Герасим’юк Василь – Мотив
Блукав і світу білого не бачив,
На велелюдді, як у пущі, жив.
Але почув не шепіт – легіт наче:
“Згадай мотив”.
І ти згадав мотив.
Все, що невірні сльози навертало,
Поникло враз, бо ти збагнув тоді,
Що не його – тебе було замало
Йому у дні і ночі молоді.
Як він звучав у ті веселі роки?
Де літував? А де він зимував?
А повернувсь, відбувши повні строки,
З яких потоків і з яких отав?
Хтось возвістив про нього, боже правий,
Хтось навертає леготом: “Лети… “,
Послухавши потоки і отави,
Повіривши у зірку сироти.
Але чому ж ти посмутнішав нині?
І легіт милосердний не пройма
Тебе у зраді, ніби у гордині,
Якій ні краю, ні кінця нема.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Василь Герасим’юк – Мотив МОТИВ Блукав і світу білого не бачив, на велелюдді, як у пущі, жив. Але почув не шепіт – легіт наче: “Згадай мотив”. І ти згадав мотив. Все, що невірні сльози навертало, поникло враз, бо ти збагнув тоді, що не його – тебе було замало йому у дні і ночі молоді. Як він звучав у ті […]...
- Мотив Мотив (фр. motif, від лат. moveo – рухаю) – у літературознавстві – тема ліричного твору або неподільна смислова одиниця, з якої складається фабула (сюжет): мотив відданості вітчизні, жертовності, зради коханого тощо. М. рухають вчинками персожанів, збуджують їх переживання і роздуми, особливо тонко динамізують внутрішній світ ліричного суб’єкта. Тому в аналізі лірики терміни “тема” і “мотив” […]...
- Анастасія Кравець – Візьми мотив – доволі він простий! Візьми мотив – доволі він простий! Радій життю і кривдників прости. Не заважай природним почуттям. Відчуй на смак реальний сенс життя!...
- Леся Українка – На мотив з Міцкевича Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати. Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені, В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати; Я часто питаю себе: чи кохаю? – Одказую: ні! Тільки ж як сяду край тебе, серденько мов птиця заб’ється, Дивлюся на тебе й не можу одвести очей, І хоч […]...
- Герасим’юк Василь – Балада Прокажені, брате. Колокільця Знов озвались… Застеляй столи. На тобі нема живого місця. Застеляй столи – ми вже прийшли. І тебе ніхто не буде чути, І себе не буде, Бо в один Келих ми насипали отрути. Вибирай. Хто добрий на почин? Ти шепочеш: “Господа побіймось… “ Та береш найпершим І – до дна. Не боїшся тільки […]...
- Тема, ідея та мотив художнього твору Тема художнього твору – це коло подій, життєвих явищ, представлених у художньому творі, у тісному зв’язку з проблемами, які з них постають і потребують осмислення. Тема, в свою чергу, включає: – життєвий матеріал, що охоплює: події, вчинки персонажів або їхні думки, переживання, настрої, прагнення, у процесі розгортання яких розкривається суть людини; сфери застосування сил та […]...
- Герасим’юк Василь – Боже мій, Боже, в чорну днину Боже мій, Боже, в чорну днину Крила вона схотіла мати, Щоб Полетіти на Україну СвОго милОго шукати. Як їй тоді засвітало, Боже? Як вона тоді личко вмила? Крильма двома затулила ложе… Боже, нащо ти дав їй крила? Грішні, ми прокляли ту днину І під чорними небесами Низько летіли на Україну, Бо вона летіла над нами....
- Микола Хвильовий – Ми Ми проходили повз шахти… Ми – любовниця і я. Сонце грало на сопілку, Грало липко на сопілку – Ліденцеву. Я за руку її взяв, Й наші очі упірнули В легіт. Ах, як легіт засміявсь І бузково, і тендітно, Коли дзвінко біля серця На пляшках хтось вибивав. І звернули ми на стежку … чи то в […]...
- Павло Мовчан – Небесний вітряк (на мотив Чурльоніса) Крізь хмари проломи, крізь срібні прорізи Просиливши крила, небесний вітряк Повітря молов, і пахло залізом, Бо землю захвачував промінь-гостряк! І сипалось мливо потічками світла, Коня притрусивши у лузі й траву, А ген, спорошивши тополю столітню, Нагнуло, хоч вішай тугу тятиву… Мололось повітря, і сипалось мливо Сріблясте, сипкасте на скроні тобі, І ти, як зі снігу, […]...
