Герасим’юк Василь – Найлегше згадую жабу

Найлегше згадую жабу.
Точніше, її очі,
Страшніші від очей змії.
Бо то очі жаби, яка в сутінках
Прийшла назавше забрати молоко у нашої корови.
Її послала одна жінка.
Ту жінку називають відомо як.
Але та жінка не знала,
Що навіть у сутінках
Ропуху балухату перестріне під порогом стайні
Маленьке хлоп’я
І, перелякавшись на все життя,
Все-таки її покаже дідові й бабі,
А вони повісять ту погань банькату
На патику, застромленому в землю, – у розколіп,
Аби добре підсмажило її хиже сонце липневе!
Не знайде тоді місця собі
Одна жінка –
Дертиметься на стіни!
І зляже під хижим сонцем, і лежатиме при смерті.
І не зможе відшепотіти сама себе,
І не допоможуть їй дзіндзора і одален-зілля.
Ми ніколи не згадаємо
Всесильні слова відьомських замовлянь, заклинань…
Невже тому,
Що невинне дитя
Не визволило ту потвору витрішкувату?

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Найлегше згадую жабу