Герасим’юк Василь – Міф

Василеві Корпанюку

Коли немолодий чоловік
Повертається додому,
Він іде зарінком, він іде лісом,
Він іде над потоком, він обминає скалу.

Він у дорозі награфить
На красивий камінь,
Він облюбує в дорозі
Плескату плиту,
Буває, що й картату.

Він візьме каменину на руки
І понесе її вгору,
Бо хата його на горі.
І камінь не вирветься з його рук,
Він донесе
І кине його під порогом.
А потому поруч примостить другий,
А далі – третій,
І жодну каменюку не випустить з рук,
Хоч нести щоразу все важче.

Він вимостить камінням дорогу
І ходитиме тією дорогою від хати до стайні,
І нам тією дорогою
Ще йти і йти.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Симоненко задивлюсь в твої зіниці.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Міф