- Леся Українка – На давній мотив – На добридень, ти моя голубко! “На добридень, мій коханий друже!” – Що ж сьогодні снилось тобі, любко? “Сон приснився, та дивненький дуже”. – Що ж за диво снилось тобі, мила? “Мені снились білії лелії… “ – Тішся, мила, бо лелія біла – Квітка чистої та любої надії! “Мені снились білії лелії, Що хитались в […]...
- Мотив національної провини в оповіданні Г. Белля “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа… “ Мотив національної провини в оповіданні Г. Белля “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа… “ Творів про війну існує немало у світовій літературі. Хтось прославляє своїх героїв, хтось розповідає про битви чи особисту трагедію під час війни. Зовсім по-іншому побудована розповідь Г. Белля. Це ніби сповідь юного воїна, що змушений був піти на ту війну. Глибокий […]...
- Герасим’юк Василь – Спасителем чи сином необнятим Спасителем чи сином необнятим У Чорнім лісі приспані вітри? Я знаю, моя мила, ти була там. Це ти тоді промовила: умри. Вже вкотре ліс багряну вберю скине! Хтось уві сні заплаче, як дитя… І вкотре вже накличеш ти, княгине, Того, хто присипляє забуття! Не ангели тебе на крилах носять Під небесами музики і сліз, Не […]...
- Герасим’юк Василь – Мав би я чорне лице Мав би я чорне лице До тебе іти. Мав би я чорне лице Тебе обминати. Мав би я чорні уста Сказати: прости. Мав би я чорні слова Не зради, а страти. Музика, що ридає, Засне у сльозах. Музика, що ридає, Інакше не може. Як у космацькій корчмі, Сидять при ножах Наші роки в душі І […]...
- Герасим’юк Василь – Анна Нині не так схне, як учора. А сіна – з краю у край. Сонця нема. Громадільниня хвора. Анно! Боже помагай! Веріт, ліжників повна комора. Більш очей не зривай. Витряси ті, що зіткала вчора. Анно! Боже помагай! Ходить горою з граблями й косою, А ночами тче і тче… І тихо співає: На камені стОю… Анно, Постій […]...
- Мотив туги за Батьківщиною у творчості Є. Маланюка Представник абсолютно нової генерації, поет-воїн, незрадливий лицар-патріот, Є. Маланюк увійшов в історію української літератури XX століття особливою силою слова, пристрасністю почуттів, сміливістю зображення навколишньої дійсності. Видатного поета читає не одне покоління, і кожне розуміє його по-своєму, визначає те, що найбільше хвилює у свій час. Це можна сказати і про Євгена Филимоновича Маланюка. Та вічно новим, […]...
- Герасим’юк Василь – Літавиця стоїть на воді Літавиця стоїть на воді. Там, де стала, там – плесо, Щоби кола пішли золоті, Де лице її щезло. Йдуть на берег з води – По лісах І по хмарах – верхами. Вже загтрали у зір на губах Згубних духів перстами. Діво, кола ідуть золоті – Не знайду собі місця. Знаєш тільки ти на воді Місце […]...
- Герасим’юк Василь – Злива була у Ворохті давнього дня Злива була у Ворохті давнього дня. Пізні дощі гори товкли і місили. Сивий гуцул просив над трупом коня: “Боже, дай мені сили”. Ті, що і “Чічку”* читали, пиво пили. Ті, що і “Чічку” читали, з дідом тужили. Ті, що знали діда й коня, підійшли: “Боже, дай йому сили”. Дід на землі лежав, когось проклинав. Бог […]...
- Павло Мовчан – На старий мотив Так сонячно-чисто, блакитно-прозоро, Що хочеться зором весь світ увібрать. Рвонувся до сонця, та кореня промінь До болю тримав, не схотів відпускать. Бо сила земна і сила небесна Мене розп’яли вертикально в житті. Я витерплю муки усі, щоб воскреснуть, Але не в собі – в світовій повноті. Приріс я до трав, до дерев присусідивсь, Ввібравши по […]...
- Герасим’юк Василь – Я промчався тунелем тих літ Я промчався тунелем тих літ, Де лиш протяг і втома, І малим повернувся на світ, Та змаліли і вдома Ті великі боги і дідьки, Що в дитинстві лякали. Я сказав про підземні стежки, І мене не впізнали. А тебе я, кохана, впізнав, Хоч не пахла, як злива, Із холодних Космацьких Отав Твоя посмішка сива. Хоч […]...
- Василь Стус – Терпи, терпи Терпи, терпи – терпець тебе шліфує, Сталить твій дух – тож і терпи, терпи. Ніхто тебе з недолі не врятує, Ніхто не зіб’є з власної тропи. На ній і стій, і стрій – допоки скону, Допоки світу й сонця – стій і стій. Хай шлях – до раю, пекла чи полону – Усе пройди і […]...
