Герасим’юк Василь – На весіллі

Малий у вишитій сорочці,
Він заглядав під всі столи.
Гонорний був, бо старші хлопці
Уперше в хованки взяли.

Та надійшла найбільша радість:
Настала і його пора,
Бо випало йому ховатись.
Йому – ховатись! Гра є гра.

Малий у тлумі многолюднім
Тихцем прокрався до музик
І заховався там за бубном –
О, він облюбував тайник!

Музика грає – танець має
Свій гик і тик, а він принишк:
Того чекає, хто шукає.
А хто? Хай погукає лиш.

На співи танці завернули,
За північ гамір завернув…
Невже ніхто?

Невже забули?

І спати сором.

І заснув.

Коли музика стихла, стухла,
Його помітили. Котрийсь
Із хлоп’яків прибіг

І з кухля

Води линув.

“Устань і вмийсь!”

“Чи, може, цицьки хочеш? Мами
Заждався?

Хай ховає в міх!”

І я побитий був словами
Отих бешкетників малих.

І за слізьми, як за стіною,
Я затремтів од тих образ, –
Мов потішались наді мною.
А він

Спросоння

Усміхавсь.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Мини таір найголовнішого очима не побачиш.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – На весіллі
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.