Герасим’юк Василь – дидактичний етюд II

Все-таки непросто
Зрубати
Високу і горду смереку.

То тільки так здається,
Бо легко її обняти.

То вже й тобі так здається,
Але все це не так!

Обхопи
Високу і горду свою смереку,
І якщо вже так вийшло,
Що вона має впасти,
Зроби це сам.

Нікого не підпускай до неї,
Бо ти все-таки знаєш,
Як непросто зрубати смереку,
Точніше, спустити її на землю,
Бо знає один Бог,
Куди полетить
Невміло зрізане дерево,
Спершу страшно потанцювавши
На власному пні,
На своєму корінні.

І дай Боже,
Щоб воно нікого не вбило.

Отож
Пригадай,
Як рубають у горах смереку,
Наперед вибравши місце,
Куди вона має впасти.

Отож
Для початку вибери
Смужку затерплої землі
І з того боку
Зроби надріз і підрубай – на явір.

А з другого –
З боку провалля,
Над яким вона стоїть,
Починай різати.

Не бійся,
Тільки не ріж до кінця,
Бо тоді не минути смертельного танцю.

Чуєш?

Трішки живого залиш
І нахили її на явір.

Потихеньку нахиляй,
Можеш помогти собі сокирою.

Не бійся, вона впаде.
Так як годиться.
От і все.

Тільки прошу:
Зроби це сам.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – дидактичний етюд II