- Мотив возвращения в лирике А. С. Пушкина Считается, что мотив более, чем любой другой компонент художественной формы, соотносится с миром авторских мыслей и чувств, но, в отличие от них, не имеет самостоятельности, становится ясным только в анализе всего творчества автора. Таким образом, этот термин не просто обширен, а скорее несколько размыт. Пушкину как поэту, как человеку с очень богатым и многогранным внутренним […]...
- Герасим’юк Василь – Верхи й ліси вже хтось нашепотів Верхи й ліси вже хтось нашепотів Своїми віршами… Не шумом вічним Я сповнений, а спійманий на відчай Незнаним гулом і слідами слів. Його не чую ще, але гілки Уже відхилені – пройшов між ними. Ми ще не вороги й не побратими. Стежок нема ще в нього. Навпрошки Ось повійнуло – по душі якраз! Ще перед […]...
- Філосовський мотив сенсу людського життя в драмі-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” Філосовський мотив сенсу людського життя в дpамі-феєpії Лесі Укpаїнки “Лісова пісня” Сеpед всієї літеpатуpної спадщини Лесі Укpаїнки яскpавою зіpкою виділяється її чудова дpама-феєpія “Лісова пісня”, яка є визначним набутком укpаїнської і світової дpаматуpгії, яка не схожа на жодну іншу п’єсу поетеси. В ній втілилася любов поетеси до pідної Волині, її pоздуми пpо невмиpущість духовної кpаси, […]...
- Дмитро Загул – Осінній мотив І знов я стою У пожовклім гаю, Що серцю про старість нагадує, А зісохле і тлінне Листя осіннє Крутиться й падає, Крутиться й падає… В душу мою. І щемить моє серце, щемить Од натуги осінньої туги, Бо знову до серця Шелестом б’ється Одірване листя. А серце тремтить, Воно б’ється і рветься Й за листям пожовклим […]...
- Антонич Богдан-Ігор – давній мотив Там хата білена, й осніжені каштани, І місяць, наче сторож, ходить коло хати. Це не сторінка з давнього роману, Це спомин хлопця, що не вмів кохати. Мов дві гілки ліщини, розійшлись дороги, І вечір сині тіні кидає на воду. Окремо в бурях пристрасті й знемоги П’ємо життя печальну насолоду....
- Герасим’юк Василь – Білими волічками Білими волічками Ноги твої обів’ю, Чорними волічками Волосся твоє зав’ю, Червоними волічками Обів’ю твій стан, А зелені покладу на брови, А сині покладу на вії, А груди твої і руки Знову білими обів’ю, Найбілішими волічками. А потім із горищ усіх Позношу усі волічки І тебе обвивати буду, Щоб ти була в кожному килимі, На кожній […]...
- Мотив одиночества в лирике М. Ю. Лермонтова М. Ю. Лермонтов жил и творил в годы жесточайшей политической реакции, наступившей в России после разгрома восстания декабристов. Потеря матери в раннем возрасте и сама личность поэта сопутствовали обострению в его сознании трагического несовершенства мира. На протяжении всей своей короткой, но плодотворной жизни он был одинок. Лирический герой Лермонтова – это гордая одинокая личность, противопоставленная […]...
- Вірш Миколи Руденка – Від тебе, дитинство Від тебе, дитинство,- від тебе здаля Приймаю свідоцтва хлоп’ячого сприту: Як вабить напечена сонцем земля Оголену ногу, що ціпками вкрита! Є щось недитяче в дитячій ході – Таке, що під старість до сліз навертає. Можливо, це ж ми пізнаємо тоді, Як рідна планета до ніг приростає. І, може, тоді ми сягаєм основ, Котрі в незрадливій […]...
- Василь Герасим’юк – І строфи переставиш, як валізи І строфи переставиш, як валізи. Одну таки залишиш – і не ту. І буде ніч. І хтось таки прилізе. І принесе вино і самоту. Розмова у диму, немов ікона – В тих сповідях тебе рятує знов Раптова, чорна трубка телефонна, Таких же вимагаючи розмов. Так, ніби захищаєшся… Навіщо? Вкрай сміхотворна кожна із атак. І розійдуться […]...
- Василь Симоненко – “Земле рідна! Мозок мій світліє… “ Земле рідна! Мозок мій світліє, І душа ніжнішою стає, Як твої сподіванки і мрії У життя вливаються моє. Я живу тобою і для тебе, Вийшов з тебе, в тебе перейду, Під твоїм високочолим небом Гартував я душу молоду. Хто тебе любов’ю обікраде, Хто твої турботи обмине, Хай його земне тяжіння зрадить І з прокляттям безвість […]...
