами бог”?

А про стаєньку ветху і маленьку
Співали рідні мати і земля…
Забули тріє царі ту стаєньку.
Ми не забули. З нами немовля.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Порабола вирш.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – де ті царі, що підуть з пастушками