Герасим’юк Василь – друге послання дмитра з Кутів до галичан

Я прочитав Книгу Мертвих, кажу:

Країна мертвих старша від країни живих,
Там немає Галичини,
Там нема героїв,
Дарма ваші герої все забрали з собою.

Невже не з вами, а Там
Вирішуються питання честі?

Виносили ви своїх покійників,
Їхніми домовинами
Тричі стукали
О пороги їхніх домівок –
Тричі прощення просили.

Чому нині
Кладете в труну горілку?

Голови дітей ваших померлих
Ви покривали вовною,
А чим покриваєте голови
Ваших байстрюків на базарах Європи?

Говорив-бо я вам:
Не божевільних і привидів бійтеся, галичани!

Коли мордували вашу церкву,
Ви збиралися докупи в темному лісі
І молилися.

А що нині чините в храмі?

Ви поставили свою правду про Спасителя
Понад самого Спасителя.

Говорив-бо я вам:
Приходитиму при світлі дня.

Коли жив я з вами,
Часто мусив ходити лісами,
І якщо сніг застав мене
У буковому лісі,
Я бачив, як падає сніг,
А в смерековому віти закривали його,
Але я чув, як падає сніг,
Хоч падає він нечутно.

Браття і сестри!

Сніг іде із одного неба
І вкриває до Божої весни
Нашу Галичину,
Прекрасну, як передсмертна посмішка.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Вірний приятель то найбільший скарб.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – друге послання дмитра з Кутів до галичан