- Василь Стус – Менi здається, що живу не я Менi здається, що живу не я, А iнший хтось живе за мене в свiтi В моїй подобi. Нi очей, нi вух, Нi рук, нi нiг, нi рота. Очужiлий В своєму тiлi. I, кавалок болю, I, самозамкнений, у тьмущiй тьмi завис. Ти, народившись, виголiв лишень, А не прирiс до тiла. Не дiйшов Своєї плотi. Тiльки перехожий […]...
- Мотив любви и смерти в рассказах Бунина О, как убийственно мы любим, Как в буйной слепоте страстей Мы то всего вернее губим, Что сердцу нашему милей! Ф. Тютчев Любовь – вечная тема бытия. Каждый писатель приходит к этой теме по-своему, по своей, только ему ведомой дорожке. Есть писатели, которые лишь касаются этой темы, как бы невзначай, нечаянно, и с оглядкой отходят от […]...
- Герасим’юк Василь – І не повернешся повік І не повернешся повік З пустелі у гаї. Цей рік, твій тридцять третій рік, Припав на рік змії. Не сатана тебе терзав, Скоряв не Азазель. Твій голод – жовтий дух отав – Не чорний дух пустель. Допоки ти ще людський син, Ти не підеш один, Бо ще підводить із колін Наш затонулий дзвін. Вертатись до […]...
- Герасим’юк Василь – Прадід Космач іноді видається мені Древнішим від Києва… А в якому столітті загублене Його заплічне мале село, Де з прадіда Всі з усіма родичі? Прадіда знають, а хто Розкаже про його тата? А той же помер на початку двадцятого віку. Обхопив голову руками І “віддав чортові душу” – Так говорили, бо це сталося На виборах до […]...
- Герасим’юк Василь – Над нами інший лік епох Над нами інший лік епох, Душі і праху. Ми світ поділимо на двох. Безмежжя – птаху. Мені – в узорах давніх меж – Поля-полотна. В якому часі ти живеш, Душе безродна? Заліг он на найближчій з нив Й шипить, сновида: “За нивку цю весь піт пролив Мій дідо в жида”. Помер той дід і той […]...
- Герасим’юк Василь – дощ на світанку стих Дощ на світанку стих, Але за мить Вія перейшов у вариво огненне. Сполохано ти горнешся до мене, А я тебе не можу захистить… Усе – як у пророцтві. Все. Однак Здалось мені, що це було вже. Наче Я чув цей грім, я це шаленство бачив, Я стан цей знаю: Це не крах, а знак. Хто […]...
- Василь Стус – Я блукав містом своєї юності Я блукав містом своєї юності, Марно відшукуючи в нових кварталах Вчорашні споруди, сквери, стежки, Знайому ліпку на фронтонах будинків – Географія втрачена. Місто покращало й виросло, З’явились нові бульвари, готелі, вулиці, Пам’ятники, стадіони, дерева, Тільки жодного знайомого обличчя в натовпі, Жодного обличчя, Котре б нагадало тобі Згублену молодість. Сподівався зустріти бодай себе Отут, де струменіє […]...
- Ліна Костенко – Тунгуський бог Я ж тебе вистругав, боже, З такого смаглявого дерева! Я ж вороною пір’їнкою вуса тобі малював! Я ж тобі, боже, повісив буси до самого черева! Жінку свою найсолодшу на ніч тобі дарував! Я ж тобі, боже, щоранку бив у священний бубон! Я ж не стругав собі бога більше ні з яких дров! Я ж тобі […]...
- Герасим’юк Василь – Ця осінь, Боже, також золота Ця осінь, Боже, також золота. Світає. Вечоріє. Крик навколо. Припухлі розтулила ти уста. І день іде, і ніч іде, і голо… Земля ця Восени вві сні Чомусь Лякає тихим леготом, як лезом. Боюся ранку й вечора. Боюсь Апостольського дня. Вже краще безум....
- Герасим’юк Василь – Осінні пси Карпат Іду – немов траву чиюсь толочу – Отак мені. Не погляд і не зойк З гущавини. Та озирнутись хочу, Поглянути на слід бодай разок. Не видно сліду. Не крадуться тіні. Ніхто не скочить і – по рукоять!.. Але я знаю: є ще пси осінні – Вони мене почули і не сплять. Не виють. Не печуть […]...
Продовження твору ляльковий дім.