Герасим’юк Василь – дві афинки

Володимирові Вознюку

Дві афинки на сигліні… Однині
Вони вже є. Чорніють у росі
Дві афинки на сигліні в долині:
В траві, в росі – з небес і голосів.

Гуде гора навпроти них – Палита.
На ній був зруб, і афини були.
Тепер смеріччям до небес пришита,
А буками прибита до скали

Чорнющої, хоч там потік дзюркоче
На дні каміннім, у застиглій тьмі…
За крок до прірви зупинити хоче
Дві афинки на сигліні… Самі

За крок до прірви! І за крок до лісу,
На крок випереджаючи грибів
Прибулий запах і Палиту, сизу
Від хмари недитинних голосів.

Дві афинки найперші… Чорні міти.
Карби солодкі на крутій стезі,
Де й чорну душу можна прихистити,
А їх – ніяк,

Самих в траві, в росі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Новина стефаник план.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – дві